“Создать в Украине управленческий вакуум, чтобы выкупить Приватбанк за 1 гривну”
– У меня вопрос. Вы можете помочь? Ольга, добрый день. Я ищу узкоспециализированного астролога-медика, который специализируется на медицинской астрологии. Возможно, вы могли бы кого-то порекомендовать?
Астрологиня Ольга Іванець: – Добрый день, имярек! К сожалению среди моих знакомых высококлассных медиков нет компетентных в астрологии.
Andrey Plakhonin 2019, 28 лютого о 18:54: “Тут один из самых авторитетных британских финансовых журналов «Euromoney» (интересно, переименуют ли после Брексита? 😉 ) — не для широкой публики, а чтиво преимущественно для экспертов — выкатил целую редакторскую колонку на тему возможных последствий возвращения после выборов «Приватбанка» его бывшим владельцам https://www.euromoney.com/…/the-battle-for-privatbank-part-… Такой интерес к украинскому банку британских экспертов вполне объясним. — Во-первых, там у них прямо за углом Высокий суд Лондона так долго и печально готовился рассмотреть иск «Приватбанка» против Боголюбова и Коломойского, что Боголюбов просто не спеша вывел свои последние активы из-под британской юрисдикции. Естественно, вся тусовка следила и обсуждала. Во-вторых, национализация «Приватбанка» внимательно изучалась мировым финансовым сообществом, получила восторженные оценки, и, без сомнения войдет, если уже не вошла, в профильные учебники… причем, в отличие от остальных украинских примеров, отнюдь не в раздел «Как ни в коем случае не надо поступать».
Редактор «Euromoney» по Центральной и Восточной Европе Люси Фицджордж-Паркер пишет в горьком ироническом ключе, мол, когда ей два года назад рассказали расклад, как Игорь Коломойский собирается создать в Украине управленческий вакуум, чтобы выкупить #Приватбанк за 1 гривну, она покрутила пальцем у виска. А сейчас даже британские СМИ сообщают, что два самых рейтинговых кандидата в президенты Украины едят у Бени с руки. Тем более, о чем она уже не пишет, но нам здесь совершенно ясно, ему даже не нужно выигрывать президентские выборы — хватит и парламентских, благо еврооптимисты и младореформаторы уже наперебой мелькают в массовке самого смешного, по мнению большинства украинцев, кандидата. Улыбчивый такой — украинский Гагарин, хоть он у нас и не первый Космос, да. И уже первые его выступления показали, что никто не сможет создать управленческий вакуум лучше него. — И ведь клоуну на Банковой даже решать ничего не придется — почуяв на самом верху слабину, можно будет спокойно рвать «Приватбанк» и «Укрнафту» на куски через суды.
Но не это, по мнению Люси Фицджордж-Паркер, главное последствие победы кандидатов от Коломойского. Возвращение «Приватбанка» бывшему владельцу станет брошенной в лицо МВФ и всему международному финансовому сообществу перчаткой, и, в таком случае, они уйдут из Украины навсегда. Вместе со всеми видами на инвестиции и кредиты. И вот это действительно станет настоящей катастрофой для экономики Украины. Катастрофой, от которой Украина уже может не оправиться никогда.
Напомню, Люси Фицджордж-Паркер написала эту колонку не для украинских избирателей. Ее аудитория — европейские эксперты международных финансовых рынков, собственно, те люди, которые формируют международную финансовую стратегию. И колонка Люси Фицджордж-Паркер в «Euromoney» это свидетельство того, что они, глядя на наших кандидатов в президенты, уже начали просчитывать свой уход из Украины. И никакое сияющее лицо вечного еврооптимиста Лещенко за спиной Зеленского от этого не спасет. Просто это совершенно другой, отличный от привычного Сереже, уровень принятия решений.
P.S.: И уже когда писал этот пост, погуглил самые свежие новости под тегом #Коломойский. Как оказалось, фирмы Коломойского и Боголюбова еще в январе перестали обслуживать даже ту небольшую часть долга перед «Приватбанком», которую они признавали. Похоже, эти падальщики уже чувствуют себя победителями, и нагуливают аппетит”.
Karl Volokh: “Помню, осенью 2008 года мы обсуждали с одним крупным тогда инвестором в строительство и недвижимость непомерно возросшие тарифы взяток молодой команды Черновецкого на все без исключения разрешительные документы Киеврады и администрации, а также их беспримерную наглость и безнаказанность. Вначале он поддержал моё возмущение, а затем, подумав, подытожил: “Ребята выиграли тендер на лучший бизнес-проект в стране, чего иного ты ждёшь?”
