Частина тексту Віталія Портникова про простих людей, які мають захищати Україну, є лише частиною того контексту Віталія, в якому йдеться про тих громадян України, які називають себе «прості люди» і відмовляються йти до війська з тої причини, що депутати, яких вони називають «не прості люди, а аристократія», чомусь не йдуть до війська сидіти в окопі, а сидять у Києві у Верховній Раді. Ці прості громадяни кажуть: «От якщо я побачу, що всі депутати та їхні діти підуть до ЗСУ, тоді і я піду. А поки не піду – не хочу, щоб прості люди воювали, а аристократи – ні». Тож Віталій і каже їм, простим людям, що вони помиляються. У демократичній державі, в якій ми живемо, немає простих і непростих людей – всі люди тут прості. У феодальній державі, якою нинішня Україна не є, були прості люди і були непрості люди: там прості люди не йшли воювати, а залишалися у себе вдома займатися звичними справами; воювали непрості люди – феодали-рицарі, вони були заможні й могли собі купити обладунки, коня, зброю, зброєносця. Коли феодал програвав битву іншому феодалу, то простолюдина це не стосувалося – какая разніца, котрому з феодалів належати як річ. Виходить, що зараз ті, хто називають себе простими людьми, а депутатів – непростими, і вимагають від депутатів йти воювати замість них, думають, що у нас тут не демократична національна незалежна сучасна держава, а середньовічна вотчина феодала з населенням без національної ідентичності. Віталій у розмові з журналісткою намагається повернути цих так званих простих людей до реальності. Пропагандисти русского міра натомість намагаються переконувати громадян України в тому, що вони таки живуть у середньовіччі й ніякої держави Україна не існує, а є лише територія з простолюдинами і феодалами. Тож, текст Віталія розбиває побудовану ними для українців картину світу, і вони намагаються спаплюжити цей текст.
Тут маємо у Віталія риторичний спосіб, який називається алюзія, – автор відсилає нас до конкретної історичної події, щоб проілюструвати поточну ситуацію в Україні. У нас, як у Франції, де революціонери повідрубали голови аристократам, немає аристократів після 1917 року, тож, ми всі тут – прості люди, в таких державах, як у нас і у постреволюційній Франції за державу гинуть не аристократи, а прості люди. Тож, алюзію Віталія слід розуміти так: “Ви сказали, що Україна належить вам, тому ви маєте йти на фронт всі”. Тут слово “всі” охоплює не якусь окрему верству суспільства, а все населення в цілому: і жінок, і чоловіків, і людей з освітою, і людей без освіти, і державних службовців (депутати), і представників приватного сектору. Згадайте гасло Президента Зеленського, з яким він звертається до громадян України: “Кожен з вас Президент”, – цим гаслом Зеленський каже, що у нас тут пряма демократія, що ніяких аристократів у нас немає, у нас навіть керівна партія називається “Слуга народу”. Тож, не слід називати депутатів аристократами та чекати, що вони мають воювати в той час, як ті, хто не є депутатами, мають бути звільнені від обов’язку служити в лавах ЗСУ. Інша справа, що воювати всі підуть не водночас, бо для того, щоб були ЗСУ, має працювати люд у тилу – має функціонувати економіка, бо збройні сили існують на гроші платників податків.
***
Володимир Дутчак: – Ви сказали що в демократичній державі повинні воювати прості люди , а діти депутатів , яких ви чомусь назвали аристократами не повинні воювати . Чи я щось не зрозумів ?
Ольга Іванець: – Володимир Дутчак, ви все не так зрозуміли. Це через те, що ваша технічна освіта не дозволяє вам розуміти складні тексти в принципі. І ви не один такий на пострадянському просторі: такі ж тут інженери, програмери, лікарі, шкільні учителі (крім лінгвістів). Це ментальна катастрофа на рівні держави.
Наталья Гаценко: – Ольга Иванец, так, Володимир Дутчак, неправильно зрозумів Віталія. Таке буває. Портніков дав переконливі роз’яснення.”…Ваша технічна освіта не дозволяє вам розуміти складні тексти в принципі.” – це хамська спроба образити співрозмовника. Ганьба.
Ольга Іванець: – Наталья Гаценко,це констатація факту, який є для вас несподіванкою.
