Астрологиня Ольга Іванець

Астрологічні консультації

Трактат про те, від чого залежить якість життя

Він був непристойно красивий. Як уквітчаний бог на обкладинках товстих книжок з індійської міфології. Мені було тридцять п’ять, а йому сорок два. Я бігла хижою веселою звірюкою вулицями весняного міста кудись у пошуках їжі, грошей і роботи. Мені конче потрібна була фортуна, мені конче було потрібним везіння. Я боролася за життя і майбутнє. А він повільно сунув вулицею в оточенні купки дивних людей. І його феєричну людську красу не псувала рожева чужинська сукня і екзотичні прикраси, такі екстравагантні на вулицях шаблонно совкогово містечка, навіть навпаки – підкреслювала. Люди, що оточували його, теж були в таких самих різнобарвних довгих сукнях, насправді сірі й непомітні, з нещасним виразом обличчя. А ще вони були з бубнами і співали щось дурнувате. “Дівчино, світ потопає у темряві!” – гучним радісним голосом звернувся красунчик. Не гальмуючи ходи, я кинула у відповідь: “Кажуть, що Калі юга вже скінчилася. Темряви більше немає”. Він пришвидшив кроки, щоб бути поруч, і говорив щось тоном учителя, який пояснює дітям простими словами про складні категорії. Я перервала його запитанням: “А з чого ви взяли, що ви з касти брамінів? Могли би назватися кшатріями. А краще – шудрами. Ні, я розумію, що ходити з бубном по вулиці і повчати перехожих значно приємніше для самооцінки, ніж мовчки збирати сміття”. Він розсміявся. І сказав, що він чудово куховарить – готує ведичні страви. І що я можу купити щось дуже смачне і водночас духовне. Я відповіла, що я атеїстка, але куплю, якщо він пообіцяє, що воно принесе мені успіх.

Я завжди милувалася його красою. Він був досконалий: пропорції обличчя і тіла, очі, голос, вуста, волосся, рухи, художня уява і талант живописця. Але я ніколи не була закохана в нього. Щоб закохатися, мені потрібно відчувати в людині щось глибоко приховане, незрозуміле, парадоксальне, драматичне, жахливе, що треба досліджувати, розгадувати, йти по сліду, як гонча або детектив. А тут все було ясно з самого початку.

Позавчора він знову зателефонував. Він давно не готує ведичні смаколики, лише продає ароматні палички. Я люблю, коли їх димом пахне у хаті. Він приносить мені це додому. І я завжди саджаю його за стіл. Часто ми їмо разом. Ще 10 років тому, квітучий і сильний, він їв з нами лише веганське, просто не звертав уваги на м’ясні страви, наче їх тут не було. Коли після інсульту його перекосило, відібравши половину тіла і позбавивши половини зубів, він почав стрімко худнути. І я стала, крім овочів і рису, класти до його тарілки м’ясо: “Я знаю, що ти м’яса не їси, то це підробка – курка з сої”.

Позавчора він приніс палички. Добряче поїв соєвих котлеток. Поцілував мені долоню, здивувавшись, що я купила більше паличок, ніж завжди. І вже коли одягнувся, запитав, чи немає у мене зайвої підковдри. А потім ще спитав про ковдру. Я навіть не уявляю собі, де він зараз живе. Каже, що там тепло. Але від нього пахне давно немитим тілом і вогнищем.Він дуже худий і виснажений. Можливо, він живе десь у дачному будиночку, як завжди жив колись влітку, відлітаючи взимку до Індії, та повертаючись до України навесні.

Вчора вранці чоловік каже: “Я все думаю про нього. Він же ж мерзне”. Я зателефонувала: “Приходь, я знайшла тобі ковдру”. Дуже зрадів всьому, що я для нього назбирала: вовняна ковдра, бавовняне простирадло, рушники, білизна, скандинавський светр, рукавички, а ще наш друг залишив для нього куртку. Радісно їв спеціально вислану тибетськими монахами вранішнім літаком соєву запечену качку, фаршировану яблуками, а також соєвого пструга і соєву салямі. Жартував: “Я давно знаю, що ти мене дуриш з тими монахами. Але ж від тебе і м’ясо можна їсти, ти ж його зачаровуєш”. А я відповідаю словами Планше з роману Дюма: “Скільки б не з’їв, все ж поїв один раз”.

