Про постімперську свідомість

Постімперська свідомість: людина ототожнює себе із власними фантазіями про те, як добре було за імперії (насправді нічого про імперію не знає). Її власні фантазії базуються на стилізаціях білогвардійських пісень (романси у виконанні Жани Бічевської періоду останніх років совка) та на совецькому фільмі “Дні Турбіних” за п’єсою Михаїла Булгакова. Там же звучить стилізована під городський романс тих часів пісенька радянського виробництва “Бєлай акаціі гроз’я душистиє”. Людині із постімперської свідомістю приємно видавати себе не за нащадка більшовиків та люмпенізованих селян, а за нащадка винищених більшовиками дворян – служителів імперії. Куди не кинь оком – всі навколо нащадки князів та графів, нікого від серпа та молота.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*