Астрологиня Ольга Іванець

Астрологічні консультації

Новини зі свята Останнього дзвінка

30 травня 2016 р. о 09:53 ·
Новини зі свята Останнього дзвінка, пишуть ЗМІ: “Під час святкування шкільних випускних в соцмережах масово почали з’являтися світлини та повідомлення про вбрання випускниць у форму радянського зразка. З чим це може бути пов’язано, поки достеменно невідомо. В різних випадках діти говорять про моду на радянську форму, яка пов’язана з молодіжними субкультурами з Російської Федерації та про тиск вчителів”. Я закінчила школу у 1980. І ми начепили ті бантики, бо нам здавалося це креативним. Воно у нашій парадигмі символізувало те, що 10 років у школі нас навчали рахувати, писати, переповідати написане у підручнику, але не навчали правдиво жити – ми жили у парадигмі соцреалізму. Тобто, те, що малювали митці соцреалізму, не існувало у природі. То був суцільний симулякр. Тобто, ми зайшли до совецької школи у 7 років і вийшли у 17 з тією самою свідомістю 7-річних дітей. Повні ідіоти у сенсі адекватного сприйняття реальності. На фото з Останнього дзвінка я одягнена у шкільну форму (хоча у 9 та 10 класах вже не носила того лайна), на мені гольфи білі, на голові капронові банти. Треба сказати, що лише кілька дівчат зі школи були так одягнені. Це був суцільний маскарад, стьоб. Думаю, з розвалом совка переодягання у такі строї почало носити інший символ: “Ми – народилися у СРСР, ми любимо СРСР, ми хочемо до СРСР”.

Джипси знищили совок

29 травня 2018 р. о 20:15 ·
Хто не знає,”жипсами” тодішні комуняки називали джинси. У мене у 1980 були Леві Страус, справжні американські. Весь перший і другий курс в інституті швейцар намагався відправити мене додому переодягтися. А вже восени на третьому курсі офіційно повідомили, що викликають на якісь їхні комуняцькі збори з’ясовувати “как ви прабралісь в інстітут с такими взглядами”. Аж раптово помер Брєжнев – і про мене забули. Коли совок мекнув, жодна людина не вийшла на площу його відстоювати і відроджувати. Джинси це було уособлення ідеї свободи особистості. Всі прагнули мати джинси, навіть ті, хто не усвідомлював, навіщо.

Про 6 дім раба і 12 дім зберігання таємниці

Я звикла розмовляти з тими, хто обслуговує мої потреби: перукарі, масажисти, бариста тощо. Тож, виходить, що всі ці люди добре знають мої смаки, цінності, позиції. І от після Майдану моя перукарка почала на мене дратуватися і, врешті-решт, боляче смикнула одного разу гребінцем. Я вже не кажу, що раптом фарба, що я користувалася, почала давати зелений відтінок. З тих пір мені якось не фортунить із фарбуванням волосся. А не фарбувати не можна, бо в нашому суспільстві жінка мого віку і з непофарбованим волоссям – це вирок: “Опустилась”, “Поставила на себе крест”, “Денег нет”, “Совсем сума сошла”, “Опять эпатирует!”, – і таке подібне. Останні півроку мене фарбувала дочка, але зараз вона так багато працює, що сумління не дозволяє обтяжувати її цим нудним обов’язком. Тож, вирушаю на пошуки перукарні. Даю собі слово ні з ким не розмовляти. Врешті-решт, в вавилонській астрології 6 дім (повсякденна рутинна праця, сфера обслуговування) вважався домом рабів – “живих інструментів”. А в наш час, щоб за волосся не смикало, краще, щоб перукар не знав, за кого я голосувала. Сподіваюся, по мені не видно.

