Віталій Портников: «За 28 років з’явилась велика частина суспільства, яка усвідомлює необхідність побудови держави для українського народу. Демократичної і європейської. Такі люди не складають більшість населення. Але, коли 1991-го проголошували незалежність, більшість майбутніх українських громадян взагалі не усвідомлювали, що це таке. За кілька місяців до цього вони голосували за так званий оновлений Радянський Союз.
В Україні майже не було перебудови. Мали найбільш консервативне населення в СРСР. Це сталось через репресії, голодомори, перемогу більшовиків у громадянській війні. У наших пострадянських умовах більшість населення колишніх республік – це саме переможці у війні за владу після знищення монархії у Росії. Переможені, які могли б бути будівниками сучасної держави, фактично зникли з лиця Землі. Їх знищили під час війни, окупації України та подальших репресій. Це призвело до деградації населення. Наслідки помітні й сьогодні. Вони весь час даються взнаки на виборах».
Причиною неадекватності населення в даному випадку є не стільки брак якісної інформації у ЗМІ, скільки негативний відбір: совети вивели “новую общность – советский человек”, характерною рисою якого є відсутність понятійного мислення і інфантильний рівень розвитку особистості. В чому у даному випадку це проявляється? В тому, що люди не пам’ятають, яким паскудним було їхнє життя за советів, і нездатні самостійно оцінити, яке гарне життя вони мали останні п’ять років.
Катюшка Баланык: – В Порошенка на це було 5 років. Війна не скінчилась, тарифи зробилися величезними. Я не Зе фанат.
Ольга Іванець: – Ви фанат “Хочу другоє”.
Катюшка Баланык: – нехай буде так ?
Ольга Іванець: – Доки більшість буде думати, як ви, доти Україна буде в дупі. Тому я проти, щоб було так.
Катюшка Баланык: – так Україна і так в дупі, нажаль?
Ольга Іванець: – Саме так: Україна в дупі. І ви маєте розуміти причини, з яких вона в дупі: більшість населення є патерналістами, як от ви.
Tonya Svavilna: – Бо високі тарифи, це плата за Незалежність та яку не яку Свободу. Дякую Порошенку. Катюшка, ви дупи ще не бачили.
Катюшка Баланык: – Tonya Svavilna і сподіваюсь що не побачу. Хочеться світлого майбутнього
Катюшка Баланык: – Ольга Иванец скажу Вам так, на виборах не голосувала. Зеленського не підтримую, але проти Порошенка. Знаю чого країна в такій жо.
Ольга Іванець: – Катюшка Баланык Знаєте, що країна в дупі через відсутність у вас і таких, як ви, громадянської позиції, і залишаєтеся при своїй думці попри це знання. Я так розумію, вам в цій дупі дуже добре – ваша рідна стихія.
Катюшка Баланык: – Ольга Иванец саме так ? Ви вгадали. Ви теж там ??
Юрій Митрофаненко: – Дівчата, прошу, взаємні образи в лічку.
Катюшка Баланык: – Юрий Митрофаненко сваритися не будемо ?
Tonya Svavilna: – Катюшо, світле майбутнє України буде років через 500 і не менше. Не доживемо ??
Катюшка Баланык: – Tonya Svavilna от блін? ну може хоч наші внуки і правнуки щось побачать Добре
Ольга Іванець: – Юрій Митрофаненко Юро, як можна вважати образливою констатацію факту відсутності у більшості українців громадянської позиції як причини того, що не дає Україні розвиватися як сучасній демократичній незалежній державі? Якщо дивитися на таку констатацію фактів як на приниження співрозмовника, то взагалі будь-які сутнісні діалоги стають неможливими і забороненими, бо табуйованою темою стає сама тема мислення. “Ребята, давайте жить дружно!”, “Мир любой ценой”, “Договоримся где-то посредине”, “Я готов встать на колени ради мира”, “Лишь би не било войни” – це все совок і не що інше. З такою позицією незалежної вільної України без м-лів і комуністів не буде. Якщо ми прагнемо України цивілізованої, то ми маємо дозволити собі відверто говорити на тему життєвих позицій і цінностей, не побоюючись неприємних емоцій під час розмов. Такі розмови пробуджують гідність і єднають навколо високої ідеї. Не можна їх боятися і уникати.
Ольга Іванець: – Катюшка Баланык То ви радієте саме через те, що своєю аморальною поведінкою створили в Україні огидні умови існування для тих, хто поклав життя на те, щоб вивести Україну з совка і повернути її до Європи? Це сенс вашого життя?
Катюшка Баланык: – Ольга Иванец наведіть будь-ласка приклад моєї аморальної поведінки? сенс мого життя не політика а моя родина!
Ольга Іванець: – Катюшка Баланык «наведіть будь-ласка приклад моєї аморальної поведінки?» Будь ласка. Ваші обвинувачення на адресу Порошенка є аморальними: “В Порошенка на це було 5 років. Війна не скінчилась, тарифи зробилися величезними”. Не Порошенко розпочав війну, а Путін, обвинувачувати ПОрошенка в тому, що він не закінчив війну за своєї каденції, є аморальним. Обвинувачувати ПОрошенко в тому, що за його каденції тарифи наблизилися до адекватних, – аморально. Ваше зізнання: “скажу Вам так, на виборах не голосувала. Зеленського не підтримую, але проти Порошенка”, – це аморальна життєва позиція. Ваше зізнання: “сенс мого життя не політика а моя родина!” – це аморальна позиція, бо якщо ви нехтуєте політикою, ви ставите під загрозу як існування незалежної України, так і безпеку своєї родини як такої, що живе в Україні.
Катюшка Баланык: – Ольга Иванец бачу Вас жіночко десь занесло.
Нехай я буду аморальною людиною з Вашої точки зору, але значить аморальними є пів населення країни. Бо не одна я так думаю.
На виборах не голосувала не тому що я аморальна і в мене така життєва позиція, а тому що в нас держава така, а точніше ЦВК, які не можуть внести мене в списки виборців. Для того щоб проголосувати їхала 50 км і нажаль дарма. (На сайті перевіряли і списках була, а приїхала на дальницю і виявилось що немає.
І родина для мене набагато важливіша за все. Безпеку України не ставлю під загрозу, так як допомагаю як можу всім солдатам.
І взагалі що я перед Вами розпинаюсь. Нехай я буду аморальною людиною. Усього Вам найкращого
Ольга Іванець: – Катюшка Баланык Ви абсолютно праві: Україна – країна аморальної більшості. І якщо наша з вами розмова допомогла вам це усвідомити, то логічним наступним кроком з вашого боку буде рішення: обрати залишатися на боці аморальної більшості – або стати громадянкою.
Коментарів немає