Астрологиня Ольга Іванець

Сьогодні 9 травня, і постсовецький фейсбук викладає фотографії дідів, що воювали. Я теж відкрила коробку зі старими фотографіями – і потонула у спогадах дитинства. Інтимні переживання. Щось таке глибоке із родинного життя, про що не хочеться говорити ні з ким, лише зі своїми, із близькими, рідними. Це щось не про події, а про переживання подій. Не про факти, а про інтерпретації, що лягли в основу твого світогляду, стали фундаментом, на якому будуєш власне життя.  Принцип 4 дому –  принцип Адаптації та Підтримки Життя. Ключові слова: емпатія, альтруїзм, патріотизм, національна культурі і традиції, культурна спадщина, могили предків, народ, населення, популяція, популярна думка, батьківщина, родина, сімейне життя, малюки та старенькі, батьківська хата, притулок поруч із близькими і рідними, прихисток від вітру долі, спогади дитинства, стосунки з батьками, батьківські патерни в поведінці, домівка, житло, нерухомість, земельна ділянка, маєток, давні звички, бажання, уява, замріяність, фантазія, потреба продовження роду, потреба розмноження, материнство, турбота, почуття безпеки, пристосування, дах над головою, затишок, комфорт, їжа, тепло, загальні потреби.

–              Який саме принцип я маю застосовувати, щоб мати притулок? (Принцип планети, що керує 4 домом, її розташування в знаку).

–              Чим саме мені слід займатися, щоб мати притулок? (Планета-управитель 4 дому в домі).

–              Що допомагає і що заважає мені мати притулок? (Мажорні аспекти управителя 4 дому).

–              Які принципи я можу реалізувати, щоб вдовольняти свою потребу в батьківщині, родині, притулку? (планети в 4 домі).

–              Які якості мені варто проявляти, щоб покращити власне родинне життя і життя на батьківщині? (Планети в знаках у 4 домі).

–              Що допомагає і що заважає мені вирішувати питання, пов’язані з родинним життям, домівкою, національною культурою і традиціями? (мажорні аспекти планет у 4 домі).

–              В яких сферах життя мені варто шукати додаткові можливості для вирішення питань щодо родинного життя, батьків, домівки, життя на батьківщині? (доми, якими керують планети в 4 домі).

–              Які якості мені слід розвивати, щоб вдовольняти свої потреби, адаптуватися і підтримувати життя? Чого я хочу більш за все? (Місяць в знаку).

–              В якій сфері життя моя здатність підтримувати життя і пристосуватися принесе більш за все користі? Куди я хочу більш за все? (Місяць в домі).

–              Що допомагає і що зважає мені вдовольняти потреби, почуватися захищено і комфортно, адаптуватися і підтримувати життя? (Мажорні аспекти Місяця).

–              На яку сферу життя впливає моя турбота про підтримку життя? (Дім, куспід якого розташований в знаку Рака).

–              На які принципи мені варто спиратися, щоб покращити своє емоційне життя? (Планети в знаку Рака). В який спосіб реалізовувати ці принципи? (мажорні аспекти планет в знаку Рака). На які сфери мого життя це вплине, де можуть бути додаткові можливості для вдоволення моєї потреби у безпеці? (доми, якими керують розташовані в Ракові планети).

Дідусь Петро Безпалько (батько мого тата, у мене вдома його фото немає) у війні 1939-1945 участі не брав, бо був шахтарем і на той момент вже був інвалідом – важко травмувався в шахті. Німецьку окупацію родина мого тата пережила в Україні в селі під Жовтими Водами. На фото – два інших моїх діда, обидва офіцери Червоної Армії: Олексій Захаров і Микола Бурмак. Олексій Захаров пропав без вісті у 1944 році. На початок війни моїй матусі було кілька місяців, а її братику три рочки. Коли почалися військові операції Червоної Армії, дідусь Олексій сказав моїй бабусі: “Ліда, якщо пропаду, не шукай і не чекай, виходь заміж”. У 1944 бабуся вийшла заміж за мого діда Миколу Бурмака, в дім якого я потрапила після народження. Лише дорослою я дізналася, що дід мені по крові не рідний. Я не могла повірити, бо він був моїм найкращим другом, самим надійним, самим рідним. 9 травня дід Коля вдягав свій парадний мундир з медалями і великою червоною зіркою, і ми з ним йшли на площу, бо дід мав трохи постояти на трибуні. Всі на нього дивилися, віталися. Але то було недовго. Якомога швидше ми намагалися піти. Десь у діда в руках з’являлися квіти: тюльпани, бузок. Ми йшли до казарм, де стояв пам’ятник солдату із вічним вогнем. Дід мовчки клав букета і ми йшли в ковалівський парк, де я гойдалася на гойдалках. Потім поверталися додому. Там святковий обід, квітнуть яблуні у дворі. Гарно вбрані сусіди, у всіх піднесений настрій. Вся родина збиралася за столом: бабуся, мої мама з татом, дядько Владислав в парадній офіцерській формі, його чарівна дружина Ідилія, мої рідна та двоюрідна сестри. Я любила той момент, коли дід раптом затягував довоєнний романс. У нього був розкішний голос. Але він ніколи не міг доспівати до кінця – плакав. Всі конфузилися. Одного разу, мені було років 13, я попросила діда розповісти, як він був у бою. Дід, завжди розслаблений, добрий, щирий і іронічний, став раптом якийсь дуже виструнчений і холодний. І мені здалося, що промовив із гордістю: “Я ніколи не був на війні, я не воював”. Я зрозуміла, що мені не слід запитувати про це. У відставку дід пішов у чині підполковника танкових військ. Під час війни дід працював у танковому військовому училищі.