Микола Княжицький: – Я твердо переконаний, що сьогодні, коли США заявили по призупинення надання нам допомоги зброєю, коли на кону доля держави, від однієї особи чи навіть від однієї партії не може залежати майбутнє усіх українців. Президент зобов’язаний зустрітися з депутатами усіх проукраїнських фракцій для надання інформації про ризики поточної ситуації, можливості виходу з кризи, планування спільних дій.
Катастрофи поки немає. Це очікуванне призупинення як елемент тиску на Україну з вимогою фактичної капітуляції. Але все ж це елемент переговорної позиції і демонстрація сили Трампа перед виступом у Конгресі . Можливості для розмов з адміністрацією США залишаються. Країни Європи продемонстрували єдність з Україною , це дає надію, але не закриває усіх потреб. Далі росіяни почнуть процес внутрішньої дестабілізації. І тепер від Зеленського залежить наскільки він зможе об’єднати , а не ділити українське суспільство.
Татьяна Высоцкая: – Якщо він 5 років не намагався об’єднати країну,то не об’єднає і зараз.У нього в приоритеті він сам.
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, ваше твердження містить логічну помилку і викривлення фактів. “Він 5 років не намагався об’єднати країну”, – це неправда, бо у лютому 2022 після повномасштабного вторгнення РФ він об’єднався з Порошенко. Судження без помилки мало б звучати так: “Якщо він під час повномасштабного вторгнення під тиском суспільства об’єднався з Порошенко, то після скандалу з Трампом під тиском суспільства він мусить об’єднати країну, створивши уряд національного порятунку”.
Татьяна Высоцкая: – Астрологиня Ольга Іванець, В\в 2022 -му він об”єднався з Порошенко?Що я пропустила?
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, ви пропустили один мій допис на Фейсбуці:
Татьяна Высоцкая: – Астрологиня Ольга Іванець, ну,по-перше,я в цей час два тижні сиділа в підвалі без інтернету.По-друге,один раз переспати ще не означає бути родиною.По-факту ніякого об’єднання не було.
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, і ще один :
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, заперечення факту не в змозі знищити факт
Татьяна Высоцкая: – Астрологиня Ольга Іванець, І що було далі,як довго це протрималось,тиждень?
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, це трималося доти, доки не було зафіксовано факту: бліцкриг Путіна провалився – Україна здобула перемогу, розпочалася нова фаза війни – війна на виснаження.
Татьяна Высоцкая: – Астрологиня Ольга Іванець, тобто об”єднання було довжиною в місяць?Я думаю,що маю право на власну думку про те,що таке “об’єднання”.З моєї точки зору ніякого об”єднання не було,лише спроба зачепитись за соломинку,коли реально тонули.Випливли і моментально роз’єдналися до стану “вороги”.Ніяким об’єднанням тут і не пахне.
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, ваша думка заперечує факт.
Татьяна Высоцкая: – Астрологиня Ольга Іванець, я вже все сказала і не буду намагатись вас переконувати.
Астрологиня Ольга Іванець: – Татьяна Высоцкая, у вас немає переконливих аргументів, тож, ви вчинили мудро, відмовившись від намагання переконувати.
Мій татусичок вважав, що сильно любить свою донечку, і прагнув бути для неї найкращою людиною у світі. Для цього він обрав тактику самопрезентації за принципом «знецінюй інших». Діда, який був моїм найкращим другом, красенем, розумником, учителем і рицарем без страху й догани, татусик висміював, називаючи його «самодуром і садистом». Бабусю, яка мене обожнювала і балувала як лишень могла, татусик висміював, співаючи раз за разом про неї пісеньку на мотив пісні про монтажників-висотників з фільму «Висота»: «Ми неврасте- ми неврастеніки, да!» Коли ми з мамусею розмовляли й вона навчала мене всіляких життєвих правил, татусик корчив зневажливі пики, махав рукою і казав: «Не слухай маму, вона не в гуморі – у неї затримка місячних». І все життя я вважала себе винною через те, що захоплювалася дідом попри всі татові слова. Винною через те, що відповідаю бабусі на її прояви ласки й турботи дикими приступами агресії. Винною через те, що жадібно слухаю оповідання мами про її дитинство і беру її за приклад для наслідування. Коли я стала геть дорослою, у 55 років, ми з мамою почали розмовляти про її стосунки з татом – вона дозволила собі говорити про те, як вона ображається на нього за його грубіянські витівки. І завжди вона закінчувала промову: «Проте він всіх нас дуже сильно любить». Якось я спитала її: «Мама, йому 80 років. Ти не вважаєш, що це можуть бути прояви вікової недоумкуватості?» Мама дуже твердо відповіла: «Ні. Його розум потужний, як і в юності. Просто він абсолютний егоїст. Він завжди таким був». І знаєте, що зі мною сталося? Я раптом відчула, що на мене більше не тисне моя вічна провина за те, що люблю дідуся, бабусю, мамочку. Я стала вільною. А мама через три роки після цього померла. Вона хворіла на рак, а померла від ковіду. Я вважаю, що насправді вона померла від горя, усвідомивши, що за татовими словами про любов до нас не стоїть ніякої любові.
Olena Vondroush: – .Читаю коментарі співвітчизників під постом Притули. От, думаю, який аспект в гороскопі України відповідає за розум у населення… Щось там не те явно.
Астрологиня Ольга Іванець: – Olena Vondroush, цікаве запитання! Розум населення України: Меркурій ретроградний у Левові у 6 домі у складі стеліуму з ретро Венерою в Левові, Юпітером в Левові та Сонцем в Діві, в опозиції до Місяця у Водолієві на куспіді 12 дому, Місяць у квадратурі з Плутоном у Скорпіоні у 7 домі. Що бачимо? Меркурій в Левові декадент: необхідно докладати свідомих зусиль, щоб мислити логічно, принцип раціонального мислення розвинений слабко. Меркурій ретроградний: розумова активність більше зосереджена на власній думці, ніж на осмисленні реальності. Меркурій Прометей: розум працює на випередження події – багато думок і розмов про події, які ще не сталися, а, можливо, не стануться ніколи, ментальне моделювання вірогідностей. Меркурій у складі стеліуму: у процесі мислення і спілкування залучений принцип етичної та естетичної оцінки, який перші 42 роки відновленої Незалежності не знаходить виходу у соціальному житті – пересічний громадянин боїться бути красивим в українському розумінні краси та проявляти відверто якості хорошої людини в сенсі європейської культурної парадигми. Також в процесі мислення залучений принцип розширення свідомості: під час осмислення виявляється, що необхідно звернутися по знання до людей, які ці знання мають (юристи, моральні авторитети, викладачі вищих та спеціальних навчальних закладів, релігійні діячі, філософи, видатні письменники, знамениті своїми знаннями оглядачі міжнародних подій. В процесі мислення і спілкування залучений принцип волі: під час осмислення і розмов доводиться брати на себе відповідальність за власні ментальні конструкції, оскільки реальність швидко (Сонце в мутабельному знаку Діви) або спростує, або підтвердить те, що індивід промовляє, тобто, будь-яка ментальна помилка або свідома брехня швидко проявить себе в житті імперативними наслідками. Що заважає раціонально мислити? Місяць в опозиції до Меркурія: заважають раціонально мислити такі речі як інфантилізм, дитячі капризи, бажання (“хочу інакше, не знаю, що саме, але аби не…”, “що б мені поробити, аби не почитати?”), фантазії, егоїзм, неправильне розуміння смислу альтруїзму, лінощі, нездатність розрізняти емоції, душевна тупість, залежність від популярної думки, бажання видавати жадане за дійсне, невдячність, споживацька життєва позиція, бажання постійно отримувати задоволення від приємних відчуттів і розваг. Коротше, Свиня Егоїзму заважає адекватно міркувати про реальність.
Друзі, що з цим робити? Та нічого – така реальність. Памʼятайте, що кожен громадянин України має докладати свідомих зусиль, щоб мислити раціонально. І ви особисто також! Подолання штампів популярної свідомості у власному несвідомому – необхідна складова процесу власного розвитку. Як то у християнстві: спастися сам – і навколо тебе спасуться інші. Робіть що завгодно, якщо це вас розвиває: вчіться розпізнавати емоції (дивіться хороше кіно, читайте хорошу художню літературу, обговорюйте своє сімейне й сексуальне життя з психотерапевтами і сексологами), беріть на себе відповідальність у ситуаціях вибору (приймайте самостійні рішення в усіх без винятку дрібничках), здобувайте знання (опановуйте курси освітніх програм, слухайте лекції, дискутуйте з розумними людьми), робіть свій художній смак тоншим (дивіться покази мод, ходіть на виставки і до музеїв, займайтеся танцями, малюйте, співайте).
