Астрологиня Ольга Іванець

Цикл класу В Сатурн/Уран триває 45 років. Він звучить на середніх тонах у мелодії, що визначає якість часу, і часто дисонує з темами низьких тонів перетворювального класу А, бо уособлює консервативні або інерційні сатурніанські сили. Цикл Сатурн/Уран має такий смисл: “Зміцнення праворадикальних та ліворадикальних політичних позицій як реакція суспільства на страх втратити стабільність і не утриматися в чинних кордонах,  розвиток важкої промисловості та науки”.  

Відновлення Незалежності держави Україна у 1991 році відбулося саме на фазі кон’юнкції циклу Сатурн/Уран. У гороскопі відновленої Незалежності України Уран ретроградний у 11 градусі Козорога, Сатурн ретроградний у 2 градусі Водолія – обидві планети у фазі ретроградності, що вказує на те. що Незалежність була саме відновленою. Точна кон’юнкція Уран/Нептун міститься у 10 домі мети української політичної нації, з якою нація створила державу для себе у 1991 році. Уран і Нептун в цьому гороскопі є управителями 12 дому таємних ворогів та подолання саморуйнування (це вказівка на те, що населення України має психологічну травму в наслідок Голодоморів та імперської колоніальної політики з боку Росії), на куспиді котрого розташований Місяць у Водолієві (це вказівка на те, що населення України понад усе прагне свободи, незалежності, суверенності). Сатурн міститься у 11 домі парламентаризму і є управителем 10 дому мети нації та її репутації у світі, а також управителем 11 дому парламентаризму. Подивимося, як розгортається символізм циклу Сатурн/Уран з моменту утворення держави у 1991.

Новий цикл Сатурн/Уран розпочався у 1988-1989 роках – фаза кон’юнкції циклу Сатурн/Уран. У 1988 роках радикалізація політичних позицій стала прямою відповіддю на системну кризу та страх перед невизначеним майбутнім, особливо в країнах соціалістичного табору. У Югославії 1988 рік став періодом, коли агресивно піднявся сербський націоналізм під проводом Слободана Мілошевича. Це була реакція на відчуття загрози територіальній цілісності Сербії та страх втратити домінівну позицію у федерації. У серпні 1988 року було опубліковано перший статут руху ХАМАС, що радикалізувало ісламістський рух на палестинських територіях. В Індії (штат Джамму і Кашмір) радикальні ісламістські групи об’єдналися у фронти та почали збройне повстання проти індійського правління. Для лівих сил 1988 рік став часом глибокої кризи ідеології через занепад радянської моделі. У Східній Європі та СРСР спроби лібералізації (Перестройка) призвели до поляризації між “старою гвардією” (догматиками), які прагнули зберегти кордони за будь-яку ціну, та новими демократичними рухами. В Італії до кінця 1980-х років ще відчувалися відгомони “Свинцевих років”, де ліворадикальні угруповання (як-от “Червоні бригади”) використовували насилля. 

У 1988 Україна (УРСР) перебувала у системній кризі радянського ладу. Політика “Гласності” відкрила правду про злочини минулого. В цей час почалися міжетнічні зіткнення у Нагірному Карабасі (1988). У 1988 році в Україні національний рух почав стрімко політизуватися, перейшов від правозахисної діяльності до вимог державного суверенітету. 7 липня 1988 року у Львові на базі Української Гельсінської групи було створено Українську Гельсінську спілку (УГС). Вона стала першою легальною політичною організацією в Україні, що відкрито протистояла монополії КПРС. Суспільство відчувало загрозу “розмивання” української ідентичності та економічного колапсу в межах СРСР. Радикалізація правих сил проявлялася у вимогах реального суверенітету, відновлення української мови та виходу з-під контролю Москви як єдиного способу зберегти стабільність на власній землі. Відбувалися масові мітинги у Львові та Києві, де вперше почала з’являтися національна символіка, що тоді сприймалося владою як радикальний виклик. Зміцнення лівого радикалізму відбувалося переважно як реакція партійної номенклатури та частини суспільства, що боялася хаосу та розпаду країни. Частина комуністичної еліти та ветеранів праці сприймала “Перестройку” як зраду ідеалів комунізму. Їхня радикалізація полягала у прагненні повернутися до жорстких методів управління (авторитарного консерватизму) для “наведення порядку”. Ліві радикали прагнули зберегти СРСР у чинних кордонах. Будь-які демократичні зміни трактували як загрозу, що веде до громадянської війни та втрати статусу супердержави. Посилилися дії репресивного апарату (хоч і в менших масштабах, ніж раніше) проти активістів УГС, заборона несанкціонованих зборів була проявом цього “охоронного” радикалізму. 

У період 1988–1989 років важка промисловість та наука УРСР перебували у стані глибокої суперечності: з одного боку, зберігався потужний індустріальний потенціал, з іншого — наростала системна економічна криза. Наприкінці 80-х років промисловість УРСР залишалася основою економіки СРСР, проте її розвиток гальмувався застарілими методами управління. Виробництво засобів виробництва (важка індустрія) складало близько 70% всього промислового потенціалу республіки. 1989 рік став першим офіційно визнаним роком падіння економіки. Зростання дефіциту та інфляції призвело до вимивання товарів із ринку. Впроваджувався госпрозрахунок та самофінансування підприємств, що мало на меті дати заводам більше самостійності, але фактично призвело до розриву господарських зв’язків. Через економічні труднощі у 1989 році розпочалися масові страйки шахтарів Донбасу, що висували не лише економічні, а й політичні вимоги. Українська наука в цей період мала значні здобутки, попри загальне скорочення фінансування. Академія наук під керівництвом Бориса Патона залишалася провідним центром фундаментальних досліджень. Активно розвивалися ядерна фізика, матеріалознавство та радіофізика. Зокрема, науковці Академії відкрили явище утворення сильно деформованих важких ядер. Значна частина наукових розробок продовжувала працювати на оборону, що створювало технологічний відрив від цивільного сектору. Політика «гласності» дозволила науковцям почати відкриті дискусії про екологічні наслідки промислового розвитку (особливо після аварії на ЧАЕС) та переглянути «білі плями» історії.

1996-1997 – фаза витрат секстиля циклу Сатурн/Уран. У 1996–1997 роках радикалізація політичних рухів в Україні була зумовлена глибокою соціально-економічною кризою та загостренням боротьби навколо прийняття Конституції 1996 року. Основним вектором правого руху стала протидія проросійським силам та боротьба за національну ідентичність. Навесні 1996 року організація УНА-УНСО активно виступила проти інтеграції Росії та Білорусі, організовуючи акції протесту в Україні та Мінську (події «Чорнобильського шляху»). Радикалізм проявлявся у готовності до силових дій та воєнізованій структурі. Соціал-національна партія України (пізніше ВО «Свобода») формувала молодіжні загони та використовувала агресивну риторику щодо «ворогів нації», фокусуючись на вуличній активності. Радикалізація комуністів та соціалістів відбувалася через експлуатацію теми економічного занепаду та грошової реформи 1996 року. Комуністична партія України радикалізувала вимоги щодо відновлення СРСР та скасування інституту президентства під час конституційного процесу. У 1997 році посилилися масові протести через заборгованості по зарплатах. Ліві сили використовували ці настрої та закликали до повалення «антинародного режиму» Кучми, що згодом переросло в акції початку 2000-х. Радикалізація обох крил призвела до політичної поляризації, яка чітко проявилася під час парламентських виборів 1998 року.

Період 1996–1997 років став етапом відносної стабілізації після глибокої кризи початку 90-х, проте важка промисловість і наука все ще перебували у складному стані адаптації до ринку. Цей сектор залишався фундаментом економіки, попри скорочення частки промисловості у ВВП. Чорна металургія була базовою галуззю, яка забезпечувала значні валютні надходження, але залежала від зовнішніх ринків та імпортованих енергоносіїв. У 1996 році тривав процес приватизації великих підприємств. Важливою подією 1997 року став контракт на постачання танків Т-80УД до Пакистану, що дало поштовх для роботи заводів військово-промислового комплексу (ВПК). Роботу галузі ускладнювала заборгованість та криза неплатежів, проте відбувалося становлення національних енергетичних компаній. Наукова сфера переживала трансформацію організаційних структур на тлі обмеженого бюджетного фінансування.

1999-2000 – фаза витрат квадрата циклу Сатурн/Уран. Радикалізація лівих і правих рухів в Україні була зумовлена глибокою політичною кризою та переобранням Леоніда Кучми на другий термін. Цей період став поштовхом до об’єднання раніше антагоністичних сил проти чинної влади. Ліві сили в цей час були представлені потужними парламентськими партіями, які перейшли до активної позапарламентської боротьби. Прогресивна соціалістична партія України (ПСПУ) під проводом Наталії Вітренко радикалізувалася на ґрунті жорсткої антизахідної та антиамериканської риторики, виступаючи за союз із Росією та Білоруссю. Соціалістична партія (СПУ) радикалізувалася після оприлюднення Олександром Морозом «плівок Мельниченка» у листопаді 2000 року. Це перетворило поміркованих соціалістів на ядро протестного руху. Комуністична партія (КПУ) попри велику фракцію в Раді почала втрачати монополію на опозиційність, що змушувало її до участі у масових вуличних акціях разом із правими. Праві рухи переживали період дроблення та переформатування у більш бойові структури. УНА-УНСО стала найбільш активною силою вуличних протестів. Після періоду відносного затишшя, організація радикалізувалася як основна силова частина антикучмівських мітингів. «Тризуб» ім. С. Бандери у 1999 році остаточно відокремилася від Конгресу українських націоналістів (КУН), обравши шлях прямої дії під проводом Дмитра Яроша. СНПУ (майбутня «Свобода») розвивалася як мілітаризована структура в Галичині, поступово готуючи ґрунт для виходу на загальнонаціональну арену. Наприкінці 2000 року сталася унікальна для української політики подія — відбулося ситуативне об’єднання ультралівих і ультраправих сил проти спільного ворога: убивство журналіста Георгія Ґонґадзе та «Касетний скандал» змусили УНА-УНСО, Соціалістичну партію та дрібні ліві групи вийти на спільні протести «Україна без Кучми». Це призвело до вуличних зіткнень, встановлення наметів на Майдані та перших масових арештів активістів, що радикалізувало позасистемну опозицію на роки вперед. 

Період 1999–2000 років став переломним для української економіки, оскільки саме у 2000 році країна вперше за часи незалежності продемонструвала реальне економічне зростання. Важка промисловість залишалася фундаментом національного господарства, хоча структура виробництва була незбалансованою: частка групи «А» (засоби виробництва) становила близько 70%, тоді як товари народного споживання — лише 30%. Наприкінці 1990-х металургійний комплекс став головним джерелом валютних надходжень. У 1999–2000 роках держава досягла відносної стабілізації вугільної промисловості через надання бюджетних коштів, пільг і обмеження імпорту. Продовжувалося виробництво устаткування для важкої індустрії, тракторів та автомобілів, проте підприємства-монополісти (75–80% ринку) часто випускали продукцію з низькою конкурентоспроможністю. Велика роль належала «червоним директорам» та галузевому лобі, що впливало на державну політику. Розвиток наукової сфери у ці роки характеризувався посиленням державної регуляції та спробами адаптації до ринкових умов. Тільки за 2000 рік було прийнято понад 120 нормативно-правових актів для регулювання наукової та соціальної сфер. Основний акцент робився на військові технології та фундаментальні дослідження в межах НАН України, яка вперше почала готувати комплексні національні доповіді про стан економіки. У 1999 році активно працювали центри дослідження історії України та наукові товариства (наприклад, осередок імені Т. Шевченка у Черкасах).

2002-2003 – фаза витрат трина циклу Сатурн/Уран. Радикалізація правих і лівих рухів відбулася на тлі затяжної політичної кризи та підготовки до президентських виборів 2004 року. Основним каталізатором стала масштабна акція опозиції «Повстань, Україно!», яка об’єднала ідеологічно полярні сили проти режиму Леоніда Кучми. Радикалізація правих була зумовлена наслідками справи «9 березня» (2001 рік) та зростанням невдоволення владою. У грудні 2002 року Голосіївський суд Києва виніс вирок 16 активістам організації УНА-УНСО у справі про масові заворушення під час акції «Україна без Кучми», засудивши їх до 2–5 років ув’язнення. Це радикалізувало активістів, які вбачали у вироках політичні репресії та перейшли до активної підтримки опозиційного блоку «Наша Україна». Праві сили почали активніше використовувати тактику наметових містечок та блокування урядових кварталів як метод прямого тиску на владу. У 2002–2003 роках ліві сили радикалізувалися через зближення з ліберальною та націоналістичною опозицією заради спільної мети — усунення президента. Соціалістична партія України (Олександр Мороз) та Комуністична партія (Петро Симоненко) стали співініціаторами акції «Повстань, Україно!». Це був унікальний період, коли ліві радикали виходили на спільні мітинги з націоналістами під гаслами відставки президента та зміни політичної системи. Якщо раніше ліві фокусувалися на соціальних питаннях, то в цей період їхні вимоги стали більш політично радикальними: від негайного імпічменту до переходу до парламентсько-президентської республіки. Радикалізація проявилася у створенні ситуативного альянсу між правими (УНА-УНСО), лівими (КПУ, СПУ) та центристами (БЮТ, Наша Україна). Пік радикалізації припав на вересень 2002 року, коли на вулиці Києва вийшли десятки тисяч людей, вимагаючи дострокових виборів. Влада відповіла кримінальними справами проти учасників акцій, що лише посилювало протестні настрої та підготувало ґрунт для Помаранчевої революції. 

У 2002–2003 роках економіка України демонструвала суттєве відновлення, де важка промисловість виступала ключовим драйвером зростання, а в науковій сфері відбувалися спроби законодавчого стимулювання інновацій. Цей період відзначився високими темпами зростання виробництва після тривалої кризи 1990-х. У 2002 році приріст промислового виробництва склав 7%, а у 2003 році цей показник зріс до 15,8%. Чорна металургія залишалася найбільшою галуззю, хоча її внесок у зростання дещо знизився через орієнтацію на експорт сировини. Видобувна промисловість у 2003 році показала зростання завдяки попиту на енергоресурси та металеві руди. Спостерігалося пожвавлення у транспортному машинобудуванні та виробництві обладнання, що стимулювалося державними програмами, зокрема Державною програмою розвитку промисловості на 2003–2011 роки. Переважання 3-го та 4-го технологічних укладів (сировинні та проміжні галузі) — понад 95% структури, тоді як високотехнологічні сектори залишалися недофінансованими. Наукова сфера поступово виходила зі стагнації, хоча системні проблеми (старіння кадрів, низьке фінансування) залишалися гострими. У 2003 році було прийнято Концепцію державної промислової політики, яка передбачала інтеграцію науки з виробництвом для створення конкурентоспроможної продукції. Попри економічне зростання, середня заробітна плата науковців залишалася низькою, що провокувало “відтік мізків”. Середній вік докторів наук у 2002 році сягав 60 років. Основна увага приділялася прикладним дослідженням у галузі матеріалознавства (зокрема, зварювання та нові сплави) та аерокосмічних технологій, де Україна зберігала сильні позиції.

