Цикл класу А Уран – Нептун триває 172 роки. Він звучить у мелодії часу як низькочастотна тема, що завдає основний перетворювальний тон еволюційних епох. Цикл Уран/Нептун має такий смисл: “Відкриття людства, що вплинули на систему вірувань цивілізації”.
Дивіться, як фази кон’юнкції циклу Уран/Нептун корелюють з новими відкриттями, що призвели до революційних змін в уявленнях людства про природу й Богів.
1136 рік – це період «Ренесансу XII століття», коли інтелектуальні зрушення закладають фундамент для майбутнього конфлікту та синтезу науки й віри. Відбувається так звана Перекладацька революція: у звільненому від мусульманських завойовників Толедо активно працює школа перекладачів. З арабської латинкою перекладаються твори Арістотеля, Птолемея, Евкліда та арабських мислителів Авіценни, Аверроеса. Завдяки цим перекладам Європа наново відкриває для себе давньогрецьку філософію, медицину та математику. Переклади в галузях астрономії (Альфонсові таблиці), алгебри та оптики стали фундаментом для майбутньої наукової революції. У Толедо співпрацювали християни (мосараби), мусульмани та євреї, демонструючи приклад міжкультурного діалогу. Ця школа відіграла ключову роль у переході від Середньовіччя до Відродження, ставши «інтелектуальною брамою» знань для всієї Західної Європи. Це поставило середньовічну церкву перед викликом: як поєднати християнську догматику з язичницькою логікою Арістотеля. Це призвело до появи схоластики, де розум почали використовувати для обґрунтування віри. Близько 1136 року почалася перебудова базиліки Сен-Дені в Парижі під керівництвом абата Сугерія. Вперше застосували нові математичні розрахунки, щоб побудувати стрільчасті та систему каркасів. Архітектура змінила релігійний досвід. Замість темних романських храмів з’явилися світлі готичні собори. Світло почало трактуватися як божественна еманація (теологія світла), що наближало вірянина до Бога через візуальну велич. Приблизно в цей час (близько 1140-х, підготовка велася раніше) чернець Граціан почав роботу над «Декретом Граціана». Вперше було систематизовано церковні правила за допомогою методів логіки. Це перетворило віру з сукупності традицій на чітку правову систему. Юридичний підхід до гріха та спокути став домінантним у західному християнстві. У 1130-х роках активно поширюються ідеї П’єра Абеляра (праця «Sic et Non»): “Сумнів веде до пошуку, а пошук — до істини”. Це був радикальний відхід від сліпої віри («Вірю, щоб розуміти») до аналітичного підходу («Розумію, щоб вірити»). Це викликало жорсткий спротив консерваторів, зокрема Бернарда Клервоського. 1136 рік не дав світу зміни картини Всесвіту, але став частиною епохи, коли логіка та античне знання почали проникати в релігійну свідомість, готуючи ґрунт для появи університетів та майбутньої наукової революції.
1307 рік – цей рік став кульмінацією інтелектуальних та політичних процесів, що докорінно змінили середньовічний світогляд. 13 жовтня 1307 року за наказом французького короля Філіпа IV Красивого було заарештовано членів ордену тамплієрів. Це зруйнувало міф про недоторканність релігійних орденів. Події продемонстрували, що світська влада може домінувати над духовною. Це поставило під сумнів всевладдя Папи Римського, що згодом підготувало ґрунт для Реформації. У 1307 році в Паризькому університеті активно обговорюються праці Дунса Скота, філософа-схоласта, які змінили теологію. Скот розмежував віру та розум. Він стверджував, що багато теологічних істин (наприклад, всемогутність Бога) не можуть бути доведені логічно, а приймаються лише на віру. Це вивільнило філософію та тогочасну науку від обов’язку пояснювати кожен природний процес волею Бога, що стало кроком до розвитку незалежного наукового методу. Близько 1307 року Данте розпочав роботу над своєю величною поемою. Хоча це лише літературний твір, він систематизував тогочасні уявлення про космологію (будову Всесвіту), астрономію та етику. Данте поєднав античну науку (Птолемеєву систему світу) з християнським вченням, створивши “карту” потойбіччя, яка на століття визначила візуальне та ментальне сприйняття світу європейцями. На початку XIV століття в університетах Болоньї та Монпельє почали частіше проводити розтини людських тіл (зокрема Мондіно де Люцці). Це було революційно і спричинило поступовий перехід від суто схоластичного вивчення праць Гіппократа до емпіричного (дослідного) спостереження. Похитнулася віра в те, що хвороби — це лише божественна кара чи результат “поганого повітря”. 1307 рік був періодом, коли раціоналізм почав відокремлюватися від містицизму. Події цього року посилили владу держави над церквою та започаткували перехід від середньовічної сліпої віри до критичного аналізу світу.