Я нахожусь в состоянии абсолютного опупения от факта, что такое гигантское количество людей не понимает: Зеленский – это вообще не о политике и не о путях развития страны. Это сугубо утилитарный коррупционный инструмент, приводимый во власть конкретным олигархом, чтобы не возвращать уже украденные из Привата 5 миллиардов долларов плюс получить (или сохранить) возможность воровать из других сфер интереса ФПГ. И в этом смысле не только Порошенко, Гриценко или Юля и Ляшко являются преимущественными кандидатами, но и такое откровенное антиукраинско-коррупционное говно как Вилкул и Бойко. Ибо для Коломойского суды по Привату – это вопрос выживания, и если он сумеет провести свою дрессированную обезьянку в первое кресло страны, то его не остановит уже ничто.
Правда, говоря о “народе”, который готов поддержать Зеленского, мы ещё можем все списать на наивность и зомбированность. Но ведь лещенок и шабуниных, которые пошли обсуждать с Зеленским его антикоррупционную программу, в наивности точно не заподозришь. Впрочем, после того, как они годы защищали от конфискации активы Януковича, достижение новых рекордов цинизма и лицемерия этими кадрами было неизбежно. Тем более, ребята лихорадочно ищут политсилу, к которой можно было бы приткнуться на следующих выборах.
А вот Данилюк с Абромавичусом удивили. Людям, претендующим на звание реформаторов и борцов с коррупцией, легализировать в глазах избирателя самый коррупционный избирательный проект в украинской истории – “это какой-то позор”, нет?”
Alexander J. Motyl. Which Ukrainians Will Lose Most if Zelenskiy Becomes President? Atlantic Council, 28.02.2019: “Очевидно, що всі українці опиняться у програші, якщо і коли страшенно недосвідчений і політично іґнорантний комік візьме на себе управління державним кораблем України. Коли економіка зайде в штопор, корупція розквітне, а президент Росії Владімір Путін покаже зуби, всім українцям буде значно гірше, ніж нині.
Але кому буде ще гірше, ніж на загал?
За іронією долі, це будуть прихильники Зеленського серед молоді та південного сходу. І все завдяки Путіну.
Передбачати — це завше ризикована справа, але ми можемо впевнено спрогнозувати, що Путін розглядатиме обрання Зеленського як прекрасну можливість очиститись від балагану, в який він втягнув Росію на окупованому Донбасі.
Путін не Айнштайн, але, перебуваючи при владі протягом двох десятиліть, він дещо взнав про те, як домогтися свого, особливо з лідерами-легковаговиками, які не мають поняття про міжнародні відносини. Розглянемо наступний цілком ймовірний сценарій (який, б’юсь об заклад, російські спецслужби вже розробили).
Зеленський перемагає. Путін починає зондувати серіями відносно невеликих провокацій — можливо, повною блокадою Керченської протоки, можливо, “терористичним” нападом на якусь російську православну церкву в Харкові або Одесі, можливо, інтенсифікацією обстрілів російськими маріонетками на лінії фронту з окупованим Донбасом. Жодна з цих дій не буде подана як агресивна. Навпаки, Путін буде стверджувати, що кожна з них була спровокована ворожими діями українських “фашистів” і що у Росії немає іншого вибору, крім як відповісти силою. Імплікатурна загроза була би очевидною — що Росія мусить посилити мілітарний захист своїх воюючих побратимів і фактично розпочати повномасштабний наступ.
Безумовно, Путін достатньо розумний, аби розуміти, що такий батіг має супроводжуватися пряником. Його міністр закордонних справ Сєрґєй Лавров проінформує Київ, що Росія завжди готова сісти за стіл переговорів. Адже Москва на дух не зносить насильства. Чи погодиться шановний новий президент України, щоби сепаратисти приєдналися до розмови? Зрештою, якщо є бажання, то знайдеться і спосіб — а всі хочуть миру, особливо між двома братніми народами. Хіба фашисти в Києві не розділили їх штучно? Чи не пора росіянами і малорос… — вибачте, українцям — раз і назавжди врегулювати свої розбіжності? Якщо сепаратистські структури повернуться в лоно України, Росія буде рада допомогти з їхньою відбудовою. Кому взагалі потрібні прямі західні інвестиції? Кому потрібен Міжнародний валютний фонд? І чи не розумніше, щоб українські дороги вели в Москву, а не в Париж? Тільки подумай, пане Президенте, Україна возз’єднається і настане мир з Росією. Ти можеш навіть отримати Нобелівську премію.
Вибір Зеленського буде між війною а капітуляцією. Цей вибір буде винятково й неминуче його і тільки його, бо жодного іншого президента Кремль не сприймає як слабкого суперника. Путін знає, що Петро Порошенко, Юлія Тимошенко і Анатолій Гриценко не є такими іґнорантними, такими недосвідченими і такими безпорадними, як Зеленський. Провокувати чи приманювати їх було би значно важче і значно небезпечніше. Але Зеленський? Чому б не провести тест коміку і подивитися, з чого він зроблений?
