Астрологиня Ольга Іванець

Астрологічні консультації

Про общество людей, которые все знают и ничего не понимают

Andrii Baumeister: “В украинском обществе отсутствует одна из важнейших потребностей – потребность самоанализа, потребность понимать себя и свое место в окружающем мире. Мы не только не хотим познавать самих себя, но еще и боимся это делать. Этот страх порождает агрессию. Если кто-то со стороны пытается нам что-то о нас говорить, мы негодуем, приходим в состояние крайнего возбуждения (“да как вы посмели!”, “да кто вы такие, чтобы нас учить!”). Одно из подтверждений указанного симптома (очень опасного для нормальной жизни общества) – состояние так называемого экспертного сообщества. За экспертное мнение может сойти что угодно – приятный голос, мягкая улыбка, развязный тон, длинные и тягучие разглагольствования “обо всем”, провинциальные сплетни, невнятная скороговорка или протяжные мычания, претензии на масштабность “анализа” (любят говорить об эпохах, о цивилизационных сломах, сидя перед компьютером и листая какие-то заштатные сайты). Народу снова вернули “ток-шоу” где визжат, дерутся, оскорбляют и обвиняют друг друга. Народу нравится, не оторвешь от телевизора или монитора. Но когда же начнется трезвый и компетентный разговор? Когда эксперты начнут демонстрировать хотя бы элементарные навыки аналитики (сочетающиеся с ясным и прозрачным изложением)? Очень не скоро. Потому что “и так сойдет”. И так смотрят, читают, цитируют. Когда нет запроса на реальность, на попытку понять, что же с нами происходит и кто мы такие, сойдет и все то, что мы называем “телеканалами”, “экспертным мнением”, “газетами” и “ток-шоу”. Хорошо хоть Рождество и Новый год скоро. Тогда к нам, раз в год, стучится Реальность…”

Ко мне в фейсбучные друзья часто просятся незнакомые люди. Когда хочу понять, зачем они это делают, затеваю диалог под каким-нибудь из их постов. Вот, например, вчерашняя беседа. Незнакомая мне девушка из моих новых фейсбучных друзей написала на своей странице вот это: “?Люди, которые вас чем-то обидели или заставили страдать, сами страдают и заблудились в жизни. Помните об этом и не будьте слишком строги?
Луиза Хей”. Я прокомментировала: “По-идиотски звучит в стране, четвертый год сопротивляющейся агрессии со стороны ужасающего своей жестокостью государства”. Дальнейшая беседа хорошо иллюстрирует оценку украинского общества Андреем Баумейстером, которую я вывела епиграфом.

Инна Инна: – Ольга Иванец, я не про страну… а про людей, которые намного ближе и не могут в себе разобраться и не “цеплять” близких. А вообще в любой ситуации надо начинать с себя…. менять..

Ольга Іванець: – Мне кажется, вы говорите о домашнем насилии. Если так, то вам не менять себя нужно, а в полицию идти.

Инна Инна: – Оличка, почему вы так агрессивна? У меня в семье все отлично, хотя спасибо за беспокойство…. Я и про страну говорю вообщем. Надо нам каждому меняться… , быть более дружелюбно настроенными друг к другу, что ли, я так думаю. Может я ошибаюсь, то поправьте меня, пожалуйста…

Ольга Іванець: – Я не агрессивна, а когнитивна – люди часто путают эти вещи. Да, вы ошибаетесь: нельзя проявлять дружелюбие по отношению к тому, кто тебя обижает и заставляет страдать, – это глупо, потому что поощряет насильника. К людям надо относиться не дружелюбно, а так, как они заслуживают.

Ольга Крайнюк: – А не нужно к нему питать дружелюбие! Нужно проявить сострадание этому человеку, и отпустить из своей жизни, а не отвечать ему той же монетой.

Инна Инна: – Оличка, Иванец! Я ведь ничего не говорила ни о дружелюбии, ни о насилии, ни об ситуации в нашей стране, я об сострадании! А когнитивность-это вообще не то слово, которое надо бы примерить в этой ситуации! Теория когнитивности часто всего лишь описывает поведение индивида в терминах информационного потока или функционирования..