В моєму дитинстві в суспільстві був культ знання: «знання – сила», «не соромно не знати, а соромно не прагнути знати», «все розумне написане у книжках», «навчайся, бо підеш на завод чорноробом працювати», «за дурною головою нема ногам спокою», «з курячими мізками ковтнеш лиха», «дурень буває розумним лише коли мовчить», «навчання – світло, а не вчених пітьма». Вважалося, що людина дурень, якщо стверджує щось, чого не здатна обґрунтувати аргументами і фактами. Дурнем також вважалася людина, яка тричі під час діалогу відповідає алогічно, неадекватно, поза темою. Ніхто не хотів мати репутацію дурня. З появою соціальних мереж дурні отримали можливість безкарно висловлюватися з будь-якого приводу і сперечатися з носіями знань, поставивши знання і думки на один щабель, зрівнявши їх у цінності. Нещодавно одна психотерапевтка повідомила, що у Фейсбуці натрапила на кількох пацієнтів з важкою психопатологією, які мають купу читачів і прихильників. Темні часи настали.
Ви кажете, так тривожно за майбутнє країни ще ніколи не було. Друзі, було. Ми просто забули. 2001 рік, транзитний Уран у конʼюнкції з Місяцем в гороскопі України: у мене відчуття абсолютного глухого кута, в якому застряг розвиток України, я фізично не можу дихати тут, у вересні я їду до Африки, просто тікаю, і повертаюся вже після перемоги Помаранчевої Революції (під час Революції не могла повернутися через обовʼязок бути в Африці), я переходжу на українську у побуті. 2009 рік, пів секстиля транзитного Урану Місяця в гороскопі України: остаточне падіння рейтингу Ющенка, ми готуємося обирати між Тимошенко і Януковичем, темні часи, я вже не тікаю, а переходжу на українську у громадських місцях. 2016, секстиль транзитного Урана до Місяця в гороскопі України, один з золотих років стрімкого розвитку української державності, чого не помічає невдоволена життям більшість, я припиняю консультувати російців і переходжу на українську у публікаціях на моєму сайті. Зараз ми переживаємо квадратуру транзитного Урану – з такою кризою розвитку сучасної української держави ми ще не мали справ, ми шоковані, на тлі транзиту Плутона по Сатурну України криза перетворилася на катастрофу. А що там з моєю українською?
Є люди, які назвали «Майданом» людей, яких Карл Волох нещодавно зібрав на Майдані поговорити про феномен відставки Залужного. Я стверджую, що ця подія не є подією, яку ми називаємо «Майданом» в сенсі Помаранчевої революції, Євромайдана, Революції гідності. Люди постійно збираються групами на Майдані поспілкуватися, навіть за часів Януковича таких груп, значно більших за кількістю за групу Волоха, було кілька, але ці групи не перетворилися у явище «Майдан» як феномен, що спричинив втечу Януковича з посади Президента. Тож зараз Майдану не буде, бо Майдан створює не населення, а громадяни, а вони не дурні.
Чи буде зараз Майдан?
Друзі, я дослідила аспекти транзитного Урана до гороскопа України за минулі 30 років, подібні до тих, що складаються зараз. Висновок: жодного разу під час дії аспектів транзитного Урану до Місяця й водночас до стеліуму в гороскопі України громадяни не виходили на Майдан. На цих аспектах складалися лише передумови для остаточного невдоволення поведінкою офіційної влади.
Наприклад, невдоволення Леонідом Кучмою накопичувалося на аспектах кон’юнкції транзитного Урану до натального Місяця й водночас опозиції до стеліуму в період весни 2001 – початку 2004, а Майдан стався вже у лютому-грудні 2004, приводом стала фальсифікація результатів виборів.
Наприклад, невдоволення правлінням Віктора Ющенка, а потім Віктора Януковича накопичувалося на аспекті транзитного пів секстиля Урану до Місяця в гороскопі України й водночас квінтиля до стеліуму в період весни 2009 – січня 2012, а Майдан стався лише у листопаді 2013, приводом стало побиття правоохоронцями студентів, що вийшли на протест проти призупинення Президентом процесу підготовки України до вступу до ЄС.
Наприклад, невдоволення правлінням Порошенко на аспекті транзитного секстиля Урана до Місяця й водночас трина до стеліуму в гороскопі України у 2016 – 2019 році не завершилося Майданом, як весь час хтось пророкував, а проявилося лише в тому, що на виборах Президента 73% виборців зробили шокувальний вибір цілком в дусі принципу Урана. Попри те, що за часів правління Порошенко економіка зростала, армія зміцнювалася, ворог відступав, а наші полонені поверталися додому, народ був невдоволений Президентом, відчував збудження за принципом “Хочу інше”, “Проголосуємо по приколу, хоч поржем, гірше не буде”.
Зараз же, коли насувається точний аспект квадратури транзитного Урана до натального Місяця і водночас квадратури до натального Меркурія і стеліуму, і народ, як завжди на цих транзитах, відчуває збудження, що проявляється у невдоволенні діями офіційної влади, Президент, як на зло (можливо, через те, що він сам себе відчуває не Президентом, а простим народом, згадайте його гасла “Кожен з вас Президент”), приймає шокувальне рішення усунути з посади цілу плеяду ефективних компетентних армійців – улюбленців народу. Тож, зараз маємо не лише уранічне збудження народу “Хочу інше”, як при Порошенко, а й збудження самого Президента, що діє за принципом “Хочу інше”, навіть не пояснюючи народові, навіщо це зробив, – ніхто не знає, за що саме й з якою метою здійснені ці звільнення.
То чи буде от просто зараз Майдан? Можу зробити припущення, що попри збудження як народа, так і Президента з його шокувальними для народа вчинками, у період 2024 – 2026 років Майдану і якогось іншого шокувального волевияву народу все ж не буде, як не було у попередні роки на таких транзитах. “Уранічне” затемнення квітня 2024 не стане каталізатором Майдану, а лише увійде до патерну накопичення народного невдоволення, яке, як і у попередні такі транзити, проявить себе дещо згодом, коли в абсолютно неочікуваний час і спосіб станеться зміна офіційної влади, незалежно від того, хоче цього влада чи ні.
***
13 лютого 2025
Аналізую астрологічний феномен транзитного Урану до Сонця й Марса у гороскопі України в період 1991 – 2026. Як бачимо, якість подій, що відбувалися в Україні, абсолютно корелює з якістю керівництва державою. Тож, події поточного і наступного року у сфері структур державної влади будуть лише такі, що відповідають рівню еволюційного розвитку наших керівників.
Як на вашу думку, яка подія є спільною для всіх цих років?
1994
14 січня у Москві під час зустрічі на найвищому рівні президенти України Леонід Кравчук, Росії Борис Єльцин і США Білл Клінтон підписали угоду про вивезення з України стратегічної ядерної зброї та принципової згоди РФ надати компенсацію. Ця заява фіксувала міжнародні зобов’язання України отримати без’ядерний статус, попри спротив українського парламенту.
30 січня у другому турі виборів на посаду президента Автономної Республіки Крим переміг лідер Республіканської партії Криму Юрій Мєшков, який взяв курс на «возз’єднання з Росією», але безрезультатно.
3 березня Україна і США підписали договір про дружбу і співробітництво.
23 березня у Брюсселі підписано договір про співпрацю між Україною і Європейським Союзом.
27 березня в Україні пройшли перші після розпаду СРСР парламентські вибори. У першому турі явка виборців склала 75,6 % і було обрано 49 депутатів-мажоритарників. У другому турі 4 квітня було обрано ще 287 депутатів.
10 липня у другому турі виборів Президента України переміг Леонід Данилович Кучма, котрий набрав 52,15 % голосів (14 016 850) проти 45,06 % (12 111 603) у чинного президента Леоніда Макаровича Кравчука.
19 липня на урочистому засіданні Верховної Ради новообраний президент України Леонід Кучма склав присягу на вірність українському народові.
17 листопада Верховна Рада України скасувала Декларацію про суверенітет Криму.
5 грудня у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у Будапешті підписано меморандум про надання Україні гарантій безпеки з боку ядерних держав — США, Великої Британії та Росії.
2003
28 січня У ході зустрічі президентів Росії та України Володимира Путіна і Леоніда Кучми підписано Договір про російсько-український державний кордон, який зафіксував сухопутну його частину і підтвердив, що Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами кожної з країн.
6 березня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», який встановлював, що урочисті заходи загальнодержавного значення мали в обов’язковому порядку розпочинатися і закінчуватися виконанням Державного Гімну України.
