Замітки на теми принципів планет
Історія людства напрацювала дві моделі культури: персоно-центричну та соціо-центричну. Персоно-центрична модель суспільного життя така: людина є найвищою цінністю у суспільстві – в родині, в групі, в державі. Соціо-центрична модель – це такі правила життя, за якими окрема людина не є для суспільства цінністю.
Я досліджую гороскоп України з 24 серпня 1991 року. В цей день у радянській програмі «Время», як завжди, ввечері на весь радянський світ було оголошено про Незалежність України.
Сонце у Левові. Серпень. Коли я жила з батьками, це був час подорожей до моря. 24 дні подорожей: море, пляж, екскурсії мальовничими куточками, музеї, дивна їжа… Моя любов до стилю бохо – це з дитинства. Це смак тих подорожей і безтурботних веселощів, безмежної творчості та гри. Особливе задоволення – шити боховські строї самостійно. Бошо-шик завжди […]
Я належу до тих людей, у яких періодично пересихає джерело власних прибутків. Я починаю шукати нове. І переходжу до режиму економії ресурсів на важкій довготривалій дистанції. Економити можна на всьому.
В УРСР щоб бути модною і стильною людиною, достатньо було того, щоб одяг та аксесуари були імпортні. Або пошиті в гарний спосіб із імпортної тканини за зразками каталогу ОТТО або Neckermann. На те, щоб речі були компліментарні одна до одної за принципом стилю, практично ніхто не звертав уваги.
Людина порівнює себе із тими, кому вона заздрить. І через це вона незадоволена власним життям. Незадоволена собою. Незадоволена тим, що у неї є. Я би сказала: «Не варто порівнювати себе ні з ким. Бо у цьому немає сенсу. Бо всі люди різні, унікальні.
У мене троє дорослих дітей. Двоє синів і дочка. Вони всі троє до біса гарні зовні. Вони фізично прекрасні й здорові. Кожен із них майстер своєї справи. Їх помічають. Про них говорять. І може так виглядати, що я добра матір. Що я щось тямлю у виховані дітей.
“Наша Таня громко плачет, Уронила в речку мячик. Тише, Танечка, не плачь, Не утонет в речке мяч”. Або: “Зайку бросила хозяйка. Под дождем остался зайка. Со скамейки слезть не мог, Весь до ниточки промок”. Віршики мого далекого дитинства початку 60-тих минулого сторіччя.
У Фісбуці оце пишуть на захист консервації. Мовляв, зима прийде, треба ж буде щось їсти. У супермаркетах та на ринку взимку повно всіляких свіжих овочів та фруктів. Якщо влітку і варто опікуватися тим, щоб було що їсти взимку, то це має бути опікування джерелом власного прибутку. Якщо влітку витрачати час не на консервацію, а на […]
Я і мої тренери У спортклубі з тренеркою У грудні 1985 я захворіла на якусь злісну форму вірусного гепатиту. І місяць пролежала в ізоляторі. А коли виписали з лікарні, я важила у кросівках, джинсах і махровому халаті 48 кг (мій зріст 165 см). Я ходила зігнутою, бо у правому боці щось виперло і дуже боліло, […]