Астрологиня Ольга Іванець

Астрологічні консультації

Марс – це лише фізична енергія?

– Оскільки йдеться про принцип Марсу, я так розумію, що – про фізичну енергію.

– Ні, це не лише про фізичну енергію. Це про абсолютно всі види енергії, крім атомної, атомна – це прояв принципу Урану. Принцип Марса – це не лише енергія фізіологічних, фізичних процесів. Це ефірна енергія також. Це також емоційна енергія. І ментальна. І енергія події та часу, що вимірюється грошима. Це енергія життєвої позиції. І енергія Божественного Натхнення. Розберемо це на конкретних прикладах.

Енергія фізіологічних, фізичних процесів: ви відчуваєте силу, коли намагаєтеся зрушити з місця щось важке. Наприклад, підняти штангу.

Ефірна енергія: ви відчуваєте силу, коли рухаєтеся по вулиці пішки під деревами, і раптово ваша голова робить дивний рух – різко відхиляється вбік, наче якась сила її штовхнула. Ви зупиняєтеся подивитися, що змусило вашу голову зробити такий рух. І бачите, що серед віт дерев просто на рівні вашого лівого ока стирчить жахливий гак – обірваний електричний дріт. У здорової людини ефірне тіло сильне й потужне. Воно проявляє свою силу, коли ваша імунна система захищає вас від негативного впливу агресивного середовища. Воно реагує на впливи до фізичного контакту: під час спілкування ефірне тіло або наближує вас до приємної вам людини, або, навпаки, непомітно для вас відсовує вас від людини неприємної. Коли ефірне тіло здорове, ви відчуваєте пружність і легкість у фізичному тілі. Запаліть свічку і піднесіть повільно до неї долоню. Ваше ефірне тіло просигналить вам про межу, за яку не варто переходити, щоб не опалити фізичну руку.

Емоційна енергія: якщо вас щось емоційно зачепить, у вас буде відповідна емоційна реакція. Наприклад, гнів. Згадайте свої відчуття під час гніву: ось та сила, що змушує очі палати, волосся ставати дибки, кулаки стискатися, – це енергія емоції.

Ментальна енергія: знайомі вирази: «знання – сила», «словом можна вбити», «словом можна зцілити», «сила слова». Це воно – ментальна енергія. Ви можете відчути ментальну силу, коли ви не просто повідомляєте співрозмовнику останню новину, а докладаєте зусиль до того, щоб переконати співрозмовника у своїй правоті, змусити його замислитися, аналізувати, відповідати на ваші запитання відверто.

Енергія події та часу, що вимірюється грошима: наприклад, вам подарували подорож до екзотичної країни, де ви ніколи не були. Ця подія дуже сильно вплинула на ваше подальше життя. Так от ті зміни, що далі відбуватимуться у вашому житті роками і десятиліттями, відбуватимуться на енергії тої значної для вас події.

Енергія життєвої позиції: це дуже потужна енергія. Якщо ваша життєва позиція якісна, вона дає вам незламний внутрішній стрижень, що робить вас дуже стійкою у життєвих випробуваннях. Моя життєва позиція: «Я займаюся спортом, щоб відтермінувати Альцгеймера». У мене колосальна енергія, що дозволяє мені вести здоровий спосіб життя, збалансовано харчуватися, постійно тренуватися у спортзалі, читати складні книжки, слухати лекції з філософії, навчатися, підтримувати ментальну гігієну. Енергія така потужна, що ніхто й ніщо не може змусити мене зробити те, що я вважаю недоцільним.

І енергія Божественного Натхнення. Це найпотужніша енергія. Коли людина відчуває поклик, вона може не їсти, не спати, йти на ризик, витримувати колосальні навантаження.

– Проте, я часто навпаки швидко відчуваю себе абсолютно виснаженою фізично, мені легко втомитися та знайомо навіть пробудження у стані втомі.

