От скучно жити, коли сумлінно вивчала філологію та маєш гарну пам’ять, – щойно щось цікаве в житті починає відбуватися, як мозок – бац! – вже видає тобі літературний твір із цим сюжетом. Ну, жодних тобі страждань і мук у питаннях: “Ой, що ж це робиться?!”
Вчора чоловік, задумливо:
– Мені сказали, що раніше я був веселий, а тепер сумний.
Я: – То жінка тобі сказала?
Чоловік: – Так, то була жінка.
І мій мозок одразу ж:
– О!
Мальвіна підходить до ридаючого Незнайки, кладе йому руки на плечі й пестить його.
Мальвіна: – Давайте уйдьом отсюда, я вас прошу. Уйдьом і будем щщасліви.
Незнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б’є головою в стіну і ридає ще громче.
Мальвіна: – Ну-ну, не надо. Она вас не стоит. Не надо, хорошій мой! (ігриво) Ато еслі ви не перестанєте, то я тоже заплачу. Відь ви не хотіте етого?
Відповіддю їй служать удари головою об стінку.
Синеглазка, ікаючи: – Вже всю штукатурку оббив, підарас.
Коментарів немає