Почнемо з того, що мій тато-хірург і мамуся-терапевтка народили мене, коли навчалися на 3-му курсі медичного інституту у Дніпрі. Моє народження не завадило їм завершити навчання із червоними дипломами, а мені дало змогу раз і назавжди усвідомити: все мудре написане в книжках, навчайся, збирай інформацію, аналізуй, став критичні запитання. Тема правильного харчування була завжди в топі інтелектуальних дискусій батьків, що були тлом всього мого життя з батьками в їхньому домі до моїх 20 років. Коли мама вмирала у 80 років від ковиду, хвора на рак кишківника, і підбивала підсумки, вона сказала мені: “Я не була в цілому хорошою матір’ю, багато помилок, але я з гордістю можу констатувати: ми з татом зробили вам всі щеплення і навчили правильно харчуватися”. І це правда.
У 1986 в моєму оточенні з’явилися люди, які схилялися до ідеї не вживати м’яса. Що я зробила тоді? ні, я не пішла радитися з татом і мамою, їхню позицію збалансованого повноцінного харчування я знала і поділяла. Я купила і проштудіювала кілька книжок про “за” і “проти” невживання м’яса – і заспокоїлася, а в моєму оточенні не залишилося тих, хто не вживав м’яса: хтось почав вживати, а хтось – віддалився на безпечну відстань.
З мого досвіду взаємодії з такими людьми: вони ідентифікують себе зі своїми харчовими звичками, бо це робить їх ніби вищими за інших в духовному смислі; кажучи мовою окультних текстів, вони на цих харчових звичках вигодовують собі гігантського Дракона Самоствердження – і божеволіють.
У 2002 у вересні я почала навчатися в авторській Школі Авессалома Подводного “Человек среди людей”, у лютому 2003 Учитель запросив нас із чоловіком в гості до себе в Москву – знайомитися. Знайомство буквально з першого ж обміну сутнісними трансляціями після того, як завершився обмін формальними ввічливостями, набуло форми екзистенційного конфлікту (але навчання я не покинула, завершила весь курс у 2006 році). Учитель був людиною, що не їсть м’яса і дуже активно й агресивно це пропагує. Крім того, Учитель зневажав медицину і переконував, що для підтримки здоров’я необхідно і достатньо не вживати м’яса, робити енергетичну гімнастику “Капля”, яку він винайшов, і робити масаж за його методою. Коли у 2006 році Учитель перервав і завершив для нашої київської групи курс свого навчання, я припинила будь-який зв’язок з Учителем.
У 2018 році Учитель у віці 65 років після тривалих спроб офіційної медицини врятувати йому життя помер від раку кишківника.
Моєму татові у квітні буде 86 років. Він пережив два інсульти та інфаркт – це характерно для стресової роботи хірурга. В іншому, як казала моя геніальна мама-терапевтка: “Оля, он здоров, как бык”. Нехай вас не вводить в оману мамине порівняння тата з травоїдним: тато ніколи не відмовлявся вживати м’ясо і всім своїм пацієнтам радив чинити так само.
***
Larysa Sinchuk: – В кожної людини є свої вподобання , які переходять в звички… чомусь в нас заведено вирішувати і ставити вердикти тим, хто не входить в загальну систему. Кожен для себе вирішує прислухаючись до своїх смаків, потреб і умов. В кожній темі можна розвивати філософське бачення. Тому як на мене це індивідуально. А ще мені нагадує вислів відомого письменника
Астрологиня Ольга Іванець: – Larysa Sinchuk, так а я ж про що? Кожен сам вирішує відповідно до своїх інтелектуальних здібностей і художніх смаків. Про яку загальну систему ви говорите? Про астрологію? Бо це найдавніша універсальна система, що описує реальність, найграндіозніший інтелектуальний проєкт людства. Чи ви про антропологію як загальну систему? Так там чітко видно, як людства зникали через невідповідне харчування – життя виносить вердикт. Щодо філософії харчування, так тут все просто: ми живемо не для того, щоб їсти, але їмо, щоб жити.
Коментарів немає