Астрологиня Ольга Іванець

Астрологічні консультації

21 – 24 листопада 2016

Події у сфері дітей, особистої творчості, хобі, розваг змушують докласти зусиль до того, щоб подолати кризову ситуацію, знайти вихід із маргінального стану. Пристрасті вирують.
Можуть виникати нові ідеї щодо розумової активності, безпосередньо пов’язаної з нашою кар’єрою та статусом. Можуть бути нові ділові знайомства, початок навчання, оформлення ділових паперів, ділове спілкування. В цей час ідеї щодо бізнесу, кар’єри матимуть підтримку з боку тих, кого ми вважаємо людьми з великими можливостями. Наприклад, з боку капіталістів, учителів, видатних письменників, юристів, відомих персон. Можна розраховувати на підтримку меценатів та спонсорів. Щасливий збіг обставин, сприятливі випадковості, подарунки та везіння дадуть можливість використати свій розум та знання на те, щоб просунутися до мети та розширити можливості.
Є проблеми у зв’язку з тим, що, з одного боку, ми схильні перебільшувати власні таланти та здібності, а з іншого – пристрасно жадаємо володіти розкішними речами. Тут витрати можуть перевищувати надходження через сподівання на те, що прибутки зростуть. Прибутки дійсно можуть зрости, бо пристрасне бажання прибутків примусить більше напружуватися заради заробітку. Якщо вдасться витрачати на те, що дійсно необхідне, цей період принесе зміцнення фінансового становища і реальне розширення власних фінансових надходжень.

У понеділок до 12 години емоційне напруження через почуття, пов’язані з дітьми, коханням, фліртом, розвагами, хобі, особистою творчістю. Після 12 години ми налаштовані на тонку точну інтелектуальну роботу та на заняття заради підтримки здоров’я. В цей час прояснюються заплутані ситуації, викривається брехня, руйнуються містифікації. Бо ми налаштовані критично і практично.

У вівторок і середу варто зосередитися на роботі та підтримці здоров’я. Заважатимуть працювати інтелектуально слабкі люди, вони в цей час почуваються непевно і прагнуть перекласти на інших свої обов’язки. Тому раджу обмежити спілкування суто діловими зв’язками.

Четвер сприятливий для конкретної практичної діяльності та для занять спортом.

18 – 20 листопада 2016

В цей час події в родинному житті, на батьківщині складаються таким чином, що все, що стримувало розвиток у сфері маргінальної, кризової ситуації, зникає само по собі. І ситуація стрімко несе нас або до перемоги, або до погибелі. Ми отримуємо результати наших дій у сфері інтимних стосунків, у сфері спільних з партнерами фінансових справ, у сфері власних накопичень. Вдалий час для родинних справ, для підвищення рівня комфорту та безпеки. Надходить інформація, що викриває брехню, розвіює містифікації, руйнує хибні сподівання. Є можливості добре заробляти на мистецтві, культурології, моді, вмінні розгадувати загадки та розбиратися в тонкощах.

П’ятниця дуже напружена в емоційному сенсі. Нервове збудження через несподівані напружені взаємодії з друзями, у колективі. Дуже напружене спілкування через новини про традиції та нові тенденції в суспільстві. Викриття брехні та містифікацій. Напружена розумова діяльність, якщо ваша професія пов’язана з мистецтвом, фото, кіно, культурологією, психологією, історією цивілізацій, модою.

В суботу переживання пов’язані з конкретними практичними діями у колективі, які впливають на вашу особисту творчість та стосунки з дітьми. Доводиться мати справу з проявами агресії.

В неділю емоції, пов’язані з розвагами, фліртом, іграми, особистою творчістю, дітьми. Це гарний час для зустрічей з друзями та однодумцями.

Про самооцінку. Поради психологині Наталії Борисової

Психологиня Наталія Борисова на IDEALIST.media – конкретні практичні поради про те, як утримати самооцінку адекватною.

Самооцінка умовно на 10 відсотків залежить від наших знань, умінь, навичок. Від наших власних досягнень. 40 відсотків складають наші внутрішні переконання. Вони родом із дитинства, і робота з переконаннями – це робота для психолога. 50 відсотків нашої самооцінки формується під впливом нашого оточення. Якщо наше оточення нас надихає, вірить в нас, нас підтримує, говорить нам гарні речі, то рано чи пізно ми починаємо теж так ставитися до себе. А от токсичні люди, які нас пригнічують, принижують, дають поради, коли ми не просимо, та деструктивно критикують, нам самооцінку знижують.

