Про етику і заробітки

Коли ти щось стверджуєш у якості життєвої позиції, то маєш бути готовою до того, що життя твою позицію перевірятиме. Бо говорити щось – це одне, а діяти, як говориш, – це інше.

Ще коли навчалася в школі, зрозуміла, що не всі гроші, які випадають на долю, варто підбирати. У 90-ті я говорила: “Не продавайся за тарілку супу”. Або: “Не пий з калюжі – плюнути пригодиться”. Рік тому середній син мені зауважив: “Ви завжди між розумом і грошима обираєте розум”. Нещодавно обставини знов змусили мене до спонтанного спічу: “Якщо береш гроші, поступаючись власними етичними принципами, то в доважок до грошей завжди отримуєш пекло. Я знаю купу людей, що волають: “Бери, що хочеш, лише позбав мене цього!” Це вони пропонують гроші за те, щоб їх позбавити пекла. Але фішка в тому, що ніякими грошима пекла не позбутися. Якщо колись продався в королівство мертвих, тих грошей позбутися можна, але вирватися з того королівства – ні. Помилково думати, що пекло – це десь там далеко, після того, як помре твоє тіло. Насправді пекло починається в ту саму мить, коли за гроші поступився етичними принципами. Купа людей живе у пеклі. Прокидатися о 3 ночі від панічної атаки, задихатися, трястися від жаху, терти груди, бо шалено болить серце, викликати швидку. І не вірити лікарям, що кардіограма не показує інфаркту. І так кожної ночі. Роками і десятиліттями. Що це, якщо не пекло? Можна навести ще багато проявів неврозу, але всі вони про одне: про пекло. “Позбавте, позбавте мене цього! Просіть, що хочете!” Я не можу позбавити. І ніхто не може. Це ваше пекло. Ви отримали його в доважок до тих самих грошей у ту саму мить, коли треба було обирати між гідністю і грошима”.

Якщо хтось вважає, що може перерахувати мені на картку гроші за консультацію і вимагати від мене порушити мої закони гідності, він помиляється – я легко відправляю такі гроші назад. Я дуже чутлива до пекла і дуже розумна. Так сталося.