Старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України, кандидат фізико-математичних наук Антон Сененко написав на своїй сторінці у ФБ, зреагувавши на інформацію щодо заяв вступників: “Нема у держави на фізиків запиту – нема й попиту”.
Фізик не розуміє, чому люди вперто йдуть навчатися філології замість йти навчатися фізиці. Вважає, що просто через те, що людям потрібен диплом, тобто, символічне свідоцтво про вищу освіту, а потім ці тупі люди поповнюють собою когорту безробітних. У чому перша помилка у міркуваннях фізика? У тому, що люди з філологічною освітою не стають безробітними. Поясню: якщо не формально відвідувати філологічний факультет у якості студента, а сутністно студіювати, то можна отримати освіту, що дасть можливість реалізувати себе у будь-якій галузі. Філологія дає навичку понятійно мислити, самостійно навчатися, здобувати та обробляти інформацію, критично мислити, аналізувати, знатися на мистецтві тонкощів (модальності), якісно спілкуватися, формувати імідж як інструмент досягнення мети, вибудовувати тонкі стратегії, організовувати колективну роботу, керувати.
Друга помилка у міркуваннях фізика полягає в тому, що фізик вважає, що охочих навчатися на фізичному факультеті дуже мало через те, що у держави немає запиту на фізику. Але ж правда в тому, що у держави немає запиту не лише на фізиків, а й на філологів теж. Та різниця між випускником-фізиком і випускником-філологом в тому, що філолог може реалізувати себе у будь-якій галузі, що його зацікавить, а фізик – ні. Бо фізику не завжди даються при народженні від природи необхідні для самостійного заробітку якості, а на філологічному факультеті ці якості можна у себе як виявити, так і розвинути. Серед успішних підприємців у найрізноманітніших галузях повно філологів. Вони є навіть у галузі ІТ. І я знаю дуже успішну молоду жінку, що отримала диплом із фізики, а працює у галузі філології, письменниця. І знаю видатного математика, що викладає у галузі музики, літератури, філософії. І знаю доктора хімічних наук, що реалізував себе в астрології, яка, на думку Антона Сененко, навіть не просто філологічне “бла-бла-бла”, а ще й шарлатанство. Тож, справа не суто в державних дотаціях, а у хисті, у обдарованості, у прагненні реалізувати себе в покликанні та знайти найкоротший шлях до цього через отримання освіти. Так, закінчивши філологічний факультет, я пішла працювати до звичайної середньої школи, бо в дитинстві бачила себе учителькою – я це вмію і мені це подобається. Але, народившись в родині, де люди вміють працювати і самостійно забезпечувати собі гідний рівень життя, я не могла залишитися на все життя учителькою в школі через принизливо низьку заробітну плату. Піти в науку, викладати в інституті? Так, я мала дві пропозиції від різних кафедр. Ні, дякую: я звикла до гідного рівня життя, я не вмію виживати, обмежуючи себе у всіх людських потребах, а брати хабарі я не хочу, бо відчуття страху і провини псує насолоду радощами життя.
Справа не в тому, що у держави немає запиту як на фізиків, так і на на філологів. Справа в тому, що в Україні неякісна система освіти в цілому – немає середовища, яке народжувало би необхідну для ефективної організації громадського життя кількість мислителів. При цій системі навіть якщо держава виділятиме кошти на розвиток фізики, їх поглинатиме хаос, де корупція є лише однією зі складових цього хаосу. Тому маємо зараз замість демократії охлократію з усіма наслідками функціювання цієї системи. Де ви бачили державу гегемону охлосу, що має запит на фізиків?
Ось допис Антона Сененко без купюр: “Нещодавно пощастило за філіжанкою кави послухати розмову кількох керівників великих і одного дууууже великого підприємств легкої промисловості.
Вони занепокоєні трудовою еміграцією кваліфікованого робочого персоналу в Європу.
Я спробував “заспокоїти” їх тим, що нині так зараз всюди (окрім, звісно, Верховної ради), і в науці теж, однак вони слушно зауважили, що наслідки катастрофічного відтоку наукових кадрів Україна відчує років за 5, а електриків, сантехніків чи швачок – не вистачає вже сьогодні.
(До речі, за чутками, підприємство одного олігарха, аби не втратити персонал, підняло зарплатню чи не вдвічі. Однак є нюанс: підприємство з держбюджету отримує багатомільйонні… навіть багатосотмільйонні дотації. Але ж то чутки і то не точно 🙂 ).
Так от.