28 вересня Росіяни почали будівництво дамби від берегів Таманського півострова до українського острова Тузла з метою приєднання його до материкової частини Росії. Це привело до кризи україно-російських відносин, втручання у конфлікт на найвищому рівні (президент Леонід Кучма перервав поїздку в Латинську Америку і особисто прибув на Тузлу).
2009
19 січня «Нафтогаз України» та «Газпром» підписали 10-річні угоди про купівлю-продаж та транзит російського газу, що ознаменувало закінчення «гарячої фази» міждержавного газового конфлікту. Їх наслідком стало посилення енергетичної залежності України від Росії та збільшення цінового тягаря для вітчизняної промисловості, чого вдалося юридично позбутися лише у грудні 2017 року.
2010
13 січня Апеляційний суд Києва за поданням СБУ визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у геноциді — Голодоморі — в Україні в 1932-33 роках. Суд закрив справу через смерть обвинувачених — генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), голови Ради народних комісарів СРСР В’ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазара Кагановича та Павла Постишева, генсека ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, голови Ради народних комісарів УСРР Власа Чубаря та другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича.
17 січня Відбувся перший тур виборів Президента України серед 18 кандидатів. В другий тур вийшли Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, які набрали 35,32% і 25,05% голосів, відповідно.
22 січня Президент Країни Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння провідникові ОУН Степанові Бандері звання Героя України.
28 січня Президент України Віктор Ющенко указом про вшановування учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст. визнав воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність України.
Президент України Віктор Ющенко указом про вшановування учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст. визнав воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність України.
7 лютого В Україні відбувся другий тур президентських виборів, на яких переміг Віктор Янукович. Він набрав 48,95% голосів проти 45,47% у Юлії Тимошенко.
14 лютого Центральна виборча комісія України зареєструвала президентом України Віктора Януковича, який у другому турі виборів з перевагою у 3,4% переміг Юлію Тимошенко.
25 лютого У Києві відбулася інавгурація Віктора Януковича як четвертого Президента України. Голова Конституційного суду Андрій Стрижак привів новообраного президента до присяги, яку він виголосив присягу на Конституції та Пересопницькому Євангелії. Своєю чергою, голова Центральної виборчої комісії Володимир Шаповал вручив Януковичу посвідчення президента України. Голова КС передав новому главі держави президентські регалії: знак президента України, державну печатку і булаву. Після чого хор виконав “Молитву за Україну”. В інавгураційних заходах взяли участь 11 глав держав, чотири керівники парламентів, більш як 15 міністрів закордонних справ.
21 квітня У Харкові президентом України Віктором Януковичем та президентом Росії Дмитром Медведєвим підписана «Угода між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту на території України», яка подовжила термін перебування ЧФ РФ у Севастополі до 2042 року, в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів. У пресі ці домовленості отримали назву «Харківської угоди».
1 жовтня Конституційний суд України визнав незаконною конституційну реформу 2004 року — Україна повернулась до президентсько-парламентської форми правління.
2018
18 січня Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому закон про реінтеграцію Донбасу
29 листопада У Стамбулі завершився синод Вселенського патріархату, який призначив дату проведення в Києві Об’єднавчого собору і схвалив текст Томоса для України, на котрому базуватиметься статут нової автокефальної церкви України.
15 грудня Об’єднавчий собор, що зібрався у Софійському Соборі в Києві створив Українську Помісну Автокефальну православну Церкву і її предстоятелем обрав митрополита Епіфанія (Сергія Думенка).
2019
5 січня У Стамбулі в патріаршому храмі Святого Георгія на території Вселенського патріархату вселенський патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію Православної Церкви України.
24 січня Колегія Оболонського райсуду Києва заочно визнала екс-президента Віктора Януковича винним у державній зраді та пособництві в агресивній війні, відхиливши статтю «пособництво в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону», і визначила йому покарання у виді 13 років позбавлення волі.
3 лютого У соборі Святої Софії в Києві під час божественної літургії пройшла церемонія інтронізації предстоятеля автокефальної помісної православної церкви в Україні митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
21 квітня В Україні пройшов другий тур чергових президентських виборів, на яких Володимир Зеленський набрав 73,22% голосів виборців, а його суперник чинний Президент Петро Порошенко – 24,45%. Явка виборців склала 18 491 837 персон, тобто 61,37%.
20 травня У Верховній Раді відбулась інавгурація шостого Президента України Володимира Зеленського. Серед почесних гостей на ній перебували президенти Грузії, Естонії, Латвії, Литви та Угорщини, а також чотири з п’яти попередніх українських президентів. Озвученим в інавгураційній промові першим рішенням Зеленського став розпуск парламенту VIII скликання.
21 липня В Україні пройшли позачергові парламентські вибори, за підсумками яких до Верховної Ради IX скликання увійшли представники п’яти партій за пропорційною системою, ще п’яти — за мажоритарною системою і 46 самовисуванців по одномандатних округах. Пропрезидентська партія Володимира Зеленського «Слуга народу» отримала 254 з 450 місць.
29 серпня Олексій Гончарук змінив Володимира Гройсмана на посаді Прем’єр-міністра України. За нього проголосувало 290 народних депутатів Верховної Ради IX скликання, які того ж дня 281 голосом затвердили персональний склад 20-го Кабінету міністрів України.
2024
Політичні лідери року: Володимир Зеленський (з 2019), Денис Шмигаль (з 2020)
8 лютого 2024 року сталося те, про що говорили багато місяців – президент Зеленський відправив у відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, який керував обороною на початку повномасштабного вторгнення Росії. Він призначив на цю посаду командувача Сухопутних військ Олександра Сирського. Приводом заміни Володимир Зеленський назвав потребу “оновлення керівництва ЗСУ”. Утім, неофіційно причиною вважали конфлікт між Офісом президента і Залужним через потенційні політичні перспективи останнього, а також його активність в оцінках ходу війни у західній пресі. Ймовірно, якусь роль відіграв і невдалий український наступ літа 2023 року. За 2024 рік ситуація на фронті для України суттєво ускладнилася і тепер критикують вже Олександра Сирського. А Валерій Залужний пішов з військової служби та став послом у Британії. Він залишається одним з лідерів соціологічних опитувань про можливих кандидатів на президентських виборах.
2025
13 січня. Олексій Панич: «Нарешті опублікували указ про санкції. Все як і було анонсовано вчора. Справжня мета указу – піарно-політична:
1. Порошенко має міцно асоціюватися з Медведчуком та “іншими олігархами” (за винятком тих, про кого Зеленському зручно не згадувати), а не з допомогою армії.
2. Якщо Порошенко допомагає армії, але при цьому підриває владу Зеленського – треба заборонити Порошенку допомагати армії (і заборонили). Хай армії буде гірше, головне що владі Зеленського буде краще.
*
Мораль: поки великий самодур (Трамп) вирішує свої питання за рахунок Зеленського і України, наш маленький самодур вирішує свої питання, так само безпардонно, за рахунок українців».
***
Tetiana Zolotarevych^ – Чітко розписано для тих хто не розуміє цього зв’язку, але навряд чи зрозуміють.
Астрологиня Ольга Іванець^ – Tetiana Zolotarevych, астрологія як символьна система для описання реальності, якою ми практикуємо її сьогодні, склалася у 4 столітті до нашої ери в давній Греції. Тому я весь час наполягаю: хочете користуватися астрологією як інструментом сприйняття реальності та впливу на реальність – опануйте історію філософії, християнську мораль і сучасну науку.
Надія Іванова: – Астрологиня Ольга Іванець, вкотре ваша ректифікація працює – це все події 11 дому. Знімаю капелюха
Астрологиня Ольга Іванець: – Надія Іванова, так, Сатурн в нашому гороскопі України управитель 10 і 11 домів в 11 домі парламентаризму, а Уран, сигніфікатор Сатурна, в 10 домі структур державної й будь-якої влади. І тому події на транзитах Урана стосуються саме цих сфер українського життя, а не сфери 12 дому, як то мало б бути, якщо вважати гороскопом України карту 18 години з Асц в Козорогові.
Надія Іванова: – Астрологиня Ольга Іванець, Олю, а помітили як технічно Марс в ретроградному русі в 4 домі утворив трин до нат. Плутона саме сьогодні, а тр. Сонце встало на Місяць України (керівника 4 дому) і ці аспекти запустили транзит Урану. От і події з лідером опозиції (4 дім).
Астрологиня Ольга Іванець: – Надія Іванова, саме так, Надю! Це вражає, авжеж! Але ж, дідько, як же потужно на користь Україні могли б проявитися на предметному рівні нинішні транзити за умови, що керує уряд національного порятунку, а не оце все неспроможне ні на що, крім відомої підступності.
