За мотивами трактату “Повернений окультизм, Тонка сімка” Авесалома Подводного
Сьома тонка фігура, керована Венерою та Хіроном, вірогідно, найскладніша для розуміння. Це Змій, або, якщо судити з ролі, яку він частіше за все грає, цинік і комік. Його архетип інвольтує Фокерма. Він походить від біблійного Великого Змія.
Головна зброя змія – це іронія, яку він використовує двояко: по-перше, для профанації будь-яких серйозних та високих прагнень людини (насміх над ідеалами), і, по-друге, для відведення очей людини від загрози небезпеки, яку змій також зображує як несерйозну, чим не дає людині її оцінити і відповідно підготуватися. Головна якість образів, що створює змій, – це недоречність, що часто призводить до комічного ефекту, знімаючи напруження і понижуючи концентрацію уваги: задача змія полягає в тому, щоб людина махнула рукою і припинила сприймати як серйозні найвідповідальніші для себе ситуації. Головний принцип, який змій нав’язує людині, це: “Якось пронесе”, а головний метод – перенести будь-яку ситуацію на арену цирку, де штанга клоуна-важковаговика виявляється надувною, так само, як і його неймовірні мускули.
Простий нарід з великим змієм
Пафос такого народу – іронія і сарказм, які не залишають каменя на камені від будь-чого. Тут іронізують одне з одного, над начальством малим і великим, над Президентом, над Всесвітом, Богом, дияволом і власною батьківщиною. Загальний тон знущання висить над всіма сюжетами, що розігруються в житті цього наріду, – вони постійно перетворюються на відвертий фарс і в цьому жанрі залишаються назавжди. Змій нічого не сприймає серйозно – але він дуже любить всіляку серйозність і щирість, чим і харчується. Тому коли хтось із народу втомлюється жити в обстановці тотального цинізму й насмішок над всім, що могло би за ідеєю стати святим, і намагається чимось серйозно зайнятися або (недайбоже) починає щиро формувати собі ідеал, народний змій може якийсь час цьому потурати – але лише з тим, щоб потім із насолодою потанцювати на його уламках.
Хоча прояви змія багатосторонні, зазвичай народний змій паразитує на якомусь конкретному занятті або сфері діяльності народу. Найбільш поширений тип народних занять під керуванням змія – це підвищення матеріального добробуту (так зване процвітання). Нарід спочатку сильно хоче чергового бажаного предмету споживання особисто для себе (килим, телефон, автівка, літак, яхта), але після надбання і пориву радості різко розчаровується у надбанні, бо всю енергію від надбання пожер народний змій, або, кажучи окультною мовою, вона вилетіла в діру в народному егрегорі, тож нова річ вже не радує, і нарід ставить чергову, поки що практично недосяжну мету. Аналогічна доля спіткає і підвищення зарплатні та пенсії, довгоочікувані, але чомусь такі, що абсолютно не змінюють народного благополуччя. Головний лозунг народу, що висуває змій: “Ось купимо… – і заживемо!” (замість три крапки підставляється чергова локальна мета наріду), чомусь завжди провалюється – істинного добробуту якось не відбувається.
Для цього народу характерне гостре відчуття самотності кожного його представника та їхні емоційні фрустрації всіх видів, витиснуті ревнощі, постійні самоомани і (за деякий час) відчай, викликаний втомою від погоні за задоволеннями, енергетика яких (переважно зжерта змієм) нездатна компенсувати сили, витрачені на шляху.
Із самого характеру Великого Змія, архетиповому для всіх загалом зміїв, ясно, що інвольтація народним змієм особистих зміїв кожного представника народу непостійна, і коли ця інвольтація несподівано припиняється, людина впадає в сильну депресію і думає: “А до дідька всі ці задоволення… навіть не зрозуміло, що мене в них приваблювало”, – і з задоволенням читає “Танго смерті” Винничука, в той час як його принишклий змій в футболці їсть вегетаріанський салат і бурмоче: “Винничук ще той бешкетник, ага!”
Антитезис змію: жити на тому рівні, на якому знаходишся.
Фото як приклад того, як на предметному рівні проявляють себе якості синтетичного образу “Нарід з великим змієм”. Коли у матеріальному світі нарід профанує профанатора, це означає, що в тонкому світі Великий Змій розважається, кусаючи свій хвіст.
Не до сміху
Андрій ЛЮБКА
Кажуть, людям це сподобалося, вони аплодували й постили радісні статуси в інстаґрам. Припускаю, на хвилі цієї радості 21 липня вони проголосують за партію «Слуга народу» на виборах.
Чи президент якось прокоментував потрапляння українських солдат у полон, поранення й смерті на фронті? Ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».
На Закарпатті, де водна стихія завдала колосальних збитків і навіть забрала людські життя, Зеленського ніхто не бачив. А шкода, міг забабахати собі селфі у формі рятівника і ґумових чоботях. Але ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».
Може, на радощах від виграного в Гамбурзі Трибуналу ООН з морського права президент зібрав дипломатів та урядовців, щоб скоординувати подальші дії зі звільнення наших військовополонених?
Зеленський так переймався їхньою долею, що навіть на стадіонних дебатах гнівно запитував: «Як можна було на п’ятий рік війни, усвідомлюючи небезпеку, посилати на смерть 24 моряки в Керченську протоку?» І що, ставши президентом, почав Зеленський реально підтримувати полонених? Ні, йому не до того. Він – на «Лізі сміху».
До речі, про дебати. Було там ще одне цікаве запитання. «Чому ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве?» У цій ситуації Зеленський діяв, не зволікаючи – тепер уже сидить. Руслан Хомчак, на адресу якого лунають звинувачення в Іловайській трагедії – сів. У крісло начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил.
А ще на стадіоні Володимир Зеленський запитував у Петра Порошенка: «Чи пам’ятаєте ви таке слово як люстрація?». Виявилося, що сам Зеленський його не пам’ятає – і тому призначив головою своєї Адміністрації Андрія Богдана, люстрованого чиновника з уряду Азарова (нове обличчя, ггг).
Усього три місяці тому – 25 лютого – Володимир Зеленський запитав у своєму відеоблозі: «Кому подобається, коли президент призначає на посаду свого кума чи армійського друга? Чому так відбувається вже 28 років?». Йому, значить, подобається, бо на посади навколо себе Зеленський напризначав своїх друзів з «Кварталу» та бізнес-партнерів. Уже з перших днів і перших призначень новий президент почав демонстративно порушувати закони й Конституцію. Бо для нього важливіша – «Ліга сміху».
Аякже, бо саме в ній ховається ключик до перемоги на парламентських виборах. Недарма керівник виборчого штабу партії «Слуга народу» вже сказав, що в депутати від них підуть «кварталівці» та деякі артисти з «Ліги сміху».
І аж до виборців Зеленський робитиме все, щоб якомога довше не асоціюватися з посадою й обов’язками президента держави. Йому потрібні лайки і дикий регіт після поцілунку Кошового в лисину, бо таке шоу додає електоральних відсотків.
Але нам – громадянському суспільству – в цій ситуації аж ніяк не до сміху. Бо поки зберігається аномально високий рівень підтримки Зеленського і його віртуальної партії, результат позачергових виборів може бути загрозою для України. Перші кроки, призначення й коментарі Зеленського та його команди яскраво свідчать про бажання реваншу.
Якщо вони отримають власну більшість у парламенті – зупинити цей наступ зможе тільки новий Майдан. А я не впевнений, що наша країна витримає ще один такий струс.
Смішно?
Коментарів немає