Наші вірування та особиста філософія формують нам життєву позицію. І якщо особиста філософія хибна, то життєва позиція буде неякісною. Неякісна життєва позиція призводить до того, що рано чи пізно людина опиняється в ситуації, де неможливо підтримувати власне життя власними силами. Тобто, немає їжі, тепла, комфорту, немає потрібних для гарного самопочуття емоцій, немає можливості піклуватися про підтримку власного здоров’я. Можна палко вірити у щось, але тілесні страждання ламають дух. Голодна людина стрімко деградує. Нашарування цивілізованості дуже тонке. Страждання легко перетворюють людей на нелюдів.

Я була ще мала, у початкових класах, коли дід якось у розмові (ми завжди розмовляли з ним про серйозні речі) сказав мені, що багато хто з офіцерів застрелилися, щоб не втратити гідність. “Чому?” “Бо якщо втратиш гідність, помреш все одно, але помреш у стражданнях. Гідність дорожча за життя, бо лише вона забезпечує гарне життя”. Я спитала, чому не застрелився дід. Він сказав, що не потрапляв у ситуації, де можна було втратити гідність. І намагається не потрапляти.

Античні філософи говорили, що віра – то нижчий щабель пізнання, стан нерозвиненого розуму. Не важливо у що саме людина ірраціонально вірить. Важливо лише те що, вона вірить, а не мислить. От і виходить, що віруючий приходить, коли немає що їсти, до атеїста по допомогу.

Але чому ми допомагаємо одне одному в біді? Ні, в тому немає жодної логіки. Ні, ми не робимо це у сподіванні на те, що нас у відповідь теж хтось підтримає, коли нам буде скрутно. Ні, ми не чекаємо винагороди і визнання. Ні, ми не розраховуємо на те, що допомога іншим сильно підвищить нашу самооцінку. Ми робимо це через інстинкт альтруїзму: “Аларм! Наші в небезпеці!” Інстинкт збереження виду. Через здатність до емпатії ми відчуваємо чужий біль як свій власний. Коли ми бачимо, що хтось мерзне, ми відчуваємо холод самі. Коли бачимо, що людина голодна, ми відчуваємо спазми у власному шлунку. І ми хочемо позбутися того болю – тому рятуємо інших.

Гігієна власних життєвих позицій так само важлива для підтримки життя, як і гігієна фізичного тіла. Ми маємо чистити наші погляди так само регулярно, як чистимо зуби. Як це робиться? Дуже просто: постійно перевіряйте, чи підтверджує життя правоту ваших позицій. Якщо підтверджує, тримайтеся за них. Якщо спростовує, значить, ваша філософська доктрина хибна, міняйте її на іншу. Ідеали – це не щось стале, вроджене. Це те, що ми шукаємо і уточнюємо все життя. А якщо вперто віримо в супереч зниженню якості життя, то обов’язково опиняємося на узбіччі цивілізації.

Про етику і заробітки

Коли ти щось стверджуєш у якості життєвої позиції, то маєш бути готовою до того, що життя твою позицію перевірятиме. Бо говорити щось – це одне, а діяти, як говориш, – це інше.

Ще коли навчалася в школі, зрозуміла, що не всі гроші, які випадають на долю, варто підбирати. У 90-ті я говорила: “Не продавайся за тарілку супу”. Або: “Не пий з калюжі – плюнути пригодиться”. Рік тому середній син мені зауважив: “Ви завжди між розумом і грошима обираєте розум”. Нещодавно обставини знов змусили мене до спонтанного спічу: “Якщо береш гроші, поступаючись власними етичними принципами, то в доважок до грошей завжди отримуєш пекло. Я знаю купу людей, що волають: “Бери, що хочеш, лише позбав мене цього!” Це вони пропонують гроші за те, щоб їх позбавити пекла. Але фішка в тому, що ніякими грошима пекла не позбутися. Якщо колись продався в королівство мертвих, тих грошей позбутися можна, але вирватися з того королівства – ні. Помилково думати, що пекло – це десь там далеко, після того, як помре твоє тіло. Насправді пекло починається в ту саму мить, коли за гроші поступився етичними принципами. Купа людей живе у пеклі. Прокидатися о 3 ночі від панічної атаки, задихатися, трястися від жаху, терти груди, бо шалено болить серце, викликати швидку. І не вірити лікарям, що кардіограма не показує інфаркту. І так кожної ночі. Роками і десятиліттями. Що це, якщо не пекло? Можна навести ще багато проявів неврозу, але всі вони про одне: про пекло. “Позбавте, позбавте мене цього! Просіть, що хочете!” Я не можу позбавити. І ніхто не може. Це ваше пекло. Ви отримали його в доважок до тих самих грошей у ту саму мить, коли треба було обирати між гідністю і грошима”.

