Астрологічні консультації
– Ах, як добре після чудової кави піти на масаж і 40 хвилин насолоджуватися дотиками до обличчя. Це просто транс якийсь!
– (дивиться прямо на мене, в очах захоплення, з насолодою жує)
– (із задоволеною посмішкою) Я бачу, що ти мене любиш!
– (серьозно, суворо, вагомо) Я тобі масаж оплатив.
P.S. Вчорашній вечірній діалог:
– Любий, перекинь, будь ласка, гроші з моєї картки на картку масажистки, у мене завтра масаж.
– Перекинув.
Дивлюся на своїх однокласників. Ну, так сталося, що у мене феноменальна пам’ять – я пам’ятаю все, що привертало колись мою увагу, що я переживала сутнісно. А переживаю сутнісно я практично все. Так от, що я хочу сказати. Ще в школі вже добре видно, хто з людини виросте, чим вона займатиметься, який рівень мислення у неї буде. От, наприклад, дівчинка, що дуже старанно вчилася, завчала, як вірші, абзаци з підручників історії, літератури, мови, ботаніки та зоології, але ніколи не могла своїми словами розповісти про те, що завчила, ніколи не могла скласти до купи різні частини навчального матеріалу та зробити узагальнення. От зараз ця дівчина так само старанно повторює те, що почула з телевізора, що прочитала в місцевій газеті, що почула від свого чоловіка на рівні пліток. У мене були добрі стосунки з усіма однокласниками. Ввічливі, доброзичливі. Але інтимних друзів серед них було – лічені персони. Про що мені було говорити з дівчинкою, що загубилася у нетрях класу десь аж у третьому ряду в кінці того ряду? З дівчинкою, що скоромовкою переповідала абзаці з підручника історії, втупивши очі у стелю: “Ой, я збилася, можна я почну спочатку?” А от минуло 40 років – і говоримо на вулиці про історію. Якого біса? Олю, коли ти перетнула ту межу, за якою почала розмовляти з людьми, які не мислять, які нічого не тямлять у тонкощах, нічого не пам’ятають? Я перетнула ту межу, коли, закінчивши інститут, пішла працювати до школи. Коли сама була ученицею та студенткою, я не витрачала свого часу на спілкування з довбехами. А от коли стала вчителькою, то почала бачити у кожній довбешці геніальний розум, який можна пробудити добрим словом. Ох, це була помилка! Довбешка залишається непробудною довбешкою на все життя. Треба з цим просто змиритися. Олю, ти у себе одна. І у тебе є інтимні друзі. У тебе є твої клієнти, які платять тобі за твої слова. Залиш тупеньку дівчинку у третьому ряду. Ти нічого не зміниш. Хіба що станеться диво – і зміниться закон про загальне виборче право.
Сьогодні зустріла свою колишню однокласницю. Востаннє бачилися на Майдані у Кропивницькому у лютому 2014. Так зраділа мені! Питається, чи я тут, чому мене не видно в місті. Та я тут. В місті не видно, бо Майдану ж немає. У мене досить скритний спосіб життя: спорт, робота вдома, вечірні прогулянки, автівкою до супермаркету. Хто мене бачить часто? Друзі-однодумці у спортклубі… Питається, чи задоволена я життям, бо всі ж навколо так потерпають від злиденного життя! І так вона переживає за тих бідних людей! Дивлюся на неї: свіженька новенька шубка ( я у тій куртці, що була на Майдані), новенькі модні чобітки (на мені старенькі чоботи). Так, я цілком вдоволена, у мене все добре. Питаюся, скільки вона заробляє. Каже 1 200 гр – і кисло так пику скривила. У відповідь торкаюся рукою шубки: “То це на ці гроші…” Ну, каже, ні, то у мене офіційно 1 200, ти ж розумієш. Питаюся: “І податки платиш з тих, що крім 1 200?” Каже: “Звісно ж ні!” Кажу: “То чого тобі бракує для щастя?” “Та Порошенко, фабрика ж, війну ж веде”. Кажу: “Ти, як зустрінеш Порошенка, вклонися йому. А ще краще – падай на коліна та цілуй землю під його ногою. Бо якби не Порошенко, то була би ти зараз не у шубці, а у куфайці, якби взагалі ще була б. Бо вся України була би Луганськом-Донецьком або ж Сирією”. Дивиться на мене шаленими очима… Ну, ми ще про вивіску на кафе “Горком” поговорили – де серп і молот на червоному. Вона мені розповіла, що то ж наша історія. А я їй про свою історію. Виявляється, вона не звернула уваги на те, що мене вчителька історії у 10 класі “звільнила” від уроків історії за 2 місяці до закінчення школи, поставила “5” просто так, з умовою, що я не ходитиму на уроки. Виявляється, вона не пам’ятає того намету восени 1990, що стояв у нас на площі. Той намет, до якого я приходила з дітьми, щоб постояти поруч. У нас різна історія. Хоча ми 10 років навчалися разом в одному класі. А наостанок вона мене спитала: “Зараз кажуть, що той Майдан 2014 був проплачений. Що всім там платили”. І дивиться на мене з підозрою. Я так розумію, що вона вважає, що мені платили, бо я зараз за Порошенка, а їй не платили, бо вона, мабуть, не знала про щось таке, що знала я. От і зараз по мені видно, що платить мені Порошенко, ну, платить же! Бо інакше звідки ж у мене ця така відмінна позиція. От всі навколо ненавидять Порошенка, а я його захищаю. Бо платять. Точно платять. Як на Майдані 2014 платили.