Надія Іванова: – Астрологиня Ольга Іванець, на питання створення Уряду нацпорятунку ще влітку вийшов аркан Зірка. Буде створено.і якраз під транзитами Урана. Вважаю, що на квадратурі до нат. Сонця країни.
Виктория Савчук: – Але ж це екзистенційні події, правда? Вони сталися б при любому президенті!
Астрологиня Ольга Іванець: – Виктория Савчук, тобто, “какая разница, Янукович или Ющенко, Порошенко или Зеленский, Трамп первой каденции или Трамп второй каденции, если нет свободи воли”? Тобто, Янукович міг би акцентувати на рівні законодавства тему Голодомору, Ющенко – підписати Харківські угоди, Порошенко – просто перестати стрелять, а Зеленський – віддати особисті мільярди гривень на потреби збройних сил?
Виктория Савчук: – Астрологиня Ольга Іванець , ви навіть не зрозуміли, що я віддзеркалила саме вас. Ваші дописи і коментарі, коли обговорювали “доцільність” зеленої влади. Коротка у вас пам’ять!
Астрологиня Ольга Іванець: – Виктория Савчук, та я вас взагалі не розумію. Я з вами колись обговорювала доцільність зеленої влади? Де, коли? Дайте посилання! Та я вашу чашку з вашим прізвищем вперше бачу.
Виктория Савчук: – Астрологиня Ольга Іванець зате я не вперше читаю ваші коментарі. І таки ви писали , що ця війна- екзистенційна. І була би при любій владі. Напевно про еволюційний розвиток даної влади ви тоді не здогадувалися. Теж еволюціонували.
Астрологиня Ольга Іванець: – Виктория Савчук, але ж ви у своєму коментарі не написали «екзистенційна війна», а спитали, чи є перелічені мною події 1994-2026 екзистенційними, ствердили, що таки є, і зробили висновок, що саме ці події сталися б незалежно від того, хто в цей час був Президентом. Тут ви підміняєте глобальне поняття «екзистенційна війна» локальними, предметними подіями, ініційованими конкретними персонами: Президентами, представниками урядів. Порада: якщо ви не здатні розрізняти поняття, просто визнайте цю свою особливість – і не намагайтеся обвинувачувати мене в тому, що існує лише у ваших фантазіях.
Oleg Rostovtsev: “Сьогодні день народження Висоцького, тому гарний привід подумати про нього і про майбутнє його пам’яті. Та не тільки про нього.
Ні, я не про пам’ятник, який прибрали в Одесі і дуже добре зробили, враховуючи обставини: хто і коли ініціював його встановлення, хто його продавив, хто і як відкривав. Це був не пам’ятник Висоцькому, а акція проросійської наволочі.
А ось питання про місце для Висоцького і інших важливих постатей для принаймні частини нашого соціуму, які є спільними для тих, хто жив або пам’ятає СРСР – це такі ж питання. Я не про тих, кого можна чітко ідентифікувати як росіян (Солженіцин, Солоухін, Астафьев тощо) і ні про тих, кого можна також однозначно маркувати як українців (Стус, Сокульський, Івасюк тощо), а про тих, кого не можна національно маркувати, які були загально радянськими, але ж важливими для всіх постатями, таких як Окуджава, Галич, Параджанов, Войнович, Сахаров, Віктюк тощо. Їх дуже багато, вони не були діячами суто української культури, але ж вони були діячами культури, яку багато з нас вважає своєю і яка була дуже важливою для нашого формування.
Окуджава не був грузинським поетом, Стругацькі не були єврейськими письменниками, Параджанов не був вірменським режисером. Вони всі були радянськими, тобто загальними для всіх, хто перебував в СРСР. І хоча СРСР був злочинною і мерзотною державою, ці люди, і багато інших, зробили ні мало, щоб ми змогли пережити і залишитись людьми.
Я вважаю, що їм треба бути вдячними, але ж нам треба вирішити чи ми беремо їх с собою в майбутнє, чи залишимо не як частину особистої ідентичності, а як частину нової української спільної ідентичності. Чи ми хочемо щоб вони були частиною ідентичності наших дітей та онуків.
Тут питання не про нас, а саме про майбутнє. Хтось буде продовжувати слухати Висоцького (я, наприклад, вже не можу), хтось буде співати Окуджаву, хтось буде розмовляти цитатами Венедикта Єрофеева або Стругацьких. Цього ніхто ніколи не заборонить робити в індивідуальному порядку, як і слухати Сержа Гензбура або читати Байрона. Але ж – чи ми готові маніфестувати їх в спільному просторі. Чи хочемо ми, щоб вони були в української ідентичності через кільканадцять років.
Так, про них можна ще сказати що вони ті «без кого нас невозможно представить, еще труднее понять». Але ж чи ми хочемо щоб таке можна було сказати і про тих кому сьогодні п’ять років?
Наші вулиці ми називаємо лиш частково для себе, а в загалі-то для тих, хто на них буде починати життя. І пам’ятники ставимо не для себе – ми ж не забудемо – а для тих, хто не застав тих, кому ці пам’ятники.
Колись Андрій Вознесенський написав про Володимира Висоцького «По стихам твоим внуки откроют наши муки и нашу веру». І тут два питання – чи їм треба це відкривати взагалі? І чи треба їм це відкривати в колективному просторі українського соціуму? Може краще в якісь музеях або бібліотеках, якщо в них на те буде час та натхнення.
І це не тільки про самого Висоцького…”
Ольга Іванець: – Висоцький для совецької людини виконував ту ж саму роль, що й Арестович для постсовецького українця: поки ти зачаровано дивишся на кривляння блазня на сцені балагана, не помічаєш, як за твоєю спиною володар театру чавить танком натовп на площі. Чи маю я передати онуці Арестовича?
Igor Kolchinsky: – Ольга Иванец Какой бред сравнивать Высоцкого с Арестовичем(
Ольга Іванець: – Igor Kolchinsky, ну, не треба таких слів! Звісно, Володимир Семенович не володів таким широким спектром чекістських технологій комунікатики, на яких обізнаний Арестович, та ми ж порівнюємо не якість володіння технологією, а роль у суспільстві.
Igor Kolchinsky: – Ольга Иванец, мы выросли на песнях Высоцкого, он талантище, а Арестович никто)
Ольга Іванець: – Igor Kolchinsky, те, що ви виросли на піснях Висоцького, не заперечує того факту, що маємо вже молодь, яка виросла на філософських етюдах Арестовича з Баумейстером, на семінарах Арестовича і на його діалогах з хорошими русскімі. І ця молодь зажадає пам’ятника своєму кумирові у Києві, аргументуючи тим, що вона виросла на демагогії та графоманських текстах Арестовича.
Ілляшенко Іра: – Ольга Иванец, що треба мати в голові, щоб порівнювати Висоцького з фігляром люсею арестовичем?!
Ольга Іванець: – Ілляшенко Іра, треба мати вищу освіту в галузі філології. Так сталося, що я дослідила 600 поетичних творів вашого кумира на тлі фактів його біографії, дослідила модальності вербальних і невербальних трансляцій, і написала у 1984 році курсову роботу, яку професорка Л.П.Смольянова високо оцінила. А щодо творчості Арестовича, то він мій сокурсник у курсі «Комунікатика і групова робота» 2005-2006 в Авторській Школі Авессалома Подводного. Тож, ви любите Висоцького і не любите Арестовича – це підхід до обох з позиції емоцій, на яких ці обидва грають текстами. А ви спробуйте підійти з позиції лінгвістичного аналізу цих текстів у політичному контексті.
Ілляшенко Іра: – Ольга Иванец, на городі бузина
Ольга Іванець: – Ілляшенко Іра, мені зрозуміла ваша істерика.
Ілляшенко Іра: – Ольга Иванец, з вами і люсею, ми завтра будемо під рашкою
Ольга Іванець: – Ілляшенко Іра, якщо ви особисто вважаєте Володимира Висоцького зразком для наслідування, гідним поставити йому памʼятника в Україні, ви вже під рашкою, просто не здатні цього зрозуміти.
Ілляшенко Іра: – Ольга Иванец, читати вмієте? Там два прізвища: ваше і Люсі зрадника
Ольга Іванець: – Ілляшенко Іра, моє прізвище в ряду «Висоцький, Арестович» зайве.
Леся Дніпровська: – Ольга Иванец, ви в один рядок до Висоцького посміли додати цього диванного “героя”?!?! Його заслуга тільки в тому, що він ваш одногрупник!?!? Це ви вважаєте за честь?
Ольга Іванець: – Леся Дніпровська, так, Висоцький і Арестович – явища одного порядку: аморальні улюбленці суспільства аморальної більшості.