Якщо хтось вважає, що може перерахувати мені на картку гроші за консультацію і вимагати від мене порушити мої закони гідності, він помиляється – я легко відправляю такі гроші назад. Я дуже чутлива до пекла і дуже розумна. Так сталося.

29 листопада – 3 грудня 2016

З’являються нові ідеї щодо освіти, туризму, стосунків з іноземцями, законів міжнародного права, системи вірувань та ідеології. Це неспокійний період, бо в суспільстві є невдоволення традиціями: дратують як архаїчні ірраціональні вірування та містицизм, так і нові бюрократичні нововведення, що регулюють освіту, охорону здоров’я, державну та військову службу. Гострий конфлікт між керівниками будь-якого рангу та релігійними діячами/містифікаторами. Можуть бути прояви дикої поведінки під час культурних заходів. дуже гарний період, щоб продемонструвати професійні навички меценатам та високому начальству. Якщо ви майстер, то може бути винагорода, визнання, підвищення. Гарний час для військових, спортсменів, захисників, охоронців.

Вівторок напружений насичений подіями. Стан свідомості змінений під впливом емоційних переживань, що викликані чимось екзотичним або релігійно-ідеологічним. Бережіть гаманець, бо дикі ідеї можуть змусити витратити гроші на щось екстравагантне, але непотрібне.

У середу до 10:30 обов’язок змусить займатися справами, пов’язаними з освітою, юриспруденцією, іноземцями. Після 10:30 почуватимемося більш вільними. До 11 години четверга хвилюватимуть новини і пафосні промови фанатично віруючих.

Після 11 години у четвер, у п’ятницю та суботу варто приділити увагу справам. Справ буде занадто багато, щоб зробити всі, але бажання таке буде. Не беріть на себе більше, ніж можете витримати. Виділіть головне.

25 – 28 листопада 2016

Події у сфері особистого та ділового партнерства сприяють тому, щоб завершити пошуки подолання кризи, завершити справи, пов’язані з боргами, спільними з партнером фінансами, сексом та розслідуваннями прихованих речей. Ми маємо підтримку з боку партнерів, союзників, дипломатів, миротворців, діячів культури та мистецтва.

Можуть бути суттєві витрати на новітні електронні пристрої, необхідні для кар’єри. Але є ризик витрачати великі гроші на дикі речі під впливом друзів або колективного життя.

Спілкування з друзями, знайомство з однодумцями, подорож по колективних справах – все це добре вплине на інтелектуальну роботу, подарує нові креативні ідеї.

П’ятниця насичена подіями. Ми можемо опинитися серед великої кількості людей, взяти участь у культурному заході.

В суботу і до 14 години в неділю напружений емоційних стан через необхідність боротися, змагатися.

Після 14 години в неділю та у понеділок хвилюватимуть глибокі почуття. Гарний час для інтимного спілкування, для глибоких досліджень та для занять мистецтвом.

