Гороскоп, астрологічний прогноз | Ольга Іванець

Як чинити з агресивним невіглаством?

19 Лютого 2017

Невіглас ніколи не визнає свого невігластва. Лише людина, яка дійсно докладала зусиль до навчання й роздумів, здатна усвідомлювати межі власної компетентності. Сьогодні наше суспільство – суспільство невігласів, що обвинувачують компетентних за принципом “це все погане – хочу інше”. Компетентні мають реверсувати невігласам, бо інакше втратимо державність, як 100 років тому.

Фейсбучні діалоги:

Віталій К.:- Якщо то влада то нехай діє, як влада. А не стурбованість виражає, як злодійня дрібна.

Ольга Іванець: – Ясна річ, що були би ви владою, то було би ого-го яке все добре й класне! Сервіс кавоварок, кажете? А я думала, що культуролог. OMG! Подивилася ваші фоти. То ви нездатні навіть своєму череву ради дати!

Ярослав К.:- Ольга,вам не встидно?

Ольга Іванець: – Мене батьки навчали не вказувати людям на брак у їхній розумовій діяльності, в освіті, у фізичних особливостях. Але таке лихо сталося – на мою державу напав жорстокий агресор. І коли йдеться про оборону держави, то доводиться порушувати настанови батьківського виховання. Мені дуже встидно за це, я страждаю. Але маю те робити, бо йдеться про виживання мене особисто як частини мого народу, моєї держави. Маю казати людям у вічі правду, яка їх дуже зачіпає за живе.

Віталій К.:- Та нажаль не біля корита . На спортзали ні часу ні коштів. )). Тай заробляю головою , а не заднецею. І взагалі перед тим , як хамити на подібні теми подумай чи варто. Бог добрий і тобі щось виріжуть !!

Ольга Іванець: Варто! Варто! Бо інакше невіглас ніколи не матиме шансу замислитися про межі власної компетентності.

Віталій К.: – Пані . У вас розуму не вистачає розібратись . Хто там проти кого дружить. А ви мені хамите. Я мушу Вам вибачити. Так каже християнська релігіія.
І попрощатись. Підіть в спортзал краще. Пильнуйте тіло , а там і все інше прийде.

Ольга Іванець: – Ви – лицемір і невіглас. Кажете, що вибачили мене, бо так вам Бог велів, а самі намагаєтеся мене вдарити образливими словами. Ще раз: ви – аморальний агресивний невіглас.

Віталій К.: – Оль . Дайте мені спокій. Я не такий невіглас , щоб не бачити геноцид влади проти мого народу і проти мене особисто. І нема чого злодіїв захищати. Потрать час , почитай по чому світло насправді.
І відстань від мене.

Ольга Іванець: – То ви з Оппоблоком. Це все пояснює.

Віталій К.: – Оль ви справді нічого не розумієте. ??? Яка торгіаля з москалями. ??? Газ тягаєм бог знає звідки. Вугілля в Польші не дорожче маскальського. Оль , що з Вами ??
Може досить тої гібридності. Або туда , або сюда.

Ольга Іванець: – Не займайтеся демагогією.

Віталій К.: – Оль я вибачаюсь перед Вами за все. Тільки давайте припинимо цю полеміку. Знаю з досвіду , що жінкам треба вибачати завжди і вступитись. Приємного Вам дня і прощайте .

Ольга Іванець: – То ви ще й сексист.

італій К.: – Я невіглас )). І цього достатньо , щоб припинити спілкуваня. А Ви далі мене домагаєтесь ))

Ольга Іванець: – То у вас хворобливі фантазії.

Віталій К.: – А за живіт дякую. Не знаю де ви мої фото бачили , але мабуть треба звернути увагу.

Ольга Іванець: – Можу навіть порадити ефективного дієтолога. Бачила вас на вашому фото у Фейсбуці – те фото, що на аватарці. Як би ви не одяглися, яку б позу не прийняли, а воно видно.