Частина тексту Віталія Портникова про простих людей, які мають захищати Україну, є лише частиною того контексту Віталія, в якому йдеться про тих громадян України, які називають себе «прості люди» і відмовляються йти до війська з тої причини, що депутати, яких вони називають «не прості люди, а аристократія», чомусь не йдуть до війська сидіти в окопі, а сидять у Києві у Верховній Раді. Ці прості громадяни кажуть: «От якщо я побачу, що всі депутати та їхні діти підуть до ЗСУ, тоді і я піду. А поки не піду – не хочу, щоб прості люди воювали, а аристократи – ні». Тож Віталій і каже їм, простим людям, що вони помиляються. У демократичній державі, в якій ми живемо, немає простих і непростих людей – всі люди тут прості. У феодальній державі, якою нинішня Україна не є, були прості люди і були непрості люди: там прості люди не йшли воювати, а залишалися у себе вдома займатися звичними справами; воювали непрості люди – феодали-рицарі, вони були заможні й могли собі купити обладунки, коня, зброю, зброєносця. Коли феодал програвав битву іншому феодалу, то простолюдина це не стосувалося – какая разніца, котрому з феодалів належати як річ. Виходить, що зараз ті, хто називають себе простими людьми, а депутатів – непростими, і вимагають від депутатів йти воювати замість них, думають, що у нас тут не демократична національна незалежна сучасна держава, а середньовічна вотчина феодала з населенням без національної ідентичності. Віталій у розмові з журналісткою намагається повернути цих так званих простих людей до реальності. Пропагандисти русского міра натомість намагаються переконувати громадян України в тому, що вони таки живуть у середньовіччі й ніякої держави Україна не існує, а є лише територія з простолюдинами і феодалами. Тож, текст Віталія розбиває побудовану ними для українців картину світу, і вони намагаються спаплюжити цей текст.
Тут маємо у Віталія риторичний спосіб, який називається алюзія, – автор відсилає нас до конкретної історичної події, щоб проілюструвати поточну ситуацію в Україні. У нас, як у Франції, де революціонери повідрубали голови аристократам, немає аристократів після 1917 року, тож, ми всі тут – прості люди, в таких державах, як у нас і у постреволюційній Франції за державу гинуть не аристократи, а прості люди. Тож, алюзію Віталія слід розуміти так: “Ви сказали, що Україна належить вам, тому ви маєте йти на фронт всі”. Тут слово “всі” охоплює не якусь окрему верству суспільства, а все населення в цілому: і жінок, і чоловіків, і людей з освітою, і людей без освіти, і державних службовців (депутати), і представників приватного сектору. Згадайте гасло Президента Зеленського, з яким він звертається до громадян України: “Кожен з вас Президент”, – цим гаслом Зеленський каже, що у нас тут пряма демократія, що ніяких аристократів у нас немає, у нас навіть керівна партія називається “Слуга народу”. Тож, не слід називати депутатів аристократами та чекати, що вони мають воювати в той час, як ті, хто не є депутатами, мають бути звільнені від обов’язку служити в лавах ЗСУ. Інша справа, що воювати всі підуть не водночас, бо для того, щоб були ЗСУ, має працювати люд у тилу – має функціонувати економіка, бо збройні сили існують на гроші платників податків.
***
Володимир Дутчак: – Ви сказали що в демократичній державі повинні воювати прості люди , а діти депутатів , яких ви чомусь назвали аристократами не повинні воювати . Чи я щось не зрозумів ?
Ольга Іванець: – Володимир Дутчак, ви все не так зрозуміли. Це через те, що ваша технічна освіта не дозволяє вам розуміти складні тексти в принципі. І ви не один такий на пострадянському просторі: такі ж тут інженери, програмери, лікарі, шкільні учителі (крім лінгвістів). Це ментальна катастрофа на рівні держави.
Наталья Гаценко: – Ольга Иванец, так, Володимир Дутчак, неправильно зрозумів Віталія. Таке буває. Портніков дав переконливі роз’яснення.”…Ваша технічна освіта не дозволяє вам розуміти складні тексти в принципі.” – це хамська спроба образити співрозмовника. Ганьба.
Ольга Іванець: – Наталья Гаценко,це констатація факту, який є для вас несподіванкою.
Наталья Гаценко: – Ольга Иванец, А ось зараз перевіримо. Запропонуйте мені конкретний складний текст, який я з моєю технічною освітою (моя спеціальність ракетні двигуни на рідкому паливі) не зможу зрозуміти. Старт!
Ольга Іванець: – Diana Kuchurean, відсутність у вас лінгвістичної освіти не дозволяє вам розуміти складні тексти. Справа не в тому, що Віталій Портников або Оксана Забужко, або Юрій Макаров, або Юрій Винничук, або Софія Андрухович висловлюють щось таке, що вас обурює. Річ у тім, що система освіти з часів жовтневого перевороту формує населення, нездатне читати і розуміти складні тексти.
Diana Kuchurean: – Ольга Іванець чому ви вирішили, що в мене немає лінгвістичної освіти? А ось така зверхність і маніпуляції в коментарях шкодять п. Віталію.
Ольга Іванець: – Diana Kuchurean, чому я вирішила, що у вас немає лінгвістичної освіти? (Уточню: наявність диплому не свідчить про наявність освіти – про наявність відповідної освіти свідчить володіння відповідними технологіями). Ваше запитання до мене ґрунтується на підміні понять: ви підмінили поняття констатації факту браку гуманітарної освіти в суспільстві поняттям хамства. Неусвідомлена підміна понять свідчить про відсутність у людини навички читати і розуміти тексти, тобто, про відсутність лінгвістичної освіти. Ваша друга репліка підтверджує оцінку, яку я дала вам, оскільки ви продовжили підміняти поняття констатації факту іншими поняттями: зверхність, маніпуляція. Я впевнена, що ваша третя репліка буде калькою з перших двох. Тобто, три неадекватні репліки, які розірвуть тканину діалогу остаточно. Якби ви мали лінгвістичну освіту, ви будували б діалог інакше, щоб досягти мети, яку ви декларуєте: підтримати Віталія.
Валентина Бублик: – Ольга Іванець Це не технічна освіта. Це совкове виховання “я– начальник, ти– дурень…” Людина не розуміє, що мандат депутата не робить людину аристократом
Ольга Іванець: – Валентина Бублик, принаймні у тих, хто у технічному вузі мав курс з філософії, є шанс дізнатися про вміння розрізняти поняття, але без курсу з лінгвістики та риторики шанси самотужки навчитися читати невеликі.
Oksana Tarasenko: – Ольга Іванець про складні тексти Винничука, Макарова, Забужко, чи того ж таки портнікова-ви серйозно? в мене таке враження, що ви ці “складні тексти” не читали.
Ольга Іванець: – Oksana Tarasenko, якщо тут сотні коментарів, які свідчать про нездатність розуміти тексти Портникова коментаторами, то очевидно, що тексти Портникова складні для розуміння типовим мешканцем країни. Рівень лінгвістичної освіти типового коментатора – вміння розібрати на члени речення «Мама мила раму» (не певна в цьому). А от те саме зробити з реченням «Рама милася мамою» – це вже просунутий коментатор.
Oksana Tarasenko: – Ольга Іванець а, то ви не типовий мешканець України! ви зараз понаписували якоїсь маячні з претензією на зверхність, зробили українців дурнями, бо вони обурені цим балаболом з зірковою хворобою портніковим і вважаєте себе якоюсь особливою. та ні, ви не особлива, ви дуже смішна і коментарі ваші смішні і недолугі.
Ольга Іванець: – Oksana Tarasenko, ви не помиляєтеся щодо мене. Таки я не типовий мешканець України, що нездатний розуміти складні тексти: я вмію читати й мене не обурює те, чого я не здатна зрозуміти в принципі. Ви не переконаєте мене в тому, що вам смішно, – вам страшно, як страшно дитині, коли вона не розуміє, що відбувається навколо.
***
Yelena Fesik: – Це проста заздрість дуже ницих і провінційних «журналістів» до блискуче ерудованого пана Портнікова. Який ще й порядна людина. Це взагалі вони пережити не змогли. Фу, який сором ((
Астрологиня Ольга Іванець: – Yelena Fesik, так, заздрість, але не лише це. Тут самопрезентація за принципом «грітися у проміннях чужої слави»: ці нічим не видатні люди намагаються привернути до себе увагу публіки тим, що нібито критикують Віталія Портникова – знаменитість світового рівня.