Нині я Вам покажу, що гарантовано гепне по Україні, навіть якщо вона схаменеться і почне ефективно зупиняти (ні, не забороною виїзду) відтік інтелекту деінде.
Оце дані по кількості заяв на вступ до закладів вищої освіти.
На філології та праві хоче навчатися по 60 тисяч осіб – всього 120 тисяч абітурієнтів.
На економіці, психології, журналістиці, туризмі – десь по 20 тисяч.
Це ще 80.
Менеджмент – 36 тисяч.
Маркетинг – ще 15 тисяч.
Про що говорять ці цифри?
Та ні про що, допоки ми не глянемо на спеціальності, що є корисними для реального сектору економіки, оборони, науки, інновацій, інженерії тощо.
Біологія – 5 тисяч.
Хімія – 1,5 тисячі.
Науки про землю – 833 особи.
Фізика і астрономія – 764 відчайдухи.
Прикладна фізика і наноматеріали (ага, нанотехнології типу) – 924 людини.
Математика – 1,2 тисячі.
Матеріалознавство (ага, залізяччі всяке і броня) – 371 особа.
Суднобудування – 152 людини (!)
Авіація, ракети, космос – 705 людей.
Металургія (знову ж, танчікі) – 333.
Енергетичне машинобудування – 445.
Атомна енергетика – 221 (угу, це при тому, що нам ще блоки добудовувати)
Теплоенергетика – 764.
Я підкреслю.
Це статистика БАЖАННЯ вступити.
Тобто абітурієнти чітко говорять – ми не хочемо туди, де реальні хімреакції, вольти-ампери, гранецентровані решітки і сингонії, кварки і чорні діри, нейтрони та мегавати енергії.
Ми хочемо до туристів, до побалакати, до порекламувати, до порозподіляти, до покерувати, до поюриспрудентити.
Секундочку, я НЕ кажу, що популярні спеціальності неважливі.
Країні потрібні компетентні маркетологи, менеджери, економісти та правники.
Так само, як тактичні ракети, корпуси реакторів, системи теплопостачання та енергозабезпечення, нові родовища нафти та газу тощо.
Але стільки економістів, правників та філологів?
Парадоксально, але в аспекті подальшої наукової діяльності найпопулярнішими виявилися спеціальності, які не продукують визнаного світом доробку (практично відсутні публікації в рецензованих наукових журналах), продукують величезну кількість докторів та кандидатів наук, діяльність та відкриття яких чомусь жодним чином не впливають на розвиток країни.
Ці ж спеціальності мають реальні проблеми із працевлаштуванням, але люди вперто бажають витратити 5-6 років в нікуди.
Вони геть з глузду з’їхали?
Ні.
І тут я погоджуюсь з Semen Yesylevskyy – більшості з цих осіб, насправді, потрібен просто документ про вищу освіту.
Бо дивимось на всі предмети, пов’язані з IT-сферою, де ти маєш змогу реально щось корисне робити і не помирати з голоду – ажіотаж.
Бо в майбутньому – аутсорс, гроші і все таке.
(Я дуже радий за комп’ютерні науки.
Це таки остання сфера в країні, де ти своїми мізками можеш заробляти).
Люди – не ідіоти і розуміють, що прямуюючи на фізика, авіатора чи металурга – вони прирікають себе як не на злидні, то на дуже непросте існування.
Ще й вчитися реально треба.
І дисертацію не купиш.
Люди бачать пріоритети держави, тенденції ринку та примхи бізнесу, який досі в більшості не виріс зі штанців “придбай-продай” і жодні реляції чиновників їх не заспокоять.
Так, правильно, ринок все відрегулює.
Немає у держави та бізнесу запиту на математиків та енергетиків?
Немає й попиту з боку абітурієнтів.
Чи це страшно?
Ні, це буде страшно тоді, коли притомні українські еліти (якщо такі з’являться) почнуть розвивати не куребудування, а підприємства з наукомісткими технологіями.
Отоді голівонька буде дуже боліти у керівників держави.
Бо викладацький склад з природничих кафедр звільнятимуть, по факту, вже сьогодні.
Нащо ж викладачі, у яких нікому вчитися?
Сюрреалізм, чесно слово.
Сподіваюся, колись українські університети припинять бути закладами з продажу дипломів у розстрочку і стануть справжніми осередками знань.
P.S. І так, зрештою, передбачаю, що ми імпортуватимемо ядерних фізиків за шалені гроші, а власні стануть на вагу золота. То нащо ж втрачати потенціал нині? А, забув… куребудування ж”.
Коментарів немає