Українська культура і війна

Сьогодні у світі існують лише дві культурні моделі: соціоцентрична і персоноцентрична. До персоноцентричних належить українська культура, а до соціоцентричних – російська. Арестович закликає змішати ці дві культури на території держави Україна, щоб, мовляв, перемогти в такий спосіб РФ, яка з 2014 року захоплює території України та вбиває населення України. Іншими словами, якщо у нас сусід постійно підпалює стіни нашого дому ззовні, бо так чинити каже йому його Бог, то, на думку Арестовича, ми маємо запросити цього сусіда всередину нашого дому разом з його, сусіда, Богом і горючою сумішшю і дозволити сусідові чинити так, як він звик щодо нас, бо, на думку Арестовича, це не вб’є нас остаточно, а лише покращить наше життя – сусід-зло, на думку Арестовича, буде нами-добром переможений.

Арестович є людиною російської соціоцентричної патріархальної традиційної репресивної культури. Люди української культури вибудовують стосунки на принципі поваги до особистості та солідарності, а Арестович – на принципі неповаги до особистості та домінування, як людина російської культури. Сьогодні люди російської культури мали б відмовитися від російської культури на користь європейської культури, до якої належить і українська, бо за персоноцентричною культурою майбутнє, а соціоцентрична культура на виклики модернізації реагує архаїкою і опиняється на узбіччі цивілізації. Але очевидно, що Арестович зробив свій вибір не на користь української культури. Зараз ми бачимо, що за всіма псевдокультурологічними промовами Арестовича стоїть ідея знищити Українську державу та українців як таких, перетворивши їх на “новую общность советскій народ”, навіть якщо Арестович цього і не усвідомлює. Але що поробиш: людина – істота, чиє життя визначається власним вільним вибором, навіть якщо ця людина не громадянин, а раб.

Українська культура і Арестович

***

Юрій Чорноморець: “Головна ідея Арестовича про різноманіття як багатство чудова, але її вже використовувала Ганна Герман і це партії Регіонів не допомогло, бо самі вони не мали ні уніфікованої, ні різноманітної культури. І так, ми не боїмося збагачення нашої культури росіянами. Нас просто заїбала їх думка, що ми маємо пристосовувати до них у всьому після того як вони тут опиняються. Жорстко заїбала, бо всяке нагадування про те хто до кого тут має пристосовуватися закінчується “фу, які ви недіалогічні, нетолератні, уніфікатори”. Ми діалогічні і класні, а їх імперіалізм задовбав, оскільки під лозунгом “долой українську уніфікацію” є два логунги ” долой всю різноманітну українську ідентичність” і ” дайош російське уніфікаційне різноманітия”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарів немає