21 – 24 листопада 2016

Події у сфері дітей, особистої творчості, хобі, розваг змушують докласти зусиль до того, щоб подолати кризову ситуацію, знайти вихід із маргінального стану. Пристрасті вирують.
Можуть виникати нові ідеї щодо розумової активності, безпосередньо пов’язаної з нашою кар’єрою та статусом. Можуть бути нові ділові знайомства, початок навчання, оформлення ділових паперів, ділове спілкування. В цей час ідеї щодо бізнесу, кар’єри матимуть підтримку з боку тих, кого ми вважаємо людьми з великими можливостями. Наприклад, з боку капіталістів, учителів, видатних письменників, юристів, відомих персон. Можна розраховувати на підтримку меценатів та спонсорів. Щасливий збіг обставин, сприятливі випадковості, подарунки та везіння дадуть можливість використати свій розум та знання на те, щоб просунутися до мети та розширити можливості.
Є проблеми у зв’язку з тим, що, з одного боку, ми схильні перебільшувати власні таланти та здібності, а з іншого – пристрасно жадаємо володіти розкішними речами. Тут витрати можуть перевищувати надходження через сподівання на те, що прибутки зростуть. Прибутки дійсно можуть зрости, бо пристрасне бажання прибутків примусить більше напружуватися заради заробітку. Якщо вдасться витрачати на те, що дійсно необхідне, цей період принесе зміцнення фінансового становища і реальне розширення власних фінансових надходжень.

У понеділок до 12 години емоційне напруження через почуття, пов’язані з дітьми, коханням, фліртом, розвагами, хобі, особистою творчістю. Після 12 години ми налаштовані на тонку точну інтелектуальну роботу та на заняття заради підтримки здоров’я. В цей час прояснюються заплутані ситуації, викривається брехня, руйнуються містифікації. Бо ми налаштовані критично і практично.

У вівторок і середу варто зосередитися на роботі та підтримці здоров’я. Заважатимуть працювати інтелектуально слабкі люди, вони в цей час почуваються непевно і прагнуть перекласти на інших свої обов’язки. Тому раджу обмежити спілкування суто діловими зв’язками.

Четвер сприятливий для конкретної практичної діяльності та для занять спортом.

18 – 20 листопада 2016

В цей час події в родинному житті, на батьківщині складаються таким чином, що все, що стримувало розвиток у сфері маргінальної, кризової ситуації, зникає само по собі. І ситуація стрімко несе нас або до перемоги, або до погибелі. Ми отримуємо результати наших дій у сфері інтимних стосунків, у сфері спільних з партнерами фінансових справ, у сфері власних накопичень. Вдалий час для родинних справ, для підвищення рівня комфорту та безпеки. Надходить інформація, що викриває брехню, розвіює містифікації, руйнує хибні сподівання. Є можливості добре заробляти на мистецтві, культурології, моді, вмінні розгадувати загадки та розбиратися в тонкощах.

П’ятниця дуже напружена в емоційному сенсі. Нервове збудження через несподівані напружені взаємодії з друзями, у колективі. Дуже напружене спілкування через новини про традиції та нові тенденції в суспільстві. Викриття брехні та містифікацій. Напружена розумова діяльність, якщо ваша професія пов’язана з мистецтвом, фото, кіно, культурологією, психологією, історією цивілізацій, модою.

В суботу переживання пов’язані з конкретними практичними діями у колективі, які впливають на вашу особисту творчість та стосунки з дітьми. Доводиться мати справу з проявами агресії.

В неділю емоції, пов’язані з розвагами, фліртом, іграми, особистою творчістю, дітьми. Це гарний час для зустрічей з друзями та однодумцями.

Про самооцінку. Поради психологині Наталії Борисової

Психологиня Наталія Борисова на IDEALIST.media – конкретні практичні поради про те, як утримати самооцінку адекватною.

Самооцінка умовно на 10 відсотків залежить від наших знань, умінь, навичок. Від наших власних досягнень. 40 відсотків складають наші внутрішні переконання. Вони родом із дитинства, і робота з переконаннями – це робота для психолога. 50 відсотків нашої самооцінки формується під впливом нашого оточення. Якщо наше оточення нас надихає, вірить в нас, нас підтримує, говорить нам гарні речі, то рано чи пізно ми починаємо теж так ставитися до себе. А от токсичні люди, які нас пригнічують, принижують, дають поради, коли ми не просимо, та деструктивно критикують, нам самооцінку знижують.

Власну самооцінку можна контролювати, утримувати її в нормальному стані. Існують технічні засоби для цього.