Власну самооцінку можна контролювати, утримувати її в нормальному стані. Існують технічні засоби для цього.

По-перше, треба враховувати роль токсичних людей у нашому житті. Якщо ми спілкуємося з токсичними людьми, наша самооцінка знижується. Якщо – з позитивними, що вірять в нас та надихають, то самооцінка підвищується.

По-друге, слід дбати про вдоволення власних потреб. Якщо ми вдовольняємо власні потреби, наша самооцінка підвищується. Якщо ми вдовольняємо чужі потреби, самооцінка знижується. Якщо ви один раз поспілкувалися з токсичною людиною або один раз задовольнили чужу потребу, нічого страшного з вашою самооцінкою не станеться. Але якщо ви регулярно спілкуєтеся з тими, хто дає вам зрозуміти, що ви нікчема, то рано чи пізно ви у це повірите. Так само і з вдоволенням потреб. Якщо ви один раз задовольнили чужу потребу, а не власну, нічого не станеться з вашою самооцінкою. Вона знизиться, але несуттєво. Якщо ви регулярно вдовольняєте чужі потреби, а не власні через побоювання, що вас не зрозуміють або засудять, відринуть, не кохатимуть, образяться на вас. Якщо ви постійно робите не те, що хочете ви, а те, що від вас хочуть інші, то ваша самооцінка повільно, але неухильно знижується. І одного разу ви це відчуєте. Тому за цим треба слідкувати. Ми живемо в суспільстві, і не завжди можемо задовольняти лише власні потреби. Іноді дійсно доводиться поступитися і задовольнити чужу потребу. Але ми можемо це контролювати. Якщо ви задовольнили чужу потребу, зробили щось не так, як вам хотілося, то не слід допускати, щоб самооцінка знизилися. Наприклад, одразу ж треба задовольнити і власну потребу теж, поспілкуватися з позитивною людиною. Або зробити щось із того, про що буде далі.

Трете. Коли ми щось радимо іншим, наша самооцінка підвищується. Коли нам надають поради, про які ми не просили, наша самооцінка знижується. Справа в тому, що люди надають поради, коли їх не просять, лише у тому випадку, коли самі мають проблеми з тим, що радять виправити іншим. Якщо людина має з чимось проблему, то вона полюбляє давати поради саме на цю тему. Вона таким чином підсвідомо підвищує свою самооцінку. Так влаштована психіка: вона береже нашу самооцінку, бо різке критичне падіння самооцінки призводить до депресивних настроїв, а затяжна депресія, якщо людину з неї не витягти, закінчується думками про самогубство та навіть спробами згубити себе. Але інстинкт самозбереження примушує нас робити щось таке, що підтримувало би нашу самооцінку на потрібному для життя рівні. Тому якщо в якійсь сфері життя ми відчуваємо сильне невдоволення, ми починаємо активно давати непрохані поради на тему цієї сфери життя. Якщо людина невдоволена особистим життям, вона зацікавлено слухає про такі проблеми інших і надає поради. Хто невдоволений фінансовим становищем, активно слухає про фінансові проблеми інших і полюбляє надавати поради про гроші та майно. По-перше, ці поради не експертні, бо людина має проблеми саме з цією сферою. Крім того, вони знижують вашу самооцінку. За рахунок чого? Наприклад, ви знаєте, що у людини в цій сфері проблеми, а людина при цьому вам радить. Зрозуміло, чому вона вам радить: бо її тішить думка про те, що у вас теж є така проблема. І коли вона вам радить, вона відчуває, що порівняно з вами, не так все й погано у неї. Її самооцінка підвищується, їй полегшало. А ось що відбувається в цей час із вами. Ви знаєте, що у людини проблема. І в цей час вона надає вам поради. І ви підсвідомо починаєте відчувати, що у вас все погано, якщо людина з такими величезними проблемами намагається вас рятувати. Ваша самооцінка в цей час знижується. Поспостерігайте за своїм оточенням. Вам може здаватися, що у людини все нормально. Але вона надає вам поради, про які ви не просили. Це значить, що в цій сфері у неї є проблеми. А якщо ви помітили, що почали самі надавати непрохані поради або раптово почали активно брати участь у розмовах на якусь тему, то варто подумати, що у вас із цією сферою не так.