Регулярно у стрічці хтось поширює російською надруковані статті про те, що сильні жінки мріють про сильних чоловіків, щоб їм “здатися”. Так сталося, що з дитинства мене оточують самі сильні жінки: бабусі, матуся, сестра, чемпіонки світи з пауєрліфтингу, науковці, бізнес-леді. Сильні у прямому сенсі того слова: сильні духом та фізично. Сила духа – у здатності керувати власним життям, бути компетентною людиною, брати на себе відповідальність. Фізична сила – це коли за будь-яких фізичних даних людина може підтримувати себе здоровою. І оскільки я людина прозорлива та з прагненням докопуватися до самої суті речей, то у мене з людьми зазвичай складаються глибокі стосунки, коли ми відверто говоримо про потаємні почуття та бажання. Так от що я вам скажу. Сильні жінки завжди прагнуть одного: щоб їм не заважали втілювати в життя їхні проекти. У них завжди купа довгострокових серйозних проектів, які вони не віддадуть нікому і ні за що. І якщо немає навколо таких, хто поділяв би їхні захоплення тими проектами, то вони спокійно й наполегливо втілюватимуть їх самотужки. Якщо є ті, хто готовий приєднатися на паритетних засадах, то добре, приєднуйся, але керуватиму я, бо то мої проекти. А оці балачки, мовляв, я сильна жінка і мрію, щоб мене завоювали, – це замануха для дурнуватих чоловіків. І чоловікам слід її розуміти так: “Я абсолютно інфантильна дурепа. Я мрію, що ти вважатимеш мене сильною жінкою твоїх прагнень. Якщо це вдасться, я залізу тобі на шию і висмоктуватиму з тебе соки, доки ти не помреш від інфаркту або доки тебе не вб’ють конкуренти в боротьбі за гроші для моїх діамантів”. Це невротичне прагнення інфантильних паразитарних жінок існувати за рахунок іншого. І якщо ви вважаєте, що невротички слабкі, то подивіться, як вправно вони маніпулюють іншими. В цьому сенсі вони дійсно сильні. Але це не та сила, про яку вони вливають у вуха своїм потенційним чоловікам.
Конкретні практичні поради від класної психологині. Уважно слухаю, запам’ятовую, користуюся. Дуже допомагає в житті. Поширюю, бо звикла ділитися гарними інтелектуальними речами з однодумцями. Але так сталося, що гарна українська психологиня викладає свої знання російською. І мені вже кілька разів дорікали тим, що я поширюю матеріали, викладені російською. Що робити? Слухати гарні матеріали таємно і ні з ким не ділитися, не зізнаватися нікому, що оце слухаю та користуюся? Або передавати потайки своїм друзям, перепрошуючи за те, що матеріал російською? Чи відмовитися взагалі від інтелектуального українського продукту, якщо він викладений російською? Ні, я не відмовлюся. Так, поширюватиму відверто. Бо я пам’ятаю себе у 2000 році, коли могла розмовляти лише російською, і журналісти, що брали в мене інтерв’ю, переходили зі мною на російську. Так, я зробила свій сайт українською. Так, я пишу та розмовляю українською. Так, я з початком війни не співпрацюю з громадянами РФ. Так, я надаю консультації українцям російською, але ті консультації коштують суттєво дорожче за консультації українською. Так, я крута! Робіть, як я! Зокрема не відмовляйтеся від інтелектуального продукту українців, викладеного російською. Бо конкуренція все одно зробить свою справу: цей продукт буде українською або його витіснить аналогічний українською.
Дійсно, так історично склалося, що багато українців є русифікованими. І не всі з них ще можуть наважитися говорити українською на камеру. Я зробила таку спробу (обласне телебачення) у 1999-2000 році – виглядала, як Азаров. Тому я розумію фахівців, що поки що не володіють українською: на камеру варто говорити російською. Україна – мова майбутнього. Наприклад, я обираю стоматолога за мовною ознакою: якщо говорить українською, значить, дійсно ходив на заняття, а не купив диплом. Тому я вивчила українську – хочу бути питомою серед людей майбутнього.