2008-2010 – фаза опозиції циклу Сатурн/Уран. Радикалізація політичних рухів в Україні у 2008–2010 роках була зумовлена поєднанням глибокої фінансово-економічної кризи світового масштабу та гострої політичної нестабільності всередині помаранчевої команди. У цей період стався вихід радикальних націоналістів із маргінесу до реальної політики. Ключовою подією стала перемога ВО «Свобода» на позачергових виборах до Тернопільської облради у 2009 році (34,69%), що продемонструвало готовність суспільства до радикальнішої риторики. З’явилися нові мілітантні структури (наприклад, «Патріот України»), які робили акцент на прямому впливі, протестах проти нелегальної міграції та конфронтації з лівими групами. Прихід Віктора Януковича до влади у 2010 році радикалізував націоналістів, які бачили в його політиці загрозу державності (Харківські угоди, гуманітарна політика Табачника). Традиційні ліві (КПУ, СПУ) втрачали вплив, поступаючись місцем позапарламентським радикальним групам. Світова криза 2008 року спровокувала масові звільнення та боргові проблеми, що дало поштовх антикапіталістичним настроям. Виникли незалежні профспілки (наприклад, «Пряма дія»), які вдавалися до радикальних методів боротьби (захоплення університетських корпусів, блокування доріг) для захисту прав студентів та робітників. Посилилися сутички між лівими антифашистськими групами та праворадикалами, що перетворило вулиці великих міст на арену ідеологічних боїв. Радикалізація обох крил стала відповіддю на неспроможність центристських сил подолати наслідки кризи 2008 року та забезпечити політичну стабільність.

Період 2008–2010 років став для України часом серйозних випробувань, зумовлених світовою фінансовою кризою, що безпосередньо вплинуло на ключові сектори економіки. У цей період галузь пройшла шлях від стрімкого падіння до поступової адаптації. Світова криза спричинила падіння попиту на метал та хімічну продукцію. У 2008 році обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1%, а у 2009 році падіння стало критичним. Спостерігалося зниження обсягів видобутку нафти (на 4,4% за 9 місяців 2008 р.), хоча видобуток газу демонстрував незначне зростання. Ситуацію в енергетиці ускладнював російсько-український газовий конфлікт, що змусило підприємства шукати шляхи енергоощадження. Після глибокої рецесії економіка почала виходити зі стагнації, проте застарілі потужності важкої промисловості залишалися вразливими до зовнішніх ринків. Наукова сфера перебувала у стані реформування та пошуку нових моделей фінансування. У 2008 році Міністерство освіти та науки фокусувалося на модернізації вищої освіти та фізичного виховання. 2010 рік відзначився активними парламентськими слуханнями щодо запровадження 12-річної освіти та системних змін у науковому законодавстві. Основною перешкодою залишалося слабке впровадження наукових розробок у реальний сектор промисловості через кризовий стан підприємств.

2016-2017 – фаза прибутків трина циклу Сатурн/Уран. Праві сили в цей період трансформувалися з добровольчих формувань у структуровані політичні та напіввійськові організації. 14 жовтня 2016 року на базі Цивільного корпусу «Азов» було створено партію Національний корпус. Вона стала центром тяжіння для ветеранів та правої молоді, поєднуючи політичну діяльність із розбудовою парамілітарних структур (наприклад, Національні дружини). Групи на кшталт С14 посилили вуличну активність, яку вони називали «суспільним патрулюванням» або боротьбою з «антиукраїнськими силами». Вони часто вступали в конфлікти з лівими активістами та представниками ЛГБТ-спільноти. У березні 2017 року провідні праві сили («Свобода», «Правий сектор», «Національний корпус») підписали Національний маніфест, заявивши про об’єднання зусиль для досягнення політичних цілей. Ліві сили в Україні перебували в стані глибокої кризи через асоціацію з проросійськими настроями та радянським минулим. Заборона Комуністичної партії України (КПУ) фактично знищила старий «лівий фланг». Нові ж ліві (анархісти, соціал-демократи) зіткнулися з ідеологічним розколом: одна частина підтримувала Майдан і територіальну цілісність, інша — займала антивоєнні або нейтральні позиції. У 2016–2017 роках ліві активісти (особливо у Львові) зазнавали регулярних нападів з боку правих радикалів та уваги з боку СБУ, що часто призводило до їхнього переходу в підпілля або припинення публічної діяльності. Через неможливість легальної політичної боротьби деякі ліві групи радикалізувалися у своїх антифашистських акціях, що призводило до частих вуличних сутичок з опонентами. Загалом, цей період характеризувався домінуванням праворадикального порядку денного у вуличному просторі та фактичним витісненням організованих лівих рухів із публічної політики.

У 2016–2017 роках важка промисловість та наука України перебували у стані поступової стабілізації та адаптації до умов гібридної війни після глибокого падіння попередніх років. У 2016 році вперше з 2011-го промислове виробництво продемонструвало зростання на 2,4%, а у першому кварталі 2016 року темпи сягали 3,7%. 2017 рік став періодом закріплення позитивного тренду в усіх галузях. Чорна металургія залишалася ключовою галуззю, забезпечуючи 22,8% всього українського експорту товарів у 2016 році ($8,3 млрд). Частка видобувної промисловості в загальному обсязі реалізації становила близько 18%. Розвиток стримувався зношеністю основних фондів, високою енергомісткістю та втратою контролю над підприємствами на окупованих територіях (зокрема, пошкодження Лисичанського НПЗ). У 2016 році набув чинності закон «Про наукову і науково-технічну діяльність», який запровадив створення Національної ради з питань розвитку науки і технологій та Національного фонду досліджень. Загальний стан залишався критичним через низьке фінансування — у 2016 році витрати на дослідження становили лише 0,3–0,48% ВВП, що було значно менше європейських стандартів. Найбільший науковий потенціал зберігався в ядерних дослідженнях, матеріалознавстві, авіації, космічних технологіях та IT. Також активізувалася науково-технічна співпраця з Китаєм у сферах зварювання, суднобудування та медицини. У 2017 році було створено Вищий суд з питань інтелектуальної власності для кращого захисту патентів та розробок.

2021 – фаза прибутків квадрата циклу Сатурн/Уран. Для праворадикальних груп 2021 рік став періодом активної мобілізації навколо питань національної ідентичності та боротьби з «внутрішніми ворогами». Правозахисники фіксували частіші напади на ЛГБТ-активістів та феміністичні заходи через відсутність належної реакції поліції. Організації на кшталт «Національного корпусу» та «Традиції і порядку» активно брали участь у протестах проти «капітуляції» та проросійських сил, що іноді переростало у сутички з правоохоронцями. Війна на Сході продовжувала сприяти легітимації ультраправих угруповань як «захисників держави», що ускладнювало правове реагування на їхні радикальні дії. Ліві радикальні сили у 2021 році перебували у складнішому становищі. Ліві сили залишалися розділеними на «проукраїнські» (анархісти, соціалісти) та «антиукраїнські» (залишки проросійських комуністичних груп), причому останні зазнавали тиску з боку держави через політику деокупації. Радикальні ліві фокусувалися на питаннях соціальної справедливості та трудових прав, але їхній вплив на загальнополітичні процеси залишався низьким у порівнянні з правими. Основна активність лівих часто була реактивною — вони виступали опонентами праворадикальних акцій, що призводило до локальних конфліктів у міському просторі. Обидва фланги радикалізувалися на тлі невдоволення традиційною політикою та економічною ситуацією. Міжнародні спостерігачі зазначали, що Україна у 2021 році залишалася «частково вільною», а ультраправий екстремізм сприймався як виклик для демократичних інститутів. У 2021 році активізувалося запровадження санкцій проти осіб та організацій, що сприяло криміналізації радикальних елементів, пов’язаних із російським впливом. 

У 2021 році промисловість та наука України демонстрували відновлення після пандемійної кризи, досягнувши рекордного рівня ВВП у майже $200 млрд. Галузь показала помірне зростання на 1,1%, при цьому ключові сектори продемонстрували вищу динаміку. Виробництво сталі зросло на 3,3–3,6% (до 21,37 млн тонн). Експорт металів та виробів з них став лідером, сягнувши $15,98 млрд, що на 77% більше за показник 2020 року. Виробництво машин та устаткування зросло на 7,4%. Частка високотехнологічної продукції в секторі почала поступово зростати. Видобуток залізних руд збільшився на 2,5%. Наукова сфера у 2021 році зосередилася на цифровізації та стратегічному плануванні. Українські вчені опублікували понад 30 тисяч робіт у базі Scopus. Пріоритетними напрямами стали інженерія (13%), фізика та астрономія (11,8%) та комп’ютерні науки (10,2%). Було прийнято Національну стратегію розвитку штучного інтелекту на 2021–2030 роки та схвалено концепцію «Національної системи дослідників» для підтримки кадрового потенціалу. Частка відновлюваної енергетики в загальному виробництві зросла до 11,1%, а атомна енергетика забезпечила понад 54% потреб країни. 

2025-2026 – фаза прибутків секстиля циклу Сатурн/Уран. Праві сили в цей період продовжують нарощувати вплив, спираючись на воєнний досвід та патріотичну мобілізацію. Праві збройні формування не лише не втратили радикальності, а й значно розширили свій вплив, чисельність та доступ до ресурсів. Через спортивну підготовку та патріотичне виховання радикальні рухи (зокрема “Сокіл” та структури навколо “Азову”) активно просувають ідеї “національного відродження” та мілітаристського націоналізму. Експерти зазначають, що частина радикально правих ідей була фактично інкорпорована в офіційну державну риторику, що легітимізує їхній порядок денний. Ліві сили в Україні перебувають у складнішому становищі через заборону проросійських партій, проте формується нова хвиля лівого активізму. У 2025 році “Соціальний рух” та інші продемократичні ліві платформи наголошують на тому, що основний тягар війни ліг на плечі робітничого класу. Вони виступають за скасування обмежень трудових прав та відновлення права на страйки. Повістка лівих зміщується в бік “екосоціальної” відбудови, доступного соціального житла, посилення студентського самоврядування та прямої демократії в містах. У липні 2025 року відбулися перші з початку повномасштабного вторгнення масові антиурядові протести проти законопроєктів, що обмежували діяльність антикорупційних органів. Соціологічні опитування кінця 2025 року показують високий рівень недовіри до міжнародних гарантій: 31,1% українців вважають створення власної ядерної зброї найкращою гарантією безпеки. Станом на початок 2026 року 51,4% громадян заявляють про готовність до протестів у разі неприйнятних територіальних поступок під час переговорів. Поки офіційне політичне поле залишається “звуженим” через воєнний стан, реальна радикалізація перемістилася в площину громадянського суспільства та воєнізованих структур, що створює значний тиск на владу для перезавантаження системи. 

У 2025 році зафіксовано зростання частки машинобудування до 9,1% та збільшення фінансування НАН України на 4,8%, що спрямоване на розвиток оборонних технологій та відновлення дослідницької бази. Спостерігається значне зростання частки машинобудування у структурі промисловості, що свідчить про переорієнтацію на внутрішнє виробництво. Завантаженість виробничих потужностей підвищується внаслідок виконання оборонних замовлень. Продовжується залучення інвестицій для модернізації та релокації підприємств, що забезпечують фронт. У 2025 році Національна академія наук України отримала додаткові асигнування: понад 277 млн грн спрямовано на оборонні проєкти та пріоритетні напрями. Фінансування молодіжних лабораторій та груп зросло майже на 50%. Передбачено бюджетні кошти (понад 40 млн грн) на відновлення інститутів у Харкові, Києві та Одесі, що постраждали від воєнних дій. Очікується подальша інтеграція науки з ОПК, розробка новітніх безпілотних систем, систем РЕБ та підвищення енергоефективності промисловості.

2032 – фаза кон’юнкції циклу Сатурн/Уран. Це «затравочна ідея» будь-якого циклу, і як таку її слід розглянути повніше, оскільки вона містить у собі все наступне. Силу та значення сполук завжди визнавали у мунданній астрології. Від щомісячних місяців до Великих З’єднань зовнішніх планет, що відзначали ключові «затравкові» моменти історії, вже давно вважалося корисним будувати карти таких моментів для провідних областей світу і особливо відзначати ті місця, де ці з’єднання кульмінують або при яких інші планети розташовуються в кутових точках.

Внаслідок того, що з’єднання є одночасно остаточним завершенням попереднього циклу і народженням нового циклу, воно зазвичай супроводжується певним ступенем нестабільності і є початком нових напрямків і справ. Тому аспект з’єднання має якість смерті та відродження.

2038-2039 – фаза витрат секстиля циклу Сатурн/Уран.

2043 – фаза витрат квадрата циклу Сатурн/Уран. 

2047-2048 – фаза витрат трина циклу Сатурн/Уран. 

2056-2057 – фаза опозиції циклу Сатурн/Уран. 

2063-2064 – фаза прибутків трина циклу Сатурн/Уран.

2066-2067 –  фаза прибутків квадрата циклу Сатурн/Уран. 

2070-2071 – фаза прибутків секстиля циклу Сатурн/Уран. 

2079 – фаза кон’юнкції циклу Сатурн/Уран. Читайте трилогію Юрія Щербака “Час”. У трилогії антиутопій Юрія Щербака «Час» події відбуваються у другій половині XXI століття. Хронологія охоплює період з 2077 по 2084 роки. Кожна книга трилогії фокусується на конкретному часовому проміжку, що відображено в їхніх назвах. «Час смертохристів: Міражі 2077 року» (2011) — дія розгортається у 2077 році, напередодні масштабного глобального конфлікту. «Час великої гри: Фантоми 2079 року» (2012) — події відбуваються у 2079 році, висвітлюючи геополітичне протистояння навколо України. «Час тирана: Прозріння 2084 року» (2014) — завершальна частина описує події 2084 року, коли в Україні встановлюється режим військової диктатури генерала Гайдука.