Ольга Іванець: – Ольга Крайнюк, ну, с состраданием – это понятно: “Бъет – значит любит, просто несчастный он человек”. У нас в подъзде жила старая женщина. У нее был сын. Этот сын ее избивал регулярно, морил голодом, запирал в квартире. Как-то, увидев ее на скамейке с зеленым синяком на лице, я ей предложила: “Я знаю, что он вас избивает. Давайте мы, жильцы, вызовем участкового и защитим вас”. Бабушка стала меня умолять не делать этого: “Он меня любит! Просто он нервный очень! Не надо участкового!” А через несколько недель она умерла. Доказательств нет, что он ее убил. Но мы с ним не здороваемся. Вот у меня вопрос: значит ли бабушкина смерть, что она отпустила своего насильника из своей жизни, или это значит, что своей смертью она ответила ему той же монетой?

Ольга Іванець: – Инна Инна, я вижу, вы погуглили “когнитивность”. Но это не значит, что вы понимаете, что это такое.

Инна Инна: – ??? Оличка, Ольга Иванец???Поверьте, немного понимаю. Не претендую на знания, которые кроются в вашей светлой головке..Но немного есть!?

Ольга Крайнюк: – Каждый видит свою „ручку“ во всём и каждый имеет право на своё мнение. Это как видеть по разные стороны „69“.
Оля, какое отношение ко мне имеет эта бабушка в вашей жизни?! Она была у вас в реальности, вот Вам и нужно подумать почему Вы её видели такой…
Нет желания описывать и ковыряться в чужой судьбе без согласия человека.
И вам не советую!
Вы из своего понимания сострадание видите! Ваша ассоциация ,,бьёт значит любит“.
Я в сострадании вижу совсем иные вещи.
Инна писала цитату, совершенно не о том, что Вы пишите.

Ольга Іванець: – Ольга Крайнюк, вы считаете, что бабушка не из сострадания к сыну позволила ему себя извести?

Инна Инна: – Девчонки, я – спать! Всем спокойной ночи! Бабушке, внукам, Олечкам(обеим Ольга Иванец и Ольга Крайнюк)и всем на этом белом свете! Если нужно мое доброе слово поддержки, пишите! Если хотите изменить мир-начинайте с себя и со своей когнитивности??

Ольга Крайнюк: – Ооо, Инночка!!! Благодарю!!! Начнём с себя!!! Спокойной ночки!?

Ольга Іванець: – Спокойной ночи, Инна! Слово “когнитивная” в данном контексте следует понимать как “познающая и дающая познавать”. Пусть вам приснится Семантический Архетип во всей его полноте.

Инна Инна: – Ольга Иванец я именно это значение и “имела в виду “. Спасибо вам огромное! А про семантический архетип что-то не очень понятно, буду благодарна, если объясните….но завтра, и еще очень интересно, вы психолог?

Ольга Іванець: – Инна Инна, я не психолог. Нельзя же всерьез считать психологом человека, изучавшего психологию в рамках филологического факультета советского пединститута и авторской школы “Человек среди людей”.

Инна Инна: – А где эта школа, интересно…, без шуток

Про постімперську свідомість

Постімперська свідомість: людина ототожнює себе із власними фантазіями про те, як добре було за імперії (насправді нічого про імперію не знає). Її власні фантазії базуються на стилізаціях білогвардійських пісень (романси у виконанні Жани Бічевської періоду останніх років совка) та на совецькому фільмі “Дні Турбіних” за п’єсою Михаїла Булгакова. Там же звучить стилізована під городський романс тих часів пісенька радянського виробництва “Бєлай акаціі гроз’я душистиє”. Людині із постімперської свідомістю приємно видавати себе не за нащадка більшовиків та люмпенізованих селян, а за нащадка винищених більшовиками дворян – служителів імперії. Куди не кинь оком – всі навколо нащадки князів та графів, нікого від серпа та молота.

Психологи, яким ми довіряємо

Епіграф: “Борони мене, Господь, від тих, кому я вірю. Кому не вірю, тих остережуся сам”.

– Мені так хотілося не бути солдатом, а тендітним створінням, як мені сказав психолог, до якого я ходила в минулому році через панічні атаки після аварії. Це було якесь марення. Я звикла до veni, vedi, vici. А виявилося, як він сказав, що я не так жила. І, видавши книгу, я сховалася.

– “Не кажи, що життя було марним – так, ніби є життя, що вдалося”. Якщо якийсь психолог каже, мовляв, ти не так жила, йому варто замислитися про професійну придатність.

– Ну я це зрозуміла вже згодом ?