По-перше, треба враховувати роль токсичних людей у нашому житті. Якщо ми спілкуємося з токсичними людьми, наша самооцінка знижується. Якщо – з позитивними, що вірять в нас та надихають, то самооцінка підвищується.

По-друге, слід дбати про вдоволення власних потреб. Якщо ми вдовольняємо власні потреби, наша самооцінка підвищується. Якщо ми вдовольняємо чужі потреби, самооцінка знижується. Якщо ви один раз поспілкувалися з токсичною людиною або один раз задовольнили чужу потребу, нічого страшного з вашою самооцінкою не станеться. Але якщо ви регулярно спілкуєтеся з тими, хто дає вам зрозуміти, що ви нікчема, то рано чи пізно ви у це повірите. Так само і з вдоволенням потреб. Якщо ви один раз задовольнили чужу потребу, а не власну, нічого не станеться з вашою самооцінкою. Вона знизиться, але несуттєво. Якщо ви регулярно вдовольняєте чужі потреби, а не власні через побоювання, що вас не зрозуміють або засудять, відринуть, не кохатимуть, образяться на вас. Якщо ви постійно робите не те, що хочете ви, а те, що від вас хочуть інші, то ваша самооцінка повільно, але неухильно знижується. І одного разу ви це відчуєте. Тому за цим треба слідкувати. Ми живемо в суспільстві, і не завжди можемо задовольняти лише власні потреби. Іноді дійсно доводиться поступитися і задовольнити чужу потребу. Але ми можемо це контролювати. Якщо ви задовольнили чужу потребу, зробили щось не так, як вам хотілося, то не слід допускати, щоб самооцінка знизилися. Наприклад, одразу ж треба задовольнити і власну потребу теж, поспілкуватися з позитивною людиною. Або зробити щось із того, про що буде далі.

Трете. Коли ми щось радимо іншим, наша самооцінка підвищується. Коли нам надають поради, про які ми не просили, наша самооцінка знижується. Справа в тому, що люди надають поради, коли їх не просять, лише у тому випадку, коли самі мають проблеми з тим, що радять виправити іншим. Якщо людина має з чимось проблему, то вона полюбляє давати поради саме на цю тему. Вона таким чином підсвідомо підвищує свою самооцінку. Так влаштована психіка: вона береже нашу самооцінку, бо різке критичне падіння самооцінки призводить до депресивних настроїв, а затяжна депресія, якщо людину з неї не витягти, закінчується думками про самогубство та навіть спробами згубити себе. Але інстинкт самозбереження примушує нас робити щось таке, що підтримувало би нашу самооцінку на потрібному для життя рівні. Тому якщо в якійсь сфері життя ми відчуваємо сильне невдоволення, ми починаємо активно давати непрохані поради на тему цієї сфери життя. Якщо людина невдоволена особистим життям, вона зацікавлено слухає про такі проблеми інших і надає поради. Хто невдоволений фінансовим становищем, активно слухає про фінансові проблеми інших і полюбляє надавати поради про гроші та майно. По-перше, ці поради не експертні, бо людина має проблеми саме з цією сферою. Крім того, вони знижують вашу самооцінку. За рахунок чого? Наприклад, ви знаєте, що у людини в цій сфері проблеми, а людина при цьому вам радить. Зрозуміло, чому вона вам радить: бо її тішить думка про те, що у вас теж є така проблема. І коли вона вам радить, вона відчуває, що порівняно з вами, не так все й погано у неї. Її самооцінка підвищується, їй полегшало. А ось що відбувається в цей час із вами. Ви знаєте, що у людини проблема. І в цей час вона надає вам поради. І ви підсвідомо починаєте відчувати, що у вас все погано, якщо людина з такими величезними проблемами намагається вас рятувати. Ваша самооцінка в цей час знижується. Поспостерігайте за своїм оточенням. Вам може здаватися, що у людини все нормально. Але вона надає вам поради, про які ви не просили. Це значить, що в цій сфері у неї є проблеми. А якщо ви помітили, що почали самі надавати непрохані поради або раптово почали активно брати участь у розмовах на якусь тему, то варто подумати, що у вас із цією сферою не так.