Завжди є причина бути незадоволеними батьками

28 травня 2016 р. о 08:51 ·
Взагалі у дітей завжди є причина бути незадоволеними батьками. Мені старший син нещодавно сказав таку річ: “Тепер, коли я зайнятий у світі моди та мистецтва, я дивлюся на власне дитинство інакше. У дитинстві я був дуже нещасним, бо всі діти навколо були дуже гарно та сучасно одягненими. А я був одягнений дуже погано. І лише тепер я зрозумів, що був одягнений у розкішний твідовий костюм із вовни кольору кави з молоком, коли інші хлопці були одягнені у шкільну форму кіровоградської швейної фабрики. У мене було чудове шкіряне взуття, коли інші носили гумові кросівки з базару. Ну, і ще всі ці кашемірові пуловери, сорочки з жорсткими комірцями…” На дітей дуже сильно тиснуть штампи суспільної свідомості в підсвідомості. Діти дуже сильно хочуть належати до зграї. І якщо якість життя батьків вища за якість життя людей у колективах, де діти проводять час, то якість життя батьків діти оцінюють як неправильну, хибну. Приклад з мого дитинства. Зима, мороз. Я страждаю через те, що мама змусила взути валянки. На вулиці показую на дітей, що бігають по снігу в кедах, як на зразок для наслідування. Мама, смикнувши мене за руку, пошепки на вухо: “У них просто немає валянок, у батьків немає грошей на валянки, розумієш?!” Я була вражена. Я не могла повірити. Але стала уважніше додивлятися до життя сусідських дітей. Там дійсно була патологічна бідність.

Докори дорослих дітей своїм батькам не що інше як спроба знайти виправдання власних помилок не в собі, не у прояві власної волі, а у зовнішньому світі, в інших людях.

В цій грі “дорікни батькам” є додатковий бонус. Мало того, що через батьків я не став/стала видатною людиною, як могла би, виховуй вони мене правильно. Батькам з боку дитини нав’язується почуття провини – і батьки підсвідомо починають ту провину компенсувати: дають гроші, дарують подарунки, створюють протекції. Якою має бути адекватна поведінка з боку батьків при такій ситуації? Показати “дитині” неправомірність її докорів. Тобто, вивести дитину з позиції Дитини на позицію Дорослого. На це потрібна мужність. Бо “дитина” може піти на розрив стосунків. Батькам варто бути до того готовими.

Роль стихійного психоаналітика та стихійного психотерапевта

28 травня 2016 р. о 11:09 ·
Скільки себе пам’ятаю, стільки потрапляю у ситуації, де виконую роль стихійного психоаналітика та стихійного психотерапевта. І в цій ролі постійно стикаюся з реакцією людини на мої слова. Навіть якщо людина просить їй допомогти – проаналізувати її ситуацію та дати конкретну пораду, – вона все одно не буває готовою почути результат аналізу і пораду. В чому виражається неготовність? Яка б людина не була просунута у досвіді самокопання, вона завжди стикнеться з чимось у собі, що не готова бачити, прийняти, визнати. Мої клієнти кажуть про одну й ту саму реакцію на мої слова про них. У всіх одна й та сама реакція. І, як я розумію, вони говорять про ті самі чотири фази емоційної реакції на глибоку кризову ситуацію або на смерть близької людини. Нагадаю про ті фази:
1. Шок. Стан ціпеніння, відчуття порожнечі, тривога, страх. Важко зосередитись, хочеться плакати, кричати, сміятися.
2. Відчай (заперечення). Гнів. Злість. Лють. Почуття провини. Туга. Відчуття несправедливості того, що відбувається. Відчуття безпорадності.
3. Визнання (прийняття). Здатність спокійно логічно осмислити те, що відбулося. Здатність проаналізувати.
4. Адаптація. Людина включає новий досвід у власну картину світу. Вчиться з тим жити. Розвиває в собі необхідні якості, змінює звички. Починають відбуватися події навколо, що свідчать про те, що у людини відкриваються нові можливості, нові перспективи. Відчуття піднесення. Оптимізм. Бажання творити, діяти.