2086 – 2087 – фаза витрат секстиля циклу Сатурн/Уран. Читайте трилогію Юрія Щербака “Час”. У трилогії антиутопій Юрія Щербака «Час» події відбуваються у другій половині XXI століття. Хронологія охоплює період з 2077 по 2084 роки. Кожна книга трилогії фокусується на конкретному часовому проміжку, що відображено в їхніх назвах. «Час смертохристів: Міражі 2077 року» (2011) — дія розгортається у 2077 році, напередодні масштабного глобального конфлікту. «Час великої гри: Фантоми 2079 року» (2012) — події відбуваються у 2079 році, висвітлюючи геополітичне протистояння навколо України. «Час тирана: Прозріння 2084 року» (2014) — завершальна частина описує події 2084 року, коли в Україні встановлюється режим військової диктатури генерала Гайдука.

2089-2090 – витрат квадрата циклу Сатурн/Уран. 

2092-2093 – фаза витрат трина циклу Сатурн/Уран. 

2089-2099 – фаза опозиції циклу Сатурн/Уран. 

Цикл класу А Уран/Плутон  триває 127 років. Він звучить у мелодії часу як низькочастотна тема, що завдає основний перетворювальний тон еволюційних епох. Цикл Уран/Плутон має такий смисл: “Кореляція між технічним прогресом, Науково-технічними революціями та появою національної ідентичності, виникненням націй, відродженням націй, пошуком націями виходу із глибокої кризи в цивілізації”. 

1090 рік фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Хоча папір винайшли раніше, саме наприкінці XI століття технологія починає проникати до Європи через арабську Іспанію. Це стає першим кроком до здешевлення писемності, пізніше це дозволить вести державне адміністрування та формувати спільну мову.  Широко впроваджується механічна енергія води (водяний млин) – це дозволяє звільнити частину населення від ручної праці та сприяє зростанню міст, які згодом стають центрами, де формується національна ідентичність. Відбувається Аграрна революція – винайдено важкий плуг та трипільну систему. Ці інновації значно збільшують кількість врожаю. Стабільний надлишок їжі спричиняє демографічний вибух, що змушує громади розширювати кордони та взаємодіяти між собою, формуючи спільні етнічні масиви. У цей період вдосконалюються інструменти для навігації, поява перших версій компаса в Європі в цей час стимулює торгівлю. Економічна інтеграція регіонів стає першим кроком до усвідомлення спільності інтересів населення певної країни. Розвивається архітектурна інженерія романського стилю. Будівництво монументальних соборів потребує організації великої кількості людей та ресурсів – це зміцнює владу монархів та сприяє територіальному об’єднанню під егідою церкви та корони. Ці винаходи зруйнували ізоляцію окремих громад, підготувавши ґрунт для виникнення централізованих держав. 

На теренах сучасної України в цей час розквітає Русь. Поширюється кирилична писемність, впроваджується єдина графічна система та церковнослов’янська мова як літературний стандарт – це дозволяє еліті від Києва до Галича мати спільне інформаційне та культурне поле. Це стає фундаментом для формування спільної ідентичності «народу руського». Удосконалюються технології ковальства та металургії. Винахід технології тришарового зварювання сталі та заліза дозволяє масово виготовляти якісну зброю та сільськогосподарські знаряддя. Це зміцнює економічну базу князівств і сприяє освоєнню нових земель. Поширюється муроване будівництво. Технологія змішаної кладки (opus mixtum), запозичена з Візантії, дозволяє створювати монументальні центри (собори) як символи єдності та державної величі. Перехід до двопілля та використання важкого плуга з залізним лемешем підвищує продуктивність праці, що призводить до зростання населення та виникнення міських центрів — осередків формування майбутніх етносів. Ці чинники забезпечили перехід від розрізнених союзів племен до більш стабільної ранньодержавної спільноти. 

1201 рік – фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Технологія виготовлення паперу активно проникає в Європу через арабську Іспанію та Італію. Це згодом здешевило ведення державних справ та документообіг, що було необхідним для централізації влади.Використання енергії води (водяні млини) для обробки металу та валяння тканин сприяє економічному піднесенню міст. Міста стають центрами, де формується спільна ідентичність, відмінна від феодальної залежності. На початку XIII століття, зокрема, Болонський та Паризький університети почали викладати римське право. Це створило інтелектуальну базу для формування єдиних правових систем у межах певних територій. Перехід на трипільну систему та використання важкого плуга дозволяють прогодувати більше людей, що призводить до демографічного вибуху та зростання національних монархій, наприклад, у Франції та Англії. Ці відкриття підірвали ізольованість громад і створили умови для виникнення спільних мов, ринків та правових норм. Таким чином, у 1201 році технології діяли опосередковано: через економічний добробут та концентрацію населення вони створювали умови для переходу від вузької племінної лояльності до ширшої територіально-державної свідомості.

У 1201 році на теренах сучасної України низка технологічних та культурних інновацій того часу закладає фундамент для консолідації середньовічної народності (русі) та зміцнення Галицько-Волинської держави, яку в 1199 році об’єднав Роман Мстиславич. Поширення будівництва мурованих веж-донжонів (наприклад, «стовпів» у Волині) та використання нових типів пороків (каменеметів) дозволяє ефективніше контролювати території та захищати торгові шляхи, що сприяє політичній централізації. Використання важкого кавалерійського озброєння та вдосконалення технологій обробки заліза дозволяє сформувати професійний стан дружинників, який стає опорою державної влади. Хоча пергамент залишався основним матеріалом, розвиток писемності (літописання) сприяє формуванню спільної історичної пам’яті та ідентичності еліти, що є прелюдією до націєтворення.

1334 -1344 роки фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. У XIV столітті папір витісняє дорогий пергамент. Це здешевлює виготовлення книжок і сприяє поширенню грамотності рідною мовою (а не лише латиною). Використання народних мов у документах стає фундаментом для формування національної ідентичності. У 1340-х роках (зокрема під час Столітньої війни) почалося активне впровадження вогнепальної зброї та вдосконалення довгих луків. Це підриває роль лицарства як замкненого міжнародного стану і змушує монархів покладатися на ополчення та найманців, що зміцнює зв’язок між населенням та державою. Удосконалення механічних годинників та водяних млинів стимулює розвиток міст. Міська культура стає осередком формування нових соціальних зв’язків, які виходять за межі феодальної вірності та базуються на спільній мові та економічних інтересах регіону. Населення в цей час багато пересувається й контактує, тож,  трохи пізніше (1347 – 1351) пандемія Чорної смерті досягне піка. 

На теренах сучасної України у середині XIV століття в Галицько-Волинському князівстві та на землях, що відходили до Польщі й Литви, частішає використання механічної енергії для мелення зерна та валяння сукна. Це стимулює розвиток міст як економічних центрів, навколо яких гуртується населення. Хоча масове книгодрукування з’явиться пізніше, саме в цей період поступово в канцеляріях Галицько-Волинської держави папір починає витісняти дорогий пергамент. Це спрощує обіг документів та поширення писемної культури руською мовою. Впровадження нових технологій обробки металів та будівництва (готичний стиль) сприяє отриманню містами Магдебурзького права (наприклад, Сянок у 1339 році). Це створює окремий стан міщан, який стає опорою для майбутнього формування національної ідентичності. У війську поступово поширюються арбалети та вдосконалюються фортифікаційні споруди (перехід до кам’яного будівництва замків) – це змінює структуру феодального суспільства, посилюючи роль централізованої влади. 1343–1344 роки — це період війни за Галицько-Волинську спадщину між Польщею, Литвою та Угорщиною. Саме боротьба за ці землі визначила вектори культурного впливу (західноєвропейського та візантійського), що згодом заклали основу української самобутності.

1455-1456 роки фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Ключовим фактором впливу на національну свідомість стає інформаційна революція, спричинена винаходом Йоганна Гутенберга – друкарським верстатом із рухомими металевими літерами. Цей технологічний прорив середини XV століття заклав фундамент для формування сучасних націй. До появи друку книги існували у вигляді рукописів, часто з діалектними відмінностями. Друк першої великої книги – 42-рядкової Біблії (1455–1456 рр.) сприяв стандартизації мови. Це створило спільний мовний простір, що є основою національної ідентичності. Винахід зробив інформацію доступною не лише для вузького кола кліру та аристократії, а й для ширших верств населення. Це стимулювало розвиток грамотності, що дозволило людям усвідомлювати себе частиною більшої культурної спільноти. Хоча перші видання були латиною, технологія швидко адаптувалася до народних мов. Це згодом дозволило друкувати тексти національними мовами, що підривало монополію універсальних середньовічних інституцій (як-от Католицька церква) і зміцнило  місцеву самосвідомість. Регулярність і точність друкованого тексту сприяли зародженню критичного мислення. Люди отримали можливість порівнювати ідентичні тексти, що вело до формування спільних інтелектуальних та політичних поглядів у межах певних регіонів. Вихід у світ Біблії Гутенберга у 1456 році став «точкою відліку», яка через швидке розповсюдження знань підготувала ґрунт для Реформації та подальшого становлення національних держав у Європі. 

Хоча перша друкарня безпосередньо в Україні (у Львові) з’явилася пізніше, у 1574 році, винахід 1455 року заклав фундамент для Поширення грамотності та знань. Поява друкованих підручників та богослужбових книг національною мовою стимулювала розвиток мережі шкіл та університетів (як-от Острозької академії), що стали осередками формування української інтелігенції. Цей період вважається початком інформаційної революції, яка перетворила книгу з розкоші на інструмент соціальних і культурних змін, що зрештою призвело до виникнення модерних націй.

1597-1598 роки – фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Цей період став частиною Першої наукової революції, яка фундаментально змінила світогляд тогочасних суспільств та заклала підґрунтя для формування національної свідомості. До 1597 року друкарський верстат став головним інструментом поширення знань. Видання книг народними мовами (замість латини) дозволило людям усвідомити свою приналежність до певної мовної та культурної спільноти. Розвиток точних інструментів для навігації дозволив створювати детальні карти. Коли люди почали бачити чіткі межі своїх земель на картах (наприклад, у працях Герхарда Меркатора), це сформувало територіальний аспект національної свідомості — поняття «батьківщини» як конкретного географічного об’єкта. Розвиток артилерії та фортифікації вимагав створення регулярних армій та централізованого державного апарату. Це посилювало роль держави як захисника нації, що сприяло згуртуванню населення навколо монарха або національної ідеї. 

В Україні цей період позначений діяльністю Острозької друкарні, що зміцнило релігійну та національну ідентичність через поширення текстів зрозумілою мовою. Поява дешевого паперу та розвиток механіки сприяли відкриттю шкіл (наприклад, Братських шкіл в Україні). Освіта дозволяла ширшим верствам населення брати участь у політичних та релігійних дискусіях, що є критичним для формування національної самосвідомості.

1710 рік – фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Наукові відкриття Йогана Кеплера підривали релігійний універсалізм середньовіччя. Замість приналежності до «християнського світу» загалом, освічені верстви почали ідентифікувати себе через інтелектуальні та політичні здобутки власної нації. Удосконалення артилерії та фортифікації вимагало створення регулярних армій та централізованого державного апарату. Це посилювало почуття причетності громадян до сильної держави, що є ранньою формою державного патріотизму. 

До 1710 року мережа друкарень в Україні (Київська, Львівська, Чернігівська) дозволила тиражувати тексти, що уніфікували мову та історичну пам’ять. Це сприяло поширенню ідей серед козацької старшини та духовенства, перетворюючи їх на єдину інтелектуальну спільноту. 5 квітня 1710 року було ухвалено Конституцію Пилипа Орлика («Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького»). Хоча це не технічний винахід, цей документ став революційним політико-правовим відкриттям, що вперше у світі зафіксувало поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Він визначив Україну як окрему політичну націю та суб’єкт міжнародного права. Цей політико-правовий документ відображав тогочасні європейські раціоналістичні ідеї про суспільний договір та право нації на самовизначення, що було прямим наслідком інтелектуальної революції того часу. На початку XVIII ст. інженерні знання та картографування (наприклад, роботи Боплана та його послідовників) допомогли чітко окреслити межі українських земель («Terra Cosaccorum»), що було критично важливим для територіального самоусвідомлення нації. Освітня система Києво-Могилянської академії функціонувала як науковий центр, що впроваджував європейські стандарти освіти та філософії на українських землях, готуючи інтелектуальну еліту, яка сформулювала ідею козацької держави.

1850-1851 роки – фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. Залізничний бум середини XIX століття (зокрема активне будівництво в Австрійській та Російській імперіях) почав стирати кордони між ізольованими регіонами. Залізниця дозволила людям з різних провінцій частіше контактувати, що сприяло усвідомленню спільної ідентичності, мови та інтересів. Поява швидкого сполучення сприяла поширенню національних ідей з інтелектуальних центрів (міст) до сіл. У 1850–1851 роках активно розвивався електричний телеграф. Можливість передавати новини майже миттєво дозволяє населенню всієї країни одночасно реагувати на політичні події. Це створює ефект «уявної спільноти», де люди відчувають зв’язок із земляками, яких ніколи не бачили. Удосконалення друкарських верстатів зробило газети та книги дешевшими. Масовий друк потребував єдиної літературної норми. Це прискорило занепад діалектів на користь національних мов, що є ключовим маркером національної свідомості. Національні рухи (наприклад, українське “народовство” або діяльність інтелектуалів у Центральній Європі) отримали інструмент для масового поширення своїх ідей. Технологічний прогрес спричинив відтік населення з сіл до міст (урбанізацію). У містах колишні селяни потрапляли в середовище, де стара станова ідентифікація (кріпак/пан) замінювалася національною. Освіта та робота на фабриках вимагали спільної мови та культури. Велика виставка у Лондоні (1851) стала демонстрацією технічної могутності націй. Виставка змусила народи порівнювати свої досягнення з досягненнями інших народів. Це підживлювало почуття національної гордості або, навпаки, стимулювало рухи за модернізацію та самовизначення, щоб не «відстати від прогресу».

