Вже більше року обговорюється, що б його намалювати на стіні Обласного Художнього Музею у Кро. “Як неодноразово повідомлялося раніше проведення конкурсу подовжено (і у зв’язку з плагіатом і низьким рівнем виконання окремих робіт, і незавершенням ремонтних робіт пам’ятки-архітектури)… та все ж пропозиції ще отримуємо і обговорення різноманітних варіантів ескізів триває. Сьогодні переглядали ескізи надані ще на конкурс та розглянули пропозицію висунуту Ольга Степанова на сторінці Конкурс стінопису – Мурал-арт на КОХМ щодо можливості розміщення на стіні музею однієї із робіт відомого у нашому місті та далеко за його межами художника, яскравого представника наївного мистецтва Андрія Ліпатова (1960 – 2010). …Запрошуємо долучатися до обговорення!”
Запропонували на вибір. Все в такому дусі:
На малюнках Ліпатова – архаїка. Тема потворного малюнка, що пропонувався перед цим, теж тема архаїки:
Нещодавно в “Гречці” писали про враження митців, що знімають зараз фільму у Кро: люди делікатно пояснили, що у нашому місті культурна атмосфера початку 90-тих минулого сторіччя, навіть декорацій не треба. Якщо говорити прямо, у нас несучасне місто, провінційне, позбавлене будь-чого креативного. І з коментів видно, що населенню саме це й треба: у самісінькому центрі має бути мурал, що зображує фантазії мого однолітка, що помер у 2010, про життя цього міста за царату. Архаїка як ідеал. Місто, у якого немає майбутнього в сучасному світі.
На початку 90-тих минулого сторіччя по вул. Луначарського ( нині Чорновола) на розі біля воріт стадіону відкрився, як тоді казали, бар “Камелія”. В інтер’єрі на стінах висіли прикольні картини молодого місцевого живописьця, на той час до біса креативні картини – Андрія Ліпатова. Картини в іронічній формі зображали уявлення радянської людини про те, як у Кіровограді жилося людям до появи на цих теренах більшовиків. На початку 90-тих на тлі Гласності фантазувати про ідеальні картинки минулого було модно. Багато хто фантазував про своє дворянське походження. Всі захоплювалися мріями про прекрасні добільшовицькі часи. Картини Ліпатова подобалися саме тим, що були співзвучні популярним настроям. Прикольно, що через 30 років культурне життя в цьому місці визначають люди, що мислять у категоріях горбачовської доби.
Коментарів немає