Четверте. Коли нас критикують, наша самооцінка знижується. Коли критикуємо ми, вона підвищується. Механізми ті самі, що й із порадами: “У кого що болить, той про те і говорить”. Люди критикують інших, як правило, у тих галузях, в яких самі мають проблеми. Хто невдоволений власною кар’єрою, той постійно робить зауваження з приводу якихось робочих моментів. Хто не вдоволений своїм станом у фінансах, той критикує способи заробітків інших, способи, якими люди поводяться з грошима. Йдеться не про конструктивну критику, коли ви просили вас критикувати. Тут як і з порадами, конструктивна критика не знизить вашу самооцінку, бо ви самі про неї попросили, самі звернулися за порадою. Конструктивна критика націлена на конкретний вчинок, а не на те, щоб сказати вам, що ви цілком погана людина. Мета конструктивної критики – підтримати вас як людину у вашій справі. Якщо ви не просили критикувати вас, а людина вас критикує, то це вона розповідає таким чином вам про себе. Людина намагається, критикуючи вас, підняти власну самооцінку, а вашу знизити. Ви можете це послухати, але не варто брати це на власний рахунок. Послухайте – і ви щось про цю людину дізнаєтеся, зрозумієте її проблему.

П’яте. Коли ми порівнюємо себе з іншими, хто, на нашу думку, кращий за нас, наша самооцінка знижується. Коли ми дізнаємося, що хтось бере з нас приклад, наша самооцінка підвищується. Наприклад, мене турбують мої зморшки і я з ними борюся, то я буду роздивлятися обличчя, які вважаю ідеальними. Наприклад, обличчя 16-річних дівчат. Якщо я борюся з зайвою вагою, я розглядаю фігури струнких спортсменок. І це порівняння мене засмучує, бо на цей момент цей зразок для мене недосяжний. Моя самооцінка знижується. Бо що би я не робила, а у свої 40 років я не виглядатиму, як дівчина у 15 років. Це неможливо. Якщо ми для когось еталон, то наша самооцінка підвищується, але не завжди. Бо якщо людина вважає, що їй заздрять і це їй “наврочить”, то замість підвищення самооцінки люди відчуватиме надуманий страх.

Якщо ви все це знаєте, ви можете керувати власною самооцінкою. Якщо сталося таке, що знизило самооцінку, ви можете зробити щось таке, що її підвищить. Що ви можете зробити для себе: подивитися на своє оточення і не спілкуватися з токсичними людьми, а спілкуватися з людьми, що надихають, максимально часто. Якщо є якісь проблеми, зверніться до психолога. Підвищуйте власні знання, вміння, навички. Все це ви можете зробити самостійно.

Сніданкові діалоги

– Ах, як добре після чудової кави піти на масаж і 40 хвилин насолоджуватися дотиками до обличчя. Це просто транс якийсь!
– (дивиться прямо на мене, в очах захоплення, з насолодою жує)
– (із задоволеною посмішкою) Я бачу, що ти мене любиш!
– (серьозно, суворо, вагомо) Я тобі масаж оплатив.
P.S. Вчорашній вечірній діалог:
– Любий, перекинь, будь ласка, гроші з моєї картки на картку масажистки, у мене завтра масаж.
– Перекинув.

Про вартість думок довбехів

Дивлюся на своїх однокласників. Ну, так сталося, що у мене феноменальна пам’ять – я пам’ятаю все, що привертало колись мою увагу, що я переживала сутнісно. А переживаю сутнісно я практично все. Так от, що я хочу сказати. Ще в школі вже добре видно, хто з людини виросте, чим вона займатиметься, який рівень мислення у неї буде. От, наприклад, дівчинка, що дуже старанно вчилася, завчала, як вірші, абзаци з підручників історії, літератури, мови, ботаніки та зоології, але ніколи не могла своїми словами розповісти про те, що завчила, ніколи не могла скласти до купи різні частини навчального матеріалу та зробити узагальнення. От зараз ця дівчина так само старанно повторює те, що почула з телевізора, що прочитала в місцевій газеті, що почула від свого чоловіка на рівні пліток. У мене були добрі стосунки з усіма однокласниками. Ввічливі, доброзичливі. Але інтимних друзів серед них було – лічені персони. Про що мені було говорити з дівчинкою, що загубилася у нетрях класу десь аж у третьому ряду в кінці того ряду? З дівчинкою, що скоромовкою переповідала абзаці з підручника історії, втупивши очі у стелю: “Ой, я збилася, можна я почну спочатку?” А от минуло 40 років – і говоримо на вулиці про історію. Якого біса? Олю, коли ти перетнула ту межу, за якою почала розмовляти з людьми, які не мислять, які нічого не тямлять у тонкощах, нічого не пам’ятають? Я перетнула ту межу, коли, закінчивши інститут, пішла працювати до школи. Коли сама була ученицею та студенткою, я не витрачала свого часу на спілкування з довбехами. А от коли стала вчителькою, то почала бачити у кожній довбешці геніальний розум, який можна пробудити добрим словом. Ох, це була помилка! Довбешка залишається непробудною довбешкою на все життя. Треба з цим просто змиритися. Олю, ти у себе одна. І у тебе є інтимні друзі. У тебе є твої клієнти, які платять тобі за твої слова. Залиш тупеньку дівчинку у третьому ряду. Ти нічого не зміниш. Хіба що станеться диво – і зміниться закон про загальне виборче право.

