Замітки на теми принципів планет
Відпочивати, щоб працювати. Або працювати заради відпочинку. Це дві принципово різні життєві позиції. Я беру коротенький відпочинок кожні 50 хвилин роботи за компом. 10 -15 хвилин активного пересування по хаті: вийняти посуд із посудомийки, розкласти по шафках.
Хто ніколи не пробував γυμνάσιον, не розуміють, навіщо ходити до спортзалу, щоб тягати штангу, коли можна сапати буряки на городі або класти цеглу на будівництві. Але, як каже мій тренер, ми ж не вантажники. Тобто справа геть не в тому, щоб якесь важке одоробло з одного місця в інше пересунути. А у гамі почуттів та […]
Є такі люди, які позиціюють себе поза політикою. Тому часто роблять абсолютно аморальні вчинки. І щиро не розуміють, що тут аморального. Так отримала пропозицію від старого товариша підписатися на цікаву блогерку.
Я завжди любила наряджатися. Журнали мод, шиття, плетіння, прикраси, сумки, взуття, косметика, парфуми, панчохи, білизна з мережива – все це моє кохання, любов та пристрасть із дитинства. Але моє життя таке, що у зовнішньому світі весь час є щось, що прагне завадити мені наряджатися.
Колись у мене на сайті була довжелезна анкета для тих, хто хотів замовити консультацію. Низка хитрих запитань, щоб зрозуміти світогляд людини, її систему цінностей, ставлення до науки та віри, належність до культури. Хтось відповідав докладно. Хтось обмежувався коротенькими формальними відписками пустопорожніх слів.
Коли вивчала у Школі Подводного “Комунікатику та Вищі Архетипи”, в темі “Діадичний архетип” було завдання на перевірку адекватності. Треба було взяти одну зі своїх реальних важливих життєвих задач і по пунктах описати всі можливі чинники зовнішнього впливу, які супроводжуватимуть її втілення.
Доводилося чути аргумент на користь російської в Україні: “Я думаю на русском языке”. Зрозуміло, що йдеться про внутрішній діалог: людина подумки розмовляє сама з собою чи з якоюсь персоною, чи з колективом, чи з богами, чи з уявними персонажами тощо.
Телефонує мені вчора колишня однокласниця. Зараз на державній службі, чиновниця високого рангу. Телефонує вона зрідка, коли треба щось конкретне дізнатися. Дізналася. І почала розповідати про своїх дітей. Які у них величезні досягнення. Діти живуть за кордоном, в одній із країн Європи. Працюють.
Був у мене такий випадок в Екваторіальній Гвінеї. У перші кілька днів як прилетіла облаштовувала помешкання за власним смаком. Покликала чоловіка, що виконував обов’язки служника на віллі.
– Чому твої прогнози збуваються? – Я примушую клієнтів здійснювати мої прогнози. – А як же Євро Майдан? – Так отож.