– Добрый день! Я рассчитываю натальную карту на 24.08.1991, 21:16 (18:16 Гринвича), но она отличается от Вашей карты. Углы находятся в тех же градусах, а дома смещены вперед. Куспиды 6-го и 12-го домов попадают в 3-й градус Девы и Рыб соответственно. Таким образом, Луна находится в 11-м доме, а стеллиум Солнце-Меркурий-Юпитер-Венера в 5-м.
Как Вы это объясните?
– Добрый вечер, имярек!
Объяснение очень простое. Если не найдете его самостоятельно, то попробуйте задать этот вопрос мне еще раз, но сделайте это вежливо.
С уважением Ольга Иванец
Що не так із цим проханням у листі від незнайомої людини? Це прохання висловлене наказним тоном – так, ніби я є підлеглою цією людини, а вони – моїм строгим керівником, який вловив мене на неякісному виконанні роботи і викликав до свого кабінету, щоб покарати. Збільшує рівень агресивності те, що лист починається привітанням без звернення на ім’я – це висловлення неповаги. Для людини немає нічого приємнішого ніж те, що до неї звертаються на ім’я: це означає, що в людині той, хто звертається, бачить особистість, індивідуальність, а не безлику говорящу двоногу істоту, яка є не більш ніж функція вдоволення якихось соціальних потреб для інших. Тож, якщо ви маєте намір знецінити когось, то зверніться до нього, не називаючи на ім’я: “Гей, як там тебе, забув, як звати, подь сюди!”. Або назвіть її на інше ім’я замість справжнього. Людина відчуватиме приниження, запам’ятає це відчуття – і завжди, коли бачитиме вас, відчуватиме вас як ворога і колись таки помститься. Надагресивним цей лист через те, що він завершується наказом, що виражений не в активній формі, а в пасивній. Активна форма: “Дай мені пояснення!” – передбачає два варіанти відповіді: “так, даю” – або “ні, не дам”. Пасивна ж форма наказу “Як ти це поясниш?” у даному випадку є більш агресивною на відміну від активної, бо не залишає мені вибору, до мене звертаються так, ніби я не маю права відмовитися давати пояснення, повинна пояснювати за будь-яких обставин. Дописувач нав’язує мені роль, не питаючи мене, чи хочу я її прийняти. Цей лист – типова маніпуляції: тут мені нав’язується почуття провини за те, що я нібито зробила помилку у розрахунках, скоїла якусь дурню. Якщо я відчую провину, я почну виправдовуватися у будь-якому разі, незалежно від того, є помилка в моїх розрахунках чи її немає. Ну, і останній фактор, що додає агресивності цьому листі, – в кінці немає формального висловлення поваги “З повагою ім’ярек”.
Як реагувати на прохання, що висловлене тоном наказу у хамській манері? Перш за все, ви маєте дати опоненту зрозуміти, що ви зрозуміли, чого він від вас хоче. У даному випадку він хоче пояснення, і ви маєте сказати: “Пояснення у мене є, воно дуже просте” А далі ви маєте сказати опоненту, що вас не влаштовує, в який спосіб він висловлює прохання до вас, показати йому, що на його умовах ви не будете з ним спілкуватися, і висунути власні умови: “Якщо ви не знайдете пояснення самостійно, то спробуйте поставити запитання мені знову, але зробіть це ввічливо”. Зверніть увагу на те, що я починаю і завершую свій лист-відповідь із дотриманням форм ввічливості: звертаюся на ім’я а підписуюся “З повагою Ольга Іванець”. Чому це важливо – зберігати модальність ввічливості? Бо в такий спосіб ви демонструєте опонентові, що залишаєтеся собою, не маєте наміру підлаштовуватися під нього, залишаєтеся панувати на власній території і не пускаєте на неї агресора з його правилами життя.
Друзі, ввічливість – грандіозне досягнення цивілізації – це спосіб уникнути конфлікту, спосіб зберігати мир. Захищайте це досягнення у будь-якій ситуації, не дайте хаосу перемогти Космос.
Коментарів немає