1478-1479 роки – відбулася низка подій та «відкриттів» (як географічних, так і суспільно-політичних), що суттєво змінили систему вірувань, релігійну карту та світосприйняття тогочасного суспільства. У 1478 році найбільш визначальною подією цього періоду стало заснування Іспанської інквізиції – 1 листопада католицькі королі Фердинанд II та Ізабелла I заснували інквізицію. Це перетворило віру на інструмент державної політики, спрямований на виявлення «лжехристиян» серед євреїв та мусульман, що прийняли християнство (conversos та moriscos). У цей час починає формуватися ідеологія limpieza de sangre (чистоти крові), яка пов’язувала релігійну щирість з походженням, що стало ранньою формою расової дискримінації в межах християнської віри. Це час географічних відкриттів – інтенсивно освоюється Атлантика. Підписаний у 1479 році Договір в Алькасовасі став першим в історії міжнародним документом, що розділив сфери впливу поза межами Європи між Португалією та Кастилією. Португалія отримала монополію на навігацію вздовж берегів Африки, що відкрило шлях до подальшої місіонерської діяльності та поширення католицтва в нових землях. Португальські експедиції вздовж західного узбережжя Африки почали руйнувати середньовічне уявлення про замкненість світу, готуючи ґрунт для глобальної християнської експансії. Смерть Іоанна II Арагонського у 1479 році та перехід престолу до Фердинанда Католика завершили процес фактичного об’єднання Арагону та Кастилії. Це об’єднання створило потужну католицьку державу, ідеологія якої базувалася на релігійній уніфікації. Це безпосередньо вплинуло на завершення Реконкісти та подальше витіснення ісламу з Піренейського півострова. Кримське ханство офіційно стало васалом Османської імперії у 1478 році. Це зміцнило позиції ісламу в регіоні та змінило баланс сил між християнськими державами (такими як Велике князівство Литовське та Московія) та мусульманським світом. Захоплення Новгорода Іваном III у 1478 році поклало край Новгородській республіці та зміцнило роль православної церкви як ідеологічної опори централізованої Московської держави
1650 рік – світ перебуває на зламі між середньовічним світоглядом та епохою Просвітництва. Хоча цей рік не позначений однією конкретною подією масштабу відкриття Америки, сукупність наукових та інтелектуальних досягнень того часу радикально змінила систему вірувань людства. У 1650 році ірландський архієпископ Джеймс Ашер опублікував працю «Аннали Старого Завіту», де на основі генеалогій Біблії вирахував точну дату створення світу – 23 жовтня 4004 року до н. е. Це стало офіційною церковною хронологією на століття. Проте це ж дослідження згодом підштовхнуло науковців до критики, що призвело до народження сучасної геології та розуміння «глибокого часу» (мільйонів років історії Землі). У лютому 1650 року помер Рене Декарт, але його ідеї саме в цей час набули піку популярності. Його концепція дуалізму (розділення душі та тіла) і принцип «мислю, отже, існую» змінили фундамент віри. Почався перехід від сліпої віри в авторитети до раціонального обґрунтування релігії. Бог почав сприйматися як «Великий Архітектор», який створив всесвіт за логічними законами математики. Близько 1650 року німецький фізик Отто фон Геріке винайшов вакуумний насос. Він довів, що порожнеча (вакуум) може існувати. Це зруйнувало багатовікову теологічну та арістотелівську догму «Horror vacui» (природа боїться порожнечі). Вважалося, що Бог наповнює собою все, тому порожнечі бути не може. Доказ існування вакууму змусив переглянути фізичну присутність божественного у світі. Томас Гоббс завершив написання “Левіафану”. Хоча книга була опублікована у 1651 році, основні ідеї були сформовані та поширені саме у 1650-му. Гоббс запропонував матеріалістичний погляд на суспільство та релігію. Він стверджував, що церква має бути підпорядкована державі, а релігійні почуття походять від страху перед невідомим. Це був удар по ідеї «божественного права королів» на владу. Саме в цей період почалися перші серйозні спостереження за мікросвітом. Відкриття того, що існують живі істоти, невидимі неозброєним оком, викликало теологічні дискусії: чи мають ці «мікроскопічні звірі» душу і як вони вписуються в біблійну історію творіння. 1650 рік став моментом, коли механістична картина світу почала витісняти магічну. Люди почали вірити, що всесвіт — це не таємниче диво, а складний механізм, який можна пізнати за допомогою розуму, а не лише молитви.