Ми всі русифіковані українці. То є факт. Русифіковані Голодоморами, терором, масовими розстрілами, висиланням до Сибіру. Ми всі травмовані – глибинний страх говорити українською сидить у кожному і часто не усвідомлюється. Людина просто не може примусити говорити себе українською, як мій тато, наприклад. Він лише пише свої спогади українською і складає в стіл. 50 років пише і складає. Тому я з розумінням ставлюся до українців, що не можуть перейти на українську. Але по мірі того як Україна міцнітиме як держава, переходитимуть всі.
Мурло, якщо змалечку росте поруч з вами, буде завжди таким, який ви є. Я спостерігаю за моїм мурлом – і краще розумію себе. Я не люблю мурла лише в одному випадку: коли не люблю себе. Те саме стосується всіх тваринок-ссавців.
Батьки завжди тримали і тримають вдома тваринок, всіляких, постійно хтось живе. Скільки себе пам’ятаю. І у мене вдома теж постійно є тваринка. Людина, в ході еволюції так склалося, має потребу в інших людях та у тваринках поруч із собою. Тоді вона щаслива.
Якийсь чувак з ригональско-юлівською особистою філософією попросився додатися до друзів у Фісбузі. Періодично такі тушкани хочуть зі мною дружити. На що розрахунок? Їм не зрозуміло, що я виглядаю сильною та щасливою саме через те, що не дружу з гімнюками.
В цей час добре видно, що було зроблене за останні два тижня заради пошуків виходу з маргінальної ситуації та заради подолання кризи. Ми можемо оцінити свої інтимні стосунки, спільні з партнерами фінансові справи, власні накопичення. Оцінити – і обрати напрямок подальших дій. Вдалий час для інтелектуальної роботи. Ми завершуємо ті особисті програми, що пов’язані із застосуванням розуму, знань, зв’язків у галузі кар’єри, бізнесу, власного становища в суспільстві. Ми будуємо плани про те, як навчатимемося та ментально працюватимемо заради зміцнення свого становища і мети.
Після 15:51 14 листопада не варто розпочинати принципово нові справи. Це взагалі час для того, щоб пригальмувати активність. Краще за все без поспіху займатися звичними справами. Перевагу слід віддати роботі з матеріальними формами.
У вівторок обставини змушують бути інтелектуально активними: навчання, спілкування, міркування, писання. По справах доведеться звертатися до більш обізнаних людей. Наприклад, до вчителів, викладачів, юристів. Якщо почуваєтеся невпевнено щодо якоїсь інформації, не покладайтеся на власні знання та на везіння. Брак логіки, раціонального мислення, понятійного мислення створить дуже великі перешкоди у бізнесі, у важливих справах. Навпаки, дружня порада з боку більш освічених та більш обізнаних персон дозволить просунутися в кар’єрі, зміцнити становище в суспільстві.
У середу в інтелектуальній роботі можна розраховувати на підтримку з боку друзів, креативних людей, винахідників, науковців, реформаторів, інженерів.
У четвер настрій романтичний. Це сприяє тому, щоб з’ясувати стосунки. Не варто уникати протистояння з партнерами та коханими. Не бійтеся показати власні почуття, навіть якщо це почуття невдоволення. Партнер не дізнається про те, як ви почуваєтеся, якщо ви цього не показуєте. Саме у протистоянні на хвилі емоційних реакцій з’являється можливість добре порозумітися – узгодити цінності. Чим ближче до вечора, тим більш романтичний настрій. Якщо ваша робота пов’язана з мистецтвом, то це вдалий період для роботи.
З 11 години 11 листопада до 16 години 14 листопада самі по собі усуваються фактори, що утримували ситуацію незмінною. Йдеться про кризову ситуацію: у особистих та ділових стосунках, в інтимному житті, у питаннях спільного з партнером майна та у питаннях накопичення статків. Ситуація стрімко розвивається і супроводжується дуже сильними емоційними переживаннями.
У п’ятницю та суботу в наші плани втручається несподіванка – і ми вимушені реагувати спонтанно. Доводиться захищатися від агресії, відстоювати власні інтереси, боротися за справедливість. Емоційне напруження дуже сильне. Збудження.
У неділю та до 16 години понеділка може бути важко примусити себе напружуватися та виконувати роботу. Може бути відчуття перевтоми, напад лінощів. В цей час краще за все вдається робота з матеріальними формами. Якщо почуваєтеся знесиленими, краще пригальмувати активність та відпочити.
Маю засмутити: це запитання з точки зору хорарних правил некоректне – не можна ставити такі запитання. Хорарні практики можна застосовувати лише для локальних побутових запитань типу: “В який банк мені покласти гроші? У цей чи у цей?”, “Чи буде у мене рецидив хвороби?”, “Я загубила гаманець. Де він? Чи повернеться до мене цілим та неушкодженим разом із тим, що у ньому лежить?”, “Чи варто мені купувати цю автівку, що я сьогодні дивилася?” тощо.