Страх недобитків

У 1992 я на писала на дзеркалі у туалетній кімнаті своєї нової квартири слова А.П.Чехова: “Всю жизнь я по капле выдавливал из себя раба”. Скільки разів на день ти підходиш вимити руки, стільки разів твої очі нагадують тобі, чим ти займаєшся в житті: вичавлюєш із себе раба. Сьогодні, після виборів 2010 і виборів 2019 я розумію, що точнішим для мене гаслом було б інше. Рабом я не була ані за советів, ані після, ніколи не була рабом, таке виховання. Я була нащадком недобитків, як казали совецькі люди про нас. Тому мій девіз такий: “Все життя я тільки те й роблю, що по краплі вичавлюю з себе страх недобитків”. Страх, що вони, прості люди, побачать мене і вб’ють, як вбили у 1919 і у 1937 моїх предків по маминій лінії, як вбили й заморили голодом предків по татовій. Мій страх не виглядати рабом в оточенні рабів.