Період 1850–1851 років на теренах сучасної України припадає на завершальну фазу першої промислової революції. Хоча перша залізниця на території сучасної України («Галицька залізниця імені Карла Людвіга») почала будуватися трохи пізніше (1850-ті), саме на межі 1850–1851 років тривало активне планування та перші кроки в розбудові залізничного сполучення в Австрійській та Російській імперіях. Залізниці та пароплавство на Дніпрі сприяли економічній інтеграції регіонів, руйнували локальну ізоляцію громад і створювали умови для горизонтальних зв’язків між інтелігенцією різних міст. Впровадження нових друкарських верстатів дозволило здешевити виробництво книг і періодики. Це дало поштовх до поширення ідей «Весни народів» (революції 1848–1849 рр. у Галичині), наслідки яких у 1850–1851 роках проявлялися в активізації видання україномовних творів, попри цензурні обмеження. Саме через друковане слово відбувалася уніфікація мови та формування спільного інформаційного простору. Навколо університетів (Київського, Харківського, Львівського) формувалася науково-технічна еліта. У 1850-х роках наукові дослідження в галузі історії та етнографії стали інструментом обґрунтування національної окремішності. Початок впровадження телеграфного зв’язку в середині століття докорінно змінив швидкість передачі новин, що було критично важливим для координації політичних та культурних рухів. Ці технічні зміни відбувалися на тлі посилення національної свідомості після подій 1848 року. Промисловий розвиток призвів до урбанізації та появи нової верстви — української інтелігенції, яка використовувала технології (друкарство, транспорт) для поширення національних ідей. 

Цикл Уран/Плутон має велике значення у розумінні природи держави Україна, відновлення Незалежності у 1991 році відбулося саме на фазі витрат секстиляциклу Уран/Плутон. У гороскопі відновленої Незалежності кон’юнкція Уран/Нептун у точному секстилі фаза витрат з Плутоном. Кон’юнкція Уран/Нептун міститься у 10 домі мети української політичної нації, з якою нація створила державу для себе у 1991 році. Уран і Нептун в цьому гороскопі є управителями 12 дому, на куспіді котрого розташований Місяць у Водолієві. Плутон міститься у 7 домі відвертого ворога і є управителем 8 дому загрози тотального знищення, екзістенційної війни з непримиренним ворогом, допомоги з боку інших держав у стані смертельної небезпеки. Подивимося, як розгортався символізм циклу Уран/Плутон з моменту утворення держави у 1991, як розвиток науки й технологій впливає на процес відродження української нації в Україні зараз і якими є тенденції розвитку цього тандему науки та нації у стані пошуку виходу з глибокої кризи в нашій державі до кінця 21 століття.

Новий цикл Уран/Плутон розпочався у 1965 -1966 роки – фаза кон’юнкції циклу Уран/Плутон. У 1965–1966 роках науково-технічна революція (НТР) стала каталізатором змін у національній свідомості українців, створюючи передумови для інтелектуального спротиву тоталітарній системі. НТР зумовила стрімке зростання кількості фахівців у галузі кібернетики, фізики та авіабудування. Це нове покоління вчених (наприклад, оточення Віктора Глушкова) почало вимагати раціонального управління та децентралізації, що підривало ідеологічний контроль Москви. Усвідомлення високого інтелектуального потенціалу України сприяло зростанню почуття національної гідності. Технологічний прогрес прискорив переселення молоді до міст, де створювалися осередки нової культури – клуби творчої молоді, наприклад, київський «Супутник» або львівський «Пролісок». Поширення радіо та телебачення зробило інформацію доступнішою, що дозволило ідеям «шістдесятників» швидше поширюватися серед населення. Розвиток технічних засобів (друкарських машинок, перших копіювальних пристроїв) став основою для масового поширення самвидаву. Саме у 1965–1966 роках, на тлі першої хвилі арештів української інтелігенції, ці технології дозволили поширювати працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка стала маніфестом національної свідомості того часу. Науковий підхід НТР довів неефективність жорсткої радянської цензури. Спроби влади обмежити використання української мови в науці та техніці (русифікація вищої школи) викликали протест серед технічної еліти, що трансформувало професійне невдоволення у національно-політичне пробудження. Таким чином, НТР у 1965–1966 роках не лише модернізувала економіку, а й створила інструменти та соціальну базу для нового етапу українського національного відродження. 

Роком виникнення штучного інтелекту як офіційної наукової галузі вважається 1956 рік. Під час двомісячного семінару в Дартмутському коледжі (США) Джон Маккарті вперше вжив термін «штучний інтелект» (Artificial Intelligence). Ця подія об’єднала дослідників і заклала фундамент для AI як академічної дисципліни. У 1950 році англійський математик Алан Тюрінг опублікував працю «Обчислювальні машини та розум» (Computing Machinery and Intelligence), де поставив запитання «Чи можуть машини мислити?» та запропонував тест Тюрінга для оцінки машинного інтелекту. У 1943 році Уоррен Маккаллок і Волтер Піттс представили першу математичну модель штучної нейронної мережі, що стало прообразом сучасних методів навчання машин. Хоча ідеї «мислячих машин» існували в міфах та науковій фантастиці (наприклад, термін «робот» з’явився ще в 1921 році), саме 1956 рік є загальновизнаною датою появи ШІ як науки. В Україні ідея штучного інтелекту (ШІ) пройшла шлях від науково-технічного амбітного проєкту радянської епохи до ключового інструмента національного суверенітету сучасної України у 2026 році. 1965 – 1966 роки – це період кібернетичного оптимізму, коли Україна (зокрема Київський інститут кібернетики під керівництвом Віктора Глушкова) стала світовим центром розробки ідей ШІ. У 1966 році було спроєктовано велику ЕОМ «Україна», яка випередила свій час, використовуючи принципи високорівневих мов програмування в архітектурі. ШІ та кібернетика сприймалися як спосіб модернізації та «інтелектуалізації» нації. Хоча ці розробки відбувалися в межах СРСР, вони формували образ України як передової наукової нації, здатної на самостійні технологічні прориви. В Інституті кібернетики АН УРСР (під керівництвом В. Глушкова) у цей час активно розроблялися системи автоматизованого управління, що стимулювало віру української інтелігенції в інтелектуальний потенціал нації як передової частини світового прогресу. З часом ідея ШІ трансформувалася з чисто технічної в соціокультурну. У 1966 році Джозеф Вайзенбаум з MIT розробив перший у світі чат-бот. Програма ELIZA (зокрема її сценарій DOCTOR) імітувала розмову з психотерапевтом, використовуючи простий пошук ключових слів та заміну фраз. Це продемонструвало потенціал обробки природної мови (NLP) і викликало так званий «ефект Елізи» — схильність людей приписувати машинам людський інтелект. Герберт Саймон, один із піонерів галузі, у 1965 році заявив, що «машини будуть здатні протягом двадцяти років виконувати будь-яку роботу, яку може робити людина». Ці очікування стимулювали активне фінансування досліджень у 1960-х роках.  У 1966 році почалася робота над Shakey the Robot у Стенфордському дослідницькому інституті. Це був перший мобільний робот, здатний логічно обґрунтовувати свої дії та орієнтуватися в просторі. Хоча термін «штучний інтелект» з’явився раніше (1956), саме в середині 1960-х він почав закріплюватися як назва окремої академічної дисципліни. Цей період характеризувався переходом від суто теоретичних ідей до створення перших інтелектуальних систем, здатних вирішувати прикладні завдання, як-от доведення геометричних теорем або ведення діалогу. 

Період 1965–1966 років в Україні позначився розгортанням науково-технічної революції (НТР), яка, хоч і була частиною загальнорадянських процесів, заклала матеріальну та інтелектуальну основу для модернізації української нації. У 1965 році почалася економічна “реформа Косигіна”, яка запровадила елементи господарського розрахунку та економічного стимулювання, що сприяло зростанню самостійності українських підприємств та формуванню прошарку національно орієнтованої технічної еліти. 1965 року відбувся перший політ найбільшого на той час у світі літака Ан-22 («Антей»), створеного в КБ Антонова в Києві. Це зміцнювало відчуття національної гордості та суб’єктності України в межах СРСР. Розширення мережі телемовлення в середині 60-х сприяло консолідації нації через спільний інформаційний простір, навіть попри цензуру. Ці досягнення стали тлом для виступу «шістдесятників», які в умовах НТР вимагали гармонізації технічного прогресу з розвитком національної культури та мови. Наприклад, у 1965 році Іван Дзюба написав свою програмну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», реагуючи на суперечність між високим рівнем наукового розвитку України та обмеженням її національних прав

1978 – 1979 фаза витрат пів секстиля циклц Уран/Плутон. Період 1978–1979 років в УРСР характеризувався інтенсивною фазою науково-технічної революції (НТР), яка, попри ідеологічний контроль СРСР, створила матеріальну та інтелектуальну базу для подальшого національного відродження. Конкретні технологічні зрушення суттєво змінили структуру українського суспільства. У 1970-х роках в Україні, зокрема в Інституті кібернетики АН УРСР, активно розроблялися інформаційно-вимірювальні системи та мережі управління. Це сприяло формуванню нової науково-технічної еліти – прошарку інтелектуалів, які мали ширший доступ до світової інформації та усвідомлювали потенціал України як окремого високотехнологічного центру.  У 1973 році в Україні вийшла перша у світі «Енциклопедія кібернетики» українською мовою, що стало важливим кроком у розвитку національної наукової мови та самосвідомості. У цей період відбулася енергетична революція. Саме у 1978–1979 роках відбувався запуск та будівництво ключових блоків українських АЕС (зокрема, Чорнобильської, Рівненської). Створення потужного енергетичного комплексу зробило економіку УРСР фактично самодостатньою та цілісною. Це заклало фундамент для майбутньої економічної незалежності, хоча на той час працювало в межах загальносоюзного комплексу. Україна була ключовим центром розробки ракетно-космічної техніки та військово-аерокосмічної промисловості СРСР (від 13% до 15% усього науково-дослідного потенціалу союзу). Це виховувало почуття професійної гордості та регіональної (республіканської) ідентичності. Наприкінці 70-х українські вчені працювали над полімерами, стохастичними системами та моделюванням складних мереж, що виводило українську наукову школу на світовий рівень.НТР у цей період спричинила перехід від екстенсивного до інтенсивного шляху розвитку, що супроводжувалося масовим переміщенням населення до великих промислових центрів (Київ, Харків, Дніпро, Донецьк). Концентрація українців у містах, попри політику русифікації, створювала умови для формування сучасної міської нації. Це модернізувало соціальну структуру: від селянської спільноти до індустріально-наукової. У 1978–1979 роках телебачення та радіо стали повсюдними (глобалізація ЗМІ). Попри цензуру, це створювало єдиний інформаційний простір у межах республіки. Це відповідає теорії Бенедикта Андерсона про «уявлені спільноти», де технології комунікації дозволяють людям відчувати єдність з мільйонами інших, яких вони ніколи не бачили особисто. Отже, революційні відкриття кінця 70-х у сферах кібернетики, енергетики та аерокосмічних технологій сформували в Україні потужний технічний клас, який став опорою для майбутніх державотворчих процесів.

1986 – 1987 фаза витрат пів квадрата циклу Уран/Плутон. У 1986–1987 роках на процеси націєтворення в Україні вплинули не стільки класичні «лабораторні» відкриття, скільки критичні науково-технічні події та нові комунікаційні технології, що змінили суспільну свідомість. Чорнобильська катастрофа 1986 року стала потужним каталізатором «еконаціоналізму». Неспроможність радянської системи гарантувати безпеку та приховування правди про радіацію підірвали довіру до центру. Це перетворило екологічні вимоги на політичну вимогу суверенітету, що стало фундаментом для об’єднання нації навколо ідеї виживання. Відбулася Інформаційна революція та «Гласність». Хоча розвиток обчислювальної техніки в УРСР тривав десятиліттями, саме у 1986–1987 роках завдяки політиці гласності відбувся прорив у доступі до інформації. Можливість вільного поширення раніше заборонених історичних та наукових знань через засоби масової комунікації сприяла швидкому зростанню національної самосвідомості. У 1986 компартією було проголошено Курс на «Ускорение» – це була спроба радянського керівництва модернізувати економіку шляхом впровадження новітніх технологій (автоматизація, мікроелектроніка), це виявило глибоку технологічну відсталість системи та спонукало інтелектуальну еліту України шукати власних шляхів розвитку поза межами централізованої моделі СРСР. Впровадження ЕОМ у виробництво та науку (зокрема в інститутах АН УРСР) сприяло формуванню нової науково-технічної еліти, яка ставала носієм модерної національної ідентичності. Ці фактори у сукупності створили умови, за яких науково-технічна криза (Чорнобиль) та інформаційне оновлення (Гласність) стали рушійними силами українського національного відродження. 

1995 – 1997 фаза витрат секстиля циклу Уран/Плутон. У період 1995–1997 років на теренах України розгортається інформаційна революція та відбуваються інституційні зміни, які заклали фундамент модерної української нації. Відбувається становлення українського сегмента Інтернету (UAnet): у 1995 році почав роботу один із перших великих інформаційних проєктів — веб-сайт Brama, що фокусувався на культурному та національному контенті. У 1996 році збудовано першу міжнародну волоконно-оптичну лінію зв’язку (ВОЛЗ) через Палермо—Стамбул—Одесу, що дало змогу інтегрувати Україну в глобальний інформаційний простір. Протягом 1996–1997 років з’явилися перші українські веб-сайти та пошукові системи, що почали формувати спільне віртуальне поле для українців у всьому світі. Розвиваються телекомунікації та мобільний зв’язок. Хоча мобільний зв’язок з’явився раніше, саме в середині 90-х почалася розбудова мереж, які згодом нівелювали відстані між регіонами, сприяючи соціальній згуртованості. Україна інтегрується в науковий та політичний простір Європи. У 1995 році Україна стала членом Ради Європи, що стимулювало впровадження європейських стандартів у науці та праві, зміцнюючи ідею України як частини європейської цивілізації. У 1997 році було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО, що посилило науково-технічну співпрацю у сфері безпеки. У цей період Україна утвердила свій статус космічної держави (місія Леоніда Каденюка на БТК “Колумбія” у 1997 році), що стало потужним символом національної гордості та єдності для нової незалежної держави. Ці технологічні зміни сприяли формуванню національної ідентичності, забезпечуючи доступ до альтернативної інформації, руйнуючи залишки радянської ізоляції та створюючи умови для самопрезентації України у світі

2002 – 2006 фаза витрат квінтіля циклу Уран/плутон. Масове поширення мобільного зв’язку та інтернету в Україні на початку 2000-х років стало технічною основою для швидкого обміну інформацією. Це відіграло ключову роль у формуванні горизонтальних зв’язків між громадянами, що яскраво проявилося під час Помаранчевої революції (2004 р.) як важливого етапу становлення політичної нації. У 2004 році українські вчені під керівництвом Бориса Патона отримали міжнародне визнання за технологію електричного зварювання м’яких тканин людини. Цей науковий прорив став символом інтелектуального потенціалу української науки на світовій арені, сприяючи національній гордості та ідентичності. У 2004 році Петро Бобонич отримав патент на безкровний глюкометр у формі годинника. Це відкриття підкреслило спроможність українських розробників створювати високотехнологічні соціально значущі продукти в умовах ринкової економіки. Розробка та успішна експлуатація ракетного комплексу «Зеніт-3SL» у програмі «Морський старт» (активна фаза 2002–2006 рр.) закріпила статус України як космічної держави. Усвідомлення належності до технологічно розвиненої нації було важливим чинником консолідації суспільства після розпаду СРСР. Створення Малої академії наук та розвиток наукових шкіл у цей період сприяли формуванню національної науково-технічної еліти, що є фундаментом будь-якої сучасної нації. Ці досягнення сприяли переходу від етнічного самосприйняття до формування сучасної політичної нації, об’єднаної спільним науковим та технологічним майбутнім.

