Про геїв

Вчора трапило на очі многа букафф від Сашка Лірника про геїв. Дивіться, який парадокс. Сашко – казкар. Що таке казка? Це такий витвір літературного мистецтва, який в алегоричній формі розповідає нам про закони світу. Таким чином, казкар – це людина-філософ, яка узагальнює у зрозумілій формі складні природні та соціальні явища. Здавалося би, казкар має бути людиною цілісною та із широкою картиною світу. Бо щоб навчати жити, треба самому багато знати та розуміти про життя. А що ми бачимо у Сашка? Сашко бореться за права українців, які за етнічною належністю є більшістю в Україні, а поводяться при тому, як меншина. На мою думку, Сашко має усвідомлювати, що не можна захищати права одної меншини та водночас ратувати за те, щоб утискати права всіх інших соціальних меншин: геїв, жінок, інвалідів. А подивіться, що робить Сашко? Написав філософський трактат про геїв, суть якого у двох словах: “Я нічого не хочу знати про тих геїв, облиште мене із тими геями у спокої, вони мені заважають захищати права українців”. Фактично цим зізнанням Сашко ставить себе поза європейської цивілізації, суть якої – емпатія. З таким підходом до життя українці так і залишатимуться найбільшою етнічною групою в Україні, які при тому почуваються як меншість, ведуть себе як меншість. З ними поводяться як з меншістю, яку не хочуть помічати ті, хто живе за принципами російської культури, говорить російською мовою. Як не хоче помічати геїв сам Сашко.