Про покликання

Якщо чесно, то мене вся маячня про пошуки покликання задзьобала. Хто вам взагалі вклав у мізки ідею, що ви зобов’язані те покликання шукати? Воно тому і зветься “покликання”, що воно вас кличе. А от вас не кличе нічого й ніхто. Ви ходите серед людей, серед світу, де вас ніхто не збирається нікуди кликати, і принижуєтеся перед першим ліпшим: “Ви часом не хочете мене покликати?”, «Може, це ви мене покличете?», “Покличте мене!” Вас відштовхують, відганяють, ви нікому не потрібні. Вештаєтеся марою, хвостиком, заважаєте всім, лізете під ноги. «Олю! Що ти в біса тут робиш!» «Я шукаю своє покликання». «Слухай, Олю, йди займися ділом. Коли воно тебе покличе, ти почуєш, не переживай. А як не покличе, то й грець із ним».

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*