– Вам потрібно подумати над всіма видами власної енергії, починаючи з рівня Божественного Натхнення. Яка висока ідея змушує вас жертвувати собою? Які фальшиві цінності висмоктують із вас життя? У яких довгострокових серйозних програмах ви берете участь, що у вас немає часу на відпочинок та відновлення сил? Які ваші ментальні установки слід піддати критичному осмисленню, щоб перевірити на хибність? Ви точно хочете переживати емоції, що є зараз постійним фоном вашого життя? У вас здоровий спосіб життя: збалансоване харчування, адекватна зміна одного виду діяльності іншим, правильне відновлення сил? Ви регулярно тренуєтеся у спортзалі?

Марс – це вміння робити будь-яку роботу на рівні високої професійної майстерності. От я зараз вам пишу – у мене активний Марс: я збуджена, у мене палають очі, я не просто передаю інформацію – я наполягаю, я відстоюю власну позицію, я борюся за ваше правильне розуміння моїх слів, я відстоюю справедливість. Фізично працювати можна за принципом будь-якої планети:
– Сонце – це скакати на коні із піднятим мечем перед строєм вояків, закликаючи на бій. Фізичне дійство? Авжеж!
– Місяць – це нарізати овочі в салат, перемішувати, солити, перчити, додавати олійки. Фізичне? Так!
– Меркурій: в’язати светра на спицях жакардовим візерунком. Фізичне? Ага.
– Венера: танцювати сальсу на тематичній вечірці в клубі однодумців. Це фізично працювати!
– Юпітер: вичісувати гриву елітній кобилі. Або мити посуд на кухні, перебуваючи у якості гостя у видатного письменника. Цілком фізична дія.
– Сатурн: різати по дереву або створювати ювелірні прикраси з каміння. Фізична робота?

Так от, якщо будь-яку з цих дій ви робите на рівні високої професійності, у вас активний Марс.

Прояснювати заплутані ситуації можна все життя, або чому Подводний пішов із Києва

Зазвичай я прокидаюся раніше за чоловіка. Сьогодні – навпаки. Чоловік стоїть посеред кімнати і дивиться на сонце: “Сьогодні воно таке яскраве, неможливо дивитися, засліплює”. Мої думки не тут – вони на семінарі Подводного у 2006 році. Всі ці постійні нескінченні ситуації дрібного приниження мене, знецінення мене з боку Подводного та його дружини. Кажу чоловікові:

– Думаю, після семінарів Подводного ти почав зневажати мене.

Повертається до мене обличчям, дивиться прямо у вічі. Спокійно, твердо:

– Ти помиляєшся. Після семінарів Подводного я почав зневажати Подводного.

У курсі комунікатики Подводного йшлося зокрема про те, як в групі за допомогою комунікативних засобів формується ставлення людей одне до одного і самооцінка. Подводний навів приклад: “Дочка ніколи не поважатиме свою матір, якщо бабуся зневажливо звертається до матері і зневажливо говорить про неї”. Таким чином, Авессалом застосовував свої комунікативні вміння, щоб формулювати у нас в групі ставлення одне до одного. Я дуже рада, що зневажливе ставлення до мене з його боку як до неформальної лідерки групи не подіяло на моїх товаришів – мій авторитет в групі не похитнувся. Тому що українці – європейська нація. У нас, в українській родині, якщо бабуся зневажливо поводиться з матусею, принижує її, ображає, намагається зломити її дух, онука не починає зневажати матусю, а починає аналізувати ситуацію і шукати правди заради відновлення справедливості. Авессалом намагався зломити дух кожного учасника нашої групи під час семінарів. Макси, що запросили Подводного до Києва для проведення семінарів і оселили його у себе в квартирі, зачаровані його книжками, через намагання Подводного домінувати, врешті-решт розірвали домовленість із Подводним, прибрали всі його книжки зі свого сайту і свого літ-кафе, вигнали його з квартири. Більшість відвідувачів семінарів обмежилася відвідинами лише одного заняття. Цивілізаційний конфлікт був очевидний. Подводний зізнавався: “Киев меня не хочет”.