P.S. Діалог завершився тим, що цей чоловік подякував за дієтолога і отримав можливість реально вирішити проблеми із зайвою вагою. Тож, реверс у мистецтві спілкування – це ваші слова, які показують вашому співрозмовнику, як ви сприймаєте те, що він вам каже. Реверс дуже важливий, якщо ви прагнете порозумітися зі співрозмовником. Бо співрозмовник без вашого реверсу не може здогадатися, як його слова впливають на вас. Говоріть одне з одним!Воно того варте!

Робота і гіпертонія

11 Лютого 2017

Такий чудовий суботній день! Прослухала лекцію Баумейтера про Аристотеля. Слухаю аудіо – автобіографічний роман Моріса Дрюона. Божественна література! …На затишному диванчику. Плету мохеровий светрик… І тут запит на консультацію з сайту. Так це ж прекрасно!

…Мамуся пішла з роботи завідуючої відділенням у кардіоцентрі, коли їй було 55, через те, що діагностувала у себе гіпертонічну хворобу. А я навчилася контролювати свою роботу, щоб не підвищувався тиск.

– ХОРАРНЕ ЗАПИТАННЯ ЯК МЕНІ ПОВЕРНУТИ ЧОЛОВІКА В СІМЮ

– Це не може бути хорарним запитанням – правила такі. Хорарне запитання – це якщо ви би спитали, наприклад, таке: «Якщо я зроблю силіконові губи, це поверне мого чоловіка в сім’ю?» То відповідь була би «так» або «ні». А зі своїм запитанням «Як мені повернути чоловіка в сім’ю?» конкретно вам варто звернутися до психотерапевта, а не до астролога.

– ЯКЩО Я КУПЛЮ МАШИНУ ЦЕ ПОВЕРНЕ МОГО ЧОЛОВІКА В СІМЮ

– Я не можу надати вам консультацію. Зверніться до іншого астролога.

– У Вас дорогі ціни???

– Так, у мене дуже дорогі ціни.

Щодо ставлення до нинішньої влади

9 Лютого 2017

Хибне судження щодо української влади бачила в Фейсбуці: “Святослав Стеценко з Sviatoslav Stetsenko: Московія то ворог, який намагається нас знищити або поневолити. Українська влада то ракова пухлина, яка гарантировано знищить нас з середини, якщо її не видалити. І клеврети влади волають, що без ракової пухлини нам від ворога не відбитися. І хтось цьому вірить?”

Із цього хибного судження виходить хибний висновок. Насправді українська влада – єдине, що забезпечує державність України. Знищити нашу державність – мета агресора. Заради того агресор веде пропагандистську підривну діяльність, спрямовану на знищення влади в Україні. Такі дописи роблять пропагандисти ворожої держави. А люди, що їм вірять, – наївні. Так само 100 років тому такі люди повірили більшовикам і не підтримали гетьмана Скоропадського. Закінчилося втратою державності, Голодоморами і радянщиною.

Із фейсбучних діалогів про мову

9 Лютого 2017

Прочитала в одному з коментів: “Тут дело не только в знании языка, но и в чувстве родного языка, а у меня это русский”.
Рідна мова та, яку ти сама для себе відчуваєш як рідну. Я лише з мамусею розмовляю російською, бо вона українську розуміє, але не говорить. Та інколи, коли мамуся захопить мене зненацька, я відповідаю українською. Бо насправді я не замислююся над тим, якою мовою веду свій внутрішній діалог. І – так, дійсно, я з родини, де між собою говорили виключно російською. І вивчала українську в школі, але то було суто формальне навчання, так само, як англійської. Опанувала українську самостійно лише у 2001 році. Перейшла на українську у суспільному житті наприкінці 2009, коли було ясно, що до влади зараз прийде януковисько, і що почнеться російська навала. Перехід на українську – це акт самозбереження. Бо як не буде у нас держави, то і нас не буде: ті, хто прийдуть нас вбивати, не дослухатимуться, якою ми мовою.

