Астрологічні консультації
У 2004 російський історик Євген Понасенков опублікував монографію про війну 1812 року. У 2012 році Євген Понасенков на телебаченні прочитав серію лекцій про війну 2012 року. Загалом в Інтернеті дуже багато відео, де можна послухати Євгена Понасенкова не лише про війну 2012, а і про інші історичні події. Чому саме Понасенков? Логіка, чесність, точність у ставленні до фактів. Об’єктивність.
Можуть.
Вдалий період, щоб отримати прибутки від власних знань та вміння спілкуватися, знайомитися, створювати зв’язки.
Під час роботи з інформацією та під час перемовин проясняться якісь заплутані питання. Обмін думками носить напружений характер, бо доводиться мати справу з такими речами, які люди хотіли би приховати не те що від інших, а і від самих себе.
У совку була жорстка соціальна ієрархія. Моя баба Таня, яка мала три класи освіти церковної школи і жила в селі, була дуже незадоволена тим, що її син, мій тато, вирішив одружитися з міською дівчиною “Знайся кінь з конем, а віл з волом”, – казала вона. А мій дід і мій дядько, вітчим мами та її рідний брат, офіцери Червоної Армії, приїхали на мамине з татом весілля озброєні: “Якщо цей селюк її образить, вб’ю!”
Нічого не вдасться приховати. Новини і роздуми останніх двох тижнів викликали питання і сумніви. Потребували додаткової інформації та аналізу. Зараз все стає зрозумілим. Можна оцінити все це з позиції закону і моралі та прийняти розумне рішення, що з цим всім робити далі. Варто пригальмувати активність.
Чому насправді не виходить “дружити” з людьми із протилежних таборів? Часто людям здається, що можна водночас дружити, підтримувати близькі сутнісні стосунки з людьми, які між собою є ворогами. Людям здається, що можна просто не зводити цих людей між собою: з одним поспілкувався сьогодні, з другим – завтра. Головне, щоб вони не зійшлися на одній площі в один час завдяки твоїй необачності. Але це ілюзія.
У 1982, коли я була студенткою, вивчали ми таку дисципліну – “Педагогіка”. Мені, як людині, яка в дитинстві захоплювалася “Респулікою ШКІД” Льоні Пантелеєва, вся ця радянська хрень про виховання справжньої людини була дико огидна. Але я зі співчуттям та повагою ставилася до викладачки Кіми Митрофанівни. І намагалася не засмучувати її зневагою її предмета.
Дуже вдалий час, щоб розпочати роботу науковця-дослідника. Якщо розумова праця – ваш фах, то зараз ви можете показати власні вміння з найкращого боку. Дослідження йтиме легко, без перешкод. Але не забувайте давати мозку відпочинок – мозок зараз занадто активний, занадто швидкий, готовий брати на себе наднавантаження.
Мене завжди одягали мама і бабуся. Восени у 6-му класі збираюся на прогулянку. За звичкою питаю: “Що мені одягти?” Обидві в один голос: “Ти вже доросла. Обери у шафі щось сама”. У шафі все було гарне і якісне. Обрала. Йду показатися. Мама і бабуся пили на кухні чай. Заходжу тріумфатором. Вони так і закляли з роззявленим ротом. і Тут бабуся каже: “Олечка, так нельзя”. А мамуся енергійно киває, мовляв, ні, так не можна. Я примудрилася скомбінувати гарні речі так, що все в цілому виглядало жахливо у всіх сенсах. Потім спроби одягатися самостійно закінчувалися так само. І бабуся дала мені купу ще дореволюційних журналів мод – вивчай. А потім я стала купувати німецький (НДР тоді) журнал Фюрдіх. І з тих пір маю славу дівчини зі смаком. Але ми ж знаємо, як у мене зі смаком..
Всі знають про архетип Невдахи. Один і той самий сюжет: раптово відкривається нова можливість. Купа подарунків, авансів, протекція, розкішні пропозиції. Натхнення, піднесення, оптимізм. Покровителі і меценати. Навіть не спонсори, ні. А саме меценати – незаслужене везіння. Долучення до більш високого соціального шару. І за деякий час все якось саме по собі заглухло. Наче нічого того і не було. Життя якось непомітно повернуло у звичне русло сірих буднів. Де знову одне й те саме: “Грошей не вистачає. Наче працюю, працюю, а нічого не міняється”.