Російська у побутовому спілкуванні в Україні

Російська у побутовому спілкуванні в Україні: чому ми переходимо з української на російську з російськомовними, а вони з нами – ні?

Є кілька причин. І відповідно, кілька ситуацій.

– Ви переходите на російську з російськомовними, а вони з вами не переходять. І ви вважаєте це цілком нормальним. Чому так? Бо у вас та сама імперська свідомість, що і в росіян: українець зобов’язаний поводитися щодо росіянина запопадливо. Росіяни вважають українців людьми нижчого гатунку відносно себе, грубими селюками зі своєю селюцькою мовою. Коли ви з ними переходите на російську, то це вважається ними природним: люди низького походження мають тягтися до людей вищого походження. В такий спосіб вас примушують у побуті спілкуватися російською. І ви радо погоджуєтеся на цей примус.

– Ви переходити на російську з російськомовними, а вони з вами не переходять. І ви не вважаєте це нормальним, але ви з легкістю це робите. Чому так? Бо російськомовні у даному випадку – це близькі вам люди: ваші батьки, діти, друзі дитинства, це може бути ваш лікар або людина, що врятувала вам життя. Ви не вважаєте, що вас примушують говорити російською, бо добре знаєте, що цього не може бути: ці люди не вважають українців другорядними відносно росіян, просто вони не розуміють більшість українських слів, що ви вживаєте. Не кажучи вже про те, що їм надто важко висловити свої думки українською.

– Ви переходити на російську з російськомовними, а вони з вами не переходять. І ви не вважаєте це нормальним, але ви це робите, зціпивши зуби. Чому так? Бо російськомовні у даному випадку – це не близькі вам люди, але вам з якихось причин дуже потрібно донести важливу інформацію. Української вони не розуміють.

– Ви переходити на російську з російськомовними, а вони з вами не переходять. І ви не вважаєте це нормальним, але ви не помічаєте, як ви це робите, само виходить в автоматичному режимі. Чому так? За звичкою. У мене це від батьків-лікарів: “любой чловек, обремененный страданием, должен быть спасен тобою любой ценой”. Ну, і у педінституті навчали: “немає дебільних дітей, є погані учителі. За будь-яку ціну маєш домогтися того, щоб учень тебе зрозумів”.

Коли ви вловили себе на тому, що переходите з української на російську з російськомовними, замисліться, з якої причини ви це зробили? Це позбавить вас відчуття невдоволення собою і ірраціонального почуття провини.

Цей текст не для тих, у кого не виникає проблем під час спілкування з російськомовними. Цей текст для тих, у кого виникають.

Наприклад, така ситуація. Батько знає українську, мати абсолютно не розуміє. В родині всі розмовляють російською. Батько іноді співає українських пісень, читає українські книжки, розповідає українські казки. Дитина виросла, живе окремо. Якоїсь миті приймає рішення вивчити українську і перейти на неї. Дитина хоче навідати батьків. Постає проблема вибору: 1) дитина має розмовляти українською з матір’ю за допомогою батька в ролі перекладача, 2) розмовляти російською з обома, 3) взагалі ні з ким не розмовляти 4) не навідувати батьків, щоб уникнути складної в етичному сенсі ситуації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарів немає