– У мене теж був такий досвід: один психолог, що я вважала його беззаперечним авторитетом, сказав (дуже серйозно і вагомо), що я надто когнітивна та войовнича, що мені слід бути жіночною, пасивною і фоновою. Я пішла втілювати рекомендації, сумлінно, кожного дня протягом двох років. Всі роки супроводжувалися хронічним гайморитом у важкій формі: ніс не дихає, голова безперервно болить, наче в ній повно хворих зубів, тіло охляле, грошей немає, повністю на утриманні чоловіка. Раптом осяяння: “Та він же бовдур!” І наче прокинулася від кошмарного сну.

– Здогадайтеся: чи є у мене зараз проблеми з диханням??? !!!

– Гадаю, що не тільки з диханням. А ще й з колінами та хребтом.

– Те саме з чоловіком, натхненням. Тааак – хребтом. Коліно, то традиційний маркер з дитинства, якщо іду не туди, воно болить

– У мене болять коліна і хребет завжди, коли в моєму житті зникає можливість навантажувати себе регулярним серйозним спортом. Так було в Африці, де не було тренажерки. Ясно, що я іду не туди, якщо там немає спортзалу.

– У мене ніколи не було таких дивних симптомів. А праця в Інституті – то та ще пригода. Я вирішила бути жіночною, і писати дисертацію докторську – пасіонарно. Міст через Дніпро у нас закрит на ремонт. Я мало подорожую.
мати моя ( офіцер, все ж таки) вночі на мене гримала, щоб повернулася її навіжена дитина, а не ця спокійна монашка.

– О! У мене з мамусею і татом так само було: вони сумували за навіженою дитиною. З чого я взяла, що маю ламати власну природу лише через те, що якийсь психолог (це ще треба критично обміркувати, який він психолог) вважає, що мені не слід бути такою, якою я є? Я не порушую законів, не поводжуся асоціально, у мене купа друзів, мене люблять, я цікава, самостійна, добре заробляю. Чим це не влаштовує психолога? Може, він просто не усвідомлює, що заздрить мені? Так отож. Є ще деталь: це не був сеанс психотерапії. Це було під час навчання. Я не запитувала, що зі мною не так, – він за власною ініціативою взявся мене критикувати. А я, дурепа, повелася.

– Мені в кінці сеансу ( теж місцева знаменитість) сказав, що він мене трохи лякається. Доречі, ото старе чорно біле фото робив той психолог. То була частина терапії. Інтуїція мені спочатку підказувала, а потім верещала: «Дурепо, не вірь йому. Він просто заробляє гроші». І навіть дивні фізіологічні ефекти мене не спинили. А ще його дуже здивувало фото мого чоловіка. Він тоді сказав, що тільки такий мене і витримає:))

– Я зараз оцінюю ту подію як щеплення. Саме після цього досвіду я усвідомила, що я дійсно крута у галузі комунікатики та астрології. І з тих пір я просто не звертаю уваги на критику, в якій відсутня аргументація та конструктивна складова.

– Я теж маю на це надію, що я зрозуміла цей урок. Мені не вистачало і не вистачає на сьогодні доказів, які б відновили мою несамовиту натуру. ( думаю, що не варто додавати, що коментар психолога співпав з коментарями «подруг» у просторі і часі про неправильне жіноче життя. ( тут треба написати типу « трясця йому»)

– Вона сама відновиться. Це те в нас, що неможливо знищити. Його можна пригнітити, але не знищити (за умови, що фізично не пошкоджено мозок). Тому якщо прибрати чинник впливу, воно відновлюється саме. Автоматично.

Вареники і профанація духовного

Чи не початок це старечої слабкості розуму? Я спокусилася в Сільпо варениками в їхній кулінарії. Осінь, темно, холодно, затишним жовтим вогнем палають вікна вітрин. Мамусі і таткові ліньки готувати вечерю. Ми вдягаємося і крокуємо у вареничну на Леніна. Боже, які ж вони були смачні!.. І я оце побачила вареники на вітрині кулінарії Сільпо – і купила, трясця його бери! Всі пішли до помийного відра. Ні, я читала у філософів, що українське суспільство зараз грає на пониження культурного рівня. Але ж – вареники! Це ж не есе написати, не на лютні заграти, навіть не у хустку шмарклі видути замість об землю вгатити. Це ж – вареники! У нас у Сільпі на кухні переселенці з Саратова працюють чи хто?

