Ідеї, міфи, оповідання, цінності як основа цивілізації

“Людство живе біологічно, укорінившися в своїх землянках, полює, ловить рибу, вживає харчі, продукує дітей. І раптом в городі, в місті виникає щось навколо ідей, цінностей, які надбудовуються над біологією. Тут вперше виникає рівень усвідомлення, зовсім інший: людьми починає керувати не лише біологічний стимул, не лише приземлені цілі, але й геть інші начала – політика і релігія, ідеї. Ці ідеї – де вони існують? В оповіданнях, розповідях. Еліти розповідають історії. Переповідаючи історії, еліти у цих розповідях дають перші способи описання, в які город і цивілізація вбудовуються. Без історій немає цивілізацій. Розповідаючи міфи, тобто, історії про богів, історії про героїв, ми створюємо перші пояснювальні схеми. Створюється та модель, в якій ми діємо досі: храм, політична система, розповідання міфів, створення головних символів ідей та історій з того часу відтворюється на інших рівнях, але модель та сама. У ХХІ сторіччі модель та сама, що й у перших городах Месопотамії. Лише замість пояснювальних моделей не міфічні оповідання, а, скажемо, наукові концепції, філософські теорії та тому подібне. Але в принципі діяльність та сама. На рівні теорій діє свідомість, на рівні історій, описів і символьних систем, цінностей діє те саме – діє усвідомленість. Щойно ми позбавляємося цього – ми одразу потрапляємо в світ ось цих поселень і починаємо жити біологічним життям. Те, що робить нас свідомими, – це знову підніматися на рівень ідей і цінностей. Те, що створила цивілізація тоді, 4-5 тисячоліть до Різдва Христова, приблизно тоді виникають ті городи. Тому в городах Месопотамії храм – осередок кожного міста, це його центр. Еліти храмові та початкові династії царів – це головні еліти, що забезпечують оповідання та ті ідеї, що зорганізовують нас. Це діє як в історії, так і в житті кожного з нас. Наскільки ми можемо жити ідеями, наскільки наше життя біологічне ми перебудовуємо за зразком якихось головних ідей, цілей, цінностей? От якщо цього немає, тоді ми розтікаємося у біологію знову. Якщо ми це формулюємо для себе, виражаємо, себто, створюємо знання в собі, – це процес творчого створення сенсів, – тоді й життя плине зовсім в інший спосіб. Примітивні мисливці й рибалки, що живуть у своїх землянках, повністю врослі у фізичний світ, у навколишнє середовище – і цивілізація, що піднімається над цим. Храм будується на верхівці пагорбу. Навколо храму виникає складна система городів. Городи потребують дуже складної системи упорядкування навколо історій, ідей, символів, тих цілей, що поставлені, не біологічних. Те, що надихає, те, що надає сили, те, що дає вектор розвитку цивілізації. От без цього ми знову опускаємося на цей (біологічний) рівень. І проблема в тому, що сучасні концепції свідомості, сучасні концепції людини намагаються нас знову помістити до оцих землянок і говорити, що ось це для нас є головним: “Пам’ятайте, що це і є реальність. Всі ці ідеї, всі ці оповідання, міфічні історії – це все ілюзія, це все не важливо. А важливо лише те, що у вас є тіло, ви вросли в цю землю і ви забезпечуєте свої біологічні потреби. Це базис, що визначає все”. Але давні цивілізації не знали сучасного природознавства і вони вважали, що буття визначають ідеї та цінності, які спочатку цими елітами й передаються їх підданим на різних рівнях. Перечитайте ще раз історію виникнення цивілізацій. Тобто, мова йде про ту саму модель, і я навів цей приклад для розуміння свідомості у Фіхте. Це діяльність, яка раптом перемикається: вона тече, вона є, але коли ми розуміємо, як вона діє, ми виходимо на інший рівень”.
Андрій Баумейстер: Метафизика сознания. Созерцание сознания: скрытая энергия мышления. 6/14. 20 червня 2018