Астрологиня Ольга Іванець

Є така технологія агітації за свого кандидата на посаду Президента: людина не говорить про конкретні пропозиції з програми свого кандидата, а говорить гаслами, що знецінюють персону та діяльність діючого Президента. Дуже поширений спосіб агітації.

Що робити, якщо ви хочете дискутувати з таким агітатором? Беріть кожне із гасел і показуйте, що воно неправдиве. Наприклад, агітатор каже: “Майдан 2013 починався як Євромайдан за європейський курс. Але швидко став Революцією гідності – проти узурпації влади, корупції і проти олігархату, що злигався із владою. Порошенку довіряли, а він виявився частиною цієї системи -таким самим олігархом, що заточений на збагачення”. Зверніть увагу на те, що на Майдані не було гасла: “Проти узурпації влади” На Майдані було гасло “Банду геть!” – тобто, геть конкретну особу Януковича разом із його оточенням. Уточніть, що таке “узурпація влади”. Виявляється, що то захоплення влади в монархії без законного права. Узурпація може відбуватися збройним шляхом або в результаті змови. Термін може застосовуватися також для позначення неконституційного захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень або привласнення собі чужих прав. Але ж владу Янукович не узурпував – за нього проголосувало населення, і не було у населення до нього жодних претензій навіть після того, як він змінив під себе Конституцію. Претензії почалися лише після зміни курсу України від ЄС на московщину. Ніхто на Майдані не виступав проти корупції – це тут агітатор фантазує, вигадує. Ніхто не виступав проти олігархату як такого. Обидва Майдани відбувалися з однієї причини: загроза незалежності України. На Майдані 2013-2014 були такі вимоги: курс на НАТО, вступ до ЄС, відсторонення від влади проросійських політиків на чолі з Януковичем.

Агітатор здивований, що у ВР збереглися кадри Януковича з їхніми корупційними схемами. Це означає, що агітатор не усвідомлюєте, що в Україні деякі виборці віддали свої голоси саме за ці кадри. Запитайте агітатора, чи знає він про те, що зараз через цих виборців не працює МОЗ, бо Уляна Супрун дуже вдало руйнує корупційні схеми?

Агітатори, коли агітують проти Президента Порошенко, дорікають, що Порошенко “заточений на збагачення” (використовується саме ця словесна конструкція). Скажіть агітаторові, що кожна нормальна людина “заточена” на збагачення, а не на злидарство, більшовики не нормальні – доведено історією. Поясність агітаторові, що дуже добре, що Порошенко – заможна людина: нам з цим дуже пофортунило, бо він витратив кучу власних грошей на зміцнення української державності. Ясно, що агітатор про це вперше чує. Порадьте йому поцікавитися – він може багато дізнатися дивовижного про Президента, якому у нього немає довіри лише через те, що він багатій.

Агітатор, коли виступає проти Порошенко, каже: “Я справді не підтримую Порошенка через його лояльність до олігархату. Олігархи – це ж не великі підприємці. Це група осіб, що збагачується через владу, має позаконкурентні умови, а в випадку України, це ще й монополії не природні ресурси”. Питати агітатора, чому він так вважає, на підставі яких фактів, – марно. Ви вже знаєте, що агітатор не оперує фактами, він оперує ідеям, говорить гаслами. Скажіть агітаторові, що саме за президентства Порошенка олігархічна система почала руйнуватися. Повідомте йому про те, що у нас більше немає олігархів – їх вже у 2016 році не було. Покажіть агітатору, що він відстав від життя і геть не орієнтується в політичній ситуації в Україні.

Олігархів більше немає!
02.03.2016 18:30

Рейтинг Forbes зафиксировал новость, которая может стать определяющей для будущего украинской государственности: у нас больше нет олигархов. В результате экономического краха и политических изменений состояния украинских толстосумов уменьшились до критического уровня. Если в 2014 году у Рината Ахметова было более 12 миллиардов долларов, то сейчас – 2,3 миллиарда. А ведь это самый состоятельный из украинских богачей – у всех остальных – Боголюбова, Коломойского, Пинчука, Косюка – по миллиарду с лишним на каждого. Простите меня, но это не деньги.

Могут спросить: а почему с двумя миллиардами нельзя быть олигархом? Можно. Где-нибудь в маленькой Грузии или Молдове – можно. Именно поэтому Бидзина Иванишвили играючи демонтировал казавшийся авторитарным режим Михаила Саакашвили, отправив главу государства в бессрочную ссылку, а его несостоявшегося преемника, бывшего премьера Вано Мерабишвили – в тюремную камеру. Именно поэтому Молдову оппоненты Владимира Плахотнюка называют “захваченным государством” – потому что после победы над бывшим премьером Владом Филатом (отправленным в тюремную камеру, а как же) у бизнесмена просто не осталось соперников в элите. Вот если бы Ахметов переехал в Молдову – там бы он был король!

