Гендерні стереотипи у громадському транспорті

Коли якийсь мужчина у транспорті підхоплюється, щоб запропонувати мені сісти, я ніяковію: “Що зі мною не так? Я виглядаю хворою, слабкою, немічною? А, ні, зі мною все, як завжди, просто мужчина вважає, що жінка апріорі від природи слабка і має сидіти у громадському транспорті, бо стояти їй важко”. Тоді я уважно розглядаю чоловіка. Зазвичай він кволий, з нерозвиненою мускулатурою, у нього непряма постава і винуватий вираз обличчя. І я розумію, що поступаючись місцем здоровій потужній жінці, він почувається сильною людиною з великими можливостями. Я посміхаюся: “Ні, дякую, я хочу стояти”.