З появою соцмереж ходіння філолога в нарід по народну мудрість сильно спростилося.
***
Ольга Іванець: – Чудова новина! Я кожного дня повз тої зірки проходила і засмучувалася, що вона лізе в очі. Дякую, хлопці!
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Іншої дороги не було? Добре, що ще хоч бачите. Може не сильно лізла?
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко На моїх дорогах комуняцьких символів не буде. Що б цього приводу не базікали дурні без лиц
Natali Mel: Микола Сергієнко Боже как же внимательно всматривалась в звезду, лучше бы на дорогу смотрела, видно дорога была идеальной, перекопать это же комуняки делали. И не стыдно такую ахинею нести?
Ольга Іванець: – Natali Mel Стыдно похороны называть свадьбою да еще кривляться на похоронах.
Natali Mel: Они сыты, зачем им пенсионеры которые мясо едят только по праздникам. Позор 😡😡😡
Ольга Іванець: – Natali Mel Вы пишите: “Они сыты, зачем им пенсионеры которые мясо едят только по праздникам”. Я так понимаю, это вы про детей этих пенсионеров, которые зарплату в конвертах получают и деньги в пенсионный фонд не дают. Ну, что ж, по делом вору мука – яблочко от яблоньки далеко не падает.
Natali Mel: – Ольга Иванец Так вы сможете сделать это, чтобы искоренить ЗАРПЛАТЫ в конвертах – вперёд, дорога без камней. За одно и пенсионный фонд пополните. Вы путаете яйца с лёгкими. И о каких яблоках идёт речь, чужь собачья. Бред какой-то.
Ольга Іванець: – Natali Mel Зарплаты в конвертах берут те, кто до сих пор остается советским человеком: привычка красть, привычка врать, привычка воспринимать государство как репрессивный аппарат, неуважение к частной собственности, неуважение к личности, отсутствие понятия чести и достоинства. Мне не нравится слово “искоренить” в отношении этих людей – оно тоже советское. Я смиренно принимаю то обстоятельство, что эти люди живут рядом со мной, что их много. Они возмущаются декоммунизацией, что вполне понятно, они не принимают идеи независимой европейской Украины, они презирают украинский язык и украинскую культуру. Ничего, это временное явление, еще лет 30 – и мы их уже не встретим здесь.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець А ви не замужем? Так вам котика чи нарцис виставити. А серйозно : я порушив якесь правило спільноти?
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Зайшла на вашу сторінку. То ви там на фото – сивий гладкий чоловік поважного віку з борідкою серед квіточок?
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Конкретно : на площі у місті Білосток. Возив у цивілізовану справді Європу хор ім. Г.Верьовки і дит. анс. “Козачата” популяризувати українську культуру і Україну.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Тепер я знаю, як ви виглядаєте, – і розмовляти з вами значно цікавіше і приємніше. Ваше запитання: “Іншої дороги не було? Добре, що ще хоч бачите. Може не сильно лізла?” Відповідаю: я не шукаю легких доріг, я не тікаю від того, що мене дратує, я не оминаю того, що на моїй дорозі мене не влаштовує – я це прибираю. Зірки більше немає – там майорить прапор моєї держави. І це добре!