1821 рік – відбулося кілька відкриттів та подій, які похитнули традиційні уявлення про світ, хоча їхній повний вплив на системи вірувань став очевидним лише згодом. У 1820–1821 роках експедиції (зокрема під керівництвом Беллінсгаузена та Лазарєва) підтвердили існування Антарктиди. Це географічне відкриття змінило картину світу. Остаточне підтвердження існування шостого материка зруйнувало залишки середньовічних міфів про “невідому південну землю” (Terra Australis Incognita). Наукове освоєння планети дедалі більше витісняло містичні пояснення устрою Землі, зміцнюючи віру в силу людського розуму та емпіричного пізнання. У 1821 році палеонтологія почала активно підривати біблійне вчення про незмінність видів та короткий вік Землі. Мері Еннінг знайшла перший повний скелет плезіозавра. Вільям Бакленд виявив у печері Кіркдейл залишки тропічних тварин (гієн, слонів), що свідчило про кардинальні зміни клімату в минулому. Ці відкриття змусили релігійних мислителів переглядати інтерпретацію Книги Буття, намагаючись узгодити існування вимерлих істот із концепцією божественного творіння. У 1821 році Майкл Фарадей відкрив явище електромагнітного обертання, що стало основою для створення електродвигуна. Це була революція в електромагнетизмі. Хоча сам Фарадей був глибоко релігійною людиною (сандеманіаном), його відкриття сприяли формуванню механістичної картини світу. Сили природи, які раніше вважалися проявами божественної волі, почали розглядатися як чіткі фізичні закони, якими людина може керувати. Хоча головний прорив Жана-Франсуа Шампольйона стався у 1822 році, саме у 1821 році він активно публікував свої перші праці з дешифрування єгипетських ієрогліфів. Це відкрило шлях до розуміння давньоєгипетської релігії, що кинуло виклик винятковості біблійної історії як єдиного джерела знань про стародавній світ. Початок Грецької війни за незалежність (Грецька революція) у 1821 році проти Османської імперії мав потужний релігійний підтекст. Це посилило ідеї християнської солідарності в Європі та водночас дало поштовх націоналізму, який почав замінювати суто релігійну ідентичність національною.
1993 рік – відбулося кілька значущих наукових та археологічних подій, які мали прямий чи опосередкований вплив на системи вірувань, релігієзнавство та світосприйняття. Під час розкопок у Тель-Дані (північ Ізраїлю) було знайдено фрагмент стели з арамейським написом «BYTDWD» («Дім Давида»). Це стало першим позабіблійним археологічним свідченням існування царя Давида як реальної історичної постаті, а не лише міфологічного персонажа, що суттєво підкріпило історичну правдивість Старого Заповіту. Космічний телескоп Габбл (після місії з обслуговування в грудні 1993 року) почав передавати чіткі зображення глибокого космосу. Ці відкриття продовжували змінювати антропоцентричну картину світу, дедалі більше інтегруючи наукові знання про масштаби Всесвіту в сучасні філософські та теологічні системи. Відкриття Гьобеклі-Тепе у 1994 році німецьким археологом Клаусом Шмідтом докорінно змінило уявлення про розвиток людської цивілізації та виникнення релігії. Раніше вважалося, що спочатку виникло землеробство та осілий спосіб життя, а вже потім — організована релігія. Гьобеклі-Тепе довів протилежне: величезний храмовий комплекс був збудований мисливцями-збирачами приблизно 11 000–12 000 років тому, ще до появи сільського господарства. Це свідчить про те, що саме релігійні потреби стали стимулом для об’єднання людей та переходу до осілості. Відсутність слідів постійного проживання безпосередньо біля споруд вказує на те, що Гьобеклі-Тепе був регіональним сакральним центром, куди сходилися різні групи людей для проведення спільних обрядів, що сприяло формуванню спільних соціальних норм.