Читаю у коментах: “Важен не язык окружения, а его атмосфера! Если она доброжелательна и светла, то чувствуешь себя своим и начинаешь и думать, и говорить… хотя, конечно, это не происходит сразу, для этого нужно время”.
Згодна. Дуже приємно приходити у новий колектив – а він такий весь світлий і доброзичливий! І дуже-дуже важко приходити до зграї диких невігласів і залишатися самою собою та так, щоб вовки з часом непомітно для самих себе переймали твої власні манери і цінності. Ви вірите, що таке можливе? Я от вірю, бо останні 40 років тільки тим і займаюся. Але спитайте мене, як я ставлюся до тих, хто живе серед зграї диких невігласів і очікує, коли я прийду і перероблю тих дикунів у порядних людей, щоб ті, хто очікують, моли почуватися в оточенні світлих і доброзичливих?

Коли людині сказали, що українська має бути єдиною державною в Україні, вона так от відреагувала: “Так что это я не смогу больше работать, например, в библиотеке или музее, или с детьми?(про магазины вообще молчу). И на пенсию совсем не заработаю?! Ну и ладно 🙂 Значит, не буду работать! 🙂 “. Раніше ця сама людина казала буквально: “Я люблю Украину”. Україну вона любить, а тільки мову вона не любить українську. Настільки не любить, що готова піти з роботи, аби тільки не мовою спілкуватися. Вона любить Україну, але щоб Україна була без українців. Те саме каже пересічний убивця українців на Сході України. Той убивця, що з московії приїхав – молодий чукча, росіянин, я нещодавно його відео публікувала, де він все це говорить прямим текстом. …А ще ця людина написала про себе таке: “Да, я такая! – аморальная)) Верю людям и жду доброго отношения и конструктивного диалога, и часто потом за это получаю!” Вірить, що поговорить з українцями, і українці погодяться перестати бути українцями. Добре, що вона за це від українців отримує проміж роги. Добре. Бо якщо у неї є місце на землі, де її рідною російською говорять, то у українців іншого, крім України, місця немає. Вона через ненависть до нас втекти з України може – є куди тікати. А нам тікати нікуди, ми можемо лише загинути як українці. І добре, що ми замість загинути даємо їм проміж роги дубиною. В цьому наш порятунок, українці. Маємо захищатися. Захищаючи мову, захищаємо своє життя і свою землю.

Світом правлять тонкощі

22 Січня 2017

Іронія в тому, що ті, хто каже: “Я цей суржик не переварюю”, теж кажуть це на суржику. Бо українською тре казати “перетравлюю”. “Саме тому я не вірю ні в лагідну українізацію, ні в жорстку, ні в гібридну. Ефективною буде тільки повна українізація інформаційного простору”, – каже Роман Кушнарьов. Але тут некоректно ставити в один ряд поняття “повна українізація” і “лагідна українізація”. Бо це поняття не одного порядку: повна українізація – це явище, мета (стратегічне поняття – синтетичний рівень), а лагідна українізація – це дійство, спосіб досягнення мети (тактичне поняття – рівень якості). Звісна річ, таким речам в школі не навчають. А треба навчати. Змалечку навчати людину філософії. Тоді рівень спілкування буде дуже високим, і люди будуть зацікавлені розвивати мову, слідкувати за її красою та якістю, бо філософія навчає мислити і точно підбирати слова в контексті. Наприклад, в українській є лише два слова, що означають нюанси особливого почуття: любов і кохання. В російській таке слово лише одне. А от у давній грецькій таких слів двадцять. Справа в тому, що якщо в мові не існує слова, це означає, що для людини не існує і явища. Звідки ж візьметься явище, якщо у людини не вистачає розуміння тонкощів, щоб його побачити? Філософська освіта українською – ось найкоротший шлях до повної українізації.