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Це добре. Не дуже коли буде перебір прапорів кожного дня. Тоді він знецінюється.ОСОБИСТО не сприймаю коли на прапорах росписуються чи пишуть побажання. Списую на свій вік і таки радянське виховання, що прапор – це святиня. А зірка – частина НАШОЇ історії і її не можна рівняти з пам’ятниками вождям. Та й пам’ятники є різні. Намагання знести Артема дурість. Особисто мені навіть не подобається, але спеціалісти стверджують, що це чи не краща робота Кавалерідзе. І невже біля нього зараз натовп комуністів і комсомольців? До речі, комсомольці боролись з релігією, але Лаври, Софія…. стоять. Теперішні “активісти” і Володимира б у Києаі знесли б.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Знаєте, Миколо, я з людьми таких поглядів, як у вас, не мала бажання спілкуватися ще тоді, коли мені було 15 років. З роками почуття відрази лише посилилося. Ви можете думати по таких, як я, що завгодно. Такі, як ми , про вас взагалі не думають – не актуально.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Та й я не думаю про вас. Я робив і зробив для України дещо. Для майбутнього. А тих, хто воює з минулим та ще й видає це за якусь боротьбу жаль. Вони ж не бачать і не хочуть перспективи Україні. Їм добре коли “чорніше чорної землі блукають люде”. Часто людей направляють в те русло, а поводирі в той час грабують, розпродують державу. Напр. Ющенко вшанував жертв Голодомору, а Порошенко потоптався по пам’яті. Так, як і ви витоптуєте. А без минулого й майбутнє примарне. Що ми й бачимо в державі. Й винні в цьому саме ми, а не сусіди чи минуле.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Ваші фантазії немає сенсу критикувати. Таких, як ви, мільйони. Саме через це Україна так повільно розвивається. І розмовляти з вами немає сенсу, бо неможливо переконати людину, яка не хоче бачити реальності. Але мусите знати: всі, хто проти декомунізації, – за знищення України.
***
Лилия Шаповалова: – Это не уважение к своим дедам и прадедам!А не декомунизация!Сделайте лучше жизнь для народа,что бы молодёжь не выезжала за границу, а бабушки и дедушки не умирали в нищете голодные и холодные!
Ольга Іванець: – Лилия Шаповалова Декоммунизація – єто и есть уважение к тем, кого коммунисті лишили жизни. Если ваш дедушка біл убийцей, а ві его за єто уважаете, то уважайте молча, никто его тут уважать не собирается.
Лилия Шаповалова: – Ольга Іванець Это просто смешно!Тупость людская не имеет границ!Пускай и ваши внуки будут о вас так говорить и не уважать!Живите без звёзд за то с голой жопой!
Ольга Іванець: – Лилия Шаповалова У нас в країні багато нащадків катів, вбивць, стукачів, вертухіїв. І ці нащадки вчинять мудро, якщо не вимагатимуть поваги до своїх предків, а мовчки сприятимуть декомунізації. Це для них єдиний вихід зайняти гідне місце в сучасному світі.
Nataiya Bilshenko: – Ольга Иванец Вдумайтесь в свої слова!!!! Ви пишете маячню!
Ольга Іванець: – Nataiya Bilshenko Так ким був ваш дідусь: тим, хто катував людей, чи тим, кого катували нелюди?
***
Sergey Dyachuk: – Якщо Ви не знаете, у нас війна на сході. Там треба ібудувати від бліндажів, бань до вбиралень. Але ж на передок поїхати сцикотно. Якщо Ви не знаєте, у нас ковід. У кожній лікарні є що ремонтувати. Слабо? Ковіда бояться? Зірку спиляли, “герої”ї(((
Ольга Іванець: – Sergey Dyachuk Ви підміняєте поняття: декомунізація не скасовує боротьби з ковидом і армійської служби, тож жодним чином не заважає цим речам, а навпаки, сприяє.
***
Pavel Kovalev: – А слабо поставить такого розміру герба? Чи тільки ломати навчили
Ольга Іванець: – Pavel Kovalev Там герб потрібен, як в бані лижі.
***
Надежда Прокопец: – Невже справа в зіркі, проблем важливих стільки, на межі бідності багато людей, війна, занепад економіки, корупція. Аби піаритись.
Ольга Іванець: – Надежда Прокопец Доки ці зірки стирчатимуть на наших вулицях, доти буде у вас все те, що ван не нравиться: на межі бідності багато людей, війна, занепад економіки, корупція. Просто ви не бачите зв’язку.