Проплачені Майдани

Сьогодні зустріла свою колишню однокласницю. Востаннє бачилися на Майдані у Кропивницькому у лютому 2014. Так зраділа мені! Питається, чи я тут, чому мене не видно в місті. Та я тут. В місті не видно, бо Майдану ж немає. У мене досить скритний спосіб життя: спорт, робота вдома, вечірні прогулянки, автівкою до супермаркету. Хто мене бачить часто? Друзі-однодумці у спортклубі… Питається, чи задоволена я життям, бо всі ж навколо так потерпають від злиденного життя! І так вона переживає за тих бідних людей! Дивлюся на неї: свіженька новенька шубка ( я у тій куртці, що була на Майдані), новенькі модні чобітки (на мені старенькі чоботи). Так, я цілком вдоволена, у мене все добре. Питаюся, скільки вона заробляє. Каже 1 200 гр – і кисло так пику скривила. У відповідь торкаюся рукою шубки: “То це на ці гроші…” Ну, каже, ні, то у мене офіційно 1 200, ти ж розумієш. Питаюся: “І податки платиш з тих, що крім 1 200?” Каже: “Звісно ж ні!” Кажу: “То чого тобі бракує для щастя?” “Та Порошенко, фабрика ж, війну ж веде”. Кажу: “Ти, як зустрінеш Порошенка, вклонися йому. А ще краще – падай на коліна та цілуй землю під його ногою. Бо якби не Порошенко, то була би ти зараз не у шубці, а у куфайці, якби взагалі ще була б. Бо вся України була би Луганськом-Донецьком або ж Сирією”. Дивиться на мене шаленими очима… Ну, ми ще про вивіску на кафе “Горком” поговорили – де серп і молот на червоному. Вона мені розповіла, що то ж наша історія. А я їй про свою історію. Виявляється, вона не звернула уваги на те, що мене вчителька історії у 10 класі “звільнила” від уроків історії за 2 місяці до закінчення школи, поставила “5” просто так, з умовою, що я не ходитиму на уроки. Виявляється, вона не пам’ятає того намету восени 1990, що стояв у нас на площі. Той намет, до якого я приходила з дітьми, щоб постояти поруч. У нас різна історія. Хоча ми 10 років навчалися разом в одному класі. А наостанок вона мене спитала: “Зараз кажуть, що той Майдан 2014 був проплачений. Що всім там платили”. І дивиться на мене з підозрою. Я так розумію, що вона вважає, що мені платили, бо я зараз за Порошенка, а їй не платили, бо вона, мабуть, не знала про щось таке, що знала я. От і зараз по мені видно, що платить мені Порошенко, ну, платить же! Бо інакше звідки ж у мене ця така відмінна позиція. От всі навколо ненавидять Порошенка, а я його захищаю. Бо платять. Точно платять. Як на Майдані 2014 платили.