Сьогодні вранці я думала про те, що магічні засоби, навіть коли їх застосовує сильний маг, не діють на вільних людей, звиклих критично мислити. Вважаю, що саме ця здатність українців протидіяти чарам стала причиною того, що Подводний відмовився від продовження циклу семінарів у Києві. Звісна річ, далася в знаки культурна відмінність: Подводний як людина традиційної патріархальної репресивної російської культури зіткнувся з українською культурою, яка за суттю є культурою європейською. У українців праві не батько, не мати, не високе начальство, не духовний учитель, не президент, не король і не гетьман. У нас правий той, на чиєму боці правда. У нас формула, яка працює в московії, не спрацьовує: “Ти маєш мені підкорятися, бо я старший за віком, я мужчина і моїми вустами говорить Бог”. “Ідеться про цивілізаційно несумісні системи. Україна як національна окремішність формувалася передусім на принципі приватної власності. В Росії ж натомість завжди домінувала община”, – Юрій Іларіонович Терещенко — професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету.

Тепер, на четвертому році війни московії з Україною я часто згадую семінари Подводного. Фактично з його боку то була спроба захопити розум українців, зачарувати нас великоросійськими шовіністичними ідеями, підкорити нашу волю. Вісім семінарів, з кожним наступним із котрих Авессалом ставав все більш роздратованим на нас. І після канікул замість продовження циклу кожен із нас отримав на поштову скриньку сухе повідомлення: “Семинаров больше не будет”. Агресор зайшов, потупцював і пішов. Так само піде і нинішній московитський агресор.

Батьки і діти

– 90-ті роки для мене – загадка. Чесне слово. Лише зараз я чую від людей про малинові піджаки, рекет, вбивства. Іноді натикаюсь на подібні історії. Але мало що про це знаю.

– Моє покоління виховувало дітей так, щоб діти не здогадувалися про те, яким чином зароблені гроші. Більш за все я прагнула захистити своїх дітей від розуміння, чому у моїй шухляді з білизною лежить розкритий фінський ніж, чому в кутку біля фортепіано стоїть помпова рушниця. Я прагнула не поповнити собою клуб молодих вдовиць і виглядати так, щоб діти не хвилювалися. Лише інколи до мене доходили чутки, що про мене говорять: “Оля Безпалько дуже красива жінка. Але видно, що у неї в житті щось не так”.

Моє покоління їхало за кордон за грошима, щоб дати дітям освіту і якісні речі. Діти не мали уяви, в яких умовах живуть заробітчани, що конкретно роблять. Я прилетіла до чоловіка в Екваторіальну Гвінею, коли він пропрацював там вже півроку. Одразу після аеропорту я потрапила в офіс. А з офісу ми з чоловіком поїхали додому. Але по дорозі мали заїхати на квартиру товариша, що поїхав в Україну в відпустку. Треба було кожного дня навідувати його квартиру, щоб сусіди бачили, що за квартирою наглядають. Це була старовинна іспанська віла. Як у кіно. Велика і дуже гарна. Але сильно занедбана, практично без меблів. Ми пройшли крізь салон, чоловік відкрив зачинені на ключ двері. Кімната 6 кв метрів. Без вікон. Під стелею – кондиціонер зразка 1980 року. Шафа. Холодильник. Вузеньке ліжко. Біля ліжка – стілець. На стільці та на підлозі – стустом книжки. Я взяла книжку – детектив у м’якій обкладинці. У горлі з’явилося відчуття чогось застряглого твердого. Мене почало нудити. Де туалет? Я вилетіла з кімнати. Двері навпроти – розкішна мармурова вбиральна, простора, з вікном у внутрішній двір. У дворі – кущі райських квітів. Мене пронесло холерично. Здивував рулон дорогого туалетного паперу. Чоловік у коридорі із подивом: “Що з тобою?” “Ведмежа хвороба”. Лише раз таке зі мною було – перед екзаменом з античної літератури на першому курсі – мій перший університетський іспит. Запитую: “Ми теж живемо в такій кімнаті?” Сміється: “Ні, ну, що ти, у нас чудова віла”. В автівці я все розпитувала про того пілота, у чиїй квартирі ми побували. Він поїхав додому. Повіз родині гроші на новий домашній кінотеатр, на ремонт, на навчання дитині. Я знаю, що він казатиме рідним: що дуже любить Африку, що у нього чудова робота, що все дуже добре. Майже всі українці, з ким я за короткий час перетиналася в Африці по роботі, вже не серед живих: хтось помер уві сні, хтось розбився в літаку та у гелікоптері, хтось помер від раку. Всім було від 35 до 45 років. Раби сім’ї виконали свій обов’язок перед дружинами, батьками, дітьми.