Надежда Прокопец: – Ольга Іванець добре що вы бачите, знімуть зірку і буде покращення. Рушиться все зірка вина.
Ольга Іванець: – Надежда Прокопец У вас рушиться ваш світ через декомунізацію, мій світ натомість відновився і розвивається. Питання лише в тому, чи здатні ви приєднатися до мого світу. Нездатні, так? Тож завершення вашого сюжету прогнозоване, не плачте, завершуйте його з гідністю.
***
Igor Vasilyevich Mayboroda: – Мабуть далі, треба знести усі дома, які люди при комуняках побудували. А далі, заборонити червоний колір… Слава патріотам.
Ольга Іванець: – Igor Vasilyevich Mayboroda Простий нарід не розуміє суті декомунізації. Закон про декомунізацію – це про процес позбавлення від наслідків комуністичної ідеології. Оскільки у 1917 році, коли більшовики захопили владу в Російській імперії, 90% населення не вміли читати, більшовики взялися нашвидкуруч вчити населення читати. “Мама мила раму”, – перше, що я прочитала, відкривши буквар у 1969 році. Навіщо більшовикам було потрібно вчити нарід саме грамоті? Не філософії, не історії, не літературі – лише грамоті, вмінню читати й писати. У більшовиків все просто: читати нарід має більшовистські листівки, а писати – доноси. Тому читати навчили, а розуміти прочитане, мислити, аналізувати – ні. Більшовикам не були потрібні розумні люди в їх країні. Понять нарід також не розрізняє. “Декомунізація- процес позбавлення від наслідків комуністичної ідеології”. Попросіть будь-якого представника простого народу пояснити, як він розуміє поняття “ідеологія”. Для простої людини “декомунізація” означає не що інше, як знищення всього, що було побудовано або народжене в СРСР, коли при владі були комуністи. Слово “ідеологія” просту людину лякає, вона не здатна зрозуміти, що воно означає. Це я вам як учителька мови кажу. 40 пар очей в класі дивляться на тебе у щирому намаганні зрозуміти смисл прислів’я, але розуміння світиться у кращому випадку у 2-3 із 40. Тож, декомунізація в уяві простої людини – це коли зруйнують її хрущовку, а її запроторять в табори по типу тих, до яких комуністи мільйонами запроторювали жителів совецького союзу. А як інакше? Проста людина більше нічого не знає, може уявити собі лише це.
Igor Vasilyevich Mayboroda: – Більшовики руйнували Церкви, громили постаменти. Нинішні, ні чим не відрізняються. Краще було би, як би вони пофарбували цю зірку, у жовто блакитний колір.Була би вже готова зірочка, з рідним яскравим кольором. Навіщо зносити і руйнувати… На Більше мозок не працюе.
Ольга Іванець: – Igor Vasilyevich Mayboroda Ви кажете: “Більшовики руйнували Церкви, громили постаменти. Нинішні, ні чим не відрізняються”. По-перше, щодо церков: в Україні за часів незалежності побудовано величезну кількість церков. Більше того, на початку 2019 р. Православна Церква України отримала від Вселенського патріарха Варфоломій І Томос про автокефалію. Таким чином, Константинополь, враховуючи канонічні обставини та історичні передумови, фактично легітимізував багатовікові зусилля Українського народу, спрямовані на фундацію власної Помісної Православної Церкви. Щодо знищення постаментів та символів комуністичної ідеології, то тут ви праві: ми, українці, чинимо так само, як чинили більшовики, коли нищили символи самодержавства, як чинили комуністи, коли забороняли “все буржуазне” від американських джинсів до віршів Ахматової. Так влаштований світ: дві ідеології на одному місці не співіснують. По-третє, те, що ви пропонуєте, – пофарбувати цю зірку у жовто блакитний колір, вже не цікаво: на всьому пострадянському просторі таке вже робиться 30 років поспіль, колись це було креативним, тепер – кітч.