З роками я дійшла висновку, що маю свої поради не просто давати у приватній бесіді. Краще писати і надсилати в листі. І не потрапляти цій людині на очі, поки вона сама не виявить бажання поспілкуватися з тобою. Навіть якщо вона напише або зателефонує з проханням побачитися, я завжди з модальностей її трансляцій можу визначити, на якій фазі переживання стресу від отриманої від мене інформації вона знаходиться. Такий принцип роботи дозволяє мені бути у безпеці. Наприклад, у 1993 році, коли я давала усні консультації на приватних сесіях, мій клієнт, що переживав фазу 2, плюнув мені в обличчя. По його вигляду було зрозуміло, що він охоче натовк би мені пику по-серйозному, якби спромігся. Коли минули всі фази, він вийшов на якісно новий для себе рівень життя: створив бізнес (до того був безробітний), переїхав у власну квартиру (до того жив із батьками в їх квартирі), створив родину. Він навмисно приїхав до мене, щоб розповісти про всі ці досягнення. Це було таке непряме вибачення за той плювок.

Простий нарід з великим змієм

За мотивами трактату “Повернений окультизм, Тонка сімка” Авесалома Подводного

Сьома тонка фігура, керована Венерою та Хіроном, вірогідно, найскладніша для розуміння. Це Змій, або, якщо судити з ролі, яку він частіше за все грає, цинік і комік. Його архетип інвольтує Фокерма. Він походить від біблійного Великого Змія.

Головна зброя змія – це іронія, яку він використовує двояко: по-перше, для профанації будь-яких серйозних та високих прагнень людини (насміх над ідеалами), і, по-друге, для відведення очей людини від загрози небезпеки, яку змій також зображує як несерйозну, чим не дає людині її оцінити і відповідно підготуватися. Головна якість образів, що створює змій, – це недоречність, що часто призводить до комічного ефекту, знімаючи напруження і понижуючи концентрацію уваги: задача змія полягає в тому, щоб людина махнула рукою і припинила сприймати як серйозні найвідповідальніші для себе ситуації. Головний принцип, який змій нав’язує людині, це: “Якось пронесе”, а головний метод – перенести будь-яку ситуацію на арену цирку, де штанга клоуна-важковаговика виявляється надувною, так само, як і його неймовірні мускули.

Простий нарід з великим змієм

Пафос такого народу – іронія і сарказм, які не залишають каменя на камені від будь-чого. Тут іронізують одне з одного, над начальством малим і великим, над Президентом, над Всесвітом, Богом, дияволом і власною батьківщиною. Загальний тон знущання висить над всіма сюжетами, що розігруються в житті цього наріду, – вони постійно перетворюються на відвертий фарс і в цьому жанрі залишаються назавжди. Змій нічого не сприймає серйозно – але він дуже любить всіляку серйозність і щирість, чим і харчується. Тому коли хтось із народу втомлюється жити в обстановці тотального цинізму й насмішок над всім, що могло би за ідеєю стати святим, і намагається чимось серйозно зайнятися або (недайбоже) починає щиро формувати собі ідеал, народний змій може якийсь час цьому потурати – але лише з тим, щоб потім із насолодою потанцювати на його уламках.

Хоча прояви змія багатосторонні, зазвичай народний змій паразитує на якомусь конкретному занятті або сфері діяльності народу. Найбільш поширений тип народних занять під керуванням змія – це підвищення матеріального добробуту (так зване процвітання). Нарід спочатку сильно хоче чергового бажаного предмету споживання особисто для себе (килим, телефон, автівка, літак, яхта), але після надбання і пориву радості різко розчаровується у надбанні, бо всю енергію від надбання пожер народний змій, або, кажучи окультною мовою, вона вилетіла в діру в народному егрегорі, тож нова річ вже не радує, і нарід ставить чергову, поки що практично недосяжну мету. Аналогічна доля спіткає і підвищення зарплатні та пенсії, довгоочікувані, але чомусь такі, що абсолютно не змінюють народного благополуччя. Головний лозунг народу, що висуває змій: “Ось купимо… – і заживемо!” (замість три крапки підставляється чергова локальна мета наріду), чомусь завжди провалюється – істинного добробуту якось не відбувається.

Для цього народу характерне гостре відчуття самотності кожного його представника та їхні емоційні фрустрації всіх видів, витиснуті ревнощі, постійні самоомани і (за деякий час) відчай, викликаний втомою від погоні за задоволеннями, енергетика яких (переважно зжерта змієм) нездатна компенсувати сили, витрачені на шляху.