Зараз цим дітям 30-35. Більшість із них – інфантили із паразитичною життєвою позицією. Батьки в розпачі. Але ж моє покоління залишилося без пенсії. Розраховували на вдячність дітей. А діти не те що невдячні, а продовжують просити й вимагати гроші. Це драма мого покоління. Але драма вашого покоління буде ще більш важкою: ви не можете себе прогодувати без нас, а ми скоро помремо.

До мене за консультаціями звертаються люди різного віку. Батьки мого віку купують гороскопи своїм дітям, бо діти інфантильні. Батьки мого віку купують гороскопи собі, бо на старість немає пенсії. Люди вашого віку купують гороскопи, бо здогадуються, що не в змозі будуть себе прогодувати без допомоги батьків, що старіють. Дуже цікава ситуація в країні. А попереду 2019. І велика вірогідність, що люд проголосує за популістів. Популісти відмінять реформи. Буде шок – зубожіння, що відрізнятиметься від нинішнього зубожіння тим, що зараз у людей на руках гроші, які вони приховують від держави, а тоді не буде грошей взагалі. І вже після цього шоку у суспільстві буде запит на прогресивні реформи, і суспільство проголосує у 2024 за реформаторів. Це дуже вірогідний сценарій. Є, правда, невеличка надія, що зараз прогресивні сили таки консолідуються і виграють вибори. У будь-якому разі розумні люди мають вміти робити щось конкретне практичне, щоб протриматися на плаву.

Навчитися вірити в себе

Я не думаю, що того можна навчитися. Бо віра в себе приходить як побічний ефект від власних досягнень. Наприклад, я починаю присідати зі штангою. Мені не треба вірити в себе. Просто треба системно присідати зі штангою. І тут таки – бац! – всі помічають, яка у мене підтягнута фігура. І тут я усвідомлюю: я це зробила! У моїй підсвідомості закладається програма: “Якщо я поставлю собі щось за мету і робитиму повсякденні наполегливі кроки до її досягнення, я досягну мети”. Це і є віра в себе. Але не нереалістична віра: вірую, бо абсурдно. Це віра, що ґрунтується на знанні. Ми ж не кажемо, що віримо, що двічі два чотири. Просто знаємо це. Так і я знаю: якщо я маю намір щось зробити, я це зроблю.

Цікаво, що мамуся наламувала мене з дитинства. Що би я не продекларувала як намір, мамуся обламувала: “Дурень думкою багатіє”. Але я робила попри мамусину невіру, попри неконструктивну критику, попри відверту ворожнечу. Я вже не кажу, що не сподівалася на підтримку. Я сподівалася лише на те, що мені не заважатимуть. Але до біса заважали! Звісна річ, зараз мамуся відверто визнає, що була неправа. Але каже, що на той момент я не могла би переконати її в своїй правоті жодним чином. Це сюжет 12 дому – казка “Дикі лебеді”, “Шкіра віслюка”. Принцеса-вигнанка залишається принцесою під шкірою віслюка. Її шлях – повернутися додому і стати королевою. Усвідомте, що це ваш сюжет, іншого не буде ніколи. Просто живіть і кожного дня пам’ятайте, що ви – королева. А інші бачать лише брудну жебрачку. Але прийде час – королева повернеться додому і правитиме. Нехай вас не запечалює улюлюкання черні.

– Мені цікаві історії з життя людей, які подолали кризу. Якщо б ви написали щось таке про себе – я б задоволенням почитала.

– Я не подолала кризу – я все життя в кризі, у процесі подолання. У мене такий гороскоп, що “спокій лише сниться”.
Людина 12 дому – це важка доля. А коли ще й 8 дім акцентований, то це все життя на війні. Подивіться серіал “Останнє королівство”. Головний герой – типова людина 12 дому вкупі з 8 домом.

Шлях до мети не завжди прямий. Швидше, завжди непрямий.

Ви дуже обдарована талантами та здібностями людина. Просто колись у вас стався збій у системі цінностей – і реалізація талантів відтермінувалася. Це як бува ідеш по справах і бачиш щось цікаве у провулку, звертаєш зі шляху, щоб подивитися, а потів вертаєшся і знову йдеш по справах.