Астролог має надавати консультації безкоштовно?

19 Січня 2017

Я розумію, чому саме від астрологів очікується така самопожертва – безкоштовна робота: Сократ навчав безкоштовно. Навіть якщо людина не має освіти і нічого не знає про Сократа, вона все одно переконана: астролог має обслуговувати безкоштовно. Цей ідеал закарбований у колективному підсвідомому. Але підсвідоме підсвідомим, а мислити раціонально все ж треба: ми не живемо в Афінах часів Сократа і Платона. Ми живемо в Україні 21 сторіччя. І якщо складати гороскопи – моя робота, це значить, що я з прибутків від неї живу. Тобто, не можу я собі дозволити розкоші працювати безкоштовно, як давньогрецькі аристократи. Працюю я за гроші, як давньогрецькі раби. І в цьому нічим не відрізняюся від усіх членів сучасного суспільства.

А якщо астрологія – це моє хобі, то, може, не варто іншим платити мені за те, що мене розважає? В моєму гороскопі Сатурн дуже сильно і напружено аспекований особистими і вищими планетами. Він у Водолієві, управитель 5 дому у 5 домі. Це саме той аспект, коли людина вже з дитинства захоплюється чимось (хобі), за що міцно тримається в юності і не полишає в зрілості. Таким чином, хобі переростає в професію. За тією логікою, що людина має витрачати на хобі, а не мати з хобі прибутків, я мала би будувати своє життя таким чином, щоб бути на утриманні у якоїсь людини, яка заробляє великі гроші на тому, чого не любить. Але чи потрібне мені таке життя?

Коли давно живеш на світі і вмієш бачити майбутнє

19 Січня 2017

Коли не бачу сенсу вмовляти або примушувати людину розмовляти українською, я розмовляю з нею російською. І часто виникає така картина: спілкуються між собою кілька персон, навколо ще кілька персон не беруть участь у розмові, але слухають і спостерігають. І виходить, що одна й та сама людина з одними в тому колі розмовляє українською, а з іншими – російською. І от одна розумна й спостережлива цікава людина в якусь мить робить паузу – і спантеличено запитує поза темою розмови про вибір мови. Це дуже добре, що виникають такі запитання. І дуже добре, що люди сміливо таке запитують. Бо є що у мене відповісти.

– А что вот это вот все означает? Почему с одними по-украински, а с другими по-русски?

– Усе просто: зі своїми я розмовляю українською. А з тими нашими, хто тимчасово спілкується російською, – по-русски.

– Что значит “тимчасово”?

– Ну… Ты вообще знаешь, кто я по профессии? Ну, чем на жизнь зарабатываю?

– Ну… А… Кажется, знаю.

– Ну, от через те і “тимчасово”.

Трохи гороскопної магії

16 Січня 2017

Що робити, коли у вас є зображення вашого гороскопу особистості, а ви не астролог і нічого не знаєте з астрологічних символів? Що воно таке – ваш гороскоп? Це схематичне зображення вашої натури. Воно просто красиве само по собі. Це гармонія Всесвіту, втілена в окремій особистості й описана за допомогою математичних формул. Це страшно круто! Покладіть десь серед важливих документів. І коли відчуватимете сум або невпевненість в собі, можна дістати і дивитися на нього, як на зоряне небо або на ікону, – і прийде спокій і мудре рішення.

Загроза беззаконня

8 Січня 2017

Наслідки діяльності писательки-жбурлялки-борцунки за мову: “…дружно почали підтримувати, навіть пропагувати жорстку поведінку щодо зневажальників мови”. Це саме те, що потрібно Опоблоку, який подав 26 грудня до ВР законопроект про необхідність захисту російської мови від нападників-українців.