Як би відреагував головний комік України? Цілком ймовірно, він буде мимрити, сподіваючись виграти час, щоби зрозуміти, що поставлено на карту. Але часу буде мало. Ситуація на південному сході погіршуватиметься: блокада призведе до нестачі продовольства в Маріуполі та Бердянську, в православних храмах буде все більше вибухів, на фронті гинутиме все більше і солдат, і цивілів. Своєю чергою, росіяни мобілізуються на захист своєї Святої Церкви, українці контрмобілізуються, генерали і поліція зажадають відповісти на російські провокації. В міру того, як Москва посилюватиме тиск, Зеленському доведеться бути рішучим і діяти жорстко, щоби зберегти певний рівень довіри у своїй країні. Але найімовірніше, що він або зазнає невдачі, або ситуація вийде з-під контролю, або перше і друге разом. Насильство всередині країни, підбурюване сепаратистськими “зеленими чоловічками”, що проникатимуть через кордон, буде посилюватися. Поки український президент безпорадно шукатиме якийсь вихід зі створеного його недосвідченістю балагану, Путін оголосить Україну збанкрутілою державою, яка потребує порятунку від своїх “фашистів” і нерішучих лідерів.
Урізана, без південного сходу Україна, можливо, переживе наступну військову пожежу. Але південно-східні виборці Зеленського що посіють, те й пожнуть — опинившись у розореній війною і Богом забутій провінції Російської Федерації. Молоді втікатимуть, старі лишатимуться, приречені на злидні. Південний схід України нагадуватиме сепаратистські формування в Луганську та Донецьку.
Ці нещасні люди будуть, принаймні, жити. Натомість тисячі загиблих на війні — а це ж усе молоді, багато з них електорат Зеленського — не матимуть можливості змінити свій вибір”.
Mason Lemberg: “З кінця 90-х я цікавлюся політикою
З тих часів я не пропустив жодних важливих подій і жодних виборів, окрім президентських виборів 2010 року (які я пропустив тому, що мене не було в списку виборців, а бажання судитися, щоб голосувати за Юлю в мене не було).
На всіх цих виборах (президентських, парламентських, місцевих всіх рівнів, довиборах, перевиборах) я голосував доволі усвідомлено, будучи в змозі пояснити свій вибір.
Так от… за 20 років моєї активної участі у виборах у ролі виборця-громадянина, я не можу пригадати такого пздєца, який я бачу зараз. І ніхто не зможе.
На кожних виборах були срачі, був поділ між своїми зі схожою ідеологією (на той момент так здавалося), наприклад: Народний рух-ПРП, Удовенко-Костенко-Марчук, Наша Україна-БЮТ-Пора, Ющенко-Яценюк-Тимошенко, БЮТ-Удар-Свобода.
Тобто, умовно прозахідні виборці, до яких я належав, ділили свої голоси між цими суб’єктами політичних процесів, а ці суб’єкти конкурували за прозахідного виборця, намагаючись довести, що вони найкращі.
АЛЕ
Я не пам’ятаю такого і такого точно не було, щоб всі разом, об’єднавшись в одному пориві з ригами, комуністами і путіним нещадно і якимись абсолютними фантазіями і домислами мочили ТІЛЬКИ ОДНОГО конкурента, яким є проукраїнський і прозахідний президент Порошенко.
Порошенко, Ппорошенко, Порошенко, Порошенко.
А для цих гідних голосувальників загрози ригів більше нема? Загрози Юлі і Зеленського? Путіна нема? Війни нема?
Чому тільки Порошенко в словах, на фотошопах, в брехні?
Сидять 10-ро іпланів в студії каналу і цілу передачу поливають лайном Порошенка. Цілу блть двохгодинну передачу звучить ОДНЕ ПРІЗВИЩЕ в негативному контексті.
І це не прізвище людини, яка ввела війська в Україну, вбиває українців і анексувала значну частину території.
Це прізвище людини, яка відвоювала 2/3 Донбасу, відновила розкрадену армію з нуля, здійснила курс на інтеграцію ЄС та НАТО і відновила вбиту економіку до довоєнного рівня.
А головне навіть не те, що у всіх їхніх словах і критиці не звучить слово Путін (для них не існує війни, для них не існує ворога), головне – В ЇХНІХ СЛОВАХ НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО, бо єдина ціль їх усіх, як і ціль путіна – прибрати Порошенка, неважливо як і хто і не важливо що буде далі.
Але хрін вам”.
А что в соляре Украины 2019-2020? Посмотрим:
Напоминание о том, как смотреть: Тезис 69 Иоганна Кеплера о политическом прогнозировании: “Однако весьма глупо искать здесь те конкретные материи, их число и качество, которые любопытные пытаются найти в альманахах. Ибо то, что было сказано мной относительно метеорологии, должно быть сказано и здесь: из астрологии нельзя извлечь ничего, кроме некоторой движущей силы предрасположений; все происходящее в людских делах — во власти свободной воли людей, которая есть образ Божий, а не продукт природы и не находится во власти других причин. Поэтому относительно того, будет ли где-то мир или война, пусть судят те, кто искушен в делах политических, ибо они не менее искусны в таких предсказаниях, чем астрология. Ясно, что политические дела имеют свою особую природу, равно как и текущее движение небес”.
