Про історичну правду

Татьяна Высоцкая: – Ложь всегда побеждает правду.

Ольга Іванець: –  Це так лише здається, коли дивишся на короткий локальний відрізок особистого життя. Коли я була геть мала і щойно навчилася брехати, мама сказала мені: “Добре, що ти вже вмієш брехати. Але знай: немає нічого таємного, що одного разу не стає явним”. З тої пори не було жодної ситуації, коли правда не перемогла брехню. Але ясно, що для того, щоб побачити це, інколи доводиться чекати років 50.

Татьяна Высоцкая: – Я не про особисте життя , а про історію. Ми вже скільки відбиваємось від іхньої брехні, а ії з кожним днем все більшає.

Ольга Іванець: – Якщо в особистому житті потрібні десятиліття, щоб брехня стала явною і правда перемогла, то в житті великих колективів – скільки часу потрібно? Скільки років минуло з того часу, коли московити почали брехати про нашу історію? З чого видно, що саме зараз їхня брехня стала більшою, ніж була, наприклад, під час прийняття Емського указу? “Ми вже скільки відбиваємось від їхньої брехні”. Та невже? Невже все населення України об’єдналося у 1991 році навколо ідеї відбити атаки кремлівської брехні? За кого проголосували на президентських виборах 1991? А потім? А як повелися стосовно Ющенка? “Відбиваються” вони… Не треба брехати, в першу чергу, собі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарів немає