***
Евгений Марченко: – Ну неужели у этих людей нет никаких полезных занятий? В такое тяжелое время! Я, кстати, никогда не обращал внимание на существование там “звезды”. Это болезнь какая-то…лишь бы не заразная.
Ольга Іванець: – Евгений Марченко Ну, вы на многое вообще внимания не обращаете. Очень интересно стало, каким полезным занятием себя развлекаете.
Евгений Марченко: – Ольга Иванец вы сейчас будете смеяться до упаду – вообще я инженер-строитель. В конце 80-х, 90-е и начало 2000-х участвовал в строительстве многих объектов города. Поэтому ломать-не-строить – это обидно. Особенно когда вот с такой целью.
Ольга Іванець: – Евгений Марченко Евгений, декоммунизация – это не про ломать материальные объекты, построенные в СССР. Декоммунизация — это теоретическая и практическая деятельность, направленная на отказ от коммунистических идеалов, на устранение коммунистической идеологии из всех сфер жизни общества. Вы путаете символы коммунистической идеологии с домами, которые вы построили. Например, хрущевка не является символом коммунистической идеологии. Хрущевка – это просто жилье, не очень хорошее, не рассчитанное на более чем 50-летнюю эксплуатацию, но все же не символика. Например, на здании Большого Кремлёвского дворца герб и надпись СССР были заменены на пять двуглавых орлов. Например, Горький был переименован назад в Нижний Новгород, Свердловск — в Екатеринбург, Ленинград — в Санкт-Петербург. Например, улице Ф. Дзержинского в Москве было возвращено название Большая Лубянка.
Евгений Марченко: – Ольга Иванец Ольга, борьба с тенью имеет бесконечный характер (и нездоровый психически). Власти современной Украины уже успели натворить гораздо более тяжелых дел, которые принесли катастрофические последствия. Ликвидацией последствий этого заниматься надо, и недопущением повторения такого, а не борьбой с прошлым. Помните – прошлое это мы (и наши предки). Борьба с тенью – это борьба с собой в том числе. Как у Булгакова в известном романе. Сам термин “декоммунизация” вызывает изумление – борьба с теоретической наукой об идеальном (на практике никогда не достижимом) обществе? Заканчивайте это. Это не здоровье. Не помню точно изречение: если долго вглядываться в бездну, то бездна присмотрится к тебе. Всего Вам доброго.
Ольга Іванець: – Евгений Марченко Гурование кухонное потеряло актуальность в Украине с развалом СССР, но вы провалились в образовавшуюся трещину между эпохами и оттуда взываете ко мне. Простите, не удержалась – смеюсь.
***
Руслан Олейник: – Я за демонтаж,но вопрос а почему вы неустоновили трезуб или вы умеете только ломать.
Ольга Іванець: – Руслан Олейник Тризуб там точно ні до чого. Більшовики там зірку втулили, бо вона символізувала перемогу більшовиків над капіталізмом.
***
Andrey Kuchma: – Большенство таких активистов живут в домах которые были построены в советском союзе почему не сносят дома ?)
Ольга Іванець: – Andrey Kuchma Потому что дома не являются символом коммунистической идеологии. Дома – это просто дома. Декоммунизация – это про идеологию, а не про разрушение всех без исключения материальных объектов, построенных в период 1917 – 1991.
Andrey Kuchma: – Ольга Иванец почему почти за тридцать лет ничего не построили а только рушат грабят уничтожают …..
Ольга Іванець: – Andrey Kuchma Вы уверены, что за 30 лет в Украине ничего не построили? Откуда такая уверенность? Если вы попробуете узнать, что за 30 лет построено в Украине, вы сильно удивитесь, потому что построено очень много. Наприклад, лише у період з 1 січня по 31 грудня 2019 року по всій території України було введено в експлуатацію 775 багатоквартирних житлових будинків загальною площею понад 11 млн кв. м.
