Улюбленою забавкою в часи навчання в школі 1977-1980 у нас із подругою Вітою була гра в конструювання слів і зі слів. Кожна мова має модель, і за цією моделлю ти можеш на власний розсуд створювати нові слова, словосполучення, речення. От ми і створювали в межах моделі російської мови, бо в УРСР дівчата з хорошої родини мусили досконало знати російську. Вибір, звісно, був, але нам у 13 років про нього відомо не було.
Після закінчення школи я вступила на філологічний факультет педагогічного інституту в Кіровограді (нинішній Кропивницький), на російське відділення, звісно, куди ж іще. Я займалася альпінізмом і лазінням по скелях, і знала купу бардівських пісень – городський фольклор, в якому автори бавилися зі словами і словосполученнями, як ми з подружкою в школі. На четвертому курсі я написала курсову роботу з морфології у доктора Серебрякова “Авторські неологізми в совецькій поезії ХХ століття”. Блискуча, кажуть, робота була.
Навесні 2000 мій товариш, чаклун, подарував мені на активізацію процесу моєї самореалізації магічну фігурку звіздаря, зіркогляда, зірколюба, зорезнавця, зоревіда: “Ось, зробив для тебе – ти ж астролог”. Астролог був зображений сивочолим чоловіком із довгою білою бородою і довгим сивим волоссям, вбраний він був у довжелеззну синю мантію зі срібними і золотими зірками та у традиційний для відьом гостроверхий капелюх із широкими полями. В руці він тримав посох, на який спирався, другою рукою він вказував у небо, а вся його постать в цей час стрімко і впевнено рухалась кудись вперед до невідомої цілі. Фігурка ця стояла у мене кілька тижнів на моніторі, і якось я помітила, що вона мене дратує. Я зателефонувала чаклуну і попросила: “Будь ласка, забери у мене того звіздаря або зроби його у вигляді звіздарки – я же ж дівчинка, я не маю наміру заради занять астрологією змінювати стать”. “Ага! Зрозуміло!” – відповів чаклун і зробив мені середньовічну принцесу з усіма атрибутами заможного щасливого життя в мирі й коханні, сповненого авантюрних пригод зі щасливим епілогом.
У 2014 році я зробила українську версію свого сайту, яка називається “Астрологиня Ольга Іванець”. Ну, ви зрозуміли, чому.
Пісня Вадима Єгорова, 1981
Коментарів немає