Ольга Романова:

– Дуже знайомий досвід:) цікаво, у нас теж стара Варенична на Леніна ( зараз Небесної Сотні)

– У нас тоді навпроти вареничної на леніна була хлібна лавка під назвою “Паляниця”. Я була геть мала, але на підсвідомості відчувала вареничну і Паляницю єдиними справжніми речами у моєму місці, яке від народження на підсвідомому рівні завжди було мені чужим. Містом, до якого мене привезли ще до того, як мені виповнився рік, відірвавши від мами і тата. І ті варенична і Паляниця були чимось моїм у чужому назавжди місті. Паляниця щезла чи то наприкінці 1990-тих, чи то на початку 2000 – крамниця із хлібом раптом стала зватися “Булошная”, а Леніна перейменували на “Дворцова” – типу український переклад слова “Дворцовая”, як до советів називалася ця вулиця. І тепер, коли у Сільпо замість вареників мені продали те огидно ліпливо, я сприйняла це як наругу над українством в мені.

Свічка у вікні

Із 2003 року запалюю свічку на підвіконні в останні дні листопада. Запалюю, коли ще світло на вулиці. Але в ці дні темніє рано. Вдивляюся у вікна сусідніх будинків. Багато свічок у вікнах.

Вихідні. І я відпочиватиму, розважатимуся: ні спорту, ні роботи. Відпочинок. Сьогодні поїду до батьків. Ранок. Як завжди, на перший сніданок вівсянка з волоськими горіхами, сушеною журавлиною, родзинками, яблуком, бананом і льняним насінням. Йду умиватися. Вичавлюю у ванній на свою вишукану м’яку зубну щітку особливу пасту для своїх примхливих вразливих зубів, а у голові думка: Голодомор – це коли немає місця в житті ні догляду за зубами, за волоссям, за шкірою, ні спортзалу, ні теплого душу, ні милування природою, ні гарних книжок, ні розваг із домашнім улюбленцем, ді радощів із дітьми, ні кохання. Нічого немає, бо немає життя. Я не думаю про Голодомор кожного дня, але я думаю про нього часто. Я часто думаю про своїх батьків – я дуже люблю їх. Вони мої кумири. А тато – це завжди його філософські відступи, його міркування на тему історії, його розповіді про особисто пережите. “…І мамина сестра, що вийшла заміж за комуніста, переказала мамі його слова. А він попередив: “Голод буде. Скажи Тані, щоб втікали до Харкова. Там врятуються”. Мама з батьком тоді переїхали з села до Харкова. А коли потім повернулися, то нікого там живих вже не було. Ну, а я вже народився після голоду. Але я пам’ятаю ще голод 47 року, мені вже дев’ять років було, то я пам’ятаю. Досі сниться, як втікаю полем із колосками, а за мною на коні женеться калмик… Бабуся Таня все життя писала мені листи. Вона неграмотна була, три класи церковної школи. Але писала раз на тиждень все життя. У кожному листі розповідь про когось із селян. Прізвища, якого року народження, ким був, що робив, як вмер. Казала: “Вітя, це щоб пам’ятати”. Ну, ти ж знаєш ті листи”. …Зараз я піду вдруге снідати. У мене ж швидкий метаболізм, я маю якісно харчуватися кожні 3 години. Зараз у мене нешліфований варений рис, смажені печериці, брюссельський паштет, блакитний сир, литовські грінки, масло, протерті із цукром чорниці, мелена кава із молоком. Спорт і розумова робота вимагають збалансованого харчування. Я маю добре їсти. Слава Богу, ми живі.

26 листопада – 30 листопада 2017

Із 19:02 26 листопада до 11:26 30 листопада фаза зростаючої квадратури у Рибах місячно-сонячного циклу. Напружений період, коли доводиться трудитися, щоб розгадати загадку та прояснити заплутану ситуацію. Нові ідеї щодо спільних із партнером ресурсів, сексу, фінансових накопичень, пошуку виходу із кризи, що зародилися у попередні кілька днів, зараз доводиться втілювати у несприятливих умовах, коли важко розрізнити правду від вигадки, містифікацію від реального становища речей. Нові з партнерами прибуткові проекти розвиваються через напруження, конфлікти, спричинені браком ясності. Доводиться докладати зусиль, щоб пробачити тонкі змісти за явищами матеріального світу. Напруження у сексуальних стосунках. Напруження через пошуки виходу із кризи та подолання маргінальної ситуації. В цей час стикаємося із перешкодами, які важко ідентифікувати: щось заважає, але не дуже зрозуміло, що воно таке. Відчуття, почуття, настрої можуть ввести в оману. Не вірте передчуттям та відчуттям. Наприклад, може здаватися, що партнер за щось ображається саме на вас. Необхідно дізнаватися правди, а не фантазувати. Надто велика вірогідність того, що ви бачите не те, що є насправді. Якщо вас або іншого обвинувачують у чомусь, не вірте на слово – вимагайте аргументів, доказів. Перешкоди з боку містифікаторів, тихих божевільних, людей мистецтва, філософів, релігійних діячів, кінематографістів, гуманістичних психологів.