Tamara Shevchuk: – Я коли приїжаю прокапити друзів чи подруг, чи допомагаю машиною – явно не розрахунок на романтичні стосунки, а просто розраховую що хотіла б щоб вони про мене подбали, коли треба буде
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, але ж такі стосунки – це не дружба, а обмін взаємними послугами. А сімейне щастя не залежить від наявності в хаті кухаря і прибиральника.
Tamara Shevchuk: – Ольга Іванець, не налагоджений побут й відповідальність одне перед одним вбиває будь які почуття дуже швидко. Це й є працювати над почуттями, побутом та співставлятись в довгій перспективі. Всі друзі які в мене є після початку цієї «філософії» залишились при мені й були дуже помічні в найтемніші часи, а це на хвилиночку, 14 років..
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, не розумію, навіщо тут інша людина? Побут значно легше й ефективніше налагодити, якщо жити наодинці. Навіщо мені відповідальність перед кимось? У темні часи, якщо йдеться про хвороби чи банкрутство, ніхто не буде тебе підтримувати із вдячності за те, що ти колись підвіз його на своїй автівці. Про які почуття йдеться? Де в цій госпрозрахунковій схемі місце щастю взагалі?
Tamara Shevchuk: – Ольга Іванець, у мене було дофіга моментів зневіри (загибель коханого, тяжка хвороба, шалені штрафи) але мої люди лишились при мені. Бо не словом, а ділом як я до людей, так вони до мене
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, це називається співробітництво, партнерство на паритетних засадах, союз, кооперація, обов’язок підлеглого, борг залежного. Але ж це не про дружбу.
Tamara Shevchuk: – Ольга Іванець, можливо, я меркантильна. Але я рада цьому й рада тому що з мого життя не зникають люди коли мені треба допомога й я з їхнього життя теж не зникаю при протилежній потребі. Навіть в шлюбних клятвах звучить: «і в горі й в радості». Та й запитайте будь яку дитину: чому вона/він дружить з ким дружить? – одразу звучатиме: бо красива/красивий; у неї є колекція ляльок чи машинка яку хочу й тд
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, у мене була така подруга, 36 років дружили, з інституту. Вона мені якось сказала у 2021 році: “Я розумію, навіщо мені потрібна ти: ти даєш цінні поради, ти пишеш тексти. А навіщо тобі я?” Я не надала серйозного значення її словам тоді, бо, як на мене, то були звичайні лестощі, якийсь стилістичний спосіб, бо мені від неї ніколи нічого не було потрібно, я її просто люблю. Але я зрозуміла, що то було серйозно сказано, 25 лютого 2022, коли вона мені зателефонувала з аеропорту Варшави, щоб повідомити, що летить до Нью-Йорка. Я була шокована звісткою: навіщо? А вона каже: “А що мені тут робити? Мене нічого тут не тримає, у мене нікого тут немає, у тебе принаймні є чоловік”. У нас із нею, виявилося, були з самого початку різні уявлення про дружбу. Для мене друг – це людина, з якою мене об’єднує спільна абстрактна ідея, наприклад, ідея побудови вільної незалежної України без москалів і комуністів. А у неї друг – це людина зі списку носіїв корисних для неї функцій: так дружать з лікарем, перукарем, юристом, комівояжером, знаменитістю місцевого масштабу, масажистом, продавцем одягу тощо. І коли починається війна, то можна легко втекти у безпечне місто і завести там нових друзів.
Tamara Shevchuk: – Ольга Іванець, ну це вибір людини, в тому числі й ваш. Мої друзі – жоден не виїхав, бо у нас був, з самого початку, вектор на побудову країни, зобовʼязання й домовленості при затриманнях, війні, революціях. Все дуже відносно, але коли проговорюєш важливе – менше розчаровуєшся, бо як мінімум всі можуть не так бачити ту чи іншу ситуацію, подію та підтримуку. З початком АТО ми з друзями чи партнерами (називайте це як хочете) – створили договори, бо всім було важко просити підтримки у тій формі в якій потребували, а не «щенячих очей». Так якщо мені подзвонить Володя (у будь який час) – я приїду й приготую суп та деруни (робила це безліч раз), якщо я зателефоную з певними словами – він зобовʼязується приїхати допомогти з машиною чи вигуляти собаку, бо я з ліжка не можу встати. Й так ми повибирали оптимальні форми підтримки (це не означає що інші нівелюються й все треба робити по дзвінку – це просто комфортна форма почати підтримувати чи дозвіл на те щоб сьогодні побути слабким/соабкою).
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, друзі зазвичай підтримують одне одного за замовченням, бо служать же ж спільній ідеї. Але якщо спільної ідеї немає, то має бути чітка домовленість «ти – мені, я – тобі» і при цьому важливо постійно нагадувати: «Ми не друзі», – інакше постійно будуть взаємні претензії, причину котрих важко діагностувати. Постійно буде запитання: «Чому ти так по-дурному поводишся?» Відповідь проста: бо ми не друзі.
Tamara Shevchuk: – Ольга Іванець, ви напевно нічого не знаєте про птср та відчуття втручання в сімʼю друзів своїми бідами та станом, про яке згадували в контексті вашої подруги…
Ольга Іванець: – Tamara Shevchuk, чому ж не знаю – дуже добре знаю: мої батьки – видатні лікарі, й було дуже багато пацієнтів, які обʼявляли себе друзями, щоб на правах друга телефонувати серед ночі з істеричними вимогами рятувати.
***
І мама, і тато рятували. Не могли не рятувати, бо почувалися зобов’язаннями за всі ті дефіцитні товари, якими був наповнений наш дім, за всі ті можливості “порешать”. Чи були у них друзі у прямому сенсі цього слова? Я вважаю, що у мами була шкільна подруга, їм обом нічого не потрібно було одна від одної, крім розмов: вони обговорювали фільми, книжки, політичні події – і сперечалися палко до кінця своїх днів. Мамі пофортунило – у неї був друг. Чи були друзі у тата? він казав, що у нього були друзі, коли він навчався у військовому училищі. Я їх ніколи не бачила, лише на фото.
***
В інституті навесні перед випуском ми складали іспит у курсі лінгвістичного аналізу тексту доктора Рудякова: треба було зробити аналіз одного вірша, який треба обрати самостійно. Попереду – випускні іспити, отримання диплома, завершення навчання, розлука. Я написала аналіз вірша Андрія Вознесенського “Сага”:
Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.
Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: “Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу”.
Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.
Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.
Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.
И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
“Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу”.
Вірш прощання. Після завершення інститута у 1985 наша дружба не закінчилася: ми листувалися, слали одна одній посилки, купували одна одній книжки і одяг, їздили одна до одної і подорожували разом – вірш прощання виявився непотрібним, я його забула. Він виринув із пам’яті 25 лютого 2022, коли вона зателефонувала з аеропорту Варшави: “Я вилітаю у Нью-Йорк”.
Про сенс кардинальних домів. Перший дім: Хто я? (Яке гасло написане на моєму гербі?) Четвертий дім: Якого я роду? (Як виглядає моє родове дерево?) Сьомий дім: Хто мій явний ворог? (Навіщо моєму ворогові мене нищити?) Десятий дім: За що я себе поважаю? (Навіщо я існую за великим рахунком?) Кардинальні доми – це Архетип Творіння. Ключові слова: новина, здивування, ранок, дитинство, радість, початок, спонтанність, несподіванка, сюрприз, новизна, рішучість.
Про сенс Фіксованих домів (фінансові доми). Другий дім: Що я маю у приватній власності? (Моя життєва позиція, мої цінності, мої таланти та здібності, моє здоровʼя як ресурс, особисті речі, повсякденні прибутки та витрати, подарунки). П’ятий дім: У що я граю? (Моя особиста творчість, діти, хобі, розваги, любовні пригоди, авантюри, зухвалі фінансові проєкти, шалені гроші). Восьмий дім: Що я маю від взаємодії з іншими? (Допомога з боку інших у скруті, мобілізація, гроші від партнерства і союзів, видатки, спадок, дивіденди, кредити, накопичення, скарби, хабарі, награбоване). Одинадцятий дім: Що я маю від свого статусу в суспільстві? (Вигоди від друзів та однодумців, клубне життя, групова робота, наукові розробки, інженерія, парламентаризм, модернізація, реформи). Фіксовані доми – Архетип Здійснення. Ключові слова: буденність, повсякденність, звичка, повторювальні дії, ритуал, звична діяльність, спокій, впевненість, ритмічність, день, доросле життя, зрілість.