Із самого характеру Великого Змія, архетиповому для всіх загалом зміїв, ясно, що інвольтація народним змієм особистих зміїв кожного представника народу непостійна, і коли ця інвольтація несподівано припиняється, людина впадає в сильну депресію і думає: “А до дідька всі ці задоволення… навіть не зрозуміло, що мене в них приваблювало”, – і з задоволенням читає “Танго смерті” Винничука, в той час як його принишклий змій в футболці їсть вегетаріанський салат і бурмоче: “Винничук ще той бешкетник, ага!”

Антитезис змію: жити на тому рівні, на якому знаходишся.

Фото як приклад того, як на предметному рівні проявляють себе якості синтетичного образу “Нарід з великим змієм”. Коли у матеріальному світі нарід профанує профанатора, це означає, що в тонкому світі Великий Змій розважається, кусаючи свій хвіст.

Не до сміху
Андрій ЛЮБКА

Кажуть, людям це сподобалося, вони аплодували й постили радісні статуси в інстаґрам. Припускаю, на хвилі цієї радості 21 липня вони проголосують за партію «Слуга народу» на виборах.

Чи президент якось прокоментував потрапляння українських солдат у полон, поранення й смерті на фронті? Ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».

На Закарпатті, де водна стихія завдала колосальних збитків і навіть забрала людські життя, Зеленського ніхто не бачив. А шкода, міг забабахати собі селфі у формі рятівника і ґумових чоботях. Але ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».

Може, на радощах від виграного в Гамбурзі Трибуналу ООН з морського права президент зібрав дипломатів та урядовців, щоб скоординувати подальші дії зі звільнення наших військовополонених?

Зеленський так переймався їхньою долею, що навіть на стадіонних дебатах гнівно запитував: «Як можна було на п’ятий рік війни, усвідомлюючи небезпеку, посилати на смерть 24 моряки в Керченську протоку?» І що, ставши президентом, почав Зеленський реально підтримувати полонених? Ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».

До речі, про дебати. Було там ще одне цікаве запитання. «Чому ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве?» У цій ситуації Зеленський діяв, не зволікаючи – тепер уже сидить. Руслан Хомчак, на адресу якого лунають звинувачення в Іловайській трагедії – сів. У крісло начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил.

А ще на стадіоні Володимир Зеленський запитував у Петра Порошенка: «Чи пам’ятаєте ви таке слово як люстрація?». Виявилося, що сам Зеленський його не пам’ятає – і тому призначив головою своєї Адміністрації Андрія Богдана, люстрованого чиновника з уряду Азарова (нове обличчя, ггг).

Усього три місяці тому – 25 лютого – Володимир Зеленський запитав у своєму відеоблозі: «Кому подобається, коли президент призначає на посаду свого кума чи армійського друга? Чому так відбувається вже 28 років?». Йому, значить, подобається, бо на посади навколо себе Зеленський напризначав своїх друзів з «Кварталу» та бізнес-партнерів. Уже з перших днів і перших призначень новий президент почав демонстративно порушувати закони й Конституцію. Бо для нього важливіша – «Ліга сміху».

Аякже, бо саме в ній ховається ключик до перемоги на парламентських виборах. Недарма керівник виборчого штабу партії «Слуга народу» вже сказав, що в депутати від них підуть «кварталівці» та деякі артисти з «Ліги сміху».

І аж до виборців Зеленський робитиме все, щоб якомога довше не асоціюватися з посадою й обов’язками президента держави. Йому потрібні лайки і дикий регіт після поцілунку Кошового в лисину, бо таке шоу додає електоральних відсотків.

Але нам – громадянському суспільству – в цій ситуації аж ніяк не до сміху. Бо поки зберігається аномально високий рівень підтримки Зеленського і його віртуальної партії, результат позачергових виборів може бути загрозою для України. Перші кроки, призначення й коментарі Зеленського та його команди яскраво свідчать про бажання реваншу.

Якщо вони отримають власну більшість у парламенті – зупинити цей наступ зможе тільки новий Майдан. А я не впевнений, що наша країна витримає ще один такий струс.

Смішно?

