Михайло Кучерак: – Надибав сторінку психолога, психотерапевта, тренера з вирішення сімейних проблем і не-знаю-ще-які-там-регалії. Пише про себе:
“Я вышла замуж в 18 лет . С тех пор меня было 4 развода и 5 мужей (считая гражданский брак). были отношения с мошенником – альфонсом, военным, рэппером , младше меня на 11 лет, старше меня на 12 лет … Короче – опыт есть)) Житейский…”
Як часто нас обіцяють зробити щасливими отакі “психотерапевти”, нездатні самі побудувати ніякі стосунки?!
Чи справа у грошах? ?
Ольга Іванець: – Здатність вибудовувати стосунки мало кому дається при народженні від природи. Цим речам доводиться навчатися. Люди, що здатні прищепити собі холеру, щоб дослідити її як явище, якщо не загинуть, дійсно винайдуть і спосіб її лікування. Хірурги, психотерапевти – це саме такі люди. Зазвичай їх життєвий досвід дуже важкий: травми, важкі захворювання, незворотні втрати, банкрутства. Тож психотерапевт із великим досвідом подолання кризових ситуацій – це цілком природно. Важливо, щоб до цього всього була ще й якісна освіта.
Ольга Щербак: – Оце самопожертва задля науки! ?
Ольга Іванець – Ви не повірите: деяким людям важливо досліджувати життя.
Ольга Щербак: – Чому не повірю. Повірю. Тільки вважаю, що в подібний спосіб його досліджувати не варто. Все ж, воно дається лише раз. Вступати в стосунки задля того, щоб когось дослідити не є здоровим, та й “дослідження” буде дуже неточним, адже люди вступають в них із яких завгодно мотивів, але 100% не з науковою метою. Це як розробляти план гасіння пожежі хімреактивів по досвіду із сухим займанням сухого листя. 😉
Ольга Іванець: – Я бачу, А.П.Чехов – не ваш кумир.
Ольга Щербак: – Ні, не оцінила я його. =) Над “Кінським прізвищем” трішки сплакнула від реготу, а так не дуже його творчість зайшла мені.
Ольга Іванець: – Так отож.
Ольга Щербак: – Просто, я не думаю, що психолог має виставляти власний життєвий досвід, як частину резюме. На мою думку, завдання психолога підштовхнути пацієнта до самостійного вирішення своїх проблем, так, як це підійде саме йому (що і виясняється у процесі роботи з ним). Бо якщо він підсуне пацієнту готовий якийсь сценарій, то з досить високою імовірністю, останній у якийсь момент скаже, що, мовляв, я так не хотів робити, то все психолог мене заставив, а я взагалі по-іншому б усе вирішив і все було б набагато краще, а ніж зараз. Ну, це моє бачення. =)
Ольга Іванець: – “Пише про себе:
“Я вышла замуж в 18 лет . С тех пор меня было 4 развода и 5 мужей (считая гражданский брак). были отношения с мошенником – альфонсом, военным, рэппером , младше меня на 11 лет, старше меня на 12 лет …”, – чому ви вирішили, що якщо психолог відверто розповість про себе, то він в такий спосіб “підсуне пацієнту готовий якийсь сценарій”? Оповідання про себе – це лише міф, а міф нічого не нав’язує – така його природа.
Ольга Щербак: – Навіщо дана інформація? Як вона допоможе пацієнту, який, між іншим, швидше подумає про те, що пані-лікар нерозбірлива у зв’язках, ніж про те, що вона це робить через любов до науки, або про те, що вона і власного життя влаштувати не може, а моє лізтиме. ?
Ольга Іванець: – За вашою логікою, якщо людина на прізвище “Безпалько” вирішила стати хірургом, то має, перш за все, прізвище змінити на “Вправнопалько”. Тобто, збрехати, щоб клієнтів не відлякувати. Ви здивуєтеся: для багатьох людей дуже важливо поводитися чесно.
Ольга Щербак: – Аааа… ееее… ??? Я написала, що особиста інформація немає жодного стосунку до професійної. Я про брехню не говорила геть нічого. Мене просто в школі навчили не надавати зайвої інформації. Для мене інформація про особисте життя лікаря (навіть, якщо він психолог) є зайвою. =)
Ольга Іванець: – Ви помилково вважаєте, що “особиста інформація немає жодного стосунку до професійної”. Професія психотерапевта передбачає, що психотерапевт має глобальний погляд на життя, так звану, холістичну життєву позицію. Бо психотерапевт із фрагментарним мисленням – це вказівка на професійну непридатність. Ви як пацієнт можете вважати, що особисте життя жодним чином не пов’язане із професійною діяльністю – вам можна. А от якщо психотерапевт так вважає, то це – профнепридатність. Тому психотерапевти не приховують свого особистого життя і підкреслюють, розповідаючи про себе, як їх особистий досвід пов’язаний із їхньою професійною компетентністю.
Ольга Щербак: – Ну, а якщо психолог (неважливо якої статі) одразу ж вдало одружився, живе абсолютно щасливо, або він нічого не маючи проти шлюбу, в цілому, особисто не має ні найменшого бажання одружуватись (затятий холостяк чи холостячка)? Навіщо мені це знати, якщо людина хороший професіонал?
Життєвий досвід, звісно, впливає на лікаря так само, як і на педагога чи сантехніка. І при контакті, іноді, його необхідно згадувати, але для резюме, для реклами, це є абсолютно зайвою інформацією. Знову ж таки, це моя думка.
Ольга Іванець: – Тепер мені зрозуміло, за яким принципом населення проголосувало за двічісудимого крепкого хазяйствєнніка януковича.
Ольга Щербак: – Я голосувала проти цього “хазяйствєнніка”: він ішов не лікувати і злочин – це не особисте життя. Хоча, для політиків і такої розкоші в цивілізованих країнах дуже немає.
Ви в одну купу коней і людей “сортуєте”.
Ольга Іванець: – Це вам так здається.
Ольга Щербак: – Все можливо. А, можливо, що помиляєтесь і Ви. Я пишу, що то на мою думку, не стверджую, що вона єдиновірна, на відміну від Вас. На цьому дискусію припиняю. Ви намагаєтесь не поділитись Вашою думкою, а довести неправильність моєї, а я її формую сама за допомогою спеціальної літератури. Я – мама хлопчика із розладом аутичного спектру, яка змогла “виколупати” його із його шкаралупи. Працювали з різними фахівцями, які мали різні погляди і на сім’ю і на нашу проблему (і на причини її виникнення), але оцінювала я їх по тому, який результат давала їх безпосередня робота з моєю дитиною. ?
Ольга Іванець: – Зараз я маю встати зі стільця і аплодувати вам через те, що ви багато бачили на своєму шляху різноманітних психотерапевтів і оцінювали їх із власної позиції: “Я в захопленні!”
Коментарів немає