Щодо астрології в Україні, то наприкінці 2008 року Міністерство праці та соціальної політики України внесло зміни до Класифікатора професій: додали окрім астрологів (код 5151), ворожок та хіромантів (загальна група 515). Ініціатива належала Міністерству праці та соціальної політики, тоді як Міністерство освіти і науки відмежувалося від цього рішення, заявивши, що не має до нього стосунку. Офіційне пояснення полягало в необхідності легалізувати діяльність людей, які фактично надають такі послуги, та забезпечити сплату ними податків. В Україні професія астролог є офіційно визнаною та внесеною до Національного класифікатора професій (ДК 003:2010). Діяльність астрологів регулюється загальними нормами цивільного та кримінального права.  Астрологи зазвичай реєструються як фізичні особи-підприємці (ФОП), використовуючи КВЕД 96.09 («Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.»), куди входить діяльність екстрасенсів, медіумів та астрологів.  Згідно із Законом «Про захист прав споживачів», надавач послуг зобов’язаний надавати перевірену інформацію про послугу. Оскільки результати астрологічних прогнозів неможливо гарантувати, такі послуги часто трактуються як «розважальні». Закон України «Про медіа» (ст. 42) забороняє трансляцію програм або відеоматеріалів, які містять платні послуги у сфері народної або нетрадиційної медицини, магічні чи окультні послуги, якщо вони не супроводжуються попередженням про їхній розважальний характер. Якщо астрологічні послуги використовуються для заволодіння майном шляхом обману, це може кваліфікуватися як шахрайство за статтею 190 Кримінального кодексу України.

2012 – 2015 фаза витрат квадрата циклу Уран/Плутон. У період 2012–2015 років на теренах сучасної України відбулася  інтенсивна консолідація та якісна трансформація української політичної нації. Цей процес значною мірою прискорили наступні науково-технічні чинники та технології. Хоча мобільний інтернет та смартфони не були новими, саме у 2012–2014 роках вони набули критичного поширення. Це дозволило перетворити Революцію Гідності на «першу революцію стрімів», забезпечивши миттєву координацію та горизонтальну самоорганізацію суспільства. Вибухово зросла роль соціальних мереж (Facebook, Twitter) – вони стали головним інструментом формування громадської думки та патріотичного виховання молоді. Соцмережі виступили альтернативою традиційним медіа, дозволяючи швидко поширювати наративи національної ідентичності та протидіяти дезінформації. З 2014 року проявили себе військові та волонтерські ІТ-технології. Початок російської агресії стимулював розвиток унікальних українських розробок у сфері БПЛА, систем управління боєм та краудфандингових платформ. Ці технології стали матеріальною основою нової національної згуртованості та «волонтерського руху» як визначальної риси модерної української нації. Наукові прориви українських вчених, як-от відкриття Ольги Броварець у сфері мутацій ДНК (2014–2016), посилили інтелектуальний престиж України на світовій арені, сприяючи гордості за вітчизняну науку як частину національної ідентичності. Отже, революційним був не стільки сам факт відкриттів, скільки цифровий перехід – масове впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволило суспільству швидко трансформуватися в сучасну політичну націю.

Щодо астрології в Україні, то фаза витрат квадратури циклу Уран /Плутон – це період гострої кризи, де в конфлікті за принципом «терпіти не можемо одне одного» зійшлися між собою сили, з одного боку, науки астрології, а з іншого – псевдонауки й архаїки магічних ритуалів. В цьому конфлікті кожен мав свідомо обрати, на чиєму він боці. Астрологія в Україні у 2012–2015 роках відігравала помітну роль у медійному просторі, еволюціонуючи від загальних прогнозів до спроб аналізу глибоких політичних і соціальних криз. На початку періоду увага була зосереджена на внутрішньополітичній боротьбі та економічних ризиках. З початком Революції Гідності та війни запит на астрологічні прогнози різко зріс як спосіб подолання невизначеності. Наприклад на каналі 1+1 астролог Костянтин Дараган перед новим 2014 роком зробив прогноз для України, де гарантував, що “Майдан сам собою скоро розсмокчеться”, а Янукович буде Президентом два терміни. Медіа (наприклад, BBC Україна) наприкінці 2014 року проводили порівняльний аналіз прогнозів астрологів та політологів, оцінюючи точність їхніх передбачень щодо втечі Януковича та початку бойових дій. Під час виборів президента України 2019 року астрологи відіграли роль активних медійних коментаторів, чиї прогнози використовувалися як інструмент інформаційного впливу та розважального контенту в ЗМІ. Астрологи (зокрема Влад Росс, Олена Максимова та Олег Горбань) регулярно з’являлися на провідних телеканалах (1+1, ICTV) та в онлайн-виданнях, даючи прогнози щодо лідерів перегонів. Влад Росс ще до початку офіційної кампанії та протягом березня 2019 року заявляв про високу ймовірність перемоги Володимира Зеленського, пояснюючи це положенням планет (зокрема Урана та Сонця), що віщувало період змін та “творчого” лідера. Прогнози часто фокусувалися на темі “великих змін” та “семирічного циклу оновлення” через входження Урана в знак Тельця, що корелювало з загальним суспільним запитом на нові обличчя в політиці. Такі матеріали часто потрапляли в моніторинги теленовин як форма прихованого маніпулятивного впливу на електорат. Політологи зазначають, що медіа використовували астрологів для підсилення певних політичних наративів у доступній для широких мас формі. У цей період астрологія залишалася невіддільною частиною розважального контенту великих телеканалів (зокрема «1+1» через ТСН) та онлайн-видань. Популярність мали не лише персональні гороскопи, а й «мундана астрологія» (передбачення для держав)

2026 – 2028 фаза витрат трина, що зростає, циклу Уран/Плутон.  Якщо у 1965–1966 роках ідея ШІ була символом наукового престижу, то у 2026 році вона стала фундаментом для побудови стійкої, технологічно незалежної та цифрової української нації. Станом на 2026 рік ШІ перетворився на стратегічний актив національної безпеки та ідентичності. Україна активно розробляє власну велику мовну модель для досягнення «AI-суверенітету». Це дозволяє уникати культурних та ідеологічних упереджень, притаманних іноземним моделям, та зберігати мовну ідентичність у цифровій сфері. Інтеграція AI-асистентів у застосунок «Дія» (планується на 2026 рік) змінює взаємодію громадянина з державою, роблячи її частиною сучасної національної свідомості. ШІ використовується для модернізації освіти (через ініціативи Малої академії наук) та посилення оборонної спроможності, що є ключовим для виживання нації в сучасних умовах. На період 2026–2028 років у контексті розвитку української нації виокремлюються науково-технічні досягнення, які спрямовані не лише на відбудову, а й на утвердження цифрового та технологічного суверенітету держави. Відкриття та наукові розробки спрямовані на те, щоб українська нація у 2026–2028 роках визначалася як високотехнологічна, цифрова та стійка спільнота, інтегрована в європейські стандарти. Україна активно створює власну мовну модель штучного інтелекту. Це відкриття дозволяє зберегти культурний та мовний контекст у цифровому просторі, забезпечуючи «ШІ-суверенітет» і захист від маніпуляцій зовнішніми алгоритмами. Національний фонд досліджень запускає масштабні проєкти, спрямовані на створення нових технологій, які стають базою для інтенсивного економічного розвитку. Кабінет Міністрів уже затвердив 22 ключові науково-технічні розробки для державних потреб. Технологічний розвиток у межах Ukraine Facility та принципу “Build back better” (відбудувати краще, ніж було). Це включає впровадження нових методів виробництва та інтенсифікацію економіки, що змінює соціальну структуру нації. Реалізація Державної програми з утвердження української національної та громадянської ідентичності до 2028 року. Вона базується на поєднанні традиційних цінностей із новими цифровими сервісами (eIDAS) для зв’язку з українцями по всьому світу. 

Щодо астрології в Україні в цей час, то повномасштабна війна спричинила сплеск інтересу до езотерики як засобу боротьби з невизначеністю. Станом на 2024–2025 роки близько 35% українців довіряють астрологічним прогнозам. Астрологи стали регулярними гостями провідних ЗМІ (ТСН, УНІАН) та YouTube-каналів, де їхні прогнози щодо завершення війни та політичних змін збирають мільйони переглядів. Астрологія в цей період виконує роль «колективного заспокійливого». Однак фахівці з медіаграмотності застерігають від надмірного покладання на прогнози, оскільки вони часто використовуються для створення хайпового контенту та маніпуляцій емоціями населення у надскладні часи.

На фазі витрат трину циклу Уран/Плутон ми станемо свідками того, як пропагандисти кремлівських наративів під виглядом астрологічних прогнозів; фантазери, які не володіють астрологією як символьною системою, що описує реальність, і вигадують власні значення для астрологічних символів; викладачі астрології, що продають своїм учням пусті слова; відьми й чаклуни з астрологічними атрибутами в іміджі не зможуть далі утримати своє становище, тому що всі їхні псевдонаукові милиці й підпірки, на яких вони намагалися побудувати свій добробут, раптом рухнули, і їхнє життя стрімко несеться в бік тотального краху. А їхні клієнти, які під час війни платили величезні кошти цим пройдисвітам-псевдоастрологам за те, що ті обіцяли їм навчити читати астрологічні карти й робити точні прогнози; здійснювати магічні ритуали, що мають захистити від ворожих обстрілів; і відьмам, які обіцяли швидке припинення війни, раптом переконаються, що пошилися в дурні. Що всі ці магічні ритуали, астрологічні посиденьки з трактуваннями поточних подій і фантазіями про майбутні події,  позбавлені художнього смаку відьми й відьмаки не варті нічого, бо реально є просто гаянням часу. Некомпетентні безвідповідальні «лідери езотеричних думок» будуть відкинуті й  забуті, як колись улюбленці публіки Чумак і Кашпировський. А до деяких відьом і відьмаків прийдуть навіть судові виконавці. Для науки астрології це буде період стрімкого розвитку. Астрологія як універсальна символьна система, що описує реальність, буде геть недоступною і нецікавою тим, хто не здатен мислити критично і не має поняттєвого мислення, – раптом виявиться, що астрологія – це не колонки в глянці та не страшні або заспокійливі видіння домогосподарок в астрологічних фейсбучних групах, а щось типу ненависних предметів у середній школі, яких ці домогосподарки не можуть зрозуміти в принципі.  Що астрологічні знання неможливо купити за гроші, якщо слабкий розум не здатен розрізняти понять. Що якісні підручники з астрології вимагають напруження всіх ментальних сил на межі між тим, чого ти не розумієш, і тим, чого не здатен зрозуміти в принципі. Завіса навколоастрологічної метушні впаде – і ми побачимо науку королів в усій її величі та сяйві слави.

У Верховній Раді триває обговорення регулювання езотеричної освіти – Законопроєкт №10283. Пропонується запровадити добровільний реєстр надавачів таких послуг та встановити вимоги до прозорості діяльності.

2031 – 2034 півтора квадрата 

2036 – 2039 квіконс

2046 – 2048 опозиція У текстах трилогії Юрія Щербака “Час” згадуються події минулого (щодо героїв), як-от українсько-румунська війна (2048–2052).  

2054 – 2056 квіконс

2059 – 2061 півтора квадрат

2063 – 2065 трин у текстах трилогії Юрія Щербака “Час” згадуються події минулого (щодо героїв), як-от українсько-московська війна 2068–2070. 

2073 – 2074 квадрат у текстах трилогії Юрія Шербака “Час”. згадуються події минулого (щодо героїв), як-от українсько-московська війна 2068–2070

2079 – 2080 квінтіль Читайте трилогію Юрія Щербака “Час”. У трилогії антиутопій Юрія Щербака «Час» події відбуваються у другій половині XXI століття. Хронологія охоплює період з 2077 по 2084 роки. Кожна книга трилогії фокусується на конкретному часовому проміжку, що відображено в їхніх назвах. «Час смертохристів: Міражі 2077 року» (2011) — дія розгортається у 2077 році, напередодні масштабного глобального конфлікту. «Час великої гри: Фантоми 2079 року» (2012) — події відбуваються у 2079 році, висвітлюючи геополітичне протистояння навколо України. «Час тирана: Прозріння 2084 року» (2014) — завершальна частина описує події 2084 року, коли в Україні встановлюється режим військової диктатури генерала Гайдука

2083 – 2084 секстиль Читайте трилогію Юрія Щербака “Час”. У третій частині трилогії «Час тирана: Прозріння 2084 року» (2014) автор  описує події 2084 року, коли в Україні встановлюється режим військової диктатури генерала Гайдука. 

2089 – 2089 пів квадрата 

2094 пів секстиля

Цикл класу А Уран – Нептун триває 172 роки. Він звучить у мелодії часу як низькочастотна тема, що завдає основний перетворювальний тон еволюційних епох. Цикл Уран/Нептун має такий смисл: “Відкриття людства, що вплинули на систему вірувань цивілізації”. 

Дивіться, як фази кон’юнкції циклу Уран/Нептун корелюють з новими відкриттями, що призвели до революційних змін в уявленнях людства про природу й Богів.  

