Астрологиня Ольга Іванець

Якщо людина робить вибір, справжній дорослий вибір насправді важливих речей, а не вибір піжами в смужку чи у квіточку, – цей вибір завжди між гарним та не гарним, естетичним – не естетичним, етичним – не етичним. Це до біса важкий вибір. Бо він навряд чи сподобається тим, кого хотів би мати за однодумців. Через цей вибір ти можеш позбавитися успіху в суспільстві, залишитися без грошей та майна, потрапити у небезпеку. І навіть втратити життя.

Чоловік обурюється:” Навіщо ти витрачаєш час та сили на ці пояснення бовдурам очевидних речей? Ти що, не бачиш, що вони нічого не розуміють і не можуть зрозуміти в принципі?” Ну, якби я так вважала, то з дитинства мріяла би стати не вчителькою, а патологоанатомом у морзі.

Завжди знайдуться люди, які дорікнуть мені: “Ты высокомерная!” – начебто зверхність – це погана якість. “А ты не скромная!” – але як переможець може залишатися скромним? В школі після перемоги на олімпіаді вчителька попросила мене виступити перед класом та розповісти, як я дійшла до такого. А потім дорікнула: “Ольгея, а вы совсем не скромны!” Зверхність, нескромність… Так сталося, що я рано в дитинстві відчула, що таке самоповага. А “прості” люди нехай ідуть в сраку.

Треба ретельно обирати, на кого спрямовувати свою увагу. Мудрі люди кажуть, що за п’ять років ти будеш схожий на тих, з ким постійно спілкуєшся, з ким проводиш більше за все часу. Тобі може здаватися, що тебе багато: багато сили, знань, часу, здоров’я. Що ти можеш собі дозволити розкіш дарувати себе всім навколо. Зупинися. Подивися на своє оточення. З ким ти більше за все проводиш часу? Що воно тобі дає? Ти дійсно у захваті від тих, з ким говориш? Отож.

Вчора мене молода освічена людина цілком серйозно запитала, чи пишаюся я тим, що я українка. Я отетеріла. Пишатися у сенсі “відчувати гордість за щось” можна тим, що ти зробив сам на вищому рівні якості. Та і то недовго, по собі знаю. Але як можна пишатися тим, в чому немає жодної твоєї заслуги? Чи пишаюся я тим, що народилася саме українкою, а не якоюсь там білорускою або казашкою, або, не приведи господь, афаркою чи сомалійкою? Чи відчуваю я сором за те, що не народилася англо-саксом? Ви що, серйозно?