Сьогодні, як завжди, цікаво спілкувалася з товаришами товаришки, харків’янами (у Фісбуці у коментах). Одна жіночка приблизно мого віку написала мені таке: “Мы – этнические русские граждане Украины”. Ну, недовго ми спілкувалися, як завжди, бо вони хочуть тролити. А щоб тролити переможця, треба самому бути переможцем. І щоб тролити астролога, треба знати астрологію.
Пішла я на вечірню прогулянку, а з голови не йде цей нонсенс: “Этнические русские”. Бо таке сказати – все одно що сказати: “Етнічні римляни”. “Етніческіє русскіє”. Хто це взагалі такі? Це ті, чиї предки народилися на теренах сучасної РФ та були громадянами Російської імперії? Так? Але ж до складу Російської імперії свого часу входили і Україна, і Польща, і Білорусь, і Латвія, і Литва, і Естонія. Але ж українці, поляки, білоруси, латвійці, литовці, естонці себе “русскімі” не називають.
Мою маму батьки привезли до України, коли вона була школяркою, у 1956 році. Коли я запитувала маленькою: “Мама, ты кто по национальности?” – мама відповідала, що “русская”, і завжди уточнювала: “С Приуралья, из Оренбургской области, родители родом из села Покровка”. Коли я стала дорослою, я знайшла на карті те село. Подивилася, що за люди там жили. Різні люди. Загалом два племені: мокші та ерзя. Подивилася їхні фото, порівняла з фотами маминих предків. Схожі. Більше схожі з мокші. Московити зневажливо називають мокші та ерзя словом “мордва”. Ну, це як нас вони називають тим словом на хох…, яке заборонене до вжитку у Фісбуці. Коли я мамі розказала про мої етнічні дослідження, мама підтвердила, що, дійсно, мамина мама розповідала, що в селі жили люди, які говорили: “Ми – русские, просто у нас язык свой, нерусский”.
Коли мене питають, хто я за національністю, відповідаю, що батько мій із запорізьких козаків, українець, а мама, вірогідно, з мокші, із Приуралля. А для людей, які про себе говорять “етніческій русскій” у російській є визначення: “Иван, родства не помнящий”.
Коментарів немає