Прокрастинація

Друзі, це судження – дурня. Воно стверджує, що прокрастинація є властивістю людей, чия професійна діяльність пов’язана з проявом принципу Урану: науковці-винахідники і експериментатори, програмери, інженери, астрологи. Це не так. Прокрастинація (від лат. procrastinare) — це звичка людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат. Люди -прокрастинатори існують у будь-якій галузі професійної діяльності, без виключення. Більше того, прокрастинатори є серед тих, хто ніде не працює: малі діти, студенти, безробітні, домогосподарки і домогосподарі, пенсіонери. Прокрастинатори воліють відтерміновувати виконання будь-якої задачі, що поставили собі самі або отримали в якості завдання від інших. Вони прагнуть перекласти відповідальність на інших. Працюють хаотично навіть за наявності плану, ігноруючи його. Щось більш-менш вдало виходить у них лише під час відчуття натхнення або під тиском наглядача-дисциплінатора. Це ненадійні люди в колективі, неспроможні до ефективної роботи в команді.

Про прокрастинаторів писали поет Гесіод у «Трудах та днях» і афінський полководець Фукідід, на прокрастинаторів у владних структурах скаржився Марк Туллій Цицерон. Стаття про прокрастинаторів була надрукована в Оксфордському словнику 1548 року.

Докладно явище прокрастинації стали вивчати у 1970-ті роки. Виявили, що прокрастинація не є проблемою, коли вона тимчасова. А от хронічна прокрастинація – це вже небезпечно: заважає відстоювати власні інтереси і створювати партнерські стосунки, заважає самостійно заробляти і накопичувати гроші, заважає створювати зв’язки і навчатися, заважає і родинному житті та в кар’єрі, заважає в особистій творчості, в стосунках із дітьми, в колективній роботу, у клубному житті, в дружбі; заважає у побуті, в підтримці здоров’я, в роботі, поглиблює почуття ірраціональної провини, посилює залежності, заважає долати наслідки хронічних хвороб, сприяє самотності та вигнанню з суспільства.Прокрастинація може бути прихованим початком психологічного чи фізичного захворювання. Наприклад, хронічна прокрастинація притаманна студентам, що неправильно обрали фах та навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, тому вони намагаються робити неприємні завдання в останній день перед заліками, іспитами. Рішення покинути вивчення нецікавої спеціальності може прийняти лише особа сильна, зі сформованим характером, але на такі вчинки здатні не всі.

Говорять про чотири теорії виникнення прокрастинації:

– Самоцензура. В тоталітарних суспільствах, окрім державної цензури, поширеним явищем є самоцензура. Небажання людини говорити правду має чимало підстав: бажання уникнути неприємностей, покарань чи звинувачень. Страх покарання утримує людину від активності, ініціативи та спричиняє прокрастинацію. Крім того, постає проблема здатності брати на себе відповідальність.

– Авторитарність батьків. Про авторитарність батьків говорить професор Джозеф Феррарі з університету Чикаго. Діти з родин, де батьки мають незаперечний авторитет, невпевнені у собі, довго не можуть визначити власні наміри, постійно відкладають їхню реалізацію, не можуть долати перешкоди та не мають відчуття безпеки у житті.

– Особистий супротив. При прихованому супротиві людина вдається до прокрастинації, бо не має бажання виконувати неприйнятні для неї ролі, накази. Вона знаходить достатньо підстав для невиконання неприємного, іде на відкритий конфлікт із керівником, колективом, родичами. Галасливі «бунтарі», що нездатні на вчинки, часто схильні до прокрастинації.

– Тривожність. Люди відрізняються один від одного рівнем тривожності, хоча цей показник нестійкий та змінюється з віком, обставинами. Тривожні або занадто емоційні особи — прихильники прокрастинації, що посилює невпевненість особи в успіху.

Методи подолання прокрастинації:

– Як позбутися тимчасової прокрастинації?

Слід знизити тривожність: регулярний сон, самонавіювання, концентрація на досягнутих успіхах, чай із заспокійливих трав.
Плануйте свій робочий час та робіть аналіз виконаного, а особливо — невиконаного.
Визначтеся з пріоритетами: поставте на перше місце до виконання справи, що є невідкладними та потребують негайного вирішення.
Складне завдання можна розкласти на низку завдань та виконувати їх послідовно.
Якщо жодні засоби не спрацьовують, звертайтеся за порадами до психологів.

– Метод применшення значущості завдання

Відповідно до цього методу, причина прокрастинації — страх перед завданням. Доки ви не почали виконувати певне завдання, воно здається складним і великим. В результаті, ви постійно відтерміновуєте виконання, доки завдання не перестає бути актуальним, або термін не стає критичним. Метод применшення значущості завдання — простий прийом, що полягає в розкладанні завдання на декілька невеликих та незначних, таких, що можна виконати за один раз. Наприклад, якщо необхідно написати звіт, спершу додайте до своїх завдань написання вступу до нього, далі вам буде легше.

– Метод візуалізації

Метод візуалізації завершення всього проекту (“себе в майбутньому”) може допомогти побороти прокрастинацію і зробити вдале рішення проблеми чи завдання.
В основі лежить гіпотеза про уяву свого віддаленого майбутнього, до якого ведуть сьогоднішні вчинки.