“Гитлер без рекомендаций астрологов ни шагу не делал”

Одна из читательниц, Elena Kononenko, утверждает в комментарии: “Гитлер без рекомендаций астрологов ни шагу не делал”.

Так ли это? Обратимся за справкой к известной книге британских астрологов: Майкл Бэйджент, Николас Кэмпион, Чарльз Харви. Мировая астрология: введение в астрологию стран, народов и организаций. – М.: Лига независимых астрологов, 1999. Глава 2 “История мунданной астрологии в Европе с 500 года н.э. до наших дней”, стр. 84.

“Нацисты использовали астрологию как искренне, так и для пропаганды, но их представление об астрологии кажется ограниченным. Астрология играла центральную роль в геополитических и расовых концепциях СС и различных оккультных фашистских групп.

Один из основных теоретиков, Хаусхофер, возродил древнюю теорию периодического разрушения цивилизаций в своей концепции сменяющих друг друга периодов разрушения земли льдом и огнем. Говорят, что этот детерминизм обусловил готовность Гитлера разрушить Германию в конце войны, хотя неясно, в какой мере сам он был подвержен оккультным представлениям.

Имеется только одно убедительное свидетельство использования Гитлером астрологии. Есть данные, что в течение последних недель войны министр пропаганды Геббельс старался поднять моральный дух Гитлера. Из канцелярии Геббельса вышел гороскоп Германской республики 1918 года и натальная карта Гитлера и, говорят, на их основе Геббельс сделал вывод, что Германии суждено победить в войне.

Главными нацистами, наиболее вовлеченными в астрологию, были Генрих Гимлер – шеф СС и Рудольф Гесс – помощник Гитлера, который, однако, сбежал в Шотландию в 1941 году. Именно Гесс привлек внимание властей к немецким астрологам, хотя гестапо и ранее обращало внимание на астрологию как на источник возможного влияния на общественное мнение в связи с предсказаниями относительно войны. Утверждали, что Гесс бежал в Шотландию по совету астрологов, эта акция привела к массовым арестам германских астрологов гестапо. Большинство были освобождены, только Карл Эрнест Крафф, которого в Великобритании ошибочно считали астрологом Гитлера, умер в концентрационном лагере в 1944 году.

Британия ответила на интерес Германии к астрологии организацией пропагандистской кампании, сосредоточенной, в основном, вокруг подложных германских астрологических журналов, которые агенты союзников как бы случайно оставляли в общественных местах в Германии. Журналы содержали предсказания, направленные на ослабление морального духа немцев, типа: “21 апреля. Плохой день на ВОсточном фронте; 22 апреля. Плохой день для выхода в море, особенно, если командир – Овен”. Британцы также использовали, по крайней мере, одного астролога – некоего Луиса де Воля – исходя из предположения, что если Гитлер использует астрологов, разумно знать, какие советы они ему дают, и также говорят, что астрологические предсказания погоды были гораздо удачнее, чем полученные более ортодоксальными методами.

Все это, к сожалению, не создало астрологии хорошей репутации, и редко в западном мире можно найти политика, проявляющего интерес к этой области. Некоторые имеют свои гороскопы, но все это не отличается от посещения гадалки”.

Антоніна Гумен: – Надзвичайно своєчасна публікація! Використання астрології в цілях пропагандистських, це, як на мене, епохальне явище. Тепер зрозуміло, чому так активізуються псевдоастрологи в складні для країн часи. Їх заздалегідь вирощуть, плекають, допускають до ценртальних засобів інформування населення. Дякую! Тепер прояснилось, і до воржки не ходи!

Астрологиня Ольга Іванець: – Саме так, пані Антоніно! Я пам’ятаю перші самвидавівські лекції Павла Глоби, його подорожі СРСР з лекціями під час Перебудови. Це була самодіяльність людини, що отримала можливість щось робити в астрології. То були фантазії, припущення в галузі астрології, але в тих виступах не було пропаганди великодержавної російської шовіністичної ідеї. І от коли Глоба став достатньо популярною персоною, його риторика раптом змінилася і водночас різко, стрибком зросла кількість його появ у телевізорі, в газетах і журналах, а потім і в Інтернеті. Після розпаду СРСР з’явилася купа астрологів, нумерологів, тарологів, екстрасенсів, що одностайно передрікали відновлення СРСР під проводом Росії і занепад США, Європи та Британії. Пропагандистська машина російського шовінізму почала використовувати зброю псевдоастрології у веденні інформвійни.