Для того, чтобы быть олигархом в 40-миллионном государстве, нужно не просто иметь состояние, оцениваемое в миллиард или два. Нужно иметь большие оборотные средства для финансирования политических партий, системного подкупа элиты, создания сети верных тебе людей на местах, покупки новой собственности и так далее. Нужно финансировать “бригады” бандитов и телевизионных киллеров. Нужно не просто казаться недосягаемым, но и быть им.

Даже в системе тотальной коррупции нельзя “просто” давать взятки – потому что в этой ситуации ты конкурируешь с миллионерами-нищебродами и тебя может обойти каждый, кто имеет серьёзный политический ресурс – например, президентскую должность. А олигарх, который уступает президенту не потому, что он богаче, а просто потому, что президент – уже никакой олигарх (даже при Януковиче было иначе, именно поэтому Виктор Фёдорович воровал как одержимый – чтобы у него было больше, чем у Ахметова).

В кого превратились наши олигархи? Отчасти – в региональных баронов. Денег Ахметова ещё хватает для влияния в Донецкой области, денег Коломойского – в Днепропетровской. Но и тут оказывается, что их могущество, не подкреплённое политическим ресурсом, начинает “проседать”. Кремль может легко избавиться от влияния Ахметова на оккупированных территориях – если захочет. Коломойский утратил влияние в сопредельных областях как только лишился “своих” губернаторов.

Ещё олигархи превратились в иллюзионистов. Они во многом и существуют в нашей жизни просто потому, что мы верим в них, как в волшебников. Ну и ещё, конечно, телеканалы – у каждого Гудвина должен быть свой. Если раньше телеканалы были просто игрушками, подтверждающими их статус и позволяющими защищать и покупать заводы, то теперь они – важнее заводов. Олигархические телеканалы, до сих пор влияющие на эмоциональное общественное мнение – важный аргумент в диалоге с властью. Но это – временная ситуация.

Без заводов и политического ресурса телеканалы не могут критически повлиять на расстановку сил – именно поэтому Коломойский без особых угрызений совести избавился от маргинализировавшегося телевизионного театра Савика Шустера с его истеричными завсегдатаями. Да и к тому же – ну что изменилось оттого, что олигархические телеканалы замалчивали Майдан?

Ещё олигархи продолжают влиять на часть политической элиты – но тоже весьма условно. Мы прекрасно с вами понимаем, что сколько бы не рассказывали нам сказки об “олигархическом заговоре”, позволившем сохраниться правительству Арсения Яценюка, а если бы была политическая воля президента – то кабинет давно уже был бы в отставке. Но мы верим в эти побасёнки просто потому, что никак не можем понять, что мир вокруг нас изменился. И что олигархов в нашей стране действительно больше нет и уже не будет.

Автор: Виталий ПОРТНИКОВ

Віталій Портников у статті “Влада в Україні має клановий характер”: “…маючи на увазі повну відсутність політичних поглядів в українського політика і в українського виборця влада в Україні може носити тільки один – клановий характер. І це чітко проявляється саме на регіональному рівні. У Києві ще існують так звані “команди” – а насправді просто найближче оточення, свита того чи іншого “вождя”. Але навіть в цих командах спостерігається відома тенденція до міграції – і ось уже політики і експерти, які недавно були близькі до одного лідера, виявляються в оточенні іншого, його непримиренного опонента. Ну а вже в регіонах політики і чиновники мігрують від однієї партії до іншої залежно від актуальних інтересів – не політичних, ні. Підприємницьких. Тому що політика в Україні перш за все бізнес. Регіональним авторитетам потрібно залишатися на плаву і вирішувати проблеми, їхній виборець шукає тих, хто зможе відповісти – хоча б на словах – на його соціальні ілюзії. Це і називається симбіоз.

Не буду брехати читачеві і стверджувати, що ситуація зміниться, якщо замість старих облич в українській політиці з’являться нові. Справа не в особах, справа в інтересі. Українська політика зміниться тільки після того, як у громадян країни з’явиться розуміння своїх реальних інтересів, коли українці стануть учасниками політичного процесу, а не свідками кланових розборок”.

Дивують люди, що волають: “Порошенко не поклав край кланам олігархату!” Ніби якась окрема конкретна персона здатна на таке в принципі.