Астрологиня Ольга Іванець

Розкажу вам, як я працюю над гороскопом. Це за межами науки, але про це говорить науковець Тетяна Чернігівська. Мозок аналітика працює таким чином, що аналітик опиняється у трансовому стані і в цьому стані пише або говорить. Вона показує це на прикладі синхронних перекладачів. Тож, коли я описую гороскоп я перестаю бути собою. Я перетворююся на щось інше. Я так розумію, на образ того, чий гороскоп описую. Від кожної конкретної людини – унікальний конкретний образ. Наприклад, я – у стані сяючого лицарського меча, що висить у повітрі між землею і небом, від нього йде холодне, але не крижане, а трохи сонячне сяйво, купа гострих довгих променів. У меча важка зручна рукоять із сиром’ятної шкіри. А лезо із ртуті, але дуже тонке, дуже гостре, вишукане, субтильне. Мені у стані цього меча дуже комфортно і радісно. Я почуваюся легкою і свіжою. Тож для мене то суцільна насолода. А бувають такі люди, що я – у стані істоти в інфернальних світах. Наприклад, почуваюся мурашиною маткою-матір’ю мухи Наташі “Из жизни насекомих” Віктора Пелевіна: темний затхлий куточок без вікон, пропахлі пилом старі гобелени, що втратили колір. Запах тарганів. Я лежу на підлозі на купі старого ганчір’я, я не можу рухатися, бо я надто велика й важка. Єдина моя радість – старі газети. Я читаю спогади молодого Аркадія Гайдара про те, як він вбивав людей. Я самотня. Я сумую за своїми дітьми. Нестерпна важкість. І це не залежить від аспектів гороскопу, що я аналізую. Це обумовлене суто світоглядом, життєвою позицією та цінностями володаря гороскопу. Будь-який найгармонійніший гороскоп людина власною волею може використовувати відповідно до свого світогляду таким чином, що її вчинку будуть токсичними як для світу, так і для неї самої.

Людина має свободу вибору. Це теж виходить за межі наукового пояснення світу. І не має розгадки питання: чому людина на власний розсуд часто обирає те, що дається їй найважче, те, що її нищить? Навіщо вона так робить? Чому не обирає те, що давалося би їй легко та приносило би найбільшу користь? Постійно шукаю розгадку цьому. Немає розгадки. Слухаю лекції Андрія Баумейстера із філософії, Тетяни Черніговської про мозок, антропологів Дробишевского і Соколова, культурологів Клямкіна і Яковенко. Розгадки немає і у них.

Є люди, які бояться, що інші щось таке їм зроблять, що дуже нашкодить. Наприклад, бояться, що їх надурять на гроші. Або у підступний спосіб змусять щось таке зробити, за що потім доведеться розраховуватися роками страждань. Щоб не боятися цього, слід самому ніколи нічого подібного не робити по відношенню до інших. Бо за законами психіки людина боїться ірраціонально саме того, що робить із іншими, вважаючи це непристойним. Вважає непристойним, але робить. Відчуває при цьому почуття провини, яке швиденько витісняє у підсвідомість. А воно, витіснене, вилазить звідси у вигляді ірраціональної фобії.

Чи може ви думаєте, що астролог – це така істота, що впадає в транс, коли бачить вашого гороскопа, і відкривається йому картина вашого майбуття? То ви помиляєтеся щодо астрології – вам до дельфійського оракула треба.