1136 рік – це період «Ренесансу XII століття», коли інтелектуальні зрушення закладають фундамент для майбутнього конфлікту та синтезу науки й віри. Відбувається так звана Перекладацька революція: у звільненому від мусульманських завойовників Толедо активно працює школа перекладачів. З арабської латинкою перекладаються твори Арістотеля, Птолемея, Евкліда та арабських мислителів Авіценни, Аверроеса. Завдяки цим перекладам Європа наново відкриває для себе давньогрецьку філософію, медицину та математику. Переклади в галузях астрономії (Альфонсові таблиці), алгебри та оптики стали фундаментом для майбутньої наукової революції. У Толедо співпрацювали християни (мосараби), мусульмани та євреї, демонструючи приклад міжкультурного діалогу. Ця школа відіграла ключову роль у переході від Середньовіччя до Відродження, ставши «інтелектуальною брамою» знань для всієї Західної Європи. Це поставило середньовічну церкву перед викликом: як поєднати християнську догматику з язичницькою логікою Арістотеля. Це призвело до появи схоластики, де розум почали використовувати для обґрунтування віри. Близько 1136 року почалася перебудова базиліки Сен-Дені в Парижі під керівництвом абата Сугерія. Вперше застосували нові математичні розрахунки, щоб побудувати стрільчасті та систему каркасів. Архітектура змінила релігійний досвід. Замість темних романських храмів з’явилися світлі готичні собори. Світло почало трактуватися як божественна еманація (теологія світла), що наближало вірянина до Бога через візуальну велич. Приблизно в цей час (близько 1140-х, підготовка велася раніше) чернець Граціан почав роботу над «Декретом Граціана». Вперше було систематизовано церковні правила за допомогою методів логіки. Це перетворило віру з сукупності традицій на чітку правову систему. Юридичний підхід до гріха та спокути став домінантним у західному християнстві. У 1130-х роках активно поширюються ідеї П’єра Абеляра (праця «Sic et Non»): “Сумнів веде до пошуку, а пошук — до істини”. Це був радикальний відхід від сліпої віри («Вірю, щоб розуміти») до аналітичного підходу («Розумію, щоб вірити»). Це викликало жорсткий спротив консерваторів, зокрема Бернарда Клервоського. 1136 рік не дав світу зміни картини Всесвіту, але став частиною епохи, коли логіка та античне знання почали проникати в релігійну свідомість, готуючи ґрунт для появи університетів та майбутньої наукової революції.

1307 рік –  цей рік став кульмінацією інтелектуальних та політичних процесів, що докорінно змінили середньовічний світогляд. 13 жовтня 1307 року за наказом французького короля Філіпа IV Красивого було заарештовано членів ордену тамплієрів. Це зруйнувало міф про недоторканність релігійних орденів. Події продемонстрували, що світська влада може домінувати над духовною. Це поставило під сумнів всевладдя Папи Римського, що згодом підготувало ґрунт для Реформації. У 1307 році в Паризькому університеті активно обговорюються праці Дунса Скота, філософа-схоласта, які змінили теологію. Скот розмежував віру та розум. Він стверджував, що багато теологічних істин (наприклад, всемогутність Бога) не можуть бути доведені логічно, а приймаються лише на віру. Це вивільнило філософію та тогочасну науку від обов’язку пояснювати кожен природний процес волею Бога, що стало кроком до розвитку незалежного наукового методу. Близько 1307 року Данте розпочав роботу над своєю величною поемою. Хоча це лише літературний твір, він систематизував тогочасні уявлення про космологію (будову Всесвіту), астрономію та етику. Данте поєднав античну науку (Птолемеєву систему світу) з християнським вченням, створивши “карту” потойбіччя, яка на століття визначила візуальне та ментальне сприйняття світу європейцями. На початку XIV століття в університетах Болоньї та Монпельє почали частіше проводити розтини людських тіл (зокрема Мондіно де Люцці). Це було революційно і спричинило поступовий перехід від суто схоластичного вивчення праць Гіппократа до емпіричного (дослідного) спостереження. Похитнулася віра в те, що хвороби — це лише божественна кара чи результат “поганого повітря”. 1307 рік був періодом, коли раціоналізм почав відокремлюватися від містицизму. Події цього року посилили владу держави над церквою та започаткували перехід від середньовічної сліпої віри до критичного аналізу світу.

1478-1479 роки – відбулася низка подій та «відкриттів» (як географічних, так і суспільно-політичних), що суттєво змінили систему вірувань, релігійну карту та світосприйняття тогочасного суспільства. У 1478 році найбільш визначальною подією цього періоду стало заснування Іспанської інквізиції – 1 листопада католицькі королі Фердинанд II та Ізабелла I заснували інквізицію. Це перетворило віру на інструмент державної політики, спрямований на виявлення «лжехристиян» серед євреїв та мусульман, що прийняли християнство (conversos та moriscos). У цей час починає формуватися ідеологія limpieza de sangre (чистоти крові), яка пов’язувала релігійну щирість з походженням, що стало ранньою формою расової дискримінації в межах християнської віри. Це час географічних відкриттів – інтенсивно освоюється Атлантика. Підписаний у 1479 році Договір в Алькасовасі став першим в історії міжнародним документом, що розділив сфери впливу поза межами Європи між Португалією та Кастилією. Португалія отримала монополію на навігацію вздовж берегів Африки, що відкрило шлях до подальшої місіонерської діяльності та поширення католицтва в нових землях. Португальські експедиції вздовж західного узбережжя Африки почали руйнувати середньовічне уявлення про замкненість світу, готуючи ґрунт для глобальної християнської експансії. Смерть Іоанна II Арагонського у 1479 році та перехід престолу до Фердинанда Католика завершили процес фактичного об’єднання Арагону та Кастилії. Це об’єднання створило потужну католицьку державу, ідеологія якої базувалася на релігійній уніфікації. Це безпосередньо вплинуло на завершення Реконкісти та подальше витіснення ісламу з Піренейського півострова. Кримське ханство офіційно стало васалом Османської імперії у 1478 році. Це зміцнило позиції ісламу в регіоні та змінило баланс сил між християнськими державами (такими як Велике князівство Литовське та Московія) та мусульманським світом. Захоплення Новгорода Іваном III у 1478 році поклало край Новгородській республіці та зміцнило роль православної церкви як ідеологічної опори централізованої Московської держави

1650 рік – світ перебуває на зламі між середньовічним світоглядом та епохою Просвітництва. Хоча цей рік не позначений однією конкретною подією масштабу відкриття Америки, сукупність наукових та інтелектуальних досягнень того часу радикально змінила систему вірувань людства. У 1650 році ірландський архієпископ Джеймс Ашер опублікував працю «Аннали Старого Завіту», де на основі генеалогій Біблії вирахував точну дату створення світу – 23 жовтня 4004 року до н. е. Це стало офіційною церковною хронологією на століття. Проте це ж дослідження згодом підштовхнуло науковців до критики, що призвело до народження сучасної геології та розуміння «глибокого часу» (мільйонів років історії Землі). У лютому 1650 року помер Рене Декарт, але його ідеї саме в цей час набули піку популярності. Його концепція дуалізму (розділення душі та тіла) і принцип «мислю, отже, існую» змінили фундамент віри. Почався перехід від сліпої віри в авторитети до раціонального обґрунтування релігії. Бог почав сприйматися як «Великий Архітектор», який створив всесвіт за логічними законами математики. Близько 1650 року німецький фізик Отто фон Геріке винайшов вакуумний насос. Він довів, що порожнеча (вакуум) може існувати. Це зруйнувало багатовікову теологічну та арістотелівську догму «Horror vacui» (природа боїться порожнечі). Вважалося, що Бог наповнює собою все, тому порожнечі бути не може. Доказ існування вакууму змусив переглянути фізичну присутність божественного у світі. Томас Гоббс завершив написання “Левіафану”. Хоча книга була опублікована у 1651 році, основні ідеї були сформовані та поширені саме у 1650-му. Гоббс запропонував матеріалістичний погляд на суспільство та релігію. Він стверджував, що церква має бути підпорядкована державі, а релігійні почуття походять від страху перед невідомим. Це був удар по ідеї «божественного права королів» на владу. Саме в цей період почалися перші серйозні спостереження за мікросвітом. Відкриття того, що існують живі істоти, невидимі неозброєним оком, викликало теологічні дискусії: чи мають ці «мікроскопічні звірі» душу і як вони вписуються в біблійну історію творіння. 1650 рік став моментом, коли механістична картина світу почала витісняти магічну. Люди почали вірити, що всесвіт — це не таємниче диво, а складний механізм, який можна пізнати за допомогою розуму, а не лише молитви.

1821 рік – відбулося кілька відкриттів та подій, які похитнули традиційні уявлення про світ, хоча їхній повний вплив на системи вірувань став очевидним лише згодом. У 1820–1821 роках експедиції (зокрема під керівництвом Беллінсгаузена та Лазарєва) підтвердили існування Антарктиди. Це географічне відкриття змінило картину світу. Остаточне підтвердження існування шостого материка зруйнувало залишки середньовічних міфів про “невідому південну землю” (Terra Australis Incognita). Наукове освоєння планети дедалі більше витісняло містичні пояснення устрою Землі, зміцнюючи віру в силу людського розуму та емпіричного пізнання. У 1821 році палеонтологія почала активно підривати біблійне вчення про незмінність видів та короткий вік Землі. Мері Еннінг знайшла перший повний скелет плезіозавра. Вільям Бакленд виявив у печері Кіркдейл залишки тропічних тварин (гієн, слонів), що свідчило про кардинальні зміни клімату в минулому. Ці відкриття змусили релігійних мислителів переглядати інтерпретацію Книги Буття, намагаючись узгодити існування вимерлих істот із концепцією божественного творіння. У 1821 році Майкл Фарадей відкрив явище електромагнітного обертання, що стало основою для створення електродвигуна. Це була революція в електромагнетизмі. Хоча сам Фарадей був глибоко релігійною людиною (сандеманіаном), його відкриття сприяли формуванню механістичної картини світу. Сили природи, які раніше вважалися проявами божественної волі, почали розглядатися як чіткі фізичні закони, якими людина може керувати. Хоча головний прорив Жана-Франсуа Шампольйона стався у 1822 році, саме у 1821 році він активно публікував свої перші праці з дешифрування єгипетських ієрогліфів. Це відкрило шлях до розуміння давньоєгипетської релігії, що кинуло виклик винятковості біблійної історії як єдиного джерела знань про стародавній світ. Початок Грецької війни за незалежність (Грецька революція) у 1821 році проти Османської імперії мав потужний релігійний підтекст. Це посилило ідеї християнської солідарності в Європі та водночас дало поштовх націоналізму, який почав замінювати суто релігійну ідентичність національною.

1993 рік – відбулося кілька значущих наукових та археологічних подій, які мали прямий чи опосередкований вплив на системи вірувань, релігієзнавство та світосприйняття. Під час розкопок у Тель-Дані (північ Ізраїлю) було знайдено фрагмент стели з арамейським написом «BYTDWD» («Дім Давида»). Це стало першим позабіблійним археологічним свідченням існування царя Давида як реальної історичної постаті, а не лише міфологічного персонажа, що суттєво підкріпило історичну правдивість Старого Заповіту. Космічний телескоп Габбл (після місії з обслуговування в грудні 1993 року) почав передавати чіткі зображення глибокого космосу. Ці відкриття продовжували змінювати антропоцентричну картину світу, дедалі більше інтегруючи наукові знання про масштаби Всесвіту в сучасні філософські та теологічні системи. Відкриття Гьобеклі-Тепе у 1994 році німецьким археологом Клаусом Шмідтом докорінно змінило уявлення про розвиток людської цивілізації та виникнення релігії. Раніше вважалося, що спочатку виникло землеробство та осілий спосіб життя, а вже потім — організована релігія. Гьобеклі-Тепе довів протилежне: величезний храмовий комплекс був збудований мисливцями-збирачами приблизно 11 000–12 000 років тому, ще до появи сільського господарства. Це свідчить про те, що саме релігійні потреби стали стимулом для об’єднання людей та переходу до осілості. Відсутність слідів постійного проживання безпосередньо біля споруд вказує на те, що Гьобеклі-Тепе був регіональним сакральним центром, куди сходилися різні групи людей для проведення спільних обрядів, що сприяло формуванню спільних соціальних норм.

Цикл Уран/Нептун має велике значення у розумінні природи держави Україна, бо в гороскопі відновленої Незалежності кон’юнкція Уран/Нептун, що сходиться, міститься у 10 домі мети української політичної нації, з якою нація створила державу для себе у 1991 році. Уран і Нептун в цьому гороскопі є управителями 12 дому, на куспіді котрого розташований Місяць у Водолієві. Подивимося, як розгортався символізм циклу Уран/Нептун з моменту утворення держави у 1991,що відбувається з наукою й містикою в Україні зараз і якими є тенденції розвитку цього тандему науки та містики в нашій державі до кінця 21 століття.  

В Україні 1993 рік став частиною активного періоду, коли були легалізовані та стрімкого виникали й розвивалися нові релігійні рухи після відновлення Незалежності. Цей процес супроводжувався переходом від атеїстичної ізоляції до релігійного плюралізму, що докорінно змінило систему вірувань суспільства, впроваджуючи ідеї «New Age» та містицизму. Деструктивне релігійне угруповання “Біле братство”стало символом небезпек релігійного хаосу початку 90-х. У листопаді 1993 року адепти секти на чолі з Мариною Цвігун (Марією Деві Христос) намагаються захопити Софійський собор у Києві, щоб здійснити «самоспалення», це спричиняє масові арешти та великий суспільний резонанс.Загострюється конфлікт між православними церквами. Після створення УПЦ Київського Патріархату у 1992 році, 1993 рік стає часом активної боротьби за парафії, майно та вплив між УПЦ (в єдності з Московським патріархатом), УПЦ КП та УАПЦ. У жовтні 1993 року новим Патріархом УПЦ КП було обрано Володимира (Романюка). У 1993 році в Кам’янці-Подільському релігійним громадам УГКЦ було повернуто приміщення Тринітарського монастиря, що стало символом відновлення традиційних християнських конфесій та їхнього впливу на суспільну мораль і світогляд. На тлі падіння комуністичної ідеології спостерігається масовий інтерес до віри. Окрім традиційних конфесій, в Україні починають активно діяти численні західні місії, протестантські громади та новітні релігійні рухи. Економічна катастрофа (інфляція понад 10 000%) призводить до різкого скорочення державного фінансування театрів, бібліотек та видавництв. Це змушує митців шукати нові форми самовираження та виживання поза державними структурами. 1993 рік став роком появи мобільного зв’язку в Україні (перший дзвінок здійснив Леонід Кравчук), що згодом радикально змінило спосіб поширення інформації та взаємодії в суспільстві.