Четверте. Коли нас критикують, наша самооцінка знижується. Коли критикуємо ми, вона підвищується. Механізми ті самі, що й із порадами: “У кого що болить, той про те і говорить”. Люди критикують інших, як правило, у тих галузях, в яких самі мають проблеми. Хто невдоволений власною кар’єрою, той постійно робить зауваження з приводу якихось робочих моментів. Хто не вдоволений своїм станом у фінансах, той критикує способи заробітків інших, способи, якими люди поводяться з грошима. Йдеться не про конструктивну критику, коли ви просили вас критикувати. Тут як і з порадами, конструктивна критика не знизить вашу самооцінку, бо ви самі про неї попросили, самі звернулися за порадою. Конструктивна критика націлена на конкретний вчинок, а не на те, щоб сказати вам, що ви цілком погана людина. Мета конструктивної критики – підтримати вас як людину у вашій справі. Якщо ви не просили критикувати вас, а людина вас критикує, то це вона розповідає таким чином вам про себе. Людина намагається, критикуючи вас, підняти власну самооцінку, а вашу знизити. Ви можете це послухати, але не варто брати це на власний рахунок. Послухайте – і ви щось про цю людину дізнаєтеся, зрозумієте її проблему.

П’яте. Коли ми порівнюємо себе з іншими, хто, на нашу думку, кращий за нас, наша самооцінка знижується. Коли ми дізнаємося, що хтось бере з нас приклад, наша самооцінка підвищується. Наприклад, мене турбують мої зморшки і я з ними борюся, то я буду роздивлятися обличчя, які вважаю ідеальними. Наприклад, обличчя 16-річних дівчат. Якщо я борюся з зайвою вагою, я розглядаю фігури струнких спортсменок. І це порівняння мене засмучує, бо на цей момент цей зразок для мене недосяжний. Моя самооцінка знижується. Бо що би я не робила, а у свої 40 років я не виглядатиму, як дівчина у 15 років. Це неможливо. Якщо ми для когось еталон, то наша самооцінка підвищується, але не завжди. Бо якщо людина вважає, що їй заздрять і це їй “наврочить”, то замість підвищення самооцінки люди відчуватиме надуманий страх.

Якщо ви все це знаєте, ви можете керувати власною самооцінкою. Якщо сталося таке, що знизило самооцінку, ви можете зробити щось таке, що її підвищить. Що ви можете зробити для себе: подивитися на своє оточення і не спілкуватися з токсичними людьми, а спілкуватися з людьми, що надихають, максимально часто. Якщо є якісь проблеми, зверніться до психолога. Підвищуйте власні знання, вміння, навички. Все це ви можете зробити самостійно.

Сніданкові діалоги

– Ах, як добре після чудової кави піти на масаж і 40 хвилин насолоджуватися дотиками до обличчя. Це просто транс якийсь!
– (дивиться прямо на мене, в очах захоплення, з насолодою жує)
– (із задоволеною посмішкою) Я бачу, що ти мене любиш!
– (серьозно, суворо, вагомо) Я тобі масаж оплатив.
P.S. Вчорашній вечірній діалог:
– Любий, перекинь, будь ласка, гроші з моєї картки на картку масажистки, у мене завтра масаж.
– Перекинув.

