Прояснювати заплутані ситуації можна все життя, або чому Подводний пішов із Києва

Зазвичай я прокидаюся раніше за чоловіка. Сьогодні – навпаки. Чоловік стоїть посеред кімнати і дивиться на сонце: “Сьогодні воно таке яскраве, неможливо дивитися, засліплює”. Мої думки не тут – вони на семінарі Подводного у 2006 році. Всі ці постійні нескінченні ситуації дрібного приниження мене, знецінення мене з боку Подводного та його дружини. Кажу чоловікові:

– Думаю, після семінарів Подводного ти почав зневажати мене.

Повертається до мене обличчям, дивиться прямо у вічі. Спокійно, твердо:

– Ти помиляєшся. Після семінарів Подводного я почав зневажати Подводного.

У курсі комунікатики Подводного йшлося зокрема про те, як в групі за допомогою комунікативних засобів формується ставлення людей одне до одного і самооцінка. Подводний навів приклад: “Дочка ніколи не поважатиме свою матір, якщо бабуся зневажливо звертається до матері і зневажливо говорить про неї”. Таким чином, Авессалом застосовував свої комунікативні вміння, щоб формулювати у нас в групі ставлення одне до одного. Я дуже рада, що зневажливе ставлення до мене з його боку як до неформальної лідерки групи не подіяло на моїх товаришів – мій авторитет в групі не похитнувся. Тому що українці – європейська нація. У нас, в українській родині, якщо бабуся зневажливо поводиться з матусею, принижує її, ображає, намагається зломити її дух, онука не починає зневажати матусю, а починає аналізувати ситуацію і шукати правди заради відновлення справедливості. Авессалом намагався зломити дух кожного учасника нашої групи під час семінарів. Макси, що запросили Подводного до Києва для проведення семінарів і оселили його у себе в квартирі, зачаровані його книжками, через намагання Подводного домінувати, врешті-решт розірвали домовленість із Подводним, прибрали всі його книжки зі свого сайту і свого літ-кафе, вигнали його з квартири. Більшість відвідувачів семінарів обмежилася відвідинами лише одного заняття. Цивілізаційний конфлікт був очевидний. Подводний зізнавався: “Киев меня не хочет”.

Сьогодні вранці я думала про те, що магічні засоби, навіть коли їх застосовує сильний маг, не діють на вільних людей, звиклих критично мислити. Вважаю, що саме ця здатність українців протидіяти чарам стала причиною того, що Подводний відмовився від продовження циклу семінарів у Києві. Звісна річ, далася в знаки культурна відмінність: Подводний як людина традиційної патріархальної репресивної російської культури зіткнувся з українською культурою, яка за суттю є культурою європейською. У українців праві не батько, не мати, не високе начальство, не духовний учитель, не президент, не король і не гетьман. У нас правий той, на чиєму боці правда. У нас формула, яка працює в московії, не спрацьовує: “Ти маєш мені підкорятися, бо я старший за віком, я мужчина і моїми вустами говорить Бог”. “Ідеться про цивілізаційно несумісні системи. Україна як національна окремішність формувалася передусім на принципі приватної власності. В Росії ж натомість завжди домінувала община”, – Юрій Іларіонович Терещенко — професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України та зарубіжних країн Київського національного лінгвістичного університету.

Тепер, на четвертому році війни московії з Україною я часто згадую семінари Подводного. Фактично з його боку то була спроба захопити розум українців, зачарувати нас великоросійськими шовіністичними ідеями, підкорити нашу волю. Вісім семінарів, з кожним наступним із котрих Авессалом ставав все більш роздратованим на нас. І після канікул замість продовження циклу кожен із нас отримав на поштову скриньку сухе повідомлення: “Семинаров больше не будет”. Агресор зайшов, потупцював і пішов. Так само піде і нинішній московитський агресор.