Цикл Уран/Нептун має велике значення у розумінні природи держави Україна, бо в гороскопі відновленої Незалежності кон’юнкція Уран/Нептун, що сходиться, міститься у 10 домі мети української політичної нації, з якою нація створила державу для себе у 1991 році. Уран і Нептун в цьому гороскопі є управителями 12 дому, на куспіді котрого розташований Місяць у Водолієві. Подивимося, як розгортався символізм циклу Уран/Нептун з моменту утворення держави у 1991,що відбувається з наукою й містикою в Україні зараз і якими є тенденції розвитку цього тандему науки та містики в нашій державі до кінця 21 століття.
В Україні 1993 рік став частиною активного періоду, коли були легалізовані та стрімкого виникали й розвивалися нові релігійні рухи після відновлення Незалежності. Цей процес супроводжувався переходом від атеїстичної ізоляції до релігійного плюралізму, що докорінно змінило систему вірувань суспільства, впроваджуючи ідеї «New Age» та містицизму. Деструктивне релігійне угруповання “Біле братство”стало символом небезпек релігійного хаосу початку 90-х. У листопаді 1993 року адепти секти на чолі з Мариною Цвігун (Марією Деві Христос) намагаються захопити Софійський собор у Києві, щоб здійснити «самоспалення», це спричиняє масові арешти та великий суспільний резонанс.Загострюється конфлікт між православними церквами. Після створення УПЦ Київського Патріархату у 1992 році, 1993 рік стає часом активної боротьби за парафії, майно та вплив між УПЦ (в єдності з Московським патріархатом), УПЦ КП та УАПЦ. У жовтні 1993 року новим Патріархом УПЦ КП було обрано Володимира (Романюка). У 1993 році в Кам’янці-Подільському релігійним громадам УГКЦ було повернуто приміщення Тринітарського монастиря, що стало символом відновлення традиційних християнських конфесій та їхнього впливу на суспільну мораль і світогляд. На тлі падіння комуністичної ідеології спостерігається масовий інтерес до віри. Окрім традиційних конфесій, в Україні починають активно діяти численні західні місії, протестантські громади та новітні релігійні рухи. Економічна катастрофа (інфляція понад 10 000%) призводить до різкого скорочення державного фінансування театрів, бібліотек та видавництв. Це змушує митців шукати нові форми самовираження та виживання поза державними структурами. 1993 рік став роком появи мобільного зв’язку в Україні (перший дзвінок здійснив Леонід Кравчук), що згодом радикально змінило спосіб поширення інформації та взаємодії в суспільстві.
2009 – 2010 роки – фаза витрат пів секстиля, що зростає, циклу Уран/Нептун. На цій фазі нові ідеї циклу, що виникли у 1993 році, вперше маніфестують себе у проявленому світі. Маніфестації ці дуже тонкі й непомітні, їх важко розпізнати в потоці поді. Значущі події в Україні суттєво змінюють напрямок духовного та релігійно-політичного життя. Новообраний Патріарх Московський Кирил робить перший масштабний візит до України влітку 2009 року. Іде у Київ, Донецьк, Крим, у Західну частину України, щоб просувати ідею «Русского мира» як спільного духовно-культурного простору, це викликає гостру дискусію в українському суспільстві. Після президентських виборів 2010 року політика підтримки ідеї створення єдиної помісної церкви (зусилля часів В. Ющенка) припиняється через явну прихильність нової влади на чолі з В. Януковичем до УПЦ Московського патріархату. Це охолоджує прагнення до діалогу між різними конфесіями та призупиняє діяльність консультативних органів, зокрема Всеукраїнської Ради Церков при Президентові. Попри політичні коливання, рівень довіри до церкви залишається одним із найвищих серед усіх суспільних інститутів (70-80%). Продовжуються процеси повернення культових споруд релігійним громадам та активізації духовної освіти. У 2009–2010 роках спостерігається активна діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), яка є силою, що консолідує, у питаннях суспільної моралі та захисту прав вірян перед державою. Ці зміни сформували передумови для подальших трансформацій у духовній сфері, які згодом вилилися у прагнення до автокефалії та зміцнення національної ідентичності.