Писателька напала на касирку як на ворога української державності. А з чого вона зробила той висновок, що касирка – ворог? Ворог чи не ворог – то визначає СБУ. А самосуд – це дикунська поведінка, яка властива російській неправовій державі. Тут не може бути іншої позиції: або ми чинимо у правовій спосіб і у нас є державність – або ми перетворюємося не беззаконну хаотичну територію і нас поглинає ворожа держава-агресор. Саме те, що Україна не є правовою державою намагається довести світові путін. Саме це він висуває у якості аргументу на користь того, що має намір контролювати Україну. Мисліть, аналізуйте, не піддавайтеся емоціям.

Захисники самосуду говорять про те, що в Україні зараз повно ненависників української державності. Якщо люди почнуть чинити самосуд, цим обов’язково скористаються вороги нашої державності. В Який спосіб? Дуже просто. От іду я в красивій шубі з коштовною сумкою. Підскакує до мене кілька людей і гамселить мене, грабує мене і зникає. А ніхто не зупиняється мені допомогти, бо поруч стоїть гарного вигляду молодий хлопець і пояснює перехожим чудовою українською: “Ідіть, брати і сестри. Не звертайте увагу. То ми сепарку впіймали і навчаємо Україну любити”. Скільки вам років зараз? Мені у 1992 було 30. І я ходила по вулицях з фінським ножем. Я знаю, про що кажу.

Не бійтеся!

8 Січня 2017

Одним із моїх кумирів є папа Йоан Павло II. Людина, яка говорила те, у що вірила. І діяла так, як говорила. Папа Йоан Павло II почав свій понтифікат закликом «Не бійтеся!». «Не бійтеся!» — з цими словами він звернувся до поляків у той час, коли Польща потребувала єдності, щоб вистояти й набрати сили. Єдність — теж одне з головних слів Папи. На питання журналіста, в чому він бачить причину розколів, Папа відповів: «В посередності. Це посередності потрібні розколи і ворожнеча».
Мені кажуть, що треба карати тих українців, які зневажають українську мову. І приводять як приклад касирок у супермаркетах, які обслуговують покупців російською. Карати як? Кажуть, що треба голосно кричати на касирок, жбурляти в них чимось. Тоді касирки лякаються і переходять на українську. Або якщо не переходять, то прибігає переляканий адміністратор і вибачається, обіцяє, що касирки говоритимуть українською. А хто не карає касирок, той не має гідності, той слабка людина і захисник “русского міра”.
Мені кажуть, що касирки-русофони, продавчині-русофони – то вороги української державності. А я бачу не ворогів української державності, а переляканих людей, які між собою потайки, коли ніхто не бачить, говорять українською. А як підходить покупець, переходять на російську. Чому так? Це страх. За 500 км від мого міста справжні вороги української державності дико катують і жорстоко вбивають українців за те, що ті українці. Третій рік триває війна на Сході України. Третій рік в українському Криму панують кати й убивці. Ще два роки тому у супермаркеті, де я постійно обслуговуюся, продавчині радо щебетали зі мною українською. Сьогодні – ні, російською. Звична привітність, але сумні очі і російські слова. Це не хамство з їхнього боку. Не виклик, мовляв, ненавиджу Україну. Це страх, звичайних страх перед майбутнім. Бо кати й убивці зовсім поруч. Говорити українською небезпечно.
І якщо ви дійсно хочете зробити щось добре для української мови та культури, виходьте на вулицю із привітним обличчям. Поводьтеся у громадських місцях впевнено і гідно. Говоріть українською природно, а не демонстративно. Переконуйте людей у вірі в нашу перемогу. Заспокоюйте їх власною впевненістю. Кажіть одне одному: “Не бійся!” Шукайте єдності, а не протистояння. Бо ворог дійсно близько. І як дістанеться до нас, то не розбиратиме, хто з нас українофон, а хто русофон. Нищитиме всіх підряд, як у Чечні, як у Грузії, як у Алеппо. Єднаймося! Ми переможемо, інакше – загинемо. Не бійтеся! Ворог хоче, щоб ми боялися.

Астрологиня Ольга Іванець