Для інформації:
Святкування Різдва 25 грудня
1. Константинопольська Православна Церква – 25 грудня
2. Олександрійська Православна Церква – 25 грудня
3. Антиохійська Православна Церква – 25 грудня
4. Ієрусалимська Православна Церква – 25 грудня
5. Румунська Православна Церква – 25 грудня
6. Болгарська Православна Церква – 25 грудня
7. Кіпрська Православна Церква – 25 грудня
8. Элладська Православна Церква – 25 грудня
9. Албанська Православна Церква – 25 грудня
10. Польська Православна Церква – 25 грудня
11. Православна Церква Чешських земель та Словакії – 25 грудня
12. Православна Церква в Америці – 25 грудня
Святкування 7 січня
13. Російська Православна Церква – 7 січня
14. Грузинська Православна Церква – 7 січня
15. Сербська Православна Церква – 7 січня
Lana Svet: – Звичайно, що було б добре святкувати Різдво 25 грудня разом з усім цивилізованим світом, але й шкода цілий комплекс зимових свят, пов”язаних зі світкуванням саме 7 січня (6 січня – Святвечір, 7 – Різдво Христове, 13 – Меланки, Щедрий вечір, щедра кутя, 14 – Новий старий рік та свято Василя ), це великий пласт саме української народної культури, фольклору, етнографії, що вирізняє українців і є цікавим для тих же європейських туристів!
Ольга Іванець: – Ніколи не розуміла, як можна серйозно святкувати Різдво Христове 7 січня: невже всі, хто святкував, постився до Святвечора 6 січня, а не об’їдався з 31 грудня на 1 січня? А якщо це формальність, то чи варто шкодувати про те, що можна чесно святкувати Різдво 25 грудня з усім цивілізованим світом?
Lana Svet: – Думаю, таких “постників” дійсно не багато, але вони мають змогу, пройшовши випробування Новорічним столом, довести свою стійкість перед спокусами))
Ольга Іванець: – Lana Svet Ви ж знаєте, що ніхто цього не робить. Всі ці січневі “свята” були би просто звичкою неосвічених людей до архаїки, якби всі ці дні не були би офіційними вихідними. Свята, не наповнені духовним змістом, – це профанація, що розбещує людей, привчає до неробства, коли, щоб не нудьгувати, люди жеруть і пиячать.
Galyna Zadorovska: – Греко-католицька Церква звільняє від посту на Новий рік, бо виходу нема! 🙂
Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк: “Ми святкуємо 25-го грудня. Просто наше 25 грудня випадає на 7-ме січня. Але знову ж таки, щоб це не тягнути до сотого року, вважаю, ми вже маємо вести роз’яснювальну роботу не лише серед вірян, а й серед священиків, які сприймають ці дати як щось дуже сакральне, мало не як догмати. Я розумію, що ми вже звикли, але це звичка суто нашого життя, яка не має відношення ні до догматів церкви, ні до уставних позицій, ні до канонів. Це лише певний організаційний момент, коли і що ми святкуємо. Треба організувати роз’яснювальну роботу, провести опитування громад і прийняти виваженні рішення. Зрозуміло, що може бути кілька людей, які не приймуть цього, які підуть у внутрішню опозицію, як це було в інших церквах. Так з’явились у них старостильники. Бо завжди буде якась нечесна людина, яка на цьому зароблятиме якісь бонуси. Потрібно щоб люди розуміли, що то за календарі, чи то для нашого спасіння аж таке питання важливе. Маючи всю інформацію, людина може прийняти правильне рішення. Ті, що дуже тримаються за календар, переважно до кінця і не розуміють в чому ця різниця. Просто тримаються за це, як за якусь традицію. І ця традиція стає для них надзвичайно святою і спасительною. А їй всього небагато років. Так, для людини це може бути багато. Це може бути все її життя, а для церкви це невеличкий проміжок часу, для історії це взагалі ніщо”.
– Я трохи не в темі, але в чому сенс суперечок, коли певної дати в першоджерелах все одно нема? Теоретично ж хоч улітку…
Ольга Іванець: – Суть у недосконалості календаря, а не в даті народження Христа: народитися він міг лише в день зимового стояння Сонця. Чому так? Розповім випадок зі мною у Ватикані. Черга, як завжди, довжелезна, щоб увійти до собору. Люд найрізноманітніший: з усіх країн і будь-якого віку. Нарешті ми входимо до собору. І тут англійською чоловік років 35 звертається до своєї подруги з наївним виразом обличчя: “А чому на цих картинах жінка завжди тримає на руках хлопчика і ніколи – дівчинку?” О, май гот, я сподівалася, що це дотепний жарт! Я сміялася! Але то не був жарт з його боку, бо його подруга із серйозним замисленим виразом обличчя відповіла, що не знає, чому так.
Коментарів немає