Муженко Віктор Миколайович

Для українців як для нації Овнів (Асц гороскопу України в Овні) вкрай важливо для самоідентифікації шанувати своїх героїв-вояків, що боронять спокій країни і забезпечують міцність армії. Коли ворог хоче знищити незалежність іншої держави, він знецінює її героїв і руйнує її національний міф. Коли нарід забуває свій національний міф, він власноруч перетворює свою країну на територію, вразливу до вторгнення ворогів.

Муженко Віктор Миколайович

Брати Грім

Никто не поблагодарил человека, который в самый тяжелый для Украины час не побоялся взять на себя ответственность и остановил российское вторжение

Сначала был Ирак. Затем в 8 армейском корпусе у него было прозвище “Витя-война” благодаря тому, что он заставлял войска не вылазить с полигонов. Именно те бригады, которые он вышколил, сделали в 2014 основную работу.

В АТО у него был позывной “Гром”. В мае 2014 он был вынужден сам воевать с автоматом, показывая личный пример, а в конце августа уже стоял во главе самой мощной в Европе армии, способной дать отпор российской агрессии.

Непосредственно работавшие с ним люди зовут его между собой “шеф”.

Он сложный в общении, но честный и очень гордый.

Это человек, чей опыт изучают и осмысливают сегодня во всех армиях мира. Именно “под него” НАТО оказывало основную военную помощь. Часть оперативно-тактических нововведений введенных под его руководством с 2014 года втихаря скопировала даже российская армия.

Он оставил, уходя, мощную силу, которая вызывает уважение украинцев и заставляет считаться с собой окружающих.

Спасибо, полководец.

Пусть очильники молчат, народ и армия ценят!

Наталя Незнанова

Астрологія не новітня… Вона древня!

За умовчанням всі серйозні діячі спираються на знання астрології. Достатньо вивчити астрологію, щоб побачити це в усьому, скрізь. Але доки людина не знає астрології, вона щиро переконана, що астрологія – це дивакуваті марення психічно нестабільних сучасників, що заробляють на життя дешевими трюками, розважаючи натовп.

Олександр Міхненко: – Астрологія – це наука шанобливості. Якщо сприймати її саме так, то результати будуть неймовірними. Але якщо замість шанобливості вмикати скептицизм, невігластво або настрій торгаша, то краще вже йти повз астрологію…

Астрологиня Ольга Іванець: – Астрологія – це продукт культури Західної цивілізації. Це персоно-центрична культура. Тобто, основний принцип її – повага до особистості та особистої власності. Якщо людина не належить до цієї культури, нехай не сподівається, що може скористатися астрологією як символьною системою задля практичного використання: вона матиме ключа від дверей, яких в її реальності не існує.

Слово “астрологиня”

“Членкиня? Ви знущаєтеся?”

“Членкиня??” і купа нестримного реготіння.

“Членкиня? Ви серйозно?”

Такі й інші реакції можна побачити в коментарях під статтями, дописами, дослідженнями, есеями про жінок, або ж де жінки розмірковують над світоглядними питаннями, діляться досвідом, виступають з ідеями, стверджуються в сферах, котрі традиційно досі вважаються чоловічими.

Маніфест, новий закон, наукове відкриття, нова релігія, рекорд, успіх, фільм, перемога, книга, мистецтво, потужний рух, наступ? Сенси, люди, здобутки, емоції, враження? Все це відходить на незрозуміло який план, навіть невідомо, чи в принципі людина прочитала все це і чи відгукнулась в ній історія, бо її вразило слово “членкиня”. Намертво.

Членкиня. Стоп-слово. І більше ні про що інше людина ніби не здатна думати. Лінгвістичний чи то соціальний ступор. Мені завжди було цікаво, яка ступінь вразливості та яке почуття гумору в людини, котру настільки вибиває зі звичного ритму слово “членкиня”, і абсолютно не бентежить слово “член”?

