Зараз вояки повертаються з АТО до цивільного життя. І дехто заперечує у себе наявність постравматичного синдрому. Мовляв, там, на війні, було справжнє життя, справжні люди, а це ви тут всі ненормальні, це у вас щось із головою, а я цілком нормальний. Ця позиція і є проявом постравматичного синдрому.
Я повернулася з Африки (жила там вкупі біля 3 років) влітку 2005. Лише торік, у 2015, повною мірою усвідомила, що маю постравматичний синдром. І лише торік почала свідомо повертати себе до життя в Україні конкретними практичними діями. 10 років “переварювання” важких емоційних вражень. Чи не забагато? Я навіть не здогадувалася, що маю той синдром. Навпаки, мені здавалося, що я цілком нормально адаптувалася до повернення в Україну.
Недаремно у Нью-Йорку академічна година психотерапевта коштує 375 дол. Корисна робота. Краще заплатити психологу за кілька годин лікування психотравми, ніж 10 років сидіти сам на сам із власним внутрішнім світом, ігноруючи можливості досягти чогось у зовнішньому.
Коментарів немає