2017 – 2019 роки – фаза витрат пів квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун. Цей період стає етапним для духовного життя України, ознаменувавши перехід від пострадянської моделі самоусвідомлення громадянина України до зміцнення національно-релігійної ідентичності. У грудні 2018 року відбувається собор, на якому створено Православну Церкву України (ПЦУ) шляхом об’єднання УПЦ КП, УАПЦ та частини духовенства УПЦ МП. 6 січня 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій вручає Томос про автокефалію ПЦУ, що стає юридичним завершенням процесу виходу українського православ’я з-під прямої канонічної залежності від Москви. Цю подію суспільство оцінює як «акт історичної справедливості» та крок до духовної незалежності від впливу РФ. Після отримання Томосу розпочинається активний процес переходу громад з УПЦ (Московського патріархату) до новоствореної ПЦУ. Приймаються закони, що регулюють порядок зміни підпорядкованості релігійних громад та зобов’язують церкви з центром у країні-агресорі вказувати це у назві. У цей період інститут військового капеланства стає невіддільною частиною духовного життя армії, отримавши законодавче підтвердження своєї ролі в умовах війни. Державна політика спрямована на підтримку україномовного культурного контенту, що стимулює розвиток літератури, кіно та музики як засобів духовної консолідації суспільства. Цінності Майдану продовжують трансформувати святкову культуру та моральні орієнтири молоді, віддаляючи їх від комуністичних чи імперських традицій. Релігійні організації починають активно використовувати цифрові технології для проведення віртуальних літургій та спілкування з паствою у соціальних мережах. Релігійні громади різних конфесій (православні, католики, протестанти, мусульмани) об’єднуються, щоб надавати гуманітарну допомогу переселенцям та пораненим.
2025-2027 роки – фаза витрат секстиля, що зростає, циклу Уран/Нептун. В цей час духовне та культурне життя України зазнає системних трансформацій, зумовлених як адаптацією до тривалого воєнного стану, так і державними стратегіями інтеграції в європейський простір. Ключовою зміною є імплементація закону №8371 про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Станом на початок 2026 року зафіксовано перехід майже 1400 парафій з УПЦ (МП) до Православної церкви України (ПЦУ) протягом 2022–2025 років. Держава посилює контроль за афілійованістю церков з РПЦ, що змушує релігійні громади до остаточного самовизначення. У березні 2025 року уряд ухвалює Стратегію розвитку культури до 2030 року з операційним планом на 2025–2027 роки. Культура та духовність розглядаються як фундамент стійкості нації. Основний фокус спрямовано на психологічну підтримку та розвиток критичного мислення молоді як засіб збереження національної ідентичності в умовах глобалізації. Технологічні зміни 2026 року глибоко інтегруються в духовну сферу. Поширення “повільних ритуалів” та цифрової детоксикації стає частиною способу життя українців. Головним трендом 2026 року стає фокус на внутрішньому комфорті (wellness) замість зовнішньої атрибутики. Використання штучного інтелекту та AR-технологій у навчанні та культурних проєктах змінює спосіб споживання духовного контенту. У 2026 році суспільство демонструє запит на “третє дихання”. Духовне життя стає більш лаконічним, орієнтованим на екологічні звички та свідоме споживання.
2031 – 2033 роки – фаза витрат квінтиля, що зростає, циклу Уран/Нептун
2039-2041 роки – фаза витрат квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун
2051 – 2054 роки – фаза витрат трина, що зростає, циклу Уран/Нептун
2057 – 2060 роки – фаза витрат півтора квадрата, що зростає, циклу Уран/Нептун
2064 – 2066 роки – фаза витрат квіконса, що зростає, циклу Уран/Нептун
2078 – 2081 роки фаза опозиції циклу Уран/Нептун
2095 – 2099 роки фаза прибутків квіконса, що спадає, циклу Уран/Нептун
Коментарів немає