– Друзі, я знаю, що ви читаєте не лише мою сторінку, а велику кількість інших астрологічних ресурсів: тематичні сторінки у Фейсбуці, блоги, колонки в газетах та журналах, спілкуєтеся на форумах і у групах. А скажіть мені, будь ласка, чи знаєте ви когось із жінок, що кажуть про себе: “Я – астрологиня?” Є ще хтось, крім мене, хто це робить відверто? (Лариса Денисенко)

Астрологиня Ольга Іванець: – Друзі, я знаю, що ви читаєте не лише мою сторінку, а велику кількість інших астрологічних ресурсів: тематичні сторінки у Фейсбуці, блоги, колонки в газетах та журналах, спілкуєтеся на форумах і у групах. А скажіть мені, будь ласка, чи знаєте ви когось із жінок, що кажуть про себе: “Я – астрологиня?” Є ще хтось, крім мене, хто це робить відверто?

Юлія Россінська: – Взагалі я знаю багато феміністок, які вживають фемінітіви.
Але людину, яка займається астрологією, і є абсолютно здоровоглуздою, я знаю тільки одну ?.

Інших не шукала, а з тих, що самі в око впадають – там інши інтереси, БлагоДарю свій асцендент, ведична жіночість Сонця в Лєві, відкрий в собі Богиню в черзі за картоплею тощо).
Приклади з довідника Стеля), но щось на кшталт того).

Астрологиня Ольга Іванець: – Пані Юліє, то я маю познайомити вас із Надею Івановою: абсолютно здоровоглузда неперевершена майстриня з фінансової астрології.

Юлія Россінська: – Дякую, підпишуся із задоволенням!)

Астрологиня Ольга Іванець: – Юлю, дякую вам за цей тонкий комлімент: “Але людину, яка займається астрологією, і є абсолютно здоровоглуздою, я знаю тільки одну ?”.

Юлія Россінська: – Я старалася ?, дякую, що оцінили).

Антоніна Гумен: – Олю, я не зустрічала нікого, хто так себе називає. Астрологиня.- це перше, що мене вразило, коли я Вас для себе відкрила. Так називатись,- це сміливо і чесно, тоді вперше подумала, і думаю кожного разу, коли заходжу на вашу сторінку. І я не помилилась, у вас все гармонійно назва професії, прізвище, ім’я, фото. Ну а зміст того про що ви пишете, це те, що я давно шукала, ковток свіжого повітря, вода для спраглого. А ще у вас величезна працездатність і віра. Дякую!

Астрологиня Ольга Іванець: – Дякую, пані Антоніно! ?

Nina Sinchuk: – Астрологиня-це нове , Ваше ноу-хау .

Астрологиня Ольга Іванець: – Пані Ніно, тут ви помиляєтеся. Це не мій винахід, і це – не нове. Після закінчення школи у 1980 я вступила на філологічний факультет педагогічного інституту (російське відділення). На той час кафедра російської філології нашого університету буле дуже сильною, потужною. Вже на 1 курсі загального мовознавства я усвідомила, що нелогічно називати людину жіночої статі іменниками чоловічого роду, наприклад, нелогічно називати жінку, яка має медичну освіту і практикує її у медичних закладах, словом “лікар”. “- Хто ваш батько? – Лікар. – А мати? – Лікарка”. У 2008 я створила свій сайт, всі матеріали російською, бо цільовою аудиторією були колишні радянські люди. У 2015 ми зробили українську версію. За законами моделі української мови я маю називате себе “астрологинею”, а не “астрологом”. Вживати слово “астролог” у даному випадку було би русизмом. Таке вживання характеризувало би мене як людину російської і радянської культури. А я не є такою. Олена Малахова: «Фемінітиви — не данина моді, вони властиві українській мові як системі». Кандидатка філологічних наук про правила вживання, утворення та традиційність фемінітивів.

Nina Sinchuk: – Дякую ,відповідь і стаття інформативні. Я про Ваш підхід до астрології, до ведення фб.

Астрологиня Ольга Іванець: – Дякую, Ніно! ?