Про вартість думок довбехів

Дивлюся на своїх однокласників. Ну, так сталося, що у мене феноменальна пам’ять – я пам’ятаю все, що привертало колись мою увагу, що я переживала сутнісно. А переживаю сутнісно я практично все. Так от, що я хочу сказати. Ще в школі вже добре видно, хто з людини виросте, чим вона займатиметься, який рівень мислення у неї буде. От, наприклад, дівчинка, що дуже старанно вчилася, завчала, як вірші, абзаци з підручників історії, літератури, мови, ботаніки та зоології, але ніколи не могла своїми словами розповісти про те, що завчила, ніколи не могла скласти до купи різні частини навчального матеріалу та зробити узагальнення. От зараз ця дівчина так само старанно повторює те, що почула з телевізора, що прочитала в місцевій газеті, що почула від свого чоловіка на рівні пліток. У мене були добрі стосунки з усіма однокласниками. Ввічливі, доброзичливі. Але інтимних друзів серед них було – лічені персони. Про що мені було говорити з дівчинкою, що загубилася у нетрях класу десь аж у третьому ряду в кінці того ряду? З дівчинкою, що скоромовкою переповідала абзаці з підручника історії, втупивши очі у стелю: “Ой, я збилася, можна я почну спочатку?” А от минуло 40 років – і говоримо на вулиці про історію. Якого біса? Олю, коли ти перетнула ту межу, за якою почала розмовляти з людьми, які не мислять, які нічого не тямлять у тонкощах, нічого не пам’ятають? Я перетнула ту межу, коли, закінчивши інститут, пішла працювати до школи. Коли сама була ученицею та студенткою, я не витрачала свого часу на спілкування з довбехами. А от коли стала вчителькою, то почала бачити у кожній довбешці геніальний розум, який можна пробудити добрим словом. Ох, це була помилка! Довбешка залишається непробудною довбешкою на все життя. Треба з цим просто змиритися. Олю, ти у себе одна. І у тебе є інтимні друзі. У тебе є твої клієнти, які платять тобі за твої слова. Залиш тупеньку дівчинку у третьому ряду. Ти нічого не зміниш. Хіба що станеться диво – і зміниться закон про загальне виборче право.

Проплачені Майдани

Сьогодні зустріла свою колишню однокласницю. Востаннє бачилися на Майдані у Кропивницькому у лютому 2014. Так зраділа мені! Питається, чи я тут, чому мене не видно в місті. Та я тут. В місті не видно, бо Майдану ж немає. У мене досить скритний спосіб життя: спорт, робота вдома, вечірні прогулянки, автівкою до супермаркету. Хто мене бачить часто? Друзі-однодумці у спортклубі… Питається, чи задоволена я життям, бо всі ж навколо так потерпають від злиденного життя! І так вона переживає за тих бідних людей! Дивлюся на неї: свіженька новенька шубка ( я у тій куртці, що була на Майдані), новенькі модні чобітки (на мені старенькі чоботи). Так, я цілком вдоволена, у мене все добре. Питаюся, скільки вона заробляє. Каже 1 200 гр – і кисло так пику скривила. У відповідь торкаюся рукою шубки: “То це на ці гроші…” Ну, каже, ні, то у мене офіційно 1 200, ти ж розумієш. Питаюся: “І податки платиш з тих, що крім 1 200?” Каже: “Звісно ж ні!” Кажу: “То чого тобі бракує для щастя?” “Та Порошенко, фабрика ж, війну ж веде”. Кажу: “Ти, як зустрінеш Порошенка, вклонися йому. А ще краще – падай на коліна та цілуй землю під його ногою. Бо якби не Порошенко, то була би ти зараз не у шубці, а у куфайці, якби взагалі ще була б. Бо вся України була би Луганськом-Донецьком або ж Сирією”. Дивиться на мене шаленими очима… Ну, ми ще про вивіску на кафе “Горком” поговорили – де серп і молот на червоному. Вона мені розповіла, що то ж наша історія. А я їй про свою історію. Виявляється, вона не звернула уваги на те, що мене вчителька історії у 10 класі “звільнила” від уроків історії за 2 місяці до закінчення школи, поставила “5” просто так, з умовою, що я не ходитиму на уроки. Виявляється, вона не пам’ятає того намету восени 1990, що стояв у нас на площі. Той намет, до якого я приходила з дітьми, щоб постояти поруч. У нас різна історія. Хоча ми 10 років навчалися разом в одному класі. А наостанок вона мене спитала: “Зараз кажуть, що той Майдан 2014 був проплачений. Що всім там платили”. І дивиться на мене з підозрою. Я так розумію, що вона вважає, що мені платили, бо я зараз за Порошенка, а їй не платили, бо вона, мабуть, не знала про щось таке, що знала я. От і зараз по мені видно, що платить мені Порошенко, ну, платить же! Бо інакше звідки ж у мене ця така відмінна позиція. От всі навколо ненавидять Порошенка, а я його захищаю. Бо платять. Точно платять. Як на Майдані 2014 платили.