Про громадянське суспільство

У мене з вікна вид на приватний сектор. Вчора хлопчик, років вісім, волав під воротами приватного будинку: “Мамо, тато, відчиніть двері!” І так бідося волав хвилини три, вже почав ревти з відчаю. Видно, що вийшов з песиком погуляти, і щось там трапилося, що не може до хати потрапити. І ніхто йому не відчиняє. Кажу чоловікові, мовляв, винесу йому мобілу, нехай зателефонує батькам, якщо знає номер. Напнула куртку, дістала черевики… Чоловік каже: “Ой, не йди. Там до нього вже з усіх боків люди біжать”. Кожного разу, коли думаю, що ніхто, крім мене, виявляється, що нас таких багато. За що я люблю нас, українці, так це за Майдан у серці і Майдан у голові.