Про сенс Мутабельних домів. Третій дім: Що я знаю? (Мій рівень інтелекту, якість мого мислення (критичне, поняттєве, міфологічне, наукове, магічне), моя початкова освіта, мої комунікативні навички, моє повсякденне читання, джерело моїх новин, піші прогулянки, транспорт, засоби звʼязку). Шостий дім: Що я рахую і розкладаю по полицях? (Мій побут, повсякдення заняття, рутина, наведення ладу, упорядкування, гігієна, дієта, спорт заради підтримки здоровʼя, гімнастика, масаж, помічники, прислуга, наймані працівники, робочі інструменти, служба армійська і державна, робота за найняттям, тонка точна інтелектуальна праця, домашні тварини). Девʼятий дім: Чого я не знаю, але прагну знати? (Мій ідеал, філософія і система вірувань, вища освіта, складні тексти, серйозна література, подорожі з освітньою метою, юриспруденція, ідеологія, історія). Дванадцятий дім: Чого я не можу знати, але лише здогадуюся? (Загадки, містифікації, плутанина, інтриги, активність таємних ворогів, ірраціональні страхи, міфологія, мистецтво, мода, археологія, культурологія, соціологія). Мутабельні доми – Архетип Розчинення. Ключові слова: завершення, прощання, підсумки, останній штрих, пожертви.
Фейсбук дискутує про те, яка форма привітання має право на існування: “Добрий день! чи “Доброго дня!”. А вчора у Юрія Макарова я прочитала про те, що у побуті та громадському просторі хамство практично зійшло нанівець. Українці не памʼятають астрології, але памʼятають головне астрологічне правило життя під час війни: плекай культуру, будь ввічливим і гарним.
Само поняття «культура» означає «оброблена ділянка землі на відміну від дикої». Ми маємо постійно обробляти мову за допомогою дискусій навколо неологізмів, щоб троянди й виноград не виродилися в шипшину й дичку.
Олена Новак: “Тема для обговорення на подальші роки) Шмат дисертації) Завжди навчала студентів тому, що мова – жива, розвивається, змінюється. Адже й життя, довкілля змінюються. Скільки неологізмів (як новотворів, так і запозичень) з’являється чи не щодня. На маю думку (!), розводити дискусії щодо “Добрий день!” чи “Доброго дня!” – марна справа, непотрібна. У живому мовленні є обидві форми. У деяких місцевостях ще під час своїх студентських практики чула “Доброго дня!”, “Доброго ранку/вечора!”.
Ольга Іванець: – У коментарях до допису філологині є зауваження читачки: «Бажаю: «Доброго ранку!» – на цей коментар авторка відповідає: «Спочатку привітайтеся, а потім вже бажайте». Дискутувати з приводу неологізмів – необхідна справа, бо це дискусії не про що інше як про ментальне й психічне здоровʼя нації, про ідентичність. Неологізми створюють конкретні люди, і конкретні люди мають оцінювати ці неологізми: або ці новоутворення є корисним для ментального та психічного здоровʼя людей (купа авторських неологізмів увійшли до словника як інструмент для розвитку); або це ментальне сміття, яким самостверджується автор («стоял январь или февраль, какой-то чертовьій зимарь»); або це інструмент ворожої пропаганди («тулумбасьі бей-бей, за пороги – гей-гей, запорОги- вОроги, головьі не дОроги). Якщо не дискутувати, тобто, не аналізувати та не оцінювати неологізми, мова у побуті швидко деградує до рівня дитячого лементу, а рівень публікацій у ЗМІ опуститься до «Мама мьіла раму» (порівняйте номери журналу «Огонек» часів російської імперії та совецьких часів). Так, сьогодні у живому мовленні є обидві форми: одна з них логічна, а інша – ні, – та про це простий люд ніколи не замислиться, якщо хтось компетентний на це не вкаже.
Ivan Naidenko6 – Мова – живий організм, бо твориться вона ЖИВИМИ ЛЮДЬМИ, на ходу. Коли ще первісні люди-напівмавпи не розмовляли, то передавали одне одному інформації якимось “меканням”. З часом звуки ставали формами-символами. Ще пізніше їх ДОМОВЛЕНО узгоджували вважати усталеними правилами. Але від того звуки не перестали бути, по суті, умовними символами. Отже НІЯКІ геніально-знамениті науковці НЕ ЗДАТНІ диктувати носіям народної мови категорично-огранені словоформи. Жодні сьогоднішні академічні “правописники” не зможуть встановити, як “закон”, те, що НЕ ПРИЖИВАЄТЬСЯ. Особисто я, вітаючись, висловлюю як побажання: “ДобрОГО ранКУ!”, – це до тих, кого ЗНАЮ і БАЖАЮ добра. А коли до незнайомих, або у чиновницьких інстанціях, то “Добрий день!” – у формі констатації. Поради “законодавців правопису” для мене недієві – при всій повазі до їхніх знань.
Ольга Іванець: – Словники не створюють нових слів та ідіом, а лише фіксують ті, що стали поширеними настільки, що всі носії мови розуміють їх значення. Спроба за Сталіна створити новий словник української мови для українців з метою їх зросійщити, як бачимо, провалилася: українці не забули своєї мови й навіть, зросійщені, намагаються під час війни розібратися з адекватною формою вітання. Ви особисто можете вживати слова на власний розсуд, ви можете навіть створювати нові українські слова, послуговуючись українською мовною моделлю, можете ігнорувати правила граматики, лексики, фонетики, семантики, стилістики – ви ж вже давно закінчили школу, і жодна філологиня, жодна лінгвістка не поставить вам погану оцінку й не викличе до школи батьків. Такий от привілей є у дорослих. У межах української мовної моделі вас зрозуміє кожен українець: “Глока куздра штеко бодланула бокра й курдячить бокренка”, або “Варкалося. Хливкі шарки пирялися в наві та хрюкотіли зелюки, як мумзики, в мові”.
Ivan Naidenko: – Розумію священне право кожного на власну думку – і моє, і Ваше. Але до чого тут цитування Вами “глока куздра”?
Ольга Іванець: – Ivan Naidenko, та це просто: анекдот про куздру розповідає професор лінгвістики на першому курсі філології на першій лекції з загального мовознавства. Тож, тут у нас з вами не конкурс думок, а ваша думка проти мого знання.
Ivan Naidenko: – А моя думка базується на незнанні? незнанні чого?.. Вас дуже втішає Ваша перевага наді мною у знанні? На здоров”я!
Ольга Іванець: – Ivan Naidenko, ні, не втішає, навпаки, засмучує. Мене б втішила конструктивна бесіда, де опонент оперує знанням, а не думками. Та я продовжу. В українській мовній моделі ми вітаємося констатацією факту: «Добридень!», «Слава Україні! – Героям слава!» – а прощаємося ми побажанням: «Доброго дня!», «Хай щастить!», «Будьте здорові!» Така форма вітання й прощання свідчить про те, що Україна належить до персоноцентричної європейської культурної моделі: рівність всіх перед законом, співробітництво, повага до особистості та приватної власності. Московія – соціоцентрична спільнота: репресивна патріархальна традиційна культура типу азійської деспотії з імітацією притаманних Демократії інституцій, яку можна характеризувати російською приказкою «Я – начальник, тьі – дурак». Тому там привітання висловлюється у формі наказу та у формі самоствердження: «Здравствуй!», «Здравия желаю!» Прощаються ж російці запозиченням з польської, перекладеним російською: «До свіданія!» Російська мова – мова імперії, штучно створена, щоб обслуговувати імперію. Тож, вона чужа для всіх поневолених московитами народів, і важко сказати, як кожен з цих народів вітається й прощається рідною мовою, якщо ще пам’ятає її. В результаті специфічного впливу російської культури у нас в мові зʼявилися такі гібриди як привітання у формі побажання: «Доброго дня!», «Доброго вечора!» Але і в російській мові під нашим впливом зʼявилися подібні гібриди – російці на прощання кажуть: «Хорошего дня!»
Ivan Naidenko: – Повторю стандартно-банальне твердження: мова – живий організм, і її не можна “врегулювати” штампами. Як сім”я планує бюджет? Сідають і радяться-домовляються: цього місяця придбаємо те, наступного – те… Нехай схематичне порівняння, але так само “сідають” і вирішують мовознавці: “Давайте вважатимемо ось таку словоформу за правило…” Все – умовне! І почасти у ньому немає ЛОГІКИ. А велика проблемність мовлення полягає у тому, що скільки б мовознавці з хорошою академічною упертістю – чи переконаністю у своїй винятковій правоті – не “перевиховували” схильності народу до неправильної вимови, а МІЛЬЙОНИ ЛЮДЕЙ “не почують” їх. Відтак – який сенс у дискусіях фахової філологині з носієм шкільного атестату?.. Я не читав монографій про найвитонченіші грані антагонізму між основами української та москвинської граматики, – це не мого інтелектуального рівня справа. При цьому НІХТО не переконає мене у тому, що не слід мені говорити привітання “Доброго ранку!” у формі побажання. Таких, як я, – МІЛЬЙОНИ, отже СОТНЯ лінгвістів їх не “перенавчить”. Спробуйте заперечити це ПРОСТИМИ словами! І нагадаю ще прислів”я: “Народ скаже – як зав”яже!”… Я перепрошую, але, при всій повазі до Ваших знань, не бачу потреби й часових можливостей у “нерівнобічній” дискусії, – напевно знайдуться для Вас відповідніші опоненти.
