«Не хочу быть сильной… Хочу быть нежной, ласковой, доброй, любимой и счастливой!» Часто жінки у Фісбуці поширюють сентиментальні зображення типу гарної жінки, що у позі ембріона притулилася на колінах у чоловіка, і там завжди є напис про те, чого хоче «ідеальна» жінка. І зазвичай той напис російською. І це не випадково.
Самотні жінки скніють за чоловіками. Їм здається, що вони самотні через те, що недостатньо жіночні. Їм здається, що всі без виключення чоловіки хочуть мати «жінку з мандрагори». Може, вони і не знають нічого про «жінку з мандрагори». І не знають нічого про російську дореволюційну книжку «Домострой». Але їхня культура, яку вони всотали в себе із навколишнього світу, промовляє до них десь зі спинного мозку щось типу: «Справжня жінка має бути слабкою, а справжній чоловік сильним. Справжні чоловіки полюбляють лише справжніх жінок».
Що таке «жінка з мандрагори»? О, то дуже давня історія!.. Але мені подобається описання з «Аптекаря» Юрія Винничука:
“- Ось Амалія, – проказав він з утіхою. – Як бачите, має дві руки, дві ноги, двоє персів, два ока, два вуха і, на жаль, лише одні вуста. … І ними вона, крім цілування, їсть різне свинство – пляцки, цукерки, чоколядки, мармулядки, барбулядки, п’є вино, горбату, воду, пиво, соки, узвари, валер’янові настої, молоко… А ще вона цими устами говорить, пашталакає, мимрить, бубонить, диркоче – о Господи, це навала слів, яку можна спинити лише цілунком! …оцей млин їжі і слів… …Вона ідеальна істота! Безвідмовна. Покірна. Добра. Нічого ніжнішого я у своєму житі не зустрічав. Ідеальна жінка, бо ви ж знаєте, що в кожній жінці живе тестьова («тестьова» – це «змія», так кажуть у Львові, – примітка Ольги Іванець). Але не в Амалії. Вона сама собою. …Чи не правда – вона чарівна? Самі ж бачите, скільки ми тут теревенимо, а вона ані пари з вуст. Мрія кожного чоловіка. Безвідмовна, маломовна, задоволена життям і собою. Самодостатнішої жінки годі шукати.
– А як же легендарний млин слів?
– О, це керована властивість. І лише тоді, коли я цього потребую. Тоді вона фонтанує словами, розбризкуючи їх навсібіч. І, знаєте, дуже часто там є здорове зерно, яке я намагаюся старанно зафіксувати.
-Кохана, – звернувся Йоган до Амалії, – відкрий бузю і висунь язичка.
Вона слухняно висунула язика, на якому було наклеєне щось біле, схоже на пелюстку вишні. Лицар здер її, і вмить Амалія заговорила”.
Звісна річ, є чоловіки, що вірять у справжніх та несправжніх жінок. Для них я – несправжня. А вони для мене нецікаві. Бо завжди, скільки себе пам’ятаю, хочу бути сильною. От сьогодні, наприклад, моя тренерка дозволила мені вперше за кілька місяців (влітку у мене виявилася гіпертонія) жати в поршні 80 кг – це щастя! Дехто скаже, мовляв, та то ж у фізичному плані, справжній жінці, мовляв, можна бути фізично сильною. Але я і в моральному плані завжди хочу бути сильною: у професії, у статусі, у фінансах, у волі, в особистій творчості, у незалежності. Я взагалі з роду сильних жінок: прабабці, бабусі, матуся – всі сильні. Я не можу і не хочу бути слабкою. Мені нецікаво.
Сильні жінки були завжди, як і сильні чоловіки. Їхня кількість у всі часи приблизно однакова. Силу особистості можна «накачати» так само, як і силу м’язів. Було би бажання. Дуже прикро, що останні 15 років в Україні поширюються всілякі ідеї про те, що жінка нібито зобов’язана бути слабкою, а чоловік нібито зобов’язаний бути сильним. Ці ідеї прийшли з РФ – всі ці «ведіческіє жони» просто списані з московитського “Домострою”. Це елемент гібридної війни, мета якої – завадити Україні повернутися до європейської культури, утримати Україну в російському культурному та економічному просторі, знищити саму ідею України як таку, мовляв, не існувало ніколи ніяких українців і не буде. Ця брехня про ідеальних слабких жінок та ідеальних сильних чоловіків відправляє тих, хто в неї вірить, прямісінько до культурного простору Росії, де жодного щастя насправді ніколи не було ані у жінок, ані у чоловіків.
Коментарів немає