Valentina Rischenko: – А мені подобається !!! Це така повага до жінок і самоповага ! Ось я – майстриня ! Раніше була б майстером ((( Люблю зміни , особливо , коли вони на краще !

Ольга Жежер Чайка: – А мені завжди подобалось лікарка, вчителька, дизайнерка, психологиня. Це в першу чергу повага до жінки, яка здобула освіту, професію, досвід і професіоналізм. Ще це дуже підвищує значимість мови, яка визначає місце жінки як професіонала. Це красиво))) …Переглянути більше

Alex Vandin: – Це геніально! Я за! Моя маленька донька з гордістю сказала колись : моя мама директорка !

Oksana Tymoshenko: – Ніде крім Вашої сторінки не зустрічала. правда, я не багато де ходжу.

Liliana Klim: – Я первый раз прочитала это слово «Астрологиня» у Вас.

Олександр Міхненко: – Астрологиня подобається, членкиня ні.

Астрологиня Ольга Іванець: – За часів брежневщини був анекдот: “Я не член партии, я ее мозг”. І ще таке: “Она мне не любовница! Я член ее кружка!”
“Членкиня. Стоп-слово. І більше ні про що інше людина ніби не здатна думати. Лінгвістичний чи то соціальний ступор. Мені завжди було цікаво, яка ступінь вразливості та яке почуття гумору в людини, котру настільки вибиває зі звичного ритму слово “членкиня”, і абсолютно не бентежить слово “член”?” (Лариса Денисенко)

Олександр Міхненко: – Та в тому і справа, що бентежить)
Треба якесь інше слово шукати…

Астрологиня Ольга Іванець: – Не треба вигадувати. Треба просто використовувати слова за їх точним змістом. Таке використання слів є ознакою освіченої людини.
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
в означеннях Тлумачення, значення слова «член»:

ЧЛЕН, а, чол.

1. Частина тіла людини або тварини (перев. про кінцівки). Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий .. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев’яні і не згинаються (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); В усім тілі чулася якась розламаність, члени були важкі. Лягти б і лежати непорушно (Гнат Хоткевич, II, 1966, 165);
// Чоловічий статевий орган.

2. спец. Одна із складових частин якого-небудь цілого. Комети є членами сонячної системи, більшість їх обертається навколо Сонця по дуже витягнутих еліпсах (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 90); Числа, що становлять геометричну прогресію, називаються її членами (Кисельов, Алгебра, II, 1957, 94); Члени пропорції; Члени судження.
▲ Другорядні члени речення див. другорядний; Однорідні члени речення див. однорідний; Член речення — складова частина речення, виражена перев. окремим повнозначним словом, яке в структурі речення має певну синтаксичну функцію. Відмінок виконує синтаксичну функцію і є основною ознакою, що характеризує з формального боку іменник як член речення (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 306).

3. Особа, яка входить до складу певної групи людей, до якої-небудь організації, товариства, об’єднання і т. ін. Всі члени дому Чингіс-хана діставали окремі володіння (Історія СРСР, I, 1956, 74); Прийшов член земської управи (Панас Мирний, III, 1954, 141); Знову мовчанка і знову постріли — по двадцяти одному з кожного боку. Це вітали членів уряду: крейсер — комісара, а канонерка — міністра (Юрій Яновський, II, 1958, 109); Музика ллється, а члени батьківського комітету вже припрошують людей до столу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 135); Ректор, поговоривши із членами приймальної комісії, відкинувся на спинку стільця і якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); — На порядку денному одне питання. Прийом до кандидатів у члени партії Платона Гайворона і Максима Мазура (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 173); Того ж таки дня, ввечері, відбулися збори членів колгоспу (Олесь Донченко, II, 1956, 62);
// Учасник чого-небудь. Член експедиції.
Дійсний член див. дійсний; Член-кореспондент — звання, що надається вченому, обраному до складу академії наук, який не користується всіма правами дійсного члена. [Дубина:] Що таке наука, молодий чоловіче, мені трохи відомо як членові-кореспондентові Академії наук (Захар Мороз, П’єси, 1959, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 344.