Прихована агресія – це коли дуже хочеться вдарити, але не можна. Коли відверта агресія неможлива (засуджується, або якщо людина розуміє, що у відповідь зазнає удару), агресія набуває прихованої форми. Тут негативні почуття не виражаються відверто, вони ховаються за показову ввічливість. Прихована агресія більш притаманна жінкам. Чоловіки частіше обирають відверто демонструвати агресію. Того, на кого спрямована прихована агресія, часто охоплює бентега, відчуття розгубленості та безпорадності, безсилля. Погодьтеся, досить важко захищати власні інтереси, відстоювати власний простір, коли агресор перепрошує та вибачається. “Крим наш” – тактика загарбника в гібридній війні; не вбивці та грабіжники, а ввічливі чоловічки. Поки ви у безпорадності, він вже зайшов як гість і оселився як хазяїн. Тож не давайте себе обманути – покажіть своєю відповіддю, що ви розумієте, хто він і що відбувається:
– Я перепрошую якщо, щось вам не подобається в моїх речах.
– Так, мені не подобається у ваших реченнях природна для невігласа войовнича самовпевненість. Але мені ніхто і не обіцяв, що всі мої співрозмовники обов’язково будуть сократами. Тож не варто перепрошувати.
Коментарів немає