Наталья Гаценко: – Ольга Иванец, А ось зараз перевіримо. Запропонуйте мені конкретний складний текст, який я з моєю технічною освітою (моя спеціальність ракетні двигуни на рідкому паливі) не зможу зрозуміти. Старт!
Ольга Іванець: – Diana Kuchurean, відсутність у вас лінгвістичної освіти не дозволяє вам розуміти складні тексти. Справа не в тому, що Віталій Портников або Оксана Забужко, або Юрій Макаров, або Юрій Винничук, або Софія Андрухович висловлюють щось таке, що вас обурює. Річ у тім, що система освіти з часів жовтневого перевороту формує населення, нездатне читати і розуміти складні тексти.
Diana Kuchurean: – Ольга Іванець 
Ольга Іванець: – Diana Kuchurean, чому я вирішила, що у вас немає лінгвістичної освіти? (Уточню: наявність диплому не свідчить про наявність освіти – про наявність відповідної освіти свідчить володіння відповідними технологіями). Ваше запитання до мене ґрунтується на підміні понять: ви підмінили поняття констатації факту браку гуманітарної освіти в суспільстві поняттям хамства. Неусвідомлена підміна понять свідчить про відсутність у людини навички читати і розуміти тексти, тобто, про відсутність лінгвістичної освіти. Ваша друга репліка підтверджує оцінку, яку я дала вам, оскільки ви продовжили підміняти поняття констатації факту іншими поняттями: зверхність, маніпуляція. Я впевнена, що ваша третя репліка буде калькою з перших двох. Тобто, три неадекватні репліки, які розірвуть тканину діалогу остаточно. Якби ви мали лінгвістичну освіту, ви будували б діалог інакше, щоб досягти мети, яку ви декларуєте: підтримати Віталія.
Валентина Бублик: – Ольга Іванець Це не технічна освіта. Це совкове виховання “я– начальник, ти– дурень…” Людина не розуміє, що мандат депутата не робить людину аристократом
Ольга Іванець: – Валентина Бублик, принаймні у тих, хто у технічному вузі мав курс з філософії, є шанс дізнатися про вміння розрізняти поняття, але без курсу з лінгвістики та риторики шанси самотужки навчитися читати невеликі.
Oksana Tarasenko: – Ольга Іванець про складні тексти Винничука, Макарова, Забужко, чи того ж таки портнікова-ви серйозно? в мене таке враження, що ви ці “складні тексти” не читали.
Ольга Іванець: – Oksana Tarasenko, якщо тут сотні коментарів, які свідчать про нездатність розуміти тексти Портникова коментаторами, то очевидно, що тексти Портникова складні для розуміння типовим мешканцем країни. Рівень лінгвістичної освіти типового коментатора – вміння розібрати на члени речення «Мама мила раму» (не певна в цьому). А от те саме зробити з реченням «Рама милася мамою» – це вже просунутий коментатор.
Oksana Tarasenko: – Ольга Іванець а, то ви не типовий мешканець України! ви зараз понаписували якоїсь маячні з претензією на зверхність, зробили українців дурнями, бо вони обурені цим балаболом з зірковою хворобою портніковим і вважаєте себе якоюсь особливою. та ні, ви не особлива, ви дуже смішна і коментарі ваші смішні і недолугі.
Ольга Іванець: – Oksana Tarasenko, ви не помиляєтеся щодо мене. Таки я не типовий мешканець України, що нездатний розуміти складні тексти: я вмію читати й мене не обурює те, чого я не здатна зрозуміти в принципі. Ви не переконаєте мене в тому, що вам смішно, – вам страшно, як страшно дитині, коли вона не розуміє, що відбувається навколо.
***
Yelena Fesik: – Це проста заздрість дуже ницих і провінційних «журналістів» до блискуче ерудованого пана Портнікова. Який ще й порядна людина. Це взагалі вони пережити не змогли. Фу, який сором ((
Астрологиня Ольга Іванець: – Yelena Fesik, так, заздрість, але не лише це. Тут самопрезентація за принципом «грітися у проміннях чужої слави»: ці нічим не видатні люди намагаються привернути до себе увагу публіки тим, що нібито критикують Віталія Портникова – знаменитість світового рівня.
Коментарів немає