Ольга Іванець: – Я зрозуміла вашу позицію: «Правити світом мають некомпетентні неосвічені прості люди – кожен з вас Президент». Успіху з цим!
Ivan Naidenko: – А щось розумніше Ви могли би написати?
Сергій Громенко, історик: “З певним здивуванням побачив кілька постів проти інтегрованого курсу історії України і світу. Звісно, можна не любити Лісового і бути впевненим, що все знову зроблять через дупу, але саму ідею я підтримую.В усьому світі курс історії – один, а розділення на всесвітню і національну – відрижка совка. У мене наприклад, з 5 до 9 класу перше півріччя була всесвітня, друге – України. Це була освітня катастрофа. Так, можливо, моделі США і Британії нам не підійдуть, але можна скористатися досвідом Польщі (бачив цьогорічні підручники – шедеври поліграфії). Бо в підсумку неможливо нічого взнати про Україну, якщо вивчати лише Україну. І до речі, нагадайте, у нас в школах два предмети – всесвітня географія та географія України, чи один загальний?”
Орелі Боян: – Звісно. Особливо це правильно в реаліях України. Де своєї історії більша частина населення не знає. Про інші лазівки можна промовчати.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, у більшої частини населення в Україні відсутня здатність розрізняти поняття і кліпове мислення. Воно не лише історії цивілізації не знає, а не здатне у 60 років згадати, на що саме навчалося у ПТУ.
Орелі Боян: – ми говоримо не про 60 річних, а про учнів. І через учнів, про пасивне навчання батьків. Про який совок може йти мова, якщо є велетенська необхідність ретельно вивчити історію України, а світу, як получиться. Бо від незнання історії України в нас зараз війна. Знали б історію, розуміли б нн лише важливість виборів, а і причини, наслідки і хто вони є.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян я ж про це і кажу: діти 60-тилітніх, позбавлені поняття воно мислення й холістичного погляду на життя, вимагають від системи освіти продовжувати совецьку традицію атомістичного вивчення історії, як от ви, наприклад.
Орелі Боян: –
Ті, хто проти цих змін – фахівці, і патріоти України. І вони, як ніхто, розуміють наслідки цих змін. Тому і підняли цю тему.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, нічого вони не розуміють про потребу України, бо мають совецьку ментальність.
Орелі Боян: – звісно, Лісовий розуміє більше.)))) Він до мозку кісток українець просунутий, паиріот, і все робить на користь української України. Півтори роки спостерігаємо цей явний прогрес.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, йдеться не про персону Лісового, а про принцип холістичного підходу до освіти.
Орелі Боян: – Питання, що заважає спочатку вивчити своє, а потім пов’язувати це зі світом? Має бути щось, на що опирається дитина. Хороша мета розуміти як все взаємнопов’язане. Але щоб знати, як пов’язане, потрібно знати що пов’ язане.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян ну, то уявіть себе дитиною 12 років, що вивчила вже історію України за вашою методою, і розкажіть мені, як повʼязані Байрон і Мазепа, Котермак і Коперник, Хмель і молдавський Господар.
Орелі Боян: – Уявляю. Це і є історія України. Розлога.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, це саме та історія, проти якої ви виступали у попередніх коментарях.
Орелі Боян: – ні, це Ваше розуміння того, що має собою являти те, що анонсують. З якої радості відверті вороги (якою є теперішні керівники України) будуть щось робити на користь України? 5 років успішно руйнували, а тепер з якогось дива вирішили зробити щось для дітей те, що принесе користь?
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, тобто, ви відкидаєте холістичний підхід до освіти лише через те, що його хоче впровадити влада, яка вам не до вподоби. Скажіть, будь ласка, а уряд Яценюка вам подобався? А уряд Єханурова вам подобався?
Орелі Боян: – Влада має бути не до вподоби чи подобатися, а повинна виконувати ту роботу, на яку її найняли. Що значить мені не до вподоби? Вони мають виконувати свою роботу, бо за це отримують гроші і виконувати її на користь України. Вони – вороги. Я важаю більшість їх дій злочинними щодо України. Що Вам дає впевненість, що те, що Ви розумієте і те, що будуть робити – одне і те саме? От що Вам дає таку віру? Бо гарно написали і красиво говорять?
Астрологиня Ольга Іванець: – Щодо моєї впевненості в тому, що будь-який уряд в Україні робитиме те, що мені треба, в кінцевому результаті: історичний процес розвитку України як європейської держави.
Орелі Боян: – Україна вже є європейська держава. Ще раз, що це за постановка питання, подобається, щодо уряду? Уряд може бути ефективним чи ні. По сьогоденню не видно, що жоден не був ефективним? Ефективним може бути лише проукраїнський уряд. Такого в Україні не було.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, проукраїнський уряд, якого ще не було, ви, звісно, створите – коли зруйнуєте тут все остаточно до основанья, а за тем. Я ж і кажу: ви – совєцька людина, саме такі патріоти України 100 років тому її й віддали російським більшовикам.
Орелі Боян: – совіцьку людину ви в дзеркалі бачите. Як там на рахунок будь – який уряд буде працювати на благо Україні? Чи українців це мало стосується, бо зайди знають краще? Зеленський з руйнацією чудово справляється сам, та певному відсотку населення повилазило .
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, ви кажете, що у нас не було проукраїнського уряду за всі роки відновленої незалежності – це вульгарна брехня або тупої неосвіченої людини без критичного й поняттєвого мислення, або пропагандиста Кремля. В обох випадках мені немає про що говорити з вами.
Орелі Боян: – після слів “як мені треба” щодо України варто було припинити дискусію, але дідько смикнув. У Ющенка і Порошенка були шанси зробити українську Україну. Вони їх не використали. І щодо історії, за сссру саме так і вивчали історію України, в контекстуі історії ссср, а по факту – 2 сторінки (образно). Теж схоже пояснювали.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, ви не усвідомлюєте, що мислите, як пересічний московит – ті ж самі патерналістські кліше: у московитів – цар Путін, а у вас – царі Ющенко і Порошенко. І ви не здатні відрізнити совецьку міфологію від історичної науки. Про що ви хочете зі мною говорити?
Орелі Боян: – нема слів. Що я тут думала побачити…
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, ви тут читаєте вже кілька років, лайкаєте, коментуєте. І лише зараз збагнули, що вам тут все не зрозуміле й чуже? Ну, принаймні щось збагнулося, і те добре.
Орелі Боян: – підтвердилося. Що ви з громадян України. І що знання, це лише знання в деяких випадках.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян саме так: я – свідома громадянка України і завжди такою була, за це мене терпіти не можуть совецькі люди.
Орелі Боян: – та не українка. Справа не в терпіти, байдуже. Закінчу діалог – забуду. Сприймалися інакше. Нагадаю ще раз, совіцьку людину ви бачите в дзеркалі. Не українку.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, звісно, забудете – у совецької людини памʼять акваріумної рибки.
Орелі Боян: – пусте забувається. А читала, бо склала помилкове враження.
Астрологиня Ольга Іванець: – Орелі Боян, я бачу, вам хочеться продовжувати спілкування попри помилкове враження. Мені також цікаві ваші коментарі – підтверджують мою картину світу. Тож, будь ласка, розкажіть, яким ви бачите майбутнє України. От ви маєте намір створити патріотичний ефективний уряд. Ви вже диференціювали громадян на українців і неукраїнців за критерієм вашої особистої приязні й неприязні – саме так робили російські більшовики в совецькому союзі: класово чужі, класово близькі, істинні совецькі люди, буржуї, шпигуни загниваючого Заходу тощо. В совецькому союзі були табори для виправлення людей, яких чекісти таврували як неправильних. Чи планує ваш ефективний патріотичний уряд такі табори для «неукраїнців»?
Орелі Боян: – мені? Вам корона тисне? Ви мені не цікаві. Цікаві були єдиним. Знаннями про астрологію. Чомусь думалося, що маючи такі знання людина має і мудрість. Дехто вас оцінює інакше, ніж ви себе. Можете не підтверджувати вкотре. Про уряд і все інше нема наміру навіть говорити.
чому ви вирішили, що в мене немає лінгвістичної освіти? А ось така зверхність і маніпуляції в коментарях шкодять п. Віталію.