2009 – 2010 роки – фаза витрат пів секстиля, що зростає, циклу Уран/Нептун. На цій фазі нові ідеї циклу, що виникли у 1993 році, вперше маніфестують себе у проявленому світі. Маніфестації ці дуже тонкі й непомітні, їх важко розпізнати в потоці поді. Значущі події в Україні суттєво змінюють напрямок духовного та релігійно-політичного життя. Новообраний Патріарх Московський Кирил робить перший масштабний візит до України влітку 2009 року. Іде у  Київ, Донецьк, Крим, у Західну частину України, щоб просувати ідею «Русского мира» як спільного духовно-культурного простору, це викликає гостру дискусію в українському суспільстві. Після президентських виборів 2010 року політика підтримки ідеї створення єдиної помісної церкви (зусилля часів В. Ющенка) припиняється через явну прихильність  нової влади на чолі з В. Януковичем до УПЦ Московського патріархату. Це охолоджує прагнення до  діалогу між різними конфесіями та призупиняє діяльність консультативних органів, зокрема Всеукраїнської Ради Церков при Президентові. Попри політичні коливання, рівень довіри до церкви залишається одним із найвищих серед усіх суспільних інститутів (70-80%). Продовжуються процеси повернення культових споруд релігійним громадам та активізації духовної освіти. У 2009–2010 роках спостерігається активна діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), яка є силою, що консолідує, у питаннях суспільної моралі та захисту прав вірян перед державою. Ці зміни сформували передумови для подальших трансформацій у духовній сфері, які згодом вилилися у прагнення до автокефалії та зміцнення національної ідентичності.

2017 – 2019 роки – фаза витрат пів квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун.  Цей період стає етапним для духовного життя України, ознаменувавши перехід від пострадянської моделі самоусвідомлення громадянина України до зміцнення національно-релігійної ідентичності. У грудні 2018 року відбувається собор, на якому створено Православну Церкву України (ПЦУ) шляхом об’єднання УПЦ КП, УАПЦ та частини духовенства УПЦ МП. 6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій вручає Томос про автокефалію ПЦУ, що стає юридичним завершенням процесу виходу українського православ’я з-під прямої канонічної залежності від Москви. Цю подію суспільство оцінює як «акт історичної справедливості» та крок до духовної незалежності від впливу РФ. Після отримання Томосу розпочинається активний процес переходу громад з УПЦ (Московського патріархату) до новоствореної ПЦУ. Приймаються закони, що регулюють порядок зміни підпорядкованості релігійних громад та зобов’язують церкви з центром у країні-агресорі вказувати це у назві. У цей період інститут військового капеланства стає невіддільною частиною духовного життя армії, отримавши законодавче підтвердження своєї ролі в умовах війни. Державна політика спрямована на підтримку україномовного культурного контенту, що стимулює розвиток літератури, кіно та музики як засобів духовної консолідації суспільства. Цінності Майдану продовжують трансформувати святкову культуру та моральні орієнтири молоді, віддаляючи їх від комуністичних чи імперських традицій. Релігійні організації починають активно використовувати цифрові технології для проведення віртуальних літургій та спілкування з паствою у соціальних мережах. Релігійні громади різних конфесій (православні, католики, протестанти, мусульмани) об’єднуються, щоб надавати гуманітарну допомогу переселенцям та пораненим.

2025-2027 роки – фаза витрат секстиля, що зростає, циклу Уран/Нептун. В цей час духовне та культурне життя України зазнає системних трансформацій, зумовлених як адаптацією до тривалого воєнного стану, так і державними стратегіями інтеграції в європейський простір. Ключовою зміною є імплементація закону №8371 про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Станом на початок 2026 року зафіксовано перехід майже 1400 парафій з УПЦ (МП) до Православної церкви України (ПЦУ) протягом 2022–2025 років. Держава посилює контроль за афілійованістю церков з РПЦ, що змушує релігійні громади до остаточного самовизначення. У березні 2025 року уряд ухвалює Стратегію розвитку культури до 2030 року з операційним планом на 2025–2027 роки. Культура та духовність розглядаються як фундамент стійкості нації. Основний фокус спрямовано на психологічну підтримку та розвиток критичного мислення молоді як засіб збереження національної ідентичності в умовах глобалізації. Технологічні зміни 2026 року глибоко інтегруються в духовну сферу. Поширення “повільних ритуалів” та цифрової детоксикації стає частиною способу життя українців. Головним трендом 2026 року стає фокус на внутрішньому комфорті (wellness) замість зовнішньої атрибутики. Використання штучного інтелекту та AR-технологій у навчанні та культурних проєктах змінює спосіб споживання духовного контенту. У 2026 році суспільство демонструє запит на “третє дихання”. Духовне життя стає більш лаконічним, орієнтованим на екологічні звички та свідоме споживання.

2031 – 2033 роки – фаза витрат квінтиля, що зростає, циклу Уран/Нептун

2039-2041 роки – фаза витрат квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун

2051 – 2054 роки – фаза витрат трина, що зростає, циклу Уран/Нептун

2057 – 2060 роки – фаза витрат півтора квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун

2064 – 2066 роки – фаза витрат квіконса, що зростає, циклу Уран/Нептун

2078 – 2081 роки фаза опозиції циклу Уран/Нептун

2095 – 2099 роки фаза прибутків квіконса, що спадає, циклу Уран/Нептун

Серед десяти основних планетарних циклів цикл Нептун/Плутон найтриваліший – 492 роки. Цей цикл – один з трьох циклів класу А: Нептун/Плутон – 492 роки, Уран/Нептун – 172 роки, Уран/Плутон – 127 років. Три цикли класу А задають тон глибинних і нездоланних прагнень людей, ці прагнення еволюційно трансформують цивілізацію. Дивіться, як фази кон’юнкції циклу Нептун/Плутон корелюють з виникненням нових ідей і прагнень людства. 

579 рік до н.е. – світ на порозі «Осьового часу», коли відбуваються радикальні зміни у мисленні. В цей час Фалес Мілетський (бл. 624–548 до н. е.), перший грецький філософ, засновує мілетську школу: його ідея про те, що першоосновою всього є вода, започатковує перехід від міфологічного світогляду до наукового та раціонального. Анаксімандр (бл. 610–546 до н. е.), учень Фалеса, активно розробляє концепцію «апейрону» — нескінченної та невизначеної першоречовини, створює одну з перших карт світу та висуває революційну ідею: Земля вільно перебуває у просторі. Солон (бл. 638–558 до н. е.), афінський законодавець і поет, здійснює реформи в Афінах. Ці реформи закладають фундамент демократії та правової держави і задають напрямок політичному розвитку всієї європейської цивілізації. 

85 рік до н.е. – глибокі потрясіння в античному світі: громадянські війни в Римі, повстання Мітрідата, – формують запит на філософію, яка пояснила б місце людини в хаосі та дала моральні орієнтири. Марк Туллій Цицерон (106–43 рр. до н. е.) дає основи поняття громадянського обов’язку та гуманізму (humanitas), адаптувавши грецьку філософію для масового вжитку римлянами; створює латинську термінологію для понять справедливості та держави – це тисячоліттями впливає на європейську правову думку. Тит Лукрецій Кар (бл. 99–55 рр. до н. е.), епікуреєць, створює поему «Про природу речей» (De rerum natura): пояснює світ через атомізм у своєму прагненні звільнити людей від страху смерті – ця радикальна ідея природного походження світу та відсутності божественного втручання впливає на прагнення людей до особистої свободи та спокою (атараксії) і сьогодні. Посідоній (бл. 135–51 рр. до н. е.), видатний філософ-стоїк, викладає на Родосі: поєднавши стоїцизм із природничими науками, створює цілісну картину всесвіту. Його ідея світової симпатії (все суще взаємопов’язане) та стійкість духу перед долею стає ідеологічною опорою для римської еліти та освічених верств у часи політичної нестабільності й надихає людей і в наші дні. Філодем із Гадари (бл. 110–40 рр. до н. е.), епікуреєць, засновує впливову школу в Італії (Геркуланум), ґрунтуючись на принципах етики, психології та естетики. Його ідея шляху до щастя через дружбу та не участь у політичних інтригах популярна й досі. Ці мислителі перевели цивілізацію від чистої метафізики до практичної етики, що дало змогу людям знайти сенс життя в час великих війн і драматичних змін. 

411- 412 роки – епоха пізньої Античності, коли в інтелектуальному житті християнське богослов’я і неоплатонізм стикаються у протистоянні та шукають синтезу у головних питаннях: якою є природа людини, які мають бути стосунки між церквою й державою. Цивілізація здійснює перехід від античного світогляду до середньовічного. Аврелій Августин (Блаженний) перемагає в дискусії на Карфагенському соборі – це визначає розвиток західної церкви. Гіпатія Олександрійська, математик, астроном і філософ-неоплатонік, очолює платонівську школу в Олександрії та впливає на політику міста. Гіпатія є символом класичної науки й поміркованого неоплатонізму. Кирило Олександрійський, патріарх Олександрії, стає одним із наймогутніших церковних лідерів та теоретиків христології  й переводить цивілізацію від вільної філософської дискусії до жорсткої догматичної централізації. 

904-905 роки – в Європі “темні віки”. Центри наукової та філософської думки існують у Візантії та Ісламському світі, у Західній Європі знання зберігаються переважно в монастирях. Аль-Фарабі (бл. 872–950 рр.), відомий на Сході як «Другий вчитель» (після Арістотеля), об’єднує у своїй філософії вчення Платона, Арістотеля та неоплатонізм. Абу Бакр ар-Разі (865–925 рр.), видатний лікар, філософ-раціоналіст і вчений, очолює лікарні в Реї та Багдаді й вперше впроваджує клінічні спостереження. Аль-Баттані (858–929 рр.), астроном і математик, уточнює довжину сонячного року та значення прецесії земної осі. Абу-ль-Хасан аль-Ашарі (874–936 рр.), теолог, розробляє основи ашаризму (один з головних напрямів сунітського ісламу), намагаючись примирити релігійне одкровення з раціональною логікою. У Києві править Олег Віщий, зміцнюючи державу, він об’єднує племена, йде походом на Константинополь, розширює торгівельні права руських купців – час розквіту й становлення держави. 

1398-1399 роки – цивілізація на межі Середньовіччя та Раннього Відродження, інтелектуальні пошуки. Сплеск народної релігійності – суспільство живе в очікуванні апокаліпсису. В Україні політична нестабільність після битви на Ворсклі. Митрополит Спиридон сприяє поширенню релігійної думки в українсько-білоруських землях Великого князівства Литовського. Політична думка Вітовта (1350 – 1430) щодо створення централізованої держави та взаємодії з Золотою Ордою (особливо після поразки 1399 року на Ворсклі) має величезний вплив на розвиток регіону. Григорій Цамблак (1364 – 1420), церковний письменник та проповідник, збагачуює  інтелектуальну традицію православного світу. Ян Гус (1369 – 1415) читає лекції в Празькому університеті, закладаючи основу для гуситського руху своїми філософсько-релігійними поглядами на справедливість та авторитет церкви. Крістіна Пізанська (1364-1430), перша професійна жінка-письменниця та мислителька середньовічної Європи, активно включається в інтелектуальну дискусію («Спір про Троянду»), відстоюючи права та гідність жінок. В Англії послідовники Джона Вікліфа (помер у 1384) поширюють його ідею реформації церкви та перекладання Біблії народною мовою. Джеффрі Чосер (бл. 1346 – 1400), англійський поет і філософ, автор «Кентерберійських оповідей», закладає фундамент сучасної англійської літератури та гуманістичного погляду на людину. Ібн Хпльдун (1332 – 1406), арабський філософ та історик, автор “Мукаддіма”, закладає основи соціології та філософії історії. 

1891-1892 роки – європейська думка на зламі класичної філософії та раннього модернізму. Карл Маркс вже помер (14 березня 1883 року), проте саме у 1891 сталися події, що визначили поширення та офіційне закріплення його ідеології. На з’їзді Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) в Ерфурті  прийнято нову програму, яка офіційно проголошує марксизм теоретичною основою партії, і робить його панівною ідеологією європейського соціалістичного руху. Фрідріх Енгельс вперше публікує  роботу Маркса, написану ще у 1875 році, у часописі Die Neue Zeit: Маркс виклав ідеї про перехідний період від капіталізму до комунізму та сформулював принцип: «Від кожного за здібностями, кожному за потребами». У 1891 році Енгельс підготував нове німецьке видання праці «Наймана праця і капітал»з уточненими термінами відповідно до пізніших економічних теорій Маркса. На Брюссельському конгресі ІІ Інтернаціоналу (серпень 1891 р.) марксистські ідеї зміцнили свої позиції як фундамент міжнародного робітничого руху. У 1891–1892 роках у Німеччині виходять перші повні зібрання творів Фрідріха Ніцше, що започатковує «культ Ніцше» – його ідеї про «смерть Бога», «надлюдину» та «переоцінку всіх цінностей» починають масово поширюватися Європою. У Франції Анрі Бергсон викладає у Колеж де Франс і працею “Опит про безпосередні дані свідомості” закладає основу інтуїтивізму, виступаючи проти панування механістичного погляду на час і людську психіку. Праці Герберта Спенсера з соціального дарвінізму з концепцією “виживання найпристосованіших” визначають інтелектуальні погляди в Британії та у континентальній Європі. В Російській імперії Володимир Соловйов активно публікує статті про кризу західної цивілізації, просуваючи ідею “всеєденості”. Його ідеї сильно впливають на українську та європейську інтелігенцію. В Україні на початку 1890-х років розвиваються ідеї позитивізму та соціалізму. Михайло Драгоманов в еміграції продовжує розвивати концепцію громадівецького соціалізму та лібералізму. Володимир Лесевич, український позитивіст, активно займається синтезом наукового знання з філософією пізнання. Іван Франко, активно діючи як мислитель-матеріаліст, інтегрує європейські соціальні теорії в український контекст. Період 1891–1892 років став переломним для українського суспільства – це перехід від культурницької діяльності до політичної боротьби. Головна політична подія: “братчики тарасівці” саме у 1891 році створюють свою таємну організацію на могилі Тараса Шевченка в Каневі. Хоча організація була розгромлена поліцією у 1893 році (багатьох членів заарештували), її ідеї лягли в основу перших українських політичних партій, зокрема Революційної української партії (РУП). Ідеї “братчиків” не були поміркованими, на відміну від ідей громадівства, – це були принципово нові ідеї. Ідея повної політичної незалежності України – це вперше. Ідея перебудувати Російську імперію у федерацію вільних народів й надати Україні повну автономію – Україна має бути окремою державою, а не автономією у складі Росії. Ідея визнати Російську імперії окупантом. “Тарасівці” вважали, що соціальні питання можна вирішити лише в суверенній державі, й мали ідею передати землю селянам та захистити права робітників. Ідея духовно й політично об’єднати всі українські землі – “соборність”, єдина, нероздільна Україна від Карпат до Кавказу (саме звідси пізніша фраза “від Сяну по Кавказ”). Ідея обов’язково послуговуватися українською мовою в родині, школі та державних установах. Ідея відмовитися від «зросійщеності» та орієнтуватися на власні національні інтереси. «Тарасівці» обстоювали ідею світської держави та свободи віросповідання. Під впливом М. Драгоманова та І. Франка серед молоді поширюється ідея поєднати національне визволення із соціальною революцією й забезпечити права робітникам і селянам. В Наддніпрянщині панувала жорстка цензура, тож “Українським П’ємонтом” стала Галичина – ідеї національного відродження активно експортувалися з Галичини: угода “Нова ера” як спроба знайти компроміс між українськими діячами Галичини та австрійським урядом з метою отримати культурно-освітні поступки для українців; активне впровадження української мови в освіту та державні установи як головного компоненту української ідентичності, поширення знань з історії України серед широких верств населення. 

