Легалізація медичного канабісу

Зима цього року якась гротескна. Всього в ній занадто для моїх почуттів. «Мамо, я страждаю. Я так люблю тебе! У мене болить шлунок і кишківника під ребрами». Мамуся називає якийсь латинською медичний термін для цього болю і хоче щось додати, але я випереджаю її: «Але я працюю над цим!» мамуся підхоплює: «Ось і правильно! Ти можеш це контролювати! Ну, що ж мені не говорити з тобою через те, що ти ловиш інтонації болю? Ну, так, я відчуваю біль, ти це знаєш». «Ні-ні, що ти, говори! Пам’ятаєш, як я маленька після розлуки взяла твоє обличчя в долоньку і повторювала «мамочка-мамочка-мамочка»?» «Пам’ятаєш, ми тоді забрали тебе до себе, щоб більше не розлучатися». …Законопроєкт про легалізацію медичного канабісу було відхилено людьми, що не знають болю співчуття, не мають пам’яті. Людьми, з якими мовчить сумління. Я не можу нічим зарадити моїй потужній матері – вона ніколи не порушить закону, надто горда , дуже вольова. Я пообіцяла їй, що опаную себе, не дам собі зруйнувати себе стражданням співчуття. Я ж її дочка – я це можу.