Чого хочуть сильні жінки

Регулярно у стрічці хтось поширює російською надруковані статті про те, що сильні жінки мріють про сильних чоловіків, щоб їм “здатися”. Так сталося, що з дитинства мене оточують самі сильні жінки: бабусі, матуся, сестра, чемпіонки світи з пауєрліфтингу, науковці, бізнес-леді. Сильні у прямому сенсі того слова: сильні духом та фізично. Сила духа – у здатності керувати власним життям, бути компетентною людиною, брати на себе відповідальність. Фізична сила – це коли за будь-яких фізичних даних людина може підтримувати себе здоровою. І оскільки я людина прозорлива та з прагненням докопуватися до самої суті речей, то у мене з людьми зазвичай складаються глибокі стосунки, коли ми відверто говоримо про потаємні почуття та бажання. Так от що я вам скажу. Сильні жінки завжди прагнуть одного: щоб їм не заважали втілювати в життя їхні проекти. У них завжди купа довгострокових серйозних проектів, які вони не віддадуть нікому і ні за що. І якщо немає навколо таких, хто поділяв би їхні захоплення тими проектами, то вони спокійно й наполегливо втілюватимуть їх самотужки. Якщо є ті, хто готовий приєднатися на паритетних засадах, то добре, приєднуйся, але керуватиму я, бо то мої проекти. А оці балачки, мовляв, я сильна жінка і мрію, щоб мене завоювали, – це замануха для дурнуватих чоловіків. І чоловікам слід її розуміти так: “Я абсолютно інфантильна дурепа. Я мрію, що ти вважатимеш мене сильною жінкою твоїх прагнень. Якщо це вдасться, я залізу тобі на шию і висмоктуватиму з тебе соки, доки ти не помреш від інфаркту або доки тебе не вб’ють конкуренти в боротьбі за гроші для моїх діамантів”. Це невротичне прагнення інфантильних паразитарних жінок існувати за рахунок іншого. І якщо ви вважаєте, що невротички слабкі, то подивіться, як вправно вони маніпулюють іншими. В цьому сенсі вони дійсно сильні. Але це не та сила, про яку вони вливають у вуха своїм потенційним чоловікам.

Дерусифікація

Конкретні практичні поради від класної психологині. Уважно слухаю, запам’ятовую, користуюся. Дуже допомагає в житті. Поширюю, бо звикла ділитися гарними інтелектуальними речами з однодумцями. Але так сталося, що гарна українська психологиня викладає свої знання російською. І мені вже кілька разів дорікали тим, що я поширюю матеріали, викладені російською. Що робити? Слухати гарні матеріали таємно і ні з ким не ділитися, не зізнаватися нікому, що оце слухаю та користуюся? Або передавати потайки своїм друзям, перепрошуючи за те, що матеріал російською? Чи відмовитися взагалі від інтелектуального українського продукту, якщо він викладений російською? Ні, я не відмовлюся. Так, поширюватиму відверто. Бо я пам’ятаю себе у 2000 році, коли могла розмовляти лише російською, і журналісти, що брали в мене інтерв’ю, переходили зі мною на російську. Так, я зробила свій сайт українською. Так, я пишу та розмовляю українською. Так, я з початком війни не співпрацюю з громадянами РФ. Так, я надаю консультації українцям російською, але ті консультації коштують суттєво дорожче за консультації українською. Так, я крута! Робіть, як я! Зокрема не відмовляйтеся від інтелектуального продукту українців, викладеного російською. Бо конкуренція все одно зробить свою справу: цей продукт буде українською або його витіснить аналогічний українською.
Дійсно, так історично склалося, що багато українців є русифікованими. І не всі з них ще можуть наважитися говорити українською на камеру. Я зробила таку спробу (обласне телебачення) у 1999-2000 році – виглядала, як Азаров. Тому я розумію фахівців, що поки що не володіють українською: на камеру варто говорити російською. Україна – мова майбутнього. Наприклад, я обираю стоматолога за мовною ознакою: якщо говорить українською, значить, дійсно ходив на заняття, а не купив диплом. Тому я вивчила українську – хочу бути питомою серед людей майбутнього.
Ми всі русифіковані українці. То є факт. Русифіковані Голодоморами, терором, масовими розстрілами, висиланням до Сибіру. Ми всі травмовані – глибинний страх говорити українською сидить у кожному і часто не усвідомлюється. Людина просто не може примусити говорити себе українською, як мій тато, наприклад. Він лише пише свої спогади українською і складає в стіл. 50 років пише і складає. Тому я з розумінням ставлюся до українців, що не можуть перейти на українську. Але по мірі того як Україна міцнітиме як держава, переходитимуть всі.

Домашні тварини як спосіб пізнавати себе

Мурло, якщо змалечку росте поруч з вами, буде завжди таким, який ви є. Я спостерігаю за моїм мурлом – і краще розумію себе. Я не люблю мурла лише в одному випадку: коли не люблю себе. Те саме стосується всіх тваринок-ссавців.
Батьки завжди тримали і тримають вдома тваринок, всіляких, постійно хтось живе. Скільки себе пам’ятаю. І у мене вдома теж постійно є тваринка. Людина, в ході еволюції так склалося, має потребу в інших людях та у тваринках поруч із собою. Тоді вона щаслива.

Секрет здоров’я та краси

Якийсь чувак з ригональско-юлівською особистою філософією попросився додатися до друзів у Фісбузі. Періодично такі тушкани хочуть зі мною дружити. На що розрахунок? Їм не зрозуміло, що я виглядаю сильною та щасливою саме через те, що не дружу з гімнюками.