Natali Mel: – Ольга Иванец І хто в наш час отримав житло безкоштовно? Побудували щоб заробити, а не для молоді яка від безгрошів’я покидає свою державу щоб заробити хоч на мізерне житло, а то й взагалі не повертається до своїх рідних. Прикро що все продають так, що купити його немає можливості.
Ольга Іванець: – Natali Mel У совку безкоштовного житла не було, це вас комуністи обманули. Яке у рабів безкоштовне житло?
Лариса Бабашова: – Ольга Иванец да оно то построено может быть. Но сколько это стоит и далеко не каждый сможет это купить .А в те годы это можно было получить бесплатно .
Ольга Іванець: – Лариса Бабашова В СССР не было бесплатного жилья: просто люди работали, получая за свой труд несоизмеримо мало, а государство за деньги этих же людей некоторым из них предоставляло жилье. В СССР не было частной собственности, поэтому жилье государство давало во временное пользование и могло отобрать в любой момент. Большинство людей в СССР до конца своих дней жили в общежитиях, коммуналках, так и не дождавшись очереди на получение жилья. Сейчас же у вас есть возможность построить себе дом, купить квартиру, взять в аренду.
Николай Бойченко: – Ольга Иванец А сейчас?
Ольга Іванець: – Николай Бойченко В СРСР не було безкоштовного житла, бо не було приватної власності: раби працювали безкоштовно, деяким рабам рабовласники інколи давали користуватися житлом. В Україні з 1991 є приватна власність і немає безкоштовного житла: ви можете за гроші придбати і продати житло, орендувати, побудувати. І в СРСР, і в Україні немає безкоштовного житла, але є нюанс.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Вибачте, але таке враження що вам за 30. Де ж ви особисто були рабинею?
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Ви в такий спосіб хочете запитати, скільки років я прожила в УРСР? 29.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Прекрасно ! То ви можете робити висновки з власного досвіду.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Я власний досвід не абсолютизую, віддаю перевагу висновкам тих, хто є більш освіченим за мене в питаннях культурології та історії.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець А висновки, як правило, робляться відповідно до особистих переконань і (прикро) в залежності від політичної ситуації. Рідко (проф. Сергійчук) дає виключно документи (!). І оце головне.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Особисті переконання і особистий досвід – це різні поняття, як біле і квадратне.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Переконання будуються на досвідах.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Мене не цікавлять ваші особисті філософські концепції – кухонні гуру були модними в СРСР, сьогодні це анахронізм.
Natali Mel: – Ольга Иванец Бред, а в это время МНОГО людей бешеных денег зарабатывает. Но квартиры они не получат ни при каких зарплатах. Стоимость квартир ЗАРПЛАТЫ не догонят. 🙃😔🙄
Ольга Іванець: – Natali Mel Я так розумію, у вашому оточенні немає жодної персони, що придбала б житло за останні 30 років власним коштом. Інакше я не можу собі пояснити ваші дивовижні переконання і ту пристрасть, з якою ви їх викладаєте.
***
Tatyana Durmanenko: – Ольга Іванець що ви совкодрочеру намагаєтесь довести? Це як з амебою спілкуватись.
Ольга Іванець: – Tatyana Durmanenko Ви співчуваєте моїй вразливості чи намагаєтеся закрити мені рота?
Tatyana Durmanenko: – Ольга Іванець емм.. я просто вразилась вашій терплячості в намаганні пояснити тим, хто цього не зрозуміє, бо нема чим. Навіть не розраховувала на таку вашу реакцію.
Ольга Іванець: – Tatyana Durmanenko А, добре. Я дійсно люблю пояснювати, бо інколи і розуміють, а це до біса приємно.
Tatyana Durmanenko: – Ольга Іванець знімаю шляпу)
***
Serzh Gejko: – На фасаді міськради також красуються серпи-молоти…
Ольга Іванець: – Serzh Gejko Ну, так і Нюрнбергу для сталіністів ще не відбулося, але відбудеться, не сумнівайтеся.