Прослідкуймо, як в Україні втілювалися й втілюються зараз ідеї, що виникли під час фази кон’юнкції циклу Нептун/Плутон 1891-1892 років. 

Жовтень 1915 – липень 1918, пік аспекту 1 серпня 1917 – фаза напівсекстилю, що зростає, циклу Нептун/Плутон. На цій фазі ідеали циклу вперше помітно впливають на події у світі, починають розпізнаватися у явищах матеріального світу. Період 1918–1922 років в Україні — це час Української революції та Перших визвольних змагань. 22 січня 1918 року Ухвалено IV Універсал Центральної Ради, який проголосив повну незалежність Української Народної Республіки (УНР). 30 грудня 1922 офіційно створено СРСР, до складу якого увійшла маріонеткова Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Ця подія ознаменувала завершення активної фази визвольних змагань та початок тривалого радянського періоду. 

Листопад 1929 – початок літа 1933 – фаза 45 градусів, зростальний аспект циклу Нептун/Плутон. Це час “колективізації” та Голодоморів. Цей період є однією з найстрашніших сторінок в історії України, що визнана геноцидом українського народу. 

Листопад 1937 – літо 1942 – фаза септиля, що зростає, циклу Нептун/Плутон. Це час Великого терору 1937-1938 в Радянській Україні (масові репресії), приєднання західноукраїнських земель 1939, що розширило УРСР, початок Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, що призвело до нацистської окупації, падіння Києва у 1941 та тяжких боїв, коли українці воювали в арміях по обидва боки протистояння, а на українській землі у величезній кількості гинули люди.  

1942 – 2035 – фаза точного секстилю, що зростає, 2035- 2050 фаза секстилю, що зростає, з широким орбом циклу Нептун/Плутон. На цій фазі реальні ідеї та ідеали циклу все більш інтенсивно інтегруються в основний патерн повсякденного життя. Таким чином, процес втілення основної ідеї циклу – зникнення Російської імперії та звільнення від влади Росії колишніх радянських республік набуває чітких матеріальних форм. Мислителі переконуються, що цей процес неможливо зупинити чи змусити розвиватися у зворотньому напрямку.

Період 1942-1991 років в Україні – це час Другої світової війни, перебування України як УРСР у складі СРСР. Це був період боротьби за виживання, національного спротиву та прагнення до самостійності, який логічно завершився наприкінці 1991-го, коли Україна знову стала юридично незалежною державою.

Період 1991-2014 років в Україні – це час формальної незалежності, коли ми мали лише одного Президента, що впроваджував в життя ідею самостійної незалежної України. Весь цей час Росія робила конкретні дії з метою зберегти вплив на Україну: потужно фінансувала проросійські сили та чинила економічний тиск, і зрештою здійснила відкриту агресію у 2014 році після Революції Гідності, анексією Криму та початком війни на Донбасі. 20 лютого 2014 року вважається офіційною датою початку російської агресії проти України, що стало ескалацією конфлікту, який тривав з 1991 року. У 2019 сталася подія, що має чіткий геополітичний смисл: Євроатлантичний вибір України – у Конституції України було закріплено незворотність курсу на членство в ЄС та НАТО.

2014-2022 – Гібридна війна: Конфлікт тривав у форматі бойових дій на східних землях України, йшли торгівельні й «газові війни», велася інформаційна війна. 24 лютого 2022 Росія розпочала повномасштабне вторгнення, що перевело відносини між Україною й Росією у стан повномасштабної війни та призвело до розриву дипломатичних відносин.

2022-2026 – Війна на виснаження: Україна, спираючись на міжнародну підтримку, веде оборонну війну, одночасно прагнучи до інтеграції в ЄС та НАТО, а Росія продовжує спроби знищити українську державність. Це екзистенційна війна.  Українці ведуть в ній боротьбу за саме своє існування: за існування української нації, українського народу, за власну самостійну незалежну державу як прихисток для українців. За оцінками експертів, це війна, де два ворожих народи претендують на одну й ту саму територію, де агресор прагне знищити українство як таке: вбити людей, викрасти й русифікувати дітей, захопити території, перетворивши чоловіків, які там залишилися, на солдатів своєї армії; переселити людей з українських територій, які там жили, до Сибіру.

Це не війна за територію чи за владу над підкореним народом. Мета Росії – знищити українство. Росія не дає нам права на саме буття: для русскіх українців не існує – русскіє заперечують наш світогляд (садок вишневий коло хати), наш спосіб життя (свобода, повага до особистості), вони нищать наші музеї, пам’ятки архітектури, мистецтво й книжки, заперечують нашу мову. В екзістенційних війнах можливе тимчасове припинення бойових дій через виснаження сторін, але бойові дії відновлюються знову, бо агресор бачить смисл свого існування в цій війні. Для українців ця війна – етап втілення ідеї “братчиків тарасівців” про знищення Російської імперії та створення самостійних незалежних держав поневоленими Російською імперіює народами. Тож, історія на нашому боці. Війна завершиться зникненням Російської імперії. Коли? Я вважаю, що на фазі секстилю, що зростає, циклу Нептун/Плутон – до 2050 року. Бо на фазі квадратури, що зростає, цього циклу людство переживатиме гостру кризу ідей, що виникли у 1891-1892 роках: імперія зникла – і одразу ж постали такі страшні й величезні виклики, які годі й уявити. Криза така пов’язана з тим, що ідеї втілюються у неготовому для їх втілення матеріальному середовищі. В такий спосіб ідеї проходить випробування реальністю. Водночас у носіїв ідеї в цей час є величезна рішучість, сила, пристрасть подолати всі перешкоди й відповісти на виклики земного світу. Криза має бути подолана, щоб провідні ідеї циклу здійснилися, щоб ідея розквітла в матеріальному світі під час фази трину, що зростає, яка настане після фази кризи. Коли буде ця криза? 2050-ті – 2060-ті роки. Що конкретно відбуватиметься? Цього жоден астролог вам не скаже – астрологія прогнозує суто на рівні якостей сюжету, а прогнозів на предметному рівні не робить – це парафія художників і поетів. Якщо хочете уявити, що там у нас в Україні на предметному рівні може відбуватися у майбутньому у 2070-ті-2080-ті роки, то купіть трилогію Юрія Щербака (народився 12 жовтня 1934 року в Києві) “«ЧАС»: «Час смертохристів», «Час великої гри» та «Час тирана. Прозріння 2084 року» – це політичні трилери про майбутнє України та світу, написані видатним українським письменником, дипломатом, громадським діячем, науковцем, лікарем-епідеміологом. Жанр трилогії – поєднання фантастики, детектива та пророцтва на основі аналізу міжнародних відносин.

Слава Україні! Україна або смерть!

Валерій Залужний у Фейсбуці 9 січня 2026: “Росія не готується до завершення війни, вона готується до тривалого протистояння. Ми бачимо інтенсивну війну на виснаження з шаленим науково-технічним прогресом. І обстріли минулої ночі – чергове тому підтвердження. У цій війні неможливо вистояти без розвитку інновацій та технологій. І тільки у тісній співпраці з західними партнерами. Щоб зупинити смерті та позбавити ворога бажання знову воювати. Співчуття всім, хто втратив рідних та близьких”.

Що відбувається? Зараз точна фаза зростального трину циклу Плутон/Уран. І транзитний Плутон зараз на Сатурні України, а транзитний Уран зараз у квадратурі до стеліуму ретро Венера/ретро Меркурій/Юпітер/Сонце в гороскопі України. Транзитний Плутон в 11 домі сфери парламенту і наукових колективів, а транзитний Уран у 2 домі сфери цінностей і природних ресурсів в гороскопі України. Транзит Плутона у Водолієві лише розпочався з конʼюнкцією з Сатурном в гороскопі України. Попереду у нас транзит Плутона по Місяцю в гороскопі України, який активізує як натальну опозицію Місяць – стеліум Венера ретро/Меркурій ретро/Юпітер/Сонце, так і натальну квадратуру Місяць-Плутон. Для вищих планет і для Сатурна дія транзитного аспекту до світил розпочинається з інгресії до знаку і завершується виходом зі знаку. 

Це означає, що ідея штучного інтелекту і передових наукових технологій, яка зародилася у 1960-1968 роках, зараз, пройшовши через гостру кризу втілення в матеріальному світі в період 2013-2017 років, стрімко втілюється в життя. І ми, українці, наша держава, наша країна є історичним майданчиком, на якому розгортається зараз головна драма кризи чергової технічної революції. Це сталося тому, що у 2008 році правитель Росії Володимир Путін розпочав війну в Європі атакою на Грузію з метою відродити Російську Імперію після розпаду СРСР у 1991 році. Транзит Плутона по Сатурну України є символом того, що інституція парламентаризму в Україні була зруйнована у 2019 році та не відновлена досі – відсторонений нещодавно від формальної посади Єрмак як фаворит Президента продовжує вгадувати бажання Президента і виконувати його забаганки, а створена ним на місці зруйнованого парламенту владна вертикаль працює.Тож, для населення України глибоко трансформуючі драматичні події лише починаються – точна кон’юнкція в період 2037-2041, а далі – точні опозиції до всіх планет стеліуму по черзі аж до 2046 року включно. Означає це ось що: народ або весь мобілізується заради протидіяти смертельній загрозі з боку московської орди – або весь зникне з території України, залишившись лише в памʼяті та в тих, хто в інших країнах вважатиме себе українцями. Натальний же аспект квадратури Місяць/Плутон в гороскопі України свідчить про те, що українці просто не здатні скоритися ворогові, протидіють несамовито заради своєї культури й домівки, стоятимуть до кінця: або перемога – або смерть. Транзитний Уран зараз у квадратурі до стеліуму ретро Венера/ретро Меркурій/Юпітер/Сонце в гороскопі України означає, що події, які відбуваються у структурах державної влади, в інших владних структурах України, в середовищі українських еліт, змушують до прогресивних реформ у сфері цінностей і ресурсів України. Наприклад, доведеться під тиском несподіваних карколомних подій планетарного рівня вкладати величезні кошти не в будівництво доріг, чим пишався Президент Зеленський напередодні повномасштабного вторгнення путінців до України, а у сферу розвитку науки й передових технологій, у виробництво новітньої зброї, витрачати великі кошти на зарплати для військових і матеріальне забезпечення Збройних сил в цілому, на сферу тонкої точної інтелектуальної праці, на сферу початкової освіти та охорони здоров’я. Доведеться визнати малий і середній бізнес великою цінністю й провести реформи з метою створити гідні умови для підприємців. Оскільки парламентаризм у нас зруйновано у 2019, а всі рішення Президент, якого нарід обрав на виборах саме за те, що він нічого не тямить у політиці, економіці й науці, приймає одноосібно, то на цих транзитах на українців чатує низка настільки карколомних і драматичних подій, що я навіть не писатиму: «Пристебніть ремені безпеки», – розумні давно пристебнуті, а нерозумні не встигнуть збагнути, що я їм тут раджу. Ні, це не значить, що московити нас окупують. Це ж звичайна рутина вже – намагання московитів нас окупувати. Вони це роблять вже тринадцятий рік. Багато окупували? Що ж такого може статися з московитами, що вони нас раптом окупують у 2026 році? Марсіани їм грошей дадуть на зброю і військо? Але що ж ще може бути більш карколомного за окупацію? Ну, наприклад, абсолютно несподіване для пересічного громадянина, котрий постійно очікує миру за два-три тижні, ось-ось має бути, – відкриття того факту, що європейські держави витурили зі своїх територій українців призовного віку, а в Україні їх той же час змусили служити у війську. Та багато чого ще карколомного буде для тих, хто досі не цікавиться політикою й очікує, що “великі дядьки” все за нього на його особисту користь порішають.

Що буде в результаті? Плутон у нас в гороскопі управитель 8 дому допомоги з боку інших в маргінальній ситуації, а Уран – управитель 12 дому позбавлення залежностей і містифікацій, а Сонце у нас управитель 6 дому військової служби. Тож, карколомні драматичні події, що зараз відбуваються у нас у сфері парламентаризму, сфері ресурсів і цінностей, сфері військової служби й тонкої точної інтелектуальної праці, призведуть до того, що ми отримаємо допомогу з боку інших держав і викриємо брехню, яка робить нас залежними й хворими, як короля Теодена робили немічним і хворим нашіптування Грими Солодкоязикого в трилогії Джона Р. Р. Толкіна «Володар перснів». Ми, громадяни України не лише за паспортом, як і король Теоден, скинемо з себе чари навіювання, швидко одужаємо, взявшись за свій королівський меч, вдягнемо рицарські обладунки, позбудемося Гримо Червеуста – і встанемо на захист своєї землі, й житимемо, доки ворог не згине.  І за великим рахунком це позначиться і на персоні Президента та на всіх творчих персонах нації, що є компетентними та відповідальними в таких сферах: державна і військова служба, охорона здоровʼя, тонка точна інтелектуальна робота, початкова освіта, малий і середній бізнес, робочі інструменти, домашні тварини, повсякденні побутові заняття.