Астрологічні консультації
Щойно Поль Пуаре звільнив жінок від корсетів, а Коко Шанель – від двометрових за діаметром капелюхів із напівметровою надбудовою, як людство винайшло новий спосіб тортур для жіночого тіла – імплантовані цицьки.
“Два роки минуло – що зроблено?!”, “Цілих два роки байдики били, і що маємо?” Зазвичай це запитують люди, які за все своє життя не здійснили жодної самостійно розробленої довгострокової серйозної програми. Які взагалі не мислять стратегічно. Які не здатні план на тиждень собі скласти. Які про самодисципліну мають дуже смутне уявлення.
Сьогодні, як завжди, цікаво спілкувалася з товаришами товаришки, харків’янами (у Фісбуці у коментах). Одна жіночка приблизно мого віку написала мені таке: “Мы – этнические русские граждане Украины”. Ну, недовго ми спілкувалися, як завжди, бо вони хочуть тролити. А щоб тролити переможця, треба самому бути переможцем. І щоб тролити астролога, треба знати астрологію.
У багатьох людей фрагментарне мислення, немає цілісної картини світу. Не можуть бачити стратегії. Стратегія – це коли давишся вперед і подумки прокладаєш собі шлях до мети. А фрагментарне мислення – це коли весь час людина бачить лише те, що безпосередньо під ногою. Ступила на камінець – під ногою знов несподіванка. Куди вона іде? Велика вірогідність, що по колу або просто переминається з ноги на ногу на місці.
Скільки має коштувати інтелектуальний продукт? Ой, ціна – річ містична: за менше я працювати не буду, а більше ти мені не даси, бо у тебе немає. То що я купую, коли купую інтелектуальний продукт? Я купую розширення власної свідомості. Я купую уточнення моєї картини світу. Я купую перестановку акцентів у моїй системі цінностей. Я купую нові можливості для себе. Я купую досконалий інструмент для моєї праці. Я купую натхнення. Я купую драйв. Я купую купу нових ідей для втілення. Я купую апгрейд моєї особистості. То скільки це мені коштуватиме? Лише стільки, скільки я сьогодні здатна віддати за це. А скільки це коштуватиме продавцю? Мінімум від тої ціни, яка є правдивою.
Я навчалася у середній школі №34 у Кіровограді. Із восьмирічної школи №25, що в авіагородку, переходили діти. Це були діти військових, льотчиків та працівників льотної академії. Переважно вони не вивчали української ( тоді можна було або вивчати, або ні, за бажанням). І от я часто була свідком того, як бурхливо реагували ці діти на українські слова: вони дико реготали, стібалися, кривлялися, змагалися між собою у дотепності знущання. А потім я ще таке бачила серед студентів тої льотної академії. Там навчався хлопець із Білорусі. І як же ж ті російськомовні реготали над словом “кастрычнік” – просто до сліз, до колік у животі, до пердьожу. Зараз оці вправи з дотепного знущання з назви “Горішні Плавні” нагадали мені ті давні часи: 1979 рік, Кіровоград, великодержавні російські шовіністи з авіаційного містечка.
Якщо людина робить вибір, справжній дорослий вибір насправді важливих речей, а не вибір піжами в смужку чи у квіточку, – цей вибір завжди між гарним та не гарним, естетичним – не естетичним, етичним – не етичним. Це до біса важкий вибір. Бо він навряд чи сподобається тим, кого хотів би мати за однодумців. Через цей вибір ти можеш позбавитися успіху в суспільстві, залишитися без грошей та майна, потрапити у небезпеку. І навіть втратити життя.
Чоловік обурюється:” Навіщо ти витрачаєш час та сили на ці пояснення бовдурам очевидних речей? Ти що, не бачиш, що вони нічого не розуміють і не можуть зрозуміти в принципі?” Ну, якби я так вважала, то з дитинства мріяла би стати не вчителькою, а патологоанатомом у морзі.
Завжди знайдуться люди, які дорікнуть мені: “Ты высокомерная!” – начебто зверхність – це погана якість. “А ты не скромная!” – але як переможець може залишатися скромним? В школі після перемоги на олімпіаді вчителька попросила мене виступити перед класом та розповісти, як я дійшла до такого. А потім дорікнула: “Ольгея, а вы совсем не скромны!” Зверхність, нескромність… Так сталося, що я рано в дитинстві відчула, що таке самоповага. А “прості” люди нехай ідуть в сраку.
Треба ретельно обирати, на кого спрямовувати свою увагу. Мудрі люди кажуть, що за п’ять років ти будеш схожий на тих, з ким постійно спілкуєшся, з ким проводиш більше за все часу. Тобі може здаватися, що тебе багато: багато сили, знань, часу, здоров’я. Що ти можеш собі дозволити розкіш дарувати себе всім навколо. Зупинися. Подивися на своє оточення. З ким ти більше за все проводиш часу? Що воно тобі дає? Ти дійсно у захваті від тих, з ким говориш? Отож.