Завжди є причина бути незадоволеними батьками

28 травня 2016 р. о 08:51 ·
Взагалі у дітей завжди є причина бути незадоволеними батьками. Мені старший син нещодавно сказав таку річ: “Тепер, коли я зайнятий у світі моди та мистецтва, я дивлюся на власне дитинство інакше. У дитинстві я був дуже нещасним, бо всі діти навколо були дуже гарно та сучасно одягненими. А я був одягнений дуже погано. І лише тепер я зрозумів, що був одягнений у розкішний твідовий костюм із вовни кольору кави з молоком, коли інші хлопці були одягнені у шкільну форму кіровоградської швейної фабрики. У мене було чудове шкіряне взуття, коли інші носили гумові кросівки з базару. Ну, і ще всі ці кашемірові пуловери, сорочки з жорсткими комірцями…” На дітей дуже сильно тиснуть штампи суспільної свідомості в підсвідомості. Діти дуже сильно хочуть належати до зграї. І якщо якість життя батьків вища за якість життя людей у колективах, де діти проводять час, то якість життя батьків діти оцінюють як неправильну, хибну. Приклад з мого дитинства. Зима, мороз. Я страждаю через те, що мама змусила взути валянки. На вулиці показую на дітей, що бігають по снігу в кедах, як на зразок для наслідування. Мама, смикнувши мене за руку, пошепки на вухо: “У них просто немає валянок, у батьків немає грошей на валянки, розумієш?!” Я була вражена. Я не могла повірити. Але стала уважніше додивлятися до життя сусідських дітей. Там дійсно була патологічна бідність.

Докори дорослих дітей своїм батькам не що інше як спроба знайти виправдання власних помилок не в собі, не у прояві власної волі, а у зовнішньому світі, в інших людях.

В цій грі “дорікни батькам” є додатковий бонус. Мало того, що через батьків я не став/стала видатною людиною, як могла би, виховуй вони мене правильно. Батькам з боку дитини нав’язується почуття провини – і батьки підсвідомо починають ту провину компенсувати: дають гроші, дарують подарунки, створюють протекції. Якою має бути адекватна поведінка з боку батьків при такій ситуації? Показати “дитині” неправомірність її докорів. Тобто, вивести дитину з позиції Дитини на позицію Дорослого. На це потрібна мужність. Бо “дитина” може піти на розрив стосунків. Батькам варто бути до того готовими.