***
Руслан Олейник: – Когда начнём создавать на том месте где старое ломаем
Ольга Іванець: – Руслан Олейник Теперь понятно, почему у нас на месте сквериков насоздавалось “Сдається в аренду”, – трудящі ламають скверики, щоб создавать там доміки.
***
Aleksandr Girin – Надо ипануть еще все постройки до 91 года, а фигли, при комуняках построены…
Ольга Іванець: – Aleksandr Girin Простий нарід не розуміє суті декомунізації. Закон про декомунізацію – це про процес позбавлення від наслідків комуністичної ідеології. Оскільки у 1917 році, коли більшовики захопили владу в Російській імперії, 90% населення не вміли читати, більшовики взялися нашвидкуруч вчити населення читати. “Мама мила раму”, – перше, що я прочитала, відкривши буквар у 1969 році. Навіщо більшовикам було потрібно вчити нарід саме грамоті? Не філософії, не історії, не літературі – лише грамоті, вмінню читати й писати. У більшовиків все просто: читати нарід має більшовистські листівки, а писати – доноси. Тому читати навчили, а розуміти прочитане, мислити, аналізувати – ні. Більшовикам не були потрібні розумні люди в їх країні. Понять нарід також не розрізняє. “Декомунізація- процес позбавлення від наслідків комуністичної ідеології”. Попросіть будь-якого представника простого народу пояснити, як він розуміє поняття “ідеологія”. Для простої людини “декомунізація” означає не що інше, як знищення всього, що було побудовано або народжене в СРСР, коли при владі були комуністи. Слово “ідеологія” просту людину лякає, вона не здатна зрозуміти, що воно означає. Це я вам як учителька мови кажу. 40 пар очей в класі дивляться на тебе у щирому намаганні зрозуміти смисл прислів’я, але розуміння світиться у кращому випадку у 2-3 із 40. Тож, декомунізація в уяві простої людини – це коли зруйнують її хрущовку, а її запроторять в табори по типу тих, до яких комуністи мільйонами запроторювали жителів совецького союзу. А як інакше? Проста людина більше нічого не знає, може уявити собі лише це.
***
Валера Катенёв: – И сразу стало жить в разы лучше! Война закончилась, дети здоровы, пенсии достойные!!! Рай!!!
Ольга Іванець: – Валера Катенёв А вам никто и не обещал, что декоммунизация в Украине приведет к отказу Путина от имперских притязаний, к прекращению пандемии, к чудесному возникновению громадного пенсионного фонда. Вы сами себе придумываете нереалистические перспективы, чтобы потом страдать по поводу их неосуществимости.
Валера Катенёв: – Ольга Иванец Точно!!! С 1991 года в армии, на армии ставили эксперименты, выжувут, не выжевут, а тут , бац!!! Война!!! И сука звезда!!!! Вопрос фронт или в интернете показ, но только не в окоп. Мне все равно звезда или крест, как и пацанам на Ровенском. Откройте глаза, нас имеют по полной, а мы??? Будем резать звёзды или что другое, но когда жить будем, а не выживать
Ольга Іванець: – Валера Катенёв Валера, я в истериках не секу, особенно в тех, ктоорріе у мужчин российской культурі.
***
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець А ви яку мову викладаєте?
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Я російську філологію закінчувала не заради того, щоб її викладати.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Цікаве формулювання. Не думаю щоб шкодити.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Якщо під шкодою ви маєте на увазі демонтаж антилюдського совецького ладу, то ви помиляєтеся, саме для цього.
Микола Сергієнко: – Ольга Іванець Ви почали плутати горох з капустою. Мова ж про мову.
Ольга Іванець: – Микола Сергієнко Ви в питаннях мови тямите не більше за козу в сольфеджіо, звідти й капуста з горохом на думку спадає.
Коментарів немає