28 листопада точна кон’юнкцію Меркурій/Сатурн – починається новий річний цикл просування до мети завдяки розуму і знанням. Народжуються нові ідеї щодо навчання, спрямованого на зміцнення статусу, репутації, бізнесу.

Сатурн у гороскопі особистості

Сатурн не означає заборону на щось, що належить до сфери дому, де розташований Сатурн, і дому, яким Сатурн управляє. Просто події у цих сферах розвиватимуться дуже важко. Принцип Сатурна – “польова ситуація”. Тобто, готових рішень немає, треба самотужки вибудовувати мудру стратегію в умовах обмеження, скутості, важкості, холоду, скрути. Наприклад, Сатурн у 2 домі не означає, що людина приречена на бідність, не зможе самостійно заробити собі на життя. Означає всього лише, що добуватиме свої гроші та майно у дуже важких умовах. Те саме і з дітьми. Сатурн у 5 домі – це не заборона мати дітей. Це дуже великі перешкоди на шляху народження та виховання. Між вами і дітьми завжди буде щось, що засмучуватиме, гнітитиме, що “важко буде нести”.

22 листопада – 26 листопада 2017

Нові ідеї щодо спільних із партнером ресурсів, сексу, фінансових накопичень, пошуку виходу із кризи, що зародилися у попередні кілька днів, зараз видимі більш чітко. Виникають сприятливі умови для того, щоб розпочати з партнерами нові проекти і разом отримати прибуток. Розпочинається щось нове у сексуальних стосунках. З’являються нові сприятливі можливості для виходу із кризи та подолання маргінальної ситуації. В цей час ми маємо підтримку з боку мудрих зрілих людей, високопосадовців, людей великого бізнесу, політиків, аристократів.

Із 22 листопада 2017 до 4 січня 2018 Меркурій у фазі ретроградності. Починається фаза у 22 градусі Стрільця 22 листопада. З цього часу розумова активність поступово зміщується у бік внутрішньої роботу – роздуми більше стосуються особистого внутрішнього світу, ніж зовнішньої діяльності. Поступово всі процеси, пов’язані із навчанням, спілкуванням, подорожами, торгівлею пригальмовують, розвиваються повільніше. Але це не стосується людей із ретроградним Меркурієм у гороскопі особистості – у них, навпаки, активізується інтелектуальна діяльність, відбувається більше цікавих знайомств, подорожей, обміну думками.

25 листопада точний падаючий трин Меркурій/Уран: зараз ми отримуємо дружню підтримку з боку винахідників, науковців, оригінальних персон під час знайомств, навчання та викладання, коротких подорожей. А також в повсякденній роботі, на службі, в інтелектуальних заняттях. В цей час винагороджуються наші оригінальні думки, винаходи, інтелектуальні розробки, прогресивні ідеї.

Із 22 листопада до 21 грудня Сонце у знаку Стрільця – останній місяць осені.

18 листопада – 22 листопада 2017

18 листопада 2017 розпочинається новий місячно-сонячний цикл у Скорпіоні. Виникають нові ідеї щодо спільних із партнером ресурсів, сексу, фінансових накопичень, пошуку виходу із кризи.

Гороскоп на місяць 18 листопада – 18 грудня 2017

Стихія Води Скорпіона Місячно-сонячний цикл у Скорпіоні. Головна тема місяця: спільні з партнером ресурси, спільні гроші та майно, спільні прибутки; сексуальні стосунки; пошуки виходу із кризи; подолання маргінальної ситуації; наукові дослідження та детективні розслідування; хірургія, реставрація, протезування, реабілітація; питання таємниць життя та смерті; метафізика; магія. У центрі уваги – великі фінансові операції, накопичення статків, кредити, борги, питання спадку, допомога з боку інших, інтенсивні глибокі переживання, секс, психоаналіз, трансформація, утилізація сміття.