Почуття – це саме і є той індикатор для вимірювання правильності шляху. Не логіка, не розрахунки. А саме відчуття: мозок нам таким чином дає знати, куди стопи правити. Достатньо бути уважними і чесними, щоб зрозуміти, куди далі йти.

Сама дивуюся

– Ви увесь час праві, навіть якщо мені не завжди все подобається.

– Та права, я знаю. Я коли почала давати консультації за гроші (десь у 1993), я сказала собі: “Це лише доти, доки я виявлюся неправа. Я просто перевірю, чи варто мені давати людям поради за гроші. Щойно я помилюся, так одразу ж займуся чимось іншим”. Чорти мене за язика посмикали.

Про показники фінансового успіху у гороскопі

Люди з акцентованим другим домом, ви ж усвідомлюєте, що тема банкрутства – це ваша тема? Бо не може збанкрутувати людина, яка не володіє грошима і майном.

Що дивитися у гороскопі?

Показники власного прибутку:

– управитель 2 дому у знаку, в домі, його мажорні аспекти.
– планети у 2 домі: яким домом управляє, які маж мажорні аспекти.
– Венера як сигніфікатор 2 домі: в якому знакові, в якому домі, які має мажорні аспекти.
– планети у Тельці: в якому домі, якими домами управляють, які мають мажорні аспекти.

Показники прибутку від інших людей та показники власних накопичень:

– управитель 8 дому у знаку, в домі, його мажорні аспекти.
– планети у 8 домі: яким домом управляє, які маж мажорні аспекти.
– Плутон як сигніфікатор 8 домі: в якому знакові, в якому домі, які має мажорні аспекти.
– планети у Скорпіоні: в якому домі, якими домами управляють, які мають мажорні аспекти.

Яким буде кінець життя?

– управитель 4 дому в знакові, в домі, його мажорні аспекти.

Чи будуть в кінці життя турбувати фінансові справи? Дивимося мажорні аспекти управителя 4 дому з управителем 2 та 8 домів, з планетами у 2 домі, з Венерою та Плутоном.

З чого слід починати, щоб зробити кар’єру

– З чого слід починати, щоб зробити кар’єру?

– З об’єктивної оцінки своїх практичних навичок і умінь. Коли оцінка зроблена, слід визначитися, яких якостей та навичок бракує. Далі слід реально порахувати всі можливості для розвитку недостатніх навичок та для опанування потрібних знань. Якщо можливостей для розвитку немає, про кар’єру думати не варто – немає підстав планувати кар’єру, вона буде неможлива на даному етапі. Слід йти і займатися тим, чим можна займатися. Наприклад виколупувати металобрухт із мерзлої землі, пасти кіз, топити піч дровами, надавати астрологічні консультації за 2 долари.

Чим би людина не займалася, якщо вона сумлінно робить це протягом 20 років, вона приречена на успіх. Якщо ви не успадкували родинний бізнес або під час навчання в університеті вас не запросив на роботу на високу посаду капіталіст або високопосадовець держслужби, ви не можете починати з 10 дому. Вам доведеться починати з дрібної важкої повсякденної праці – 6 дім.

Якщо ви раптом успадкували бізнес, а у вас до того моменту немає навичок вести справи, ви швидко втратите успадковане. Життя жорстоке. Можна народитися динамітом і до смерті так і не вибухнути. Це мені батько казав, коли в школі навчалася. І це правда – підтвердилося життям.

Про кар’єру, роботу і заробляння грошей

Зробити кар’єру і просунутися в суспільстві можна лише на одних і тих самих речах. А от заробити можна вже на інших. Слава і гроші не завжди йдуть поруч. Кар’єра, статус, репутація, слава, винагороди – це 10 дім. А особисті прибутки – це 2 дім. Різні речі. А ще є робота – 6 дім, яка не завжди приносить славу та прибутки, але людина більше нічого не вміє, крім цієї роботи, от і животіє за тарілку супу на нелюбимій роботі.

– Тож як можна робити кар’єру і при цьому не мати грошей?

– О, яка наївність! Мої батьки зробили блискучу кар’єру, неймовірну! Але отримують пенсію таку саму, як доярка або прибиральниця. Ви плутаєте прибутки і гідність.

– Ну це стосується державної служби напевно більше.

– Ні, це не стосується лише держслужби. Я, наприклад, славетний астролог, у мене високий статус, визнання. Але за 100 євро за консультацію у мене черга клієнтів, а от за 200 євро одиниці готові купити мої консультації, а за 300 євро вже ніхто моїх консультацій не хоче. Ось вам кар’єра не на державній службі: високий статус і бідність.

– Все ж таки виходить, що у вас не погані заробітки, вищі, ніж середні по країні.

– Не смішіть мене. Якби я реалізувала свої таланти в іншому – не в астрології, я була би мільйонером доларовим. А так я просто заробляю більше, ніж вчителька мови у середній школі. Нехай навіть більше у 10 разів. Але це – не рівень моїх амбіцій щодо заробітків. Так само і мої батьки: у цивілізованих країнах вони були би елітою, мали би дуже високі статки. А тут – 300 євро на місяць, виконуючи роботу хірурга, та 90 євро на пенсії.

Питання: чому ми обираємо між грошима і гідністю гідність? Відповідь: можемо. Можемо це собі дозволити.

Чи можна обирати професію за принципом ураженої планети?

Сильно уражена планета в гороскопі не є запереченням на професію за її принципом. Якщо є поклик, то потрібно йти і робити. Просто буде дуже важко працювати. Наприклад, у мене Венера уражена дуже сильно, але мене з дитинства вабить мода, стилістика соціальної поведінки і одягу. Я цим займаюся все життя. Я на цьому гроші заробляю. Мені до біса важко. Я весь час хочу те покинути. Я ятрюся. Але коли мені вранці пише безнадійна клієнтка, що у неї відкрився доступ до підсвідомості, у мене виступають сльози щастя. І я вже майже 30 років не можу покинути цю кляту роботу через такі моменти.

– Я, коли йшла на роботу, знала, що не стану професіоналом та не отримаю від роботи задоволення. Я не люблю цю роботу, просто це престижна професія. Я йшла за статусом, а не за професійною майстерністю.

– Ні, за статусом на роботу йти не треба – все одно статусу не буде. Бо статус – це наслідок важкої праці у галузі, яку ти дуже любиш. Людина має займатися тим, що її захоплювало з раннього дитинства. Тоді вона у спокої та комфорті. Не йдеться про великі кошти або статус. Йдеться про спокій. Якщо пофортунить, то гроші і статус теж будуть. Але гроші і статус без спокою – це пекло. Чим я займалася в дитинстві (від народження до 10 років)? Двома речами: створенням краси і структуруванням гарного. Я вивалювала все із бабусиної шафи, приміряла на себе, комбінувала у різноманітні сети, створювала фантазійні образи. Я шила лялькам одяг із величезної купи клаптиків, що дарувала мені сусідка-кравчиня. Я створювала собі пантофлі і босоніжки із картону, кольорового папера, кубиків, стрічок, бусин. Я колекціонувала ґудзики, прикраси, вишивки бісером і шовком. Я розкладала по категоріях величезну бабусину колекцію старовинних та сучасних листівок. Я досліджувала дореволюційні бабусині журнали мод. Я читала західну художню літературу, обговорювала прочитане із бабусею та записувала свої враження і цитати у особисті блокноти та зошити. Ну, от все життя я цим і займаюся. Почуваюся дуже добре.

– А я з дитинства любила тільки ігри на компі, що теж мене “затягували” і створювало проблеми. Або ті мами форуми з Астрології. А я люблю красу та спілкування.

– Ви в дитинстві, як бачите, нічого не робили, що було би актом творіння – ви нічого не створювали. Тож, ваше улюблене заняття – нічого не робити, просто розважатися. Якщо матеріальне становище дозволяє просто розважатися, то так і треба жити. Якщо не дозволяє, то доведеться працювати заради грошей там, де візьмуть. Звісно, душевного спокою не буде. Але ж їсти щось треба. Вам буде комфортно на роботі серед людей, що розважаються: ресторан, клуб, послуги домашнім тваринам, масаж обличчя, дієтологія, фітнес-центр. Будь-яка сфера, де люди приходять отримати задоволення.