Про мої “довгі” тексти

Bohdan Khomchenko: – Який пріоритет має автор довгих текстів?
Відсіювання цільової аудиторії.
Совок і бидло довгий і розумний текст читати не буде. Ця аудиторія відфільтровується відсутністю картинки і помилок в довгому тексті. Чи не так, Ольга? 😉
Тому пишіть довгі тексти, панове. Викладайте свої думки. Не сподівайтеся, що ви зміните цю ЦА. Сподівайтеся знайти однодумців.

– Відсіювати цільову аудиторію ефективніше не довгими текстами, а короткими афоризмами. Саме після довгих текстів до мене злітаються кухонні філософи (поділитися своїми думками) та ідейні хейтери (полякати мене апокаліптичним майбутнім). Інша справа – афоризми. Бува, напишу два-три речення – і мінус 4-5 шанувальників.

Bohdan Khomchenko: – це самурайський метод. 🙂 а мій — пацифістський.

– Якщо говорити серйозно, то коли я виклала свій сайт у 2008, то на меті було просто скинути з себе тягар рефератів, що накопичилися із 1996 року. Бо людина, що має знання і не ділиться ними, подібна до здоровезної годувальниці, що із захрпленням смокче власні перса на очах голодного немовля. Реферати писала для себе. А коли викладала, була переконана, що знайдуться однодумці, яким буде те до душі. З тих пір із публікою не